Практика Фалунь Дафа зробила мене людиною, якій можна довіряти

(Minghui.org) Я народився в 70-х роках, і компартія Китаю «промила мені мізки» своєю атеїстичною доктриною. Я не вірив у існування Бога. Однак ставши свідком чудес, яких зазнала моя мама, практикуючи Фалунь Дафа, я теж почав удосконалюватися. Минуло вже понад 20 років, і за цей час зі мною сталося безліч чудес.

Дафа змінив мене

До вдосконалення за Дафа мама страждала від хвороб, і їй доводилося цілий рік приймати ліки. Однак хвороби не проходили.

Ставши свідком надзвичайної сили та священної природи Дафа, я змінив свої уявлення й теж почав удосконалюватися за Дафа.

До цього я був затятим курцем та алкоголіком. Коли я напивався, то прийшовши додому, сварився із дружиною. У результаті ми мало не розлучилися. Якось узимку, напившись, я заснув у засніженому лісі. Коли прокинувся, сніг піді мною розтанув. Мій одяг примерз до землі, але я був у порядку. Про це страшно згадувати, бо на північному сході було багато випадків, коли, втративши свідомість, п'яні люди замерзали до смерті на морозі або ставали інвалідами.

Почавши вдосконалюватися за Дафа, я зрозумів, як бути хорошою людиною, і що потрібно добре ставитися до всіх за будь-яких обставин. Я кинув шкідливі звички: курити та вживати алкоголь, а також перестав приносити додому речі з роботи. Я повністю змінився, і в моїй родині запанувала гармонія. Мої колеги знали, що я практикую Дафа, і стали мені довіряти.

Коли почалося переслідування

До початку переслідування я не був старанний у вивченні Фа чи виконанні вправ. Тільки після того, як 20 липня 1999 року ми дізналися, що нам не дозволяють займатися, ми з дружиною, яка також була практикувальницею, почали дорожити Дафа. Ми щодня читали «Чжуань Фалунь».

У міру посилення переслідування Дафа зазнавав наклепу та дискредитації. Практикувальники постійно їздили до Пекіна, щоб підтвердити Дафа й відновити репутацію нашого Вчителя. Оскільки моя сім'я отримала користь від Дафа, ми відчували, що маємо виступити на захист Дафа.

Перший раз я поїхав до Пекіна восени 2000 року разом із братом, який теж практикує. Ми гуляли площею Тяньаньмень, але через страх не вийшли вперед, щоб виступити на захист Дафа.

Наприкінці грудня 2000 року три покоління моєї сім'ї, що складається із семи осіб, включно з 5-річною дитиною та немовлям, вирішили поїхати до Пекіна для підтвердження Дафа. Під захистом Учителя наша сім'я успішно дісталася Пекіна. У перший день 2001 року ми, семеро людей, вигукували: «Фалунь Дафа несе добро! Відновіть репутацію нашого Вчителя!» Ми тримали плакати й розповсюджували буклети.

Нас заарештували, і згодом нашу родину розлучили. Мене й молодшого брата відвезли автобусом до центру ув'язнення. Тут було затримано кілька десятків практикувальників. Понад десять годин ми всі кричали: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи» (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао).

Після цього нас із братом розлучили. Мене доправили до центру ув'язнення Чанпін, де поліціянти допитували мене, випитуючи звідки я родом, але я відмовився відповідати. Після 14 днів голодування мене звільнили. Начальник в'язниці пригостив мене, запропонувавши локшину швидкого приготування та сосиски, щоб я поїв у дорозі, і сказав: «Тільки ти маєш право на таке поводження». Але я відмовився.

У поїзді, у якому я повертався додому, пасажири побачили на моїй голові запеклу кров і запитали, що сталося. Я розповів їм, що поліціянти побили мене за те, що я займаюсь Дафа. У поїзді я дуже хотів їсти, а грошей на їжу не було, тож я підібрав яблука, викинуті пасажирами, щоб наповнити шлунок. Після понад тридцяти годин подорожі на поїзді я нарешті прибув додому. Дружина й дитина вже чекали на мене.

Відтоді наша велика родина так і не возз'єдналася. Молодший брат був змушений піти з дому й поневірятися, а нас із дружиною незаконно відправили до різних виправно-трудових таборів. Моя маленька дитина й мама похилого віку виживали одні.

Мама їздила між трудовими таборами, щоб відвідати мене та невістку. Коли мене звільнили з табору, я був такий слабкий, що не міг навіть підняти десятикілограмове відро. За останні 20 років я стільки пережив, що не описати все в одній статті.

Вийти цілим та неушкодженим після зіткнення з автомобілем

Влітку, коли мене звільнили з трудового табору, дочка попросила покатати її, і я повіз її на своєму велосипеді. Дорога біля мого будинку досить крута. Дочка сіла позаду мене й попросила їхати швидше.

Ми почали спускатися схилом і, коли я сильніше покрутив педалі, поїхали ще швидше. Раптом я побачив на дорозі припарковану величезну вантажівку (попереду в неї було чотири колеса й вісім ззаду). Я різко натиснув на гальма, щоб зупинитися. Через сильне натискання гальмівні троси порвалися. У цей момент я попросив у серці: «Учителю, врятуйте мене!» Оскільки я більше не міг гальмувати, велосипед мчав прямо на вантажівку. Якби ми зіткнулися, наслідки були б катастрофічними.

У цей критичний момент із придорожнього гаража раптово виїхала біла машина й перегородила дорогу. Велосипед врізався в задні двері автомобіля: двері пом’ялися, а віконне скло розбилося. Водій вискочив із машини й запитав нас, чи не постраждали ми. Дочка впала на землю, але не постраждала. Я витер уламки скла з рук; місця, де вони встромилися, трохи кровоточили, але я сказав водієві: «Все добре».

Багато перехожих казали: «Швидше їдьте до лікарні!» Я відповів: «Все гаразд, нам не треба їхати до лікарні».

Водій вигукнув: «Ви гаразд, а я ні. Двері моєї машини пом'яті, а скло розбите. Ви повинні мені компенсувати збитки!»

Я запитав його: «Скільки я вам винен?» Він відповів: «Досить лише 200 юанів».

Я сказав: «Добре, тоді ходімо до мене додому по гроші».

На той час моя сім'я зазнавала фінансових труднощів. Я не міг виконувати важку роботу й заробляв лише 300 юанів на місяць: мив посуд у закусочній. Очевидці казали: «Дивно! Його збила така машина, а він анітрохи не постраждав!»

Я знав, що це сталося тому, що я практикував Дафа, і Вчитель захистив нас.

Дивом урятувалися від падіння 150-кілограмового радіатора опалення

Якось узимку я збирав радіатори в зруйнованій школі. Я найняв кілька людей, щоб вони за допомогою лебідки спускали батареї опалення вниз із другого поверху через відчинене вікно. Ми найняли машину, припаркували її під вікном, з якого спускали до неї радіатори.

Під час спускопідіймального процесу гак на одному з радіаторів раптово обірвався, і майже 150 кілограмова опалювальна батарея впала вниз. Я почув гучний «бах». Це мене приголомшило, і я подумав: «Їм кінець!» 150-кілограмовий радіатор впав на вантажівку, у якій стояли троє людей. Не представляючи наслідків, я не наважувався подивитися вниз.

Я подивився вниз тільки коли почув унизу сміх людей. Тільки тоді я зрозумів, що всі в безпеці. Пізніше я почув від трьох робітників, що радіатор упав вертикально на товстий борт вантажівки, після чого вже повільно сповз у машину.

Якби радіатор упав прямо на машину, наслідки були б катастрофічними. Один із цих трьох чоловіків був практикувальником, а двоє інших знали правду про Дафа. Вони подумали, що це було диво, начебто пережили катастрофу. Ми всі стали свідками чарівної сили Дафа й знали, що це Вчитель захистив їх.

Отримали благословення, дізнавшись правду

Якось я роз'яснив факти власнику ресторану на ім'я Цянь і допоміг йому вийти з компартії Китаю та її молодіжних організацій. Він зрозумів правду про Дафа й часто користувався програмою, що обходить інтернет-блокаду, щоб читати закордонні сайти. Щоразу, коли ми з ним обідали, і були присутні клієнти, він виявляв ініціативу й казав їм: «Він практикує Дафа!», після чого просив мене розповісти їм про переслідування.

Одного разу Цянь проїжджав повз будівельний майданчик і повернув на розвилці доріг. За ним їхав кур'єр мотоциклом на дуже великій швидкості та врізався ззаду в машину Цяня. Почувши звук удару, він зупинив машину, щоб перевірити, що з кур'єром, і запитав, як він почувається. Той обернувся й відповів: «Без проблем, я в порядку». Мотоцикл і машина також виявилися цілими.

Пізніше Цянь сказав мені: «Це дивно, що після такого сильного зіткнення кур'єр і машина залишилися цілими!» Я відповів йому, що це Вчитель захистив його. Цянь подякував Учителю за захист.

Він часто вішав у своїй машині амулет, який роз'яснює правду. Коли амулет зношувався, він просив мене подарувати йому новий. Якось, коли колір його амулету потьмянів, він попросив мене дати йому новий. Я сказав йому: «Давай, я принесу тобі його завтра».

Він відповів: «Можна я піду з тобою за ним. Попроси свою дитину винести мені його на вулицю. Мені треба виїхати в справах. Коли амулет у мене в машині, я почуваюся під захистом!»

Коли мене звільнили з роботи, я час від часу підробляв у Цяня. Він сказав: «Я спостерігав за твоїм ставленням до роботи. Ти відрізняєшся від інших. Вони спершу торгуються, а потім працюють. Але ти спочатку добре виконуєш свою роботу». Коли настав час мені платити, я дозволив йому заплатити мені стільки, скільки він хотів. Мене не хвилювало, що він платить надто мало, і не сперечався з ним. Я працював старанно та без скарг.

Отже, ми пропрацювали разом понад десять років. Наприкінці року ми розраховувалися. І загалом він платив мені десятки тисяч юанів на рік. Він ніколи не перевіряв річні звіти про витрати, а просто казав: «Не треба дивитися, просто скажи мені суму, і я тобі заплачу».

«Я довіряю тільки вам!»

У наші дні в школах відбувається багато інцидентів із застосуванням насильства, тому заходи безпеки стали суворішими, і стороннім вхід заборонено. Я взявся за деяку роботу в школі, бо керівництво школи часто зверталося до мене. Вони також знали, що я практикую Дафа, і казали, що я чесна людина. Вони навіть дали мені копію ключів від входу до школи.

Під час канікул директор пропонував мені пільги, але я відмовився від них. Він сказав: «Усі інші хочуть їх, а ви нічого не хочете». Я також пояснив правду матері директора та допоміг їй вийти з компартії Китаю. Вона сказала мені: «Ви його права рука. Він не довіряє нікому із родичів, які працюють у нього, але довіряє вам!» Він дав мені ключі від усіх складів і попросив перевіряти роботу його родичів.

Усі витрати в школі оплачувалися готівкою. Якось у школі було свято, і директор сказав: «Там нікого немає. Чи не могли б ви піти за грошима? Ви знаєте, де лежать ключі від кабінету та ящиків. Будь ласка, ідіть по гроші й принесіть їх мені».

Інший шкільний керівник сказав мені: «Я довіряю вам усю свою роботу. Якщо ви зараз зайняті й не можете виконати мою роботу, то доробіть спочатку свої невідкладні справи, я зачекаю!»

Фалунь Дафа не тільки змінив мене, але й урятував. Милосердний Учитель захистив мене й перетворив на людину, якій можна довіряти. Я почуваюся таким щасливим. Я старанніше допомагатиму Вчителю у Виправленні Закону і допоможу більшій кількості живих істот дізнатися правду й мати світле майбутнє!