(Minghui.org) Хоча мені вже за 80, завдяки практиці Фалунь Дафа я маю хороше здоров'я та багато енергії. Я хочу розповісти, як Учитель Лі, засновник Фалунь Дафа, допоміг мені відновити здоров'я, тому що я зберігала віру в Дафа.

Виконуючи медитацію в березні 2022 року, я несподівано нахилилася праворуч. Ліва нога одеревіла й оніміла. Доторкнувшись до лівої сідниці, я виявила виступ розміром із яйце. Було таке відчуття, ніби під шкірою є великий шмат кістки. Я не відчувала болю чи сверблячки, тільки невеликий дискомфорт.

Я знала, що це не хвороба, і сказала: «Не має значення, що це, але цього не повинно бути тут. Я йду тільки шляхом, запланованим Учителем, ніхто не повинен мені заважати. Виправлення Всесвіту йде праведним шляхом. Я сподіваюся, що те, що створює мені перешкоди, виявить мудрість та асимілюється відповідно до праведного шляху Всесвіту».

Після цього я перестала думати про це. Я, як завжди, дбала про всю домашню роботу й щодня виконувала три справи.

Коли я розповіла сестрі про свої відчуття, вона наполягала на тому, щоб я пішла з нею до лікарні. Я попросила сестру не хвилюватися, бо через кілька днів усе буде гаразд. Вона всіляко намагалася мене переконати, але я залишалася твердою. Зрештою, вона погодилася зі мною, тому що я переконала її, що Фалунь Дафа несе добро й може розв'язати будь-які проблеми зі здоров'ям.

Я збільшила час вивчення Фа. Під час медитації намагалася сидіти із прямою спиною. Одного разу я помітила, що нога не така напружена, як раніше. Я доторкнулася до виступу та відчула, що він зменшився й змістився до моєї спини. Я знала, що Вчитель допомагає мені.

Заспокоївшись, я зосередилася на пошуку в собі та виявила багато пристрастей. Мені не подобалося, коли мене критикували, говорила не подумавши, і я все ще мала негативні думки. Усі пристрасті виходили з егоїзму й не були моїм істинним «Я». Я щиро прагнула позбутися їх і звернулася до Вчителя по допомогу.

Наприкінці березня я часто відчувала, як щось рухається по нозі, коли виконую вправи чи вивчаю Фа. На сідниці та спині з'явилися червоні пухирі, вони спричиняли свербіж, коли на них потрапляло повітря. За кілька днів вони зникли, і я знову змогла випрямити спину. Мені було цікаво, куди подівся той шматок кістки, я намагалася знайти його. Я виявила, що раніше видалений хірургічним шляхом хворий куприк, знову був на своєму місці! Мою радість важко описати словами. Я вдячна Вчителю за його велике милосердя.