Ставтеся до вдосконалення в період Виправлення Закону із найчистішим мисленням

(Minghui.org) Нещодавно я був глибоко зворушений, прочитавши статтю з описом досвіду під назвою «Усуваючи егоїстичну психологію використання Дафа у своїх інтересах» на китайській версії сайту Minghui.

Я несподівано зрозумів, що маю приховані думки про експлуатацію Дафа з користю для себе, які проявлялися, як постійне бажання отримати щось у людському суспільстві завдяки вдосконаленню. Попри те, що я не був прив'язаний до досягнення Повної Досконалості, але завжди бажав вести спокійне життя, спокійно практикувати Дафа, насолоджуватися гарним здоров'ям, швидко підвищувати свій Сіньсін тощо. Я відчував, що досягнення цих цілей гарантується завдяки моєму вдосконаленню за Дафа. Після кількох років практики підвищився мій Сіньсін, і мій характер став кращим. Мої стосунки з іншими людьми, моє сімейне та робоче середовище, а також якість мого життя помітно покращилися. Я часто почувався задоволеним собою, тому що атмосфера навколо мене зазнала сприятливих змін.

Удосконалюючи свій Сіньсін, я зрозумів, що мої приховані пристрасті до отримання вигоди за допомогою Дафа в різних аспектах життя в людському суспільстві, проявлялися дедалі більше й більше. За моїми добрими почуттями ховалося багато форм самовдоволення, яких я не усвідомлював; я відчував себе задоволеним величезними змінами, які моє вдосконалення за Дафа принесло мені. Фактично, ці добрі почуття вже породили дуже серйозні пристрасті. Я був не в змозі ставитися до священної практики вдосконалення періоду Виправлення Закону з найщирішим і найчистішим серцем.

Озираючись назад, на мою власну ситуацію, коли я тільки почав удосконалюватися за Дафа, я зрозумів, що мав багато серйозних та очевидних пристрастей, що проявлялися в людському суспільстві, як-от постійні негармонійні стосунки й конфлікти з іншими як вдома, так і на роботі.

Однак, тоді я мав дуже щире й чисте серце до Дафа, і моя єдина мета вдосконалення полягала в тому, щоб повернутися до мого справжнього «Я». Після того, як я поступово залишив багато пристрастей, я відчував, що буде легко жити з іншими в суспільстві, і що я міг легко створити гармонійну атмосферу. Однак, за цих умов я розвивав нову пристрасть; я помилково розглядав цю священну практику вдосконалення, як людську навичку в суспільстві ординарних людей. Тому я був не в змозі правильно сформувати своє ставлення до Дафа та Вчителя.

Це проявлялося в міру того, як мій стимул удосконалюватися ставав дедалі слабшим і слабшим, і я розвинув сильну пристрасть до пошуку комфорту. Я почувався дещо загальмованим, коли брав участь у заходах Дафа: чи то вивчення Фа в групі, чи то зусилля з роз'яснення правди, я почувався ліпше, коли для виконання деякої роботи міг краще використати свої здібності. Я помилково ставився до підвищення Сіньсін під час удосконалення так само як до поліпшення розумових якостей і характеру звичайної людини. Я отримував задоволення від різних особистих здобутків у людському суспільстві, що сталися завдяки вдосконаленню мого Сіньсін. Іноді я, своєю чергою, сприймав ці надбання, як свідчення мого підвищення в удосконаленні, і ставав сп'янілим від самозадоволенням.

Я тепер розумію, що моє вдосконалення не є чистим. У той час, як деякі аспекти мого Сіньсін було поліпшено, вони повторно забруднилися в людському суспільстві, що спотворило чисте серце, яке я мав у період раннього вдосконалення. Я помилково вважав особисті здобутки в людському суспільстві, метою свого вдосконалення, і думав, що це важливіше за вдосконалення. Отже, я забув фундаментальну мету мого вдосконалення. Поняття «повернення Додому» ставало дедалі слабшим і слабшим, і я несвідомо прийняв вдосконалення за щось дуже вигідне. Ці пристрасті були настільки приховані, що я зазвичай не знаходив їх, хоча й відчував, що щось не так. Але я не знав, що саме. Тепер я розумію, що фундаментальна причина полягає в тому, що мета мого вдосконалення була нечиста. Я не хотів загартовувати себе в Дафа з глибини свого серця, але з іншого боку, я намагався отримати різну користь, експлуатуючи Дафа. Який жахливий такий вид мислення! З таким брудним мисленням, яким би старанним я не був у вивченні Дафа й роз'ясненні правди, усе це було тільки поверхнево. Як я міг справді вдосконалювати себе так?

В одній із груп був співучень, який мав пристрасть до слави, прагнення показати себе й підкреслити свої успіхи в роботі Дафа тощо. Усі ми ясно бачили його пристрасті й почувалися ніяково. Я був фактично таким самим, як ця людина. Хоча мої пристрасті дещо відрізнялися, але мислення, пов'язане з використанням Дафа для особистої вигоди було таким самим. У міру наближення Виправлення Закону до його завершальної стадії, ми маємо звертати ще більше уваги на своє очищення, маємо виявити й дослідити наші власні цілі вдосконалення, переконатися, що наші серця чисті щодо Дафа, і виправляти себе настільки старанно, наскільки можливо.

Практика вдосконалення має бути процесом відмови від поверхневих формальностей і дивитися треба тільки на своє серце. Незалежно від того, скільки років ми вдосконалювалися, скільки роботи для Дафа ми зробили, наскільки важливою була роль, яку ми відігравали у виконанні роботи Дафа, та як і чим ми жертвували, роз'яснюючи правду, ми не можемо використовувати це для своєї вигоди та порівнювати себе з іншими, а тим більше розвивати в собі самовдоволення. Інакше ми можемо потрапити в дуже небезпечну ситуацію, відходячи все далі й далі від вимог до вдосконалення в період Виправлення Закону.

У зв'язку з цим я згадав історію, в якій обговорюється питання чистоти людини в її бажанні вдосконалюватися. Історія виглядає наступним чином: м'ясник зустрівся з двома людьми, які вдосконалювалися за буддизмом. Вони сказали, що прямують на Захід, щоб зустрітися з Буддою, і намагалися переконати м'ясника піти з ними. М'ясник сказав: «Я надто брудний і негідний. Але, будь ласка, візьміть із собою моє щире серце». З цими словами м'ясник вийняв своє серце і віддав його цим двом людям. Ці двоє буддистів погодилися й узяли його серце, вирушаючи на Захід. Коли вони постали перед Буддою, він вказав їм на гігантський горщик, наповнений окропом, і запитав їх, чи наважаться вони туди стрибнути. Буддисти відчули сумнів і подумали: «Можливо, краще кинути в горщик серце м’ясника й подивитися, що станеться». Тож вони кинули серце м'ясника в горщик, і воно за мить перетворилося на золотого Будду. Побачивши це, ті двоє негайно стрибнули в окріп. Як наслідок, вони стали двома шматками смаженого тіста, що було відображенням їхнього внутрішнього стану.

Навіть невелика двозначність не може бути додана в удосконалення, яке має дуже суворі вимоги, і не допускає навіть незначних розбіжностей із цими вимогами. Особливо важливо, як налаштоване наше серце щодо Дафа. Я написав цю статтю, сподіваючись заохотити співучнів. Використаймо наші найчистіші й найщиріші серця, ідучи шляхом удосконалення в Дафа, щоб не проґавити цю безпрецедентну можливість удосконалення.