Спогади про виставку каліграфії та живопису Фалунь Дафа в Чанчуні в 1997 році

(Minghui.org) Мені пощастило відвідати виставку каліграфії та живопису в місті Чанчуні, яка проводилась у травні 1997 року на честь 5-ї річниці поширення Фалунь Дафа Вчителем Лі. Протягом дев'яти днів було представлено понад 1000 творів мистецтва. Цю виставку відвідали люди різних професій. Кожна картина, кожна історія вдосконалення, кожен витвір мистецтва справили на мене величезне враження. Я зробила багато фотографій. Ось деякі з них:

Я ніколи не забуду один випадок, що стався того дня. Виставковий простір складався з п'яти залів. До речі, вхід на виставку був безплатним. У другому залі я побачила двох чоловіків, які підтримували жінку, бо та не могла самостійно пересуватися.

Жінка мала значок Фалунь Дафа, який вказував на те, що вона є практикувальницею. Волонтер, який допомагав на виставці в іншому залі, побачивши її значок, сказав: «Ви практикуєте Фалунь Дафа, чому б Вам не спробувати йти самостійно?» Жінка попросила чоловіків відпустити її. Потім вона крок за кроком пройшла до іншого кінця зали, де висіла фотографія Вчителя. Дійшовши до фотографії, вона склала разом долоні й зі сльозами на очах віддала шану Вчителю. У багатьох практикувальників, які в той час перебували в залі, на очах виступили сльози від такого зворушливого моменту. Усі відчували велику подяку Вчителю за його милосердя й порятунок.

Ця жінка була із Чанчуня. Після народження третьої дитини й перенесеного післяпологового захворювання, обидві її ноги були паралізовані. Вона не могла ходити впродовж 18 років. Жінка почала практикувати Фалунь Дафа в січні 1997 року. Після чотирьох місяців удосконалення вона почала вставати на ноги, а зараз, на виставці, змогла ходити. Нашу подяку Вчителю не висловити словами!

Одного дня, виходячи з виставкової зали ми побачили, що все небо заповнене Фалунями (Фалунь — Колесо Закону). Практикувальники, які не могли бачити Фалунь, спостерігали, як небо над виставковою залою залилося червоним світлом, саме так, як це описав Учитель у книзі «Чжуань Фалунь».

Ми з кількома практикувальниками вирішили поїхати в Далянь, адже чули, що там бував Учитель. Ми сіли на поїзд до Даляня, щоб побачити місця, які він відвідував. У поїзді я дістала свої фотографії з виставки. Навпроти мене сиділа жінка з мамою і донькою. Вони також почали розглядали фотографії. Після того, як жінка побачила їх, то відчула запаморочення в голові.

Вона взяла книгу Фалунь Дафа, яку ми поклали на стіл, і скрикнула. Жінка сказала, що «речі» в її тілі почуваються некомфортно. Ми зрозуміли, що вона була одержима нечистим духом. Тоді ми розповіли їй про Фалунь Дафа й пояснили, що ці нечисті духи завдають їй шкоди, але їх можна позбутися, якщо слідувати праведному шляху. До моменту, коли ми мали виходити на наступній зупинці, вона зрозуміла все й вирішила практикувати Фалунь Дафа. Вона не хотіла, щоб духи й далі її контролювали. Жінку знудило, і слідом за цим вона відчула полегшення. Вона купила всі книги Фалунь Дафа й виглядала дуже щасливою.

Перед тим, як попрощатися, жінка сказала: «Цей пітон покинув мене. Він заявив, що я невдячна, і сказав мені: „Прощавай“. Він постійно змушував мене співати для нього пісню з телесеріалу „Нова легенда про Білу змію“».

Про себе я подумала: «О, я чула історію як обвалилася пагода Лейфен. Можливо, дух тієї змії й вселився в неї. Якщо так, то мені його дуже шкода» (давньокитайська легенда «Легенда про Білу Змію» розповідає історію про дух білої змії, який було ув’язнено під пагодою, і врешті решт звільнено; із часом дух білої змії перетворився на романтичний персонаж – прим. перекладача). Ця думка просто промайнула в моїй голові, і я не усвідомлювала, наскільки це було небезпечно.

Того дня ми разом із кількома практикувальницями залишилися на ночівлю в одному номері. Я сказала їм, що не хочу оглядати пам'ятки міста, вирішила, що поїду до Чанчуня на вивчення Закону з місцевими співучнями. Тільки-но я лягла, як переді мною з’явилося видіння у вигляді моторошної старої жінки. Вона мала колюче біле волосся й стояла на вузькому містку, широко розчепіривши пальці з довгими нігтями. Я різко підвелася й розповіла іншим про те, що щойно побачила. Одна практикувальниця порадила подивитися в себе, щоб знайти свою пристрасть. Я задумалася: «Невже це тому, що я так прив’язалася до Чанчуня, до того середовища практикувальників?»

Раніше я була дуже боязкою, але після того, як почала практикувати Фалунь Дафа, стала сміливішою. Закон у моєму серці, і я знаю, що Вчитель захищає мене. Я не боюся ходити пізно ввечері, як би темно не було, але цього разу я злякалася, бо не розуміла, звідки з'явилося це видіння. Я знову лягла й декілька разів звернулася до Вчителя: «Учителю, я боюся. Будь ласка, захистіть мене». Потім я заснула.

Але я не спала міцно. Моє ліжко стояло біля вікна, і я чула як цілу ніч ішов дощ, а ще як одна практикувальниця голосно хропіла. Коли я прокинулася, то була здивована почувши, як інші обговорювали який сильний був грім. Вони розповіли, що прогриміло п'ять чи шість разів, і здавалося, що грім ніби вдаряв у вікно й вибухав. Вони побачили, як у кімнату влетіла велика вогняна куля, а книга «Чжуань Фалунь», що лежала на столику, випустила золотий Фалунь, який поглинув цю вогняну кулю. Я не чула грому, я чула лише дощ. Я була дуже вдячна Вчителю, і знала, що він захищає мене.

Сівши в поїзд до Чанчуня й відкинувшись на спинку сидіння, я раптом знову побачила видіння з тією старою жінкою. Вона стояла біля підніжжя гори, яка була такою високою, що я не могла побачити її вершину. На цей раз жінка не була страшною. Вона мала розпатлане волосся, і виглядала сумною. Раптом я зрозуміла, що Вчитель захистив мене, й усвідомила, наскільки глибоке значення має захист Учителя. Я не могла втримати сліз і зрозуміла, у чому полягала моя пристрасть. У той момент, коли мені стало шкода того духа, що вселився в жінку, він скористався цією лазівкою. Якою ж небезпечною була та думка. Але оскільки я щиро вірю в Учителя й Закон, це не зіграло великої ролі.

Ми маємо зберігати праведні думки. Якщо виникне хоч одна неправедна думка, то почнеться боротьба між добром і злом. Тоді Вчителю доведеться докладати ще більших зусиль, щоб захистити нас. Ми навіть не уявляємо, скільки труднощів можемо створити Вчителю.

Наш милосердний і великий Учитель створив для нас усе найкраще. Немає слів, щоб висловити Вчителю мою подяку й повагу. Я маю слухати Вчителя, добре проходити кожен крок свого шляху вдосконалення й добре робити все те, що маю робити, щоб бути гідною милосердного порятунку та цієї можливості, яка випадає раз на тисячу років.