Позбавлення пристрасті до комфорту

(Minghui.org) Моя пристрасть до комфорту проявляється по-різному. Я краще пропущу автобус, ніж пробіжу пару кроків, щоб встигнути на нього. Займаючись домашніми справами, я виконую найпростішу роботу.

Віконні решітки, підлога й шафи на балконі мого будинку покриті пилом. Я виправдовувалася тим, що була занадто зайнята — приберу, коли буде час. Його однаково ніхто не побачить.

Це допомогло мені усвідомити свою пристрасть до комфорту. Я запитала себе, чому не можу старанно виконувати вправи Фалуньгун щодня? Чому я завжди відчуваю втому й скаржуся на свій стан?

Чому я не могла регулярно виконувати вправи

Я почала практикувати Фалуньгун 16 років тому, щоб вилікувати свої хвороби. Я щойно народила сина й 11 місяців кашляла. Я перепробувала як західні, так і китайські методи лікування, але нічого не допомагало. Нарешті я вирішила спробувати практикувати Фалуньгун.

Щодня я вставала о 4:30 ранку й виходила на майданчик, щоб зробити вправи в групі. Для мене це зовсім не складно, адже я хотіла якнайшвидше вилікуватися від хвороби.

Через місяць мій чоловік зауважив: «Здається, ти більше не кашляєш».

Я зрозуміла, що Фалуньгун дійсно є ефективною практикою в лікуванні хвороб. Пізніше Вчитель ще більше очистив моє тіло. Я стала активніше виконувати вправи й не дозволяла собі розслаблятися.

На початку своєї практики я подолала багато труднощів. Мене кусали комарі, я страждала від болю, сидячи в медитації. Я возила свою однорічну дитину в колясці з другого поверху вниз по сходах і на місце практики.

Оскільки я наполегливо відвідувала групові заняття в парку щодня, у мене розвинулося сильне бажання бути здоровою, щоб добре піклуватися про свого сина. Моя мама померла від хвороби, коли я мала лише три роки. Я не хотіла залишати сина одного й не хотіла, щоб він повторив мою долю.

Після того, як син почав відвідувати дитячий садок, а потім і початкову школу, я розслабилася. На вихідних ми з чоловіком вивозили сина на прогулянку, і я робила вправи не сім разів на тиждень, а п'ять.

Пізніше мені довелося відвозити сина до школи, і на ранкові групові заняття я вже не ходила. Я перестала самостійно робити п'ять вправ. Натомість я робила їх стільки, скільки хотіла.

Надалі я виконувала вправи тільки тоді, коли проходила випробування хвороботворною кармою.

Я знала, що мій спосіб мислення неправильний, але я не хотіла змінюватися. Нещодавно я задумалася над цією ситуацією і зазирнула всередину себе. Я поставила собі кілька запитань і спробувала на них відповісти.

Я запитала себе: «Чому ти почала практикувати Фалуньгун?»

Відповідь: «Щоб позбутися кашлю».

Я перепитала: «Кашель припинився?»

Відповідь: «Так».

Запитання: «З тобою все гаразд? Можливо, немає потреби практикувати Фалуньгун?»

Відповідь: «Я хочу й далі практикувати Фалуньгун, тому що хочу назавжди позбутися хвороб. Я також хочу ніколи не вступати в конфлікти з іншими людьми. Якби всі могли добре ставитися одне до одного, як це було б чудово!»

Ще одне запитання: «Чи можливо це? Чи усвідомлюєш ти, що в минулих життях ти могла когось вбити, комусь заборгувати або познущатися з когось? Невже ти дійсно думаєш, що погасити свої борги можна тільки виконуючи вправи?»

Я далі запитувала себе: «Навіть якщо ти хочеш віддати свої борги, виконуючи вправи, скільки часу тобі буде потрібно витратити на це та скільки разів тобі потрібно буде робити це щотижня? Чи будеш ти щоразу сидіти в медитації по годині? Ти часто медитуєш усього пів години, чи не так? Невже тобі так боляче?»

Схоже, я визначила свою проблему. Я не усвідомлювала важливості виконання вправ і не сприймала це серйозно. У глибині душі я була упертою та не виконувала вказівок Учителя. Це стало причиною того, що я розслабилася.

Однак не в цьому полягав корінь моєї проблеми. Початок моєї практики Фалуньгун був егоїстичним і, очевидно, у рамках домовленостей старих сил. Мислення істот у старому Всесвіті ґрунтується на егоїзмі. Я хочу, щоб моє людське тіло було легким і молодим під час мого тимчасового перебування тут. Я хочу, щоб люди навколо мене захоплювалися й хвалили мене за те, що я помолодшала та не виглядаю як людина, якій за п'ятдесят.

Моє справжнє „я” було обмануте ідеями, які виникли після народження. Я забула, навіщо я спускалася в цей земний світ рівень за рівнем; я забула про свою обіцянку моїм живим істотам; я забула про свою обітницю допомагати Вчителю у Виправленні Закону.

Чому я завжди почуваюся втомленою і нещасною

Можливо, ви не повірите, якщо я скажу вам, що скаржуся на втому навіть під час складання ковдри. Я раптом зрозуміла цю проблему. Я відчувала втому, що б я не робила. Чому я маю таку сильну пристрасть до комфорту? Мене не балували в дитинстві, коли я жила з батьками. Тільки подумайте, наскільки важкою може бути ковдра?

Я заспокоїлася, і коли я подивилася всередину себе, то виявила пристрасть до комфорту, а також інші людські пристрасті, що стоять за ним — агресивність, ревнощі та конкуренцію. Вони проявляються в моєму сприйнятті несправедливості.

Я відчувала, що вдома зі мною поводяться нечесно. Коли мій чоловік щоранку йшов на роботу, він залишав ковдру й постільну білизну розкиданими. У будні, після того, як я поверталася з вправ, я могла займатися домашніми справами, але у вихідні він також залишав це мені. Це так несправедливо!

Я думала, що це не моя робота. Мій чоловік був вільний у святкові й вихідні, а я зайнята цими днями більше, ніж зазвичай, і мені все одно доводилося готувати для нього вечерю.

Ще більше мене дратувало те, що вони із сином дивилися DVD під час перекусів після обіду й залишали все на столі, щоб я прибирала.

Мені здавалося це несправедливим, коли я згадувала, як по-різному він ставився до мене до й після весілля. Тому я стала ігнорувати роботу по дому стільки, скільки могла. Я знаходила виправдання, щоб почуватися добре. Я відмовилася застеляти його ліжко й поскаржилася, що він купив важкий матрац, який мені важко рухати. Що я буду робити, якщо я травмую спину? Чому я маю складати для нього ковдру? Це настільки просто, що він міг би зробити сам.

Учитель підказав мені, як позбутися думок про несправедливість, і коли я читала Фа, у моїй пам'яті яскраво промайнули такі слова:

«Як я вже казав, наша школа прямо вказує на пристрасті людини і не призводить до того, щоб ти справді щось втратив у матеріальному плані». («Лекція шоста», Чжуань Фалунь)

Але ще більше мене вразило одне речення, у якому Вчитель сказав:

«Втрачаємо ми, по суті, погані речі». («Лекція четверта», Чжуань Фалунь)

Мені було цікаво, що це за погані речі. Я зрозуміла, що одна з них полягала в тому, що мій розум хотів боротися із чоловіком. На перший погляд, здавалося, що я просто лінива, я мала пристрасть до комфорту, і не хотіла застеляти його ліжко. Насправді за цим стояло щось більше.

Я копнула в собі глибше й виявила свої почуття, а також свої претензії та неприязнь до нього. Він так добре ставився до мене й був готовий на все заради мене, перш ніж ми одружилися, але тепер він навіть не хоче застеляти своє ліжко.

Я зрозуміла, що треба змінити свій спосіб мислення, інакше ця сутність завжди буде поруч. Для чого ми вивчаємо Фа? Для вдосконалення себе. Тому мені треба позбутися багатьох людських пристрастей. Однак я була сердита на чоловіка, роздратована розкиданою ковдрою і простирадлами на ліжку. Мені також не хотілося відкривати рота, коли зустрічала китайських туристів, які, при роз’ясненні правди, відмовлялися слухати. Я дуже втомлювалася, коли прибирала брудні миски та посуд. Я почала міркувати, як позбутися цих поганих думок і пристрастей.

Учитель сказав:

«Втрачаємо ми, по суті, погані речі. І що ж це? Це карма. Вона разом з усілякими пристрастями людини доповнюють одне одного...тож, щоб позбутися цих поганих речей, спочатку треба виправити своє серце». («Лекція четверта», Чжуань Фалунь)

Прагнення змінитися, дотримуючись принципів Фа

Як я можу змінити свою свідомість? Я вважаю, що насамперед потрібно змінити свої думки, які пов'язані з пристрастю до комфорту.

Учитель сказав:

«Ти маєш висувати до себе суворі вимоги». («Лекція четверта», Чжуань Фалунь)

Я помітила, що мені часто не хочеться щось робити, навіть якщо це займає всього кілька хвилин. Я не хочу виходити вперед, щоб сказати ще кілька слів, розповідаючи людям факти про Фалуньгун. Я знаходжу виправдання всьому, над чим не хочу працювати, наприклад, «застеляти ліжко — це марна трата часу».

Я задумалася про стан свого вдосконалення і вирішила вдосконалюватися по-справжньому. Мені потрібно рано вставати, щоб робити вправи, відвідувати туристичні місця, щоб роз'яснювати правду, і закликати китайців виходити з партії за допомогою телефонних дзвінків. Я відчуваю священний обов'язок дотримуватися того, що сказав Учитель, і спасати людей.

Однак, при щоденному виконанні стількох справ, я дуже втомлювалася. Я хотіла, щоб члени моєї сім'ї допомогли мені, але вони не хотіли простягнути мені руку допомоги. Це спричинило в мене відчуття несправедливості, і я недбало виконувала всю хатню роботу. Я запитала себе: «Чи досягла я високого рівня як практикувальниця Дафа?»

Я зрозуміла, що не висуваю до себе вищих вимог. Усе, що я робила, це скаржилася на членів своєї сім'ї, які не займалися самовдосконаленням. Чому? Усе тому, що я не позбулася своєї пристрасті до комфорту.

Я поділилася цим зі співучнями й запитала: «Чому я часто втомлююся та скаржуся на це?» Один із практикувальників порадив мені не думати, що я втомилася. Адже, як тільки в мене з'явиться така думка, я буду відчувати себе ще більш втомленою. Інший практикувальник сказав, що коли він відчуває втому, то сідає і медитує або відправляє праведні думки.

Щоразу, коли я чула їхні історії, я усвідомлювала свій стан вдосконалення. Я дуже вдячна Вчителю за те, що він запланував для мене допомогу інших практикувальників.

Я усвідомила серйозність відмови від комфорту й наповнилася рішучістю по-справжньому вдосконалюватися. Старі сили скористалися моїми недоліками, щоб перешкодити мені вдосконалюватися. Визнання їхніх планів було б рівнозначним тому, якби я замкнула себе в клітку.

Учитель сказав:

«Чому деякі люди не можуть надовго позбутися розумової карми? Тому що вони не намагаються відрізнити, які думки є їхніми власними. Чому ми просимо вас удосконалюватися? Насамперед, ви маєте усунути погані думки в процесі вдосконалення. Причина, по якій ви можете позбутися цих поганих думок, полягає в тому, що ви не повинні приймати їх як свої власні. Це надзвичайно важливо. Саме тому, що ви не визнаєте їх своїми, ви можете їх знищити. Річ у тім, що вони насправді не належать вам. Це різні уявлення або навіть карма, сформована з того, що ви робили після свого народження; це ось такі речі».

«Хай би чого людина не бажала, усе залежить від неї, і тільки коли вона хоче позбутися тієї речі, то вона може бути усунена для неї». («Лекція Закону під час конференції Фа на заході США»)

Це моє особисте розуміння. Якщо в ньому є щось, що не відповідає Фа, будь ласка, вкажіть на це з милосердям.