Конференція Фа в Сінгапурі. Досвід удосконалення восьмирічного практикувальника Фалунь Дафа

(Minghui.org)

Добридень, шановний Учителю! Добридень, співучні!

Мене звати Ши Чжень. Пам'ятаю, коли я вперше ділився своїм досвідом удосконалення, мені було шість років. Час летить. Минуло вже два роки й тепер мені вісім, я учень другого класу початкової школи. Якось після групового виконання вправ один практикувальник підійшов до нас із мамою і запитав, чи не хочу я цього року написати досвід. Мама відразу ж відкинула цю пропозицію, оскільки знала, що останні два роки мій Сіньсін не перебував на належному рівні, тож і ділитися немає чим. Але дорогою додому я сказав мамі, що все ж таки хочу написати статтю. Отже, сьогодні я знову отримав нагоду поділитися своїм досвідом удосконалення з усіма присутніми.

Відправляти праведні думки, щоб усунути всі перешкоди

Раніше я постійно міг бачити образ Учителя у своїй свідомості. Він нібито закарбувався в моїй пам’яті. Щоб я не робив, завжди міг бачити Вчителя. Однак зараз це вже не так. З часом мій Сіньсін почав погіршуватися, також з'явилися деякі перешкоди.

Хоч я зразковий учень, маю успіхи в навчанні й добрі взаємини з однокласниками та вчителями, вдома я не такий. Мама часто хитає головою, показуючи, що незадоволена мною. Часто я сварюся та б’юся з братом з будь-якого приводу. У мене проявилося дуже сильне прагнення до суперництва й боротьби, егоїзм, заздрість, а ще я став ледачим. Іноді я навіть зриваю злість на братові й не звертаю уваги на мамині слова.

Мама нерідко нагадує нам, що зараз Кінцевий період Закону й усюди панує безлад. Як удосконалювальники ми маємо зберігати праведні думки й не взаємодіяти з тими поганими речами. Я також помітив, що багато дитячих казок містять сюжети про привидів чи відьом. Мама попереджала, що якщо ми зустрінемо поганий зміст, нам слід припинити читати таку книжку. Якось я читав збірку оповідань, де в останній частині книги в сюжеті з’явилася зла відьма. Історія так мене захопила, що я забув настанови мами й продовжував читання аж до самого кінця. У результаті та зла відьма з'явилася мені уві сні. Усе було так реально й дуже страшно! Я настільки злякався, що не наважувався заснути знову. Тоді мама попросила мене відправляти праведні думки, щоб я позбувся страху. Після цього відьма зникла.

Іноді в моїй голові з'являлися погані думки про Вчителя, і я не розумів чому. Я знав, що це не справжній «я», і від цього мені ставало сумно й ніяково. Я гірко плакав і нерішуче розповідав про це мамі. Тоді мама відправляла зі мною праведні думки, щоб усунути цю перешкоду, після чого погані думки зникали.

Деякий проміжок часу я мав відчуття сильного занепокоєння через те, що інколи чув два голоси, які розмовляли в моїй голові. Якось, коли я купував їжу в школі, й однокласник випадково в мене врізався, вони знову з’явилися в моїй голові. Один голос, який висловлював гарні думки, сказав, що я маю по-доброму поставитися до свого однокласника, а другий голос, який висловлював погані думки, велів мені вдарити його у відповідь. Оскільки я вдосконалююся, то в душі розумію, як насправді треба чинити. Я зрозумів, що хочу з добротою поставитися до цього однокласника.

Колись я чув розмови дорослих про несправності, що трапляються з ліфтами. Одного разу я їхав ліфтом на верхній поверх сам. Від того, що я був у ліфті один, у мене з’явилося відчуття страху та занепокоєння. Тоді я почав повторювати: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи» (китайською Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао). У той самий момент у моїй голові знову з'явилися два голоси. Перший сказав, що я роблю правильно, а другий стверджував, що повторення не допоможе. Вони й далі сперечалися, від чого я відчув сильну втому й більше не хотів їх слухати. Тож коли двері ліфта відчинилися, я, затуливши вуха руками, побіг додому. Я був дуже схвильований і розповів про це мамі. Мама порадила мені відправляти праведні думки, щоб позбутися цього втручання. Я є учнем Учителя і буду дотримуватися тільки планів Учителя та відкидатиму все інше. Після того, як я кілька разів відправив праведні думки, голоси зникли.

Нещодавно я розпочав вивчати Закон на онлайн-платформі. Однак, тільки-но починав вивчення, як одразу сильно втомлювався. Коли я не вивчав Закон, то втоми не було, навіть навпаки, я почувався сповненим енергії. Мама заохочувала мене читати далі, вона казала, що втома — це своєрідна перешкода. Якось під час вивчення Закону перед моїми очима виникла якась річ, через неї слова стали розпливчастими, що заважало мені читати. Я зрозумів, що це перешкода, тому, зберігаючи праведні думки, я і далі вивчав Закон. Завдяки цьому я швидко подолав цю неприємність.

Мені подобається вивчати Закон, бо я виявив, що вивчення Закону може дати відповіді на багато запитань, які мене турбують. Коли я розмірковую про щось, але не розумію, чому воно так і що мені слід із цим робити, відповідь часто приходить до мене після вивчення Закону. Я також усвідомив деякі принципи Фа. Дякую, Учителю, за те, що милосердно мене навчаєте.

Вправи приносять відчуття легкості в усьому тілі

Коли я добре вдосконалююся, мені досить просто увійти в стан спокою під час виконання вправ. У моєму тілі часто виникає відчуття легкості та розслабленості, ніби я лечу над землею. Особливо це відчувається під час ходи. Було таке, коли одна нога вчасно не опускалася й знову підіймалася, тобто мені не вдавалося притиснути її до землі, і це заважало нормально ходити. Через це я почувався розгубленим. Мама порадила мені повторювати слова: «Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао». Також вона запропонувала мені поговорити з ногами, сказати їм, щоб вони ходили правильно й перестали пориватися вверх. Після цього мої ноги поволі стали слухняними й більше не намагалися відриватися від землі. Зараз я можу ходити нормально.

Я також роз’яснюю правду

Якось, коли я готувався до відправлення праведних думок, мама сказала, що оскільки я ще маленький і не роз’яснюю правду, мені не потрібно позбавлятися елементів зла, які заважають під час роз'яснення. Однак я сказав: «Я теж роз’яснюю правду, я ж маю однокласників. Одного дня, я помітив, що коли почав роз’яснювати правду однокласнику в шкільному автобусі, йому негайно знадобилося вийти ще до того, як я закінчив говорити. Я хотів продовжити розмову наступного дня, але він не прийшов до школи. Подібне траплялося багато разів. Я подумав, що це можуть бути чинники зла, які хочуть завадити мені роз'яснювати правду. Тому я також хочу їх позбутися».

Диво, яке сталося на пункті практики

Щоп'ятниці ввечері, приблизно о восьмій годині, ми із сім’єю ходимо на майданчик для практики, що розташований біля нашого житлового будинку. Одного разу, коли я виконував вправи із заплющеними очима, то відчув, що майданчик наповнився золотим промінням. Я подумав: «Зараз ніч, і небо дуже темне, тож це не може бути сонячне світло». Я розплющив очі, щоб подивитися, звідки взялося це проміння. Озирнувшись, я побачив, що його випромінює золота зірка, яка повільно опускається вниз. Коли зірка наблизилася до самої землі, то зупинилася, і всередині показався Просвітлений. Він мав білий одяг, між бровами в нього виднілась червона крапка, а на грудях був знак свастики. Він усміхався, спостерігаючи, як ми виконуємо вправи. Він чекав поки ми закінчимо, перш ніж полетіти назад у небо разом із золотою зіркою.

Доказ дивовижності Дафа під час групового виконання вправ

Якось під час групового виконання вправ у парку міста Бішань я стояв у задньому ряду. Я виконував другу вправу «Стовп Фалунь» із заплющеними очима, коли хтось торкнувся моїх рук і почав підправляти їхнє положення. Спочатку я подумав, що це мені допомагає практикувальник-ветеран, але, розплющивши очі, з подивом виявив, що поруч нікого немає. Усі були зосереджені на виконанні вправи, а співучень-ветеран, котрий іноді підправляв мої рухи, стояв праворуч, на значній відстані від мене. Але ж хтось явно торкнувся моїх рук. Здивований, я озирався на всі боки, намагаючись побачити людину, яка мені допомогла. І тут я побачив Просвітленого недалеко від місця практики. Він мав вигляд схожий на образ Учителя з портрета, що висить на стіні в приміщенні Асоціації Фалунь Дафа в Сінгапурі. Однак тіло Просвітленого мало золотавий колір, він був у золотому одязі, оточений золотими хмарками. В одній руці перед грудьми він міцно тримав рожеву квітку лотоса. Здавалося, що в цій квітці ховається якийсь скарб. Інша рука була витягнута й випромінювала золотисте світло прямо на моє тіло. Раптом я зрозумів, що саме ці золоті промені від Учителя поправляли мої руки під час вправи.

Дякую, Учителю, за милосердну турботу та захист. Від золотих променів, що пронизували моє тіло, мені було тепло й дуже комфортно. Після цього Вчитель почав спрямовувати золоті промені на кожного практикувальника Дафа. Інша рука Вчителя тримала рожеву квітку лотоса перед грудьми. Він з усмішкою чекав, поки ми закінчимо виконувати вправи, після чого полетів назад на Небеса.

Я описав побачене на двох майданчиках практики для того, щоб поділитися цим з іншими практикувальниками. Сподіваюся, що всі ми цінуватимемо наше середовище групового виконання вправ у Сінгапурі. Тіла Закону Вчителя та праведні Просвітлені завжди поряд із нами, піклуються про нас та захищають нас.

Підсумок

Людське суспільство — це великий фарбувальний чан. У процесі дорослішання в мене також розвинулося багато пристрастей, мій Сіньсін погіршився, що створило багато перешкод. Це змусило мене усвідомити важливість підвищення Сіньсін і відправлення праведних думок. З нагоди конференції Фа я записав цей досвід, сподіваючись усіх надихнути. Давайте старанно вдосконалюватися, а також разом добре виконувати три справи, щоб повернутися разом з Учителем додому.

Дякую, Учителю, за милосердний порятунок!

Дякую, Учителю! Дякую, співучні!

(Статтю подано на конференцію Фа 2024 року з обміну досвідом удосконалення практикувальників Фалунь Дафа Сінгапуру)