(Minghui.org) Багато практикувальників відчули, що з минулого року ситуація змінилася. Мій старший син (який також практикує) якось назвав це «інтенсифікацією». Думаю, у його словах є сенс. Відбувається так багато подій, і так багато потрібно завершити, тому ми стикаємося з найрізноманітнішими випробуваннями.
Милосердний Учитель усуває все погане, з чим ми самі не здатні впоратися. Це також означає, що ми, практикувальники, маємо міцно триматися за Дафа, бути старанними й швидше позбуватися всіх пристрастей. Лише тоді ми зможемо надолужити втрачене й повернутися додому разом з Учителем.
(Уривок зі статті)
***
Вітаю Вас, шановний Учителю! Вітаю, співучні!
Я кілька років не була в рідному місті, тому в серпні разом із дітьми поїхала провідати родичів. Мій молодший син (практикувальник Фалунь Дафа) цього року складав вступні іспити до університету й отримав дуже хороші результати, і свекруха хотіла його побачити. Старший брат запропонував мені віддати шану на могилах батьків, оскільки обидва мої сини вступили до університету, що ознаменувало початок нової сторінки в історії нашої родини. Брат зробив так само, коли його син вступив до університету. Я відчула, що це відповідає нормам звичайного суспільства, тому погодилася піти.
Дні минали швидко й були дуже насиченими, і я ретельно планувала кожен день, щоб урахувати всі побажання. Багато що відрізнялося від моїх очікувань, траплялися й несподівані повороти, але я хотіла б розповісти вам про один випадок, який стався за день до мого від’їзду.
Дочки мого дядька, Бей і Дай, запросили мене та мою старшу сестру Фей на обід. Ми — єдині дівчата в цьому поколінні родини, але не бачилися кілька років. Ми з Фей не вживаємо алкоголю, бо практикуємо. Бей і Дай пили вино, а Бей ще й курила.
Бей добре заробляє, вона купила кілька квартир. Її син, отримавши диплом, знайшов добре оплачувану роботу й планував незабаром одружитися. Попри ці успіхи, Бей не почувалася по-справжньому щасливою.
«Я не бачу надії в цьому житті. Скажи мені, будь ласка: у чому сенс життя?» — не раз запитувала вона мене після кількох келихів вина.
«Я викурюю по дві пачки сигарет на день. Знаю, що це шкідливо для мене, але не можу кинути. Я хочу вчитися в тебе й іти тим самим шляхом», — сказала вона.
Я бачила, що Бей усе ще твереза. Повернувшись до своєї молодшої сестри Дай, вона сказала: «Подивися, вона [маючи на увазі мене] нічого не просила. Це я хочу в неї вчитися. Ти [вказуючи на мене] інша. Ти просто сидиш тут і їси, не п’єш і не пліткуєш, як ми. Мені це подобається».
Обід тривав кілька годин, і після нього Бей запросила мене до себе. Вона попросила чоловіка піти, щоб ми могли поговорити. Допомагати людям отримати Дафа — надзвичайно важливо, тому я змінила свій графік і відклала від’їзд додому. Фей принесла дві книги «Чжуань Фалунь» і мій одяг, щоб я могла залишитися в Бей і читати «Чжуань Фалунь».
Дивлячись на дві книги, Бей сказала, що має кілька запитань, на які хотіла б отримати відповіді, перш ніж ми почнемо читати. Я кивнула. Насправді кілька людей у нашій великій родині практикують Дафа. Покоління мого батька й діда зазнавали переслідувань з боку компартії Китаю під час різних політичних кампаній, а Бей і Дай уже вийшли з організацій компартії, тож я знала, що вона має й інші запитання.
Спочатку вона запитала, чи практикує Дафа мій чоловік, і я відповіла, що ні. Коли вона поцікавилася чому, я сказала, що в кожного своя ситуація: «Можливо, я не впоралася й не подала достатньо доброго прикладу; можливо, він почне практикувати пізніше. Важко сказати. Хоча мій чоловік не читає книги Фалунь Дафа й не виконує вправ, він знає, що Дафа несе добро, і легко ставиться до слави та матеріальних інтересів. Людське суспільство схоже на лабіринт: хтось практикує, а хтось ні. Люди самі роблять свій вибір».
Потім Бей запитала: «Чому Фей, яка практикує вже кілька років, відрізняється від тебе?»
Фей дізналася про Фалунь Дафа ще 1998 року, але до початку репресій компартією в 1999-му майже не читала книги Дафа. Невдовзі після того, як вона почала їх читати, у неї діагностували рак. Як практикувальниця, вона знала, що все буде добре, адже вона практикує. Але чоловік плакав і благав її зробити операцію. Вона не змогла позбутися пристрасті до нього й дослухалася до його поради. Згодом він завів роман з іншою жінкою. Вона була незадоволена.
«Практика самовдосконалення — це як навчання в школі та вивчення кількох предметів, — пояснила я. — Фей досягла успіху в багатьох аспектах. Але, ймовірно, саме в цьому вона могла б досягти кращих результатів, якби позбулася пристрасті до чоловіка».
«Чи є щось, від чого ти не можеш відмовитися?» — запитала Бей.
Я замислилася, але нічого такого не знайшла. «Ні, нічого», — відповіла я і навела кілька прикладів. «Після початку переслідування я хвилювалася, що не отримаю диплома, не знайду роботи, не сподобаюся роботодавцю або не вийду заміж».
«Для інших це могло б бути серйозною проблемою, але я вважала це несуттєвим і твердо вирішила продовжувати практикувати, — сказала я. — Озираючись назад, може здатися, що я відмовилася від багатьох речей. Але насправді я нічого не втратила. Навпаки, я здобула значно більше».
«Це правда», — кивнула Бей.
Вона поставила ще кілька запитань, і я розповіла їй, що Фалунь Дафа практикують у багатьох країнах світу, але лише в Китаї цю практику переслідують.
Потім Бей поставила останнє запитання: «Чи можна, практикуючи Дафа, продовжувати поклонятися іншим божествам?» Знаючи, що її родина поклонялася деяким статуям, зокрема тим, у які вселялися духи або тварини, я розуміла, що це делікатна тема, тому відповіла: «Давай поки що відкладемо це питання. Коли дочитаєш, тоді й вирішиш». Вона погодилася.
Того дня вже було дуже пізно, тож ми прочитали лише близько десяти сторінок, перш ніж лягти спати. Наступного ранку Бей не курила, бо не мала такого бажання. Після скромного сніданку ми по черзі читали «Чжуань Фалунь» — абзац за абзацом. Після короткого обіду ми продовжили вивчення. Коли в неї виникали запитання, вона зупинялася й запитувала мене. Після моєї відповіді ми читали далі. До вечері ми прочитали чотири лекції з «Чжуань Фалунь».
Удень її чоловік прислав пельмені, тож Бей спустилася за ними. Повернувшись, вона виглядала наляканою. Вона сказала, що божества, яким поклонялася її родина, передали їй якісь послання, і тепер вона більше не наважується читати «Чжуань Фалунь». Я зрозуміла, що мені слід було б відправляти праведні думки. Тому я заспокоїлася й почала відправляти праведні думки, щоб усунути одержимість духами та тваринами. Але результат був незначний. Потім Бей закурила сигарету, і в неї затремтіла рука. До цього вона не курила весь день.
Знаючи, що для Бей це випробування, я попросила її зробити вибір: «Це не так уже й складно. Варто обрати Дафа — і все інше миттєво зникне. Це схоже на історії з “Подорожі на Захід”. Коли чудовиська хотіли з’їсти монаха Тана, Король Мавп вирішив битися з ними, щоб захистити його. Коли ж сил Короля Мавп було недостатньо, на допомогу приходили Бодхісатва й Будда. Тож зрештою монаху Тану все одно доводилося робити вибір — яким шляхом іти».
Бей виглядала засмученою і сказала, що з її родиною «тепер усе гаразд», маючи на увазі, що не хоче завдати їм шкоди. Я знала, що вона згадує події з минулого. У 2001 році мій батько порадив Ґану, батькові Бей, почитати книги Дафа. На той час у Ґана вже багато років була паралізована одна сторона тіла. Ще не дочитавши «Чжуань Фалунь», він уже зміг рухати рукою. Однак «божества», яким поклонялася його родина, почали завдавати клопотів. Майже всі в сім’ї захворіли, декому довелося перенести операції. У результаті всі родичі вмовляли Ґана припинити практикувати Дафа. Він послухався, впав у депресію й помер через кілька років.
Бей вирішила не практикувати, тож я поїхала до свого міста, як і було заплановано. Вона наполягла, щоб відвезти мене на вокзал, і сказала: «Ви з нашим молодшим дядьком [іншим практикувальником] зробили правильний вибір. Будь ласка, не засмучуйтеся через мене. І, будь ласка, не здавайтеся».
Хоча вона вирішила не практикувати, цей досвід показує, що звичайні люди шукають і чекають на Дафа. Але стати на шлях самовдосконалення непросто. Нам, учням Дафа, надзвичайно пощастило, що ми йшли цим шляхом усі ці роки. Будь ласка, цінуйте те, що ми маємо.
Багато практикувальників відчули, що з минулого року ситуація змінилася. Мій старший син (який також практикує) якось назвав це «інтенсифікацією». Думаю, у його словах є сенс. Відбувається так багато подій, і так багато потрібно завершити, тому ми стикаємося з найрізноманітнішими випробуваннями.
Милосердний Учитель усуває все погане, з чим ми самі не здатні впоратися. Це також означає, що ми, практикувальники, маємо міцно триматися за Дафа, бути старанними й швидше позбуватися всіх пристрастей. Лише тоді ми зможемо надолужити втрачене й повернутися Додому разом з Учителем.
Дякую, шановний Учителю! Дякую, співучні!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
