(Minghui.org) Добрий день, шановний Учителю! Добрий день, співучні!
Мені 73 роки, і я почала практикувати Фалунь Дафа у 2003 році. До того, як я стала на шлях удосконалення, у мене був рак ротової порожнини, я перенесла операцію і мені було важко говорити. Однак я знала, що Дафа несе добро, а переслідування практикувальників компартією Китаю є великою помилкою, тому я прикладаю всі сили, щоб розповідати людям правду про Дафа й роблю це понад 20 років.
Моя мати померла, коли я була зовсім маленькою, і я була єдиною дитиною в сім'ї. Подорослішавши, я вийшла заміж, але ми з чоловіком не могли дозволити собі завести дитину, оскільки були дуже бідні. Я не знала в дитинстві материнської ласки, тому мені було важко виявляти милосердя.
Після того як я почала практикувати Фалунь Дафа й дотримуватися принципів Чжень-Шань-Жень (з кит. Істина, Доброта, Терпіння), мій характер ставав усе кращим і кращим.
Я починаю говорити з людьми про Фалунь Дафа
Після того, як компартія Китаю почала переслідувати Фалунь Дафа, я стала роздавати людям інформаційні матеріали, щоб протистояти наклепницькій пропаганді. Одна знайома практикувальниця вміла добре розповідати людям про Дафа, і мені захотілося в неї навчитися. Того ж дня вона показала мені та ще одній співучениці, як вона це робить. Ми прийшли на автобусну зупинку біля супермаркету й вона, звертаючись до людей, кількома словами роз'яснювала правду про Дафа й допомагала їм вийти з комуністичних організацій. Здавалося, що це було неважко зробити. «Ви спробуйте, а я піду за покупками», — сказала вона нам і пішла.
Ми з практикувальницею довго ходили навколо зупинки. Ми дивилися то на одну людину, то на іншу, але ніяк не наважувалися заговорити. Це виявилося не такою вже легкою справою. Зрештою, так ні з ким і не поговоривши, ми повернулися додому.
Наступного дня я попросила Вчителя допомогти мені й вийшла одна. Я побачила літнього чоловіка та привіталася з ним: «Вибачте, ви йдете за покупками?» Він ствердно відповів, і я не знала, що сказати далі. Він пішов, а я блукала містом, але ні з ким так і не заговорила про Дафа. Засмучена, я повернулася додому й вирішила, що маю впоратися з цією проблемою.
На третій день я зустріла біля автобусної зупинки жінку. Вона привіталася зі мною і здалася мені приємною людиною. Помітивши шрам у мене на щелепі й почувши мою трохи утруднену мову, вона запитала, що зі мною сталося. «У мене був рак ротової порожнини, і мені зробили операцію в Пекіні. Пізніше я одужала без ліків і хіміотерапії», — пояснила я. Їй стало цікаво, і вона запитала про подробиці. Я розповіла їй, що мені допомогла практика Фалунь Дафа. Жінка все зрозуміла й погодилася відмовитися від членства в організаціях, що належать компартії Китаю, до яких колись вступила. Я подумки подякувала Вчителеві.
Після цього я стала щодня виходити надвір. Спочатку я розмовляла з людьми тільки час від часу. Пізніше я вже могла розмовляти про Дафа й про вихід із компартії Китаю та організацій, що їй належали, майже з усіма, з ким зустрічалася. Щодня я вставала до 4 години ранку, виконувала вправи, а потім о 6-й ранку відправляла праведні думки. Я вивчала дві лекції з «Чжуань Фалунь» (головної книги Фалунь Дафа), перш ніж відправитися роз'яснювати правду. Я виходила з дому майже щодня. Якщо вранці потрібно було виконати якісь сімейні справи, я виходила вдень.
Будівельні майданчики
Ми з іншою практикувальницею часто розповсюджували матеріали по всьому місту та його околицях. Вона була дуже рада нашому співробітництву й говорила: «Виходячи разом із тобою, я можу вирушити будь-куди, і пішки, і автобусом, і на метро».
Ми часто виходили з великою сумкою, наповненою DVD дисками та брошурами «Дев'ять коментарів про комуністичну партію». Ми розмовляли з людьми й роздавали ці матеріали дорогою. Спочатку вона боялася, але я сказала: «Не хвилюйся. Ми можемо просто робити це відкрито. Якщо люди побачать, що ми робимо щось крадькома, вони, можливо, не візьмуть у нас матеріали». Побачивши, що я не маю страху, вона теж здобула впевненість.
Бачачи припарковані вздовж дороги машини, ми підходили й розмовляли з кожним водієм, а також пропонували їм інформаційні матеріали, і все проходило добре.
У районі велося інтенсивне будівництво, і ми відвідували будівельні майданчики, зокрема й величезні. Нам знадобилося кілька місяців, щоб обійти їх усі. Хоча на будівництві було задіяно багато робітників, вони, як правило, були розосереджені та зайняті своєю справою. Тому ми знаходили місця, де вони обідали й там розмовляли з ними. Більшість із робітників погоджувалися вийти з організацій КПК. Наступного дня ми вирушали до іншого місця.
Якось ми потрапили на будівництво, де було багато людей, чоловіків і жінок різного віку. Розмовляючи з одним молодим чоловіком, ми розповіли йому про Дафа й про вихід із лав компартії. Він сказав, що вступав до організації юних піонерів і погодився вийти з неї під псевдонімом.
Після того, як ми поговорили з трьома людьми, молодик голосно сказав нам: «Ви можете зробити перерву. Я сам їм усе поясню, а вам треба буде лише записати їхні імена. Схоже, цей юнак був бригадиром. Він покликав усіх і сказав: «Вихід із компартії та організацій, які їй належать, принесе вам безпеку й благословення. Фалунь Дафа несе добро, а переслідування — це зло». Робітники вишикувалися в чергу, а він, називаючи їхні імена, пропонував кожному, одному за одним, вийти з партії. Це було чудове видовище, і я була глибоко зворушена. У результаті того дня з організацій компартії вийшли майже 50 осіб.
Один із будівельних майданчиків розташовувався далеко від міста. Він був великим, на ньому працювало багато людей, і він був розподілений на безліч невеликих ділянок. Оскільки будівництво почалося нещодавно, у цей район не ходили автобуси, тож нам доводилося щодня добиратися туди пішки. До нас хотіла приєднатися ще одна практикувальниця, але відмовилася, бо було надто далеко. Навіть поїздка машиною займала приблизно пів години. Практикувальниці, яка часто їздила зі мною, теж було за 70. До пенсії вона працювала в офісі.
Ми з нею часто йшли в одному напрямку, тримаючись різних боків дороги. Іноді ми бачили робітників, що копають канави. І тоді ми, присівши навпочіпки, розмовляли з ними. Коли ми бачили людей, які працюють у лісі, ми також підходили до них поговорити. Ми розмовляли з усіма, кого зустрічали, допоки будівництво не завершилося.
Це тривало приблизно десять років, доки в нашому районі не припинилося бурхливе будівництво. Після цього ми почали ходити в парки та на автобусні станції, щоб поговорити з людьми.
Одного разу я сама вийшла поговорити з людьми й помітила дерево із золотаво-жовтими плодами. Я ніколи раніше не бачила таких плодів і здивувалася, що дерево може плодоносити взимку. Пізніше я зрозуміла, що це був знак натхнення від Учителя.
У поліційній дільниці
Якось я запропонувала одній людині диск із програмним забезпеченням для обходу інтернет-блокади. Ця людина виявилася поліціянтом, і він відвіз мене до поліційної дільниці. Я не відповідала на його запитання, а просто розповідала йому правду про Дафа й порадила не дотримуватися вказівок компартії та не робити поганих учинків. Він погрожував мені, але я не мала страху. Я знала, що в моєму домі багато матеріалів про Дафа, у тому числі портрет Учителя. Я знала, що мені треба повернутися додому. Того ж вечора він відпустив мене.
Я знала, що маю сильну пристрасть до виконання справ. На той час я була однією з небагатьох практикувальників, хто мав програму для обходу інтернет-блокади. У мене виявилося прагнення показати себе, і ця пристрасть привела до серйозних наслідків.
Одного разу, після того, як я подала позов на колишнього лідера компартії Китаю Цзян Цземіня за переслідування Дафа, поліція наказала мені з'явитися в поліційну дільницю. Чоловік нервував, але я сказала йому, що не треба хвилюватися, і наступного дня одна пішла до поліції. Я не боялася, бо розуміла, навіщо мені треба туди піти.
Прибувши на місце, я побачила в кімнаті понад десять поліціянтів; один із них запитав, чому я подала до суду на голову держави.
«Про кого ви кажете?» — запитала я.
«Про Цзян Цземіня», — відповів він.
«Ні, він не є головою держави, — заявила я. — Він зрадник, який зрадив наші національні інтереси».
Після того, як я розповіла їм про злочини Цзяна, вони погодилися зі мною.
Коли поліціянт запитав мене, чи практикую я Фалунь Дафа, я розповіла йому про свої хвороби та про те, як одужала, почавши практикувати. «У мене не було ні грошей, ні роботи. Я була хвора, не могла дозволити собі лікування. Усі хвороби зникли після того, як я почала практикувати Фалунь Дафа. Як я можу не практикувати?» — запитала я.
Вони кивнули й запитали, що думає моя сім'я про практику. Я сказала, що сім'я знає про мою ситуацію і підтримує мене. Один із поліціянтів поцікавився, яку користь приносить Дафа. Я розповіла про те, що практика Фалунь Дафа покращує фізичне здоров'я людини, а дотримання принципів Чжень, Шань, Жень, на яких вона заснована, підвищує моральність. Після розмови з ними я повернулася додому.
Співпраця з іншими практикувальниками
Деякі практикувальники хотіли виходити та розповідати людям правду, але боялися. Я нагадала собі, що практикувальники — це Єдине Тіло, тому допомагала співучням, коли вони просили.
Якось я познайомилася з жінкою, яка виявилася практикувальницею. Її звали Лань. Їй не було з ким вивчати Фа, тому я познайомила її з місцевими практикувальниками. Вона хотіла розповідати людям правду, але боялася й не знала з чого почати. «Без проблем. Я допоможу тобі», — сказала я. Ми зустрілися на автобусній зупинці, і я почала розмовляти з людьми.
Однак Лань злякалася й відійшла на кілька кроків від мене. Тому я відправила праведні думки, щоб допомогти їй. Помітивши на дорозі нейлоновий шпагат від упаковки, я підняла його й сказала: «Потрібно викинути його в смітник, інакше хтось спіткнеться й впаде». Мої слова почув чоловік, що проходив повз; він сказав, що я хороша людина.
«Якщо ми бачимо проблему, ми маємо щось зробити, чи не так?» — запитала я, і потім допомогла цій людині вийти з рядів компартії.
Пізніше Лань сказала: «Ти з такою мудрістю та легкістю знаходиш із людьми спільну мову».
«Не треба багато думати, — пояснила я. — Усе не випадково. Можливо, людина, яку ми зустрічаємо, має з нами зумовлені стосунки. Потрібно просто спробувати».
Я розповіла Лань, як вітати людей, як починати розмову та як пов'язати розмову з інформацією про Дафа й про вихід із компартії. Вона уважно слухала й незабаром і сама змогла говорити з людьми про Дафа.
За ці роки я допомогла шістьом практикувальникам. Усі вони досягли прогресу в справі роз'яснення правди людям і тепер у них досить добре все виходить.
Відмова від людських уявлень
Я майже не відчуваю страху, тому можу розмовляти практично з будь-якою людиною, але мені іноді не вистачає доброти та терпіння. Буває, що я сперечаюся з людьми. Я відчуваю, як Учитель допомагає мені вдосконалюватись у цьому питанні.
Якось на автобусній зупинці я побачила літнього чоловіка й розповіла йому про Дафа. Він не тільки не захотів слухати, а й схопивши мою шапку, кинув її на землю. Я нічого не сказала, просто підняла шапку та пішла.
Через кілька днів я проходила повз автобусну зупинку й заговорила з людиною про Дафа. Це був той самий чоловік похилого віку, але я його не впізнала. Він зрозумів, що це я, і голосно лаяв мене. Він також схопив мою сумку й пригрозив повідомити про мене в поліцію. Інший практикувальник, який прийшов зі мною, спробував усе пояснити, але той не слухав.
Спочатку я вирішила не звертати на чоловіка уваги, але оскільки він і далі кричав і навіть тягнув мою сумку, я засмутилася й легенько штовхнула його. «Відпусти мене! Ти безнадійний! — сказала я та пішла.
Інший практикувальник злякався, а я — ні. Я просто не хотіла, щоб той чоловік хапав мене й лаяв при всіх.
Заспокоївшись, я зрозуміла, що помилялася. Учитель сказав:
«Але, як я вже казав, практикувальнику не слід відповідати ударом на удар і не слід лаятися у відповідь, потрібно висувати до себе вимоги більш високого рівня». (Лекція четверта, Чжуань Фалунь)
Мені не слід було його штовхати.
Я також побачила в собі заздрість. Якось ми з практикувальницею Мей пішли на пагорб. Вона сказала: «Я піднімуся першою. Якщо там будуть люди, я покличу тебе». Я чекала внизу й розмовляла з тими, хто проходив повз мене. Людей було мало, тож пробувши там дві-три години, я пішла додому.
Коли ми зустрілися наступного дня, співучениця розповіла, що людей на пагорбі було багато. Вона була така зайнята, розмовляючи з ними, що забула про мене.
Я сказала: «Ти просила мене почекати. Якби ти покликала мене, ми могли б поговорити з великою кількістю людей».
Мей добре вдосконалюється, тому просто усміхалася мені, хоч я висловлювала невдоволення. Раніше вона була суворою жінкою-поліціянткою, але змінилася після того, як почала практикувати Дафа. Пізніше я вибачилася перед нею. Цей інцидент показав мені, у чому треба підвищуватися.
Мій чоловік помер кілька років тому. У нас із родичами іноді виникали конфлікти, і щоразу, думаючи про них, я починала злитися. Коли це траплялося, у мене на лобі з'являлася шишка. Я попросила практикувальника надрукувати слово «Терпіння» великим шрифтом на кількох аркушах паперу й розвісила їх по всьому будинку, як нагадування. Я думаю, що трохи підвищилася в цьому, але мені все ще доведеться пройти довгий шлях.
Учитель дуже милосердний. Ми повинні цінувати цю можливість удосконалюватися за Дафа та по-справжньому вдосконалюватися. Я сповнена рішучості підвищуватися й працювати з іншими практикувальниками, щоб допомагати Вчителю в порятунку живих істот.
Дякую, шановний Учителю! Дякую, співучні!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
