(Minghui.org)
Вітаю Вас, шановний Учителю! Вітаю, співучні!
Я — практикувальниця Фалунь Дафа із сільської місцевості, мені 59 років. Ми зі свекрухою почали практикувати Фалуньгун у листопаді 1998 року, а через вісім місяців компартія Китаю (КПК) розпочала переслідування цієї практики.
Упродовж перших восьми місяців практики я зазнала величезних змін і в тілі, і в душі. Це був справді найщасливіший час у моєму житті. До початку практики я страждала від кісткових шпор та хронічного болю у спині. Тривале приймання антибіотиків пошкодило мій шлунок. У мене часто траплялися нестерпні напади болю в животі, настільки сильні, що я корчилася в ліжку й рясно пітніла.
Згодом ліки, які я приймала, перестали діяти. Виснажливі хвороби змушували відчувати себе нікчемною і створювали фінансові труднощі для сім’ї. Ми витрачали так багато на моє лікування, що ледве зводили кінці з кінцями. Ми були найбіднішою сім’єю в селі. Невдовзі після того, як я почала практикувати Фалунь Дафа, усі мої хвороби зникли. Я була на сьомому небі від щастя! Діабет, неврози та інші проблеми зі здоров’ям у свекрухи теж зникли.
Щодня ми з нею та іншими практикувальниками виконували ранкові вправи, а ввечері з нетерпінням чекали спільного вивчення Фа в групі. Щоб прокидатися дуже рано, я купила кілька будильників. Ми вставали о 3:30 ранку, виконували п’ять комплексів вправ і близько шостої поверталися додому, щоб приготувати сніданок. Потім працювали в полі та доглядали за урожаєм. Ми не відчували втоми й цілий день були сповнені енергії.
Свідчення благості Дафа
Літом 1999 року КПК заборонила Фалунь Дафа та розв’язала загальнонаціональні репресії. Я вірила, що добро переможе, і відчувала обов’язок розповісти людям, що Фалунь Дафа — це праведна практика, яка приносить людям добро. Я хотіла, щоб була відновлена репутація Вчителя, тому взяла всі наші заощадження — 300 юанів — і вирушила з петицією до центрального уряду в Пекіні. По дорозі мене одразу затримала місцева влада й помістила до уїзного центру «промивання мозку». Коли про це дізнався мій чоловік, він з'явився розлючений, дав мені ляпаса на очах у всіх і відібрав гроші. Я не злякалася й подумала: «Я все одно буду практикувати Фалунь Дафа, навіть якщо він буде мене бити».
Оскільки я не мала грошей, то мусила відмовитися від поїздки до Пекіна. Натомість я пішла до адміністрації уїзного центру. Я звернулася безпосередньо до мера уїзду та секретаря парткому й сказала їм: «Фалунь Дафа несе добро. Практику обмовили. Репутація Вчителя повинна бути відновлена». Мене без дотримання належних правових процедур помістили в кімнату на верхньому поверсі й поставили поліційні машини у дворі на випадок, якщо я намагатимуся втекти.
Через деякий час з’явився голова району й заявив, що Фалуньгун — це культ.
Я відповіла: «Фалуньгун — це праведний Закон. Істина, Доброта, Терпіння — це загальнолюдські цінності».
«Ти божевільна й ненормальна», — посміхнувся він.
Я миттєво випалила: «Це ти збожеволів».
Він спитав, чи я знаю, хто він.
Я подивилася йому в очі й сказала: «Мені все одно, хто ти. Не смій говорити погано про мого Вчителя чи Дафа. Я тут, щоб підтвердити Фа». Він розвернувся й пішов.
Я була звичайною сільською жителькою й ніколи раніше не виїжджала за межі округу, але не боялася протистояти вищим чиновникам уїзду. Багатьом людям я, мабуть, здавалася божевільною. Можливо, саме так виглядають безкорисливість і безстрашність. Я наражалася на великий ризик, прийшовши у світ людей, тому маю величезну сміливість і стійкість.
Вдруге я поїхала подавати петицію до уїзного управління з трьома співучнями. Ми підійшли до мера й сказали йому, що Дафа несе добро. Ми розповіли про наш досвід удосконалення та користь, яку отримали від практики. Мер сказав: «Ви безрозсудні. Хочете домогтися мого звільнення?» Він затримав нас усіх.
Перші два роки переслідування я майже не бувала вдома. Мене тримали або в уїзному центрі ув’язнення, або в поліційному відділку, а іноді й у нашому сільському комітеті, без будь-якої належної правової процедури.
В уїзному центрі ув’язнення мене змушували довго стояти або сидіти на маленькому табуреті й позбавляли сну. Взимку не було опалення, температура постійно трималася нижче нуля. Влітку мене змушували годинами стояти під пекучим сонцем. Мене піддавали всіляким знущанням і катуванням — методам КПК, за допомогою яких змушували практикувальників Дафа відректися від своєї віри. Завдяки підтримці Вчителя я ніколи не йшла на компроміс зі злом і залишалася непохитною. Насправді всі ці побої, можливо, зробили мене ще більш непохитною.
Нам, фермерам, важко заробляти. Чоловік перебивався випадковими заробітками, виконуючи важку роботу, і отримував лише 20 юанів на день. За те, що я передала свекрусі копію нещодавно опублікованої статті Вчителя, мене затримали без суду й слідства та вимагали 450 юанів на харчування та проживання. Свекруху оштрафували на 1000 юанів. Чоловік позичав у всіх, у кого тільки міг, і зібрав потрібну суму.
Після одного арешту поліція обшукала мій дім і конфіскувала два рукописні екземпляри «Чжуань Фалунь». Вони перевернули все в нашому домі догори дном і оштрафували мене на 3000 юанів. Поки чоловік намагався придумати, у кого ще можна позичити грошей, я сказала меру уїзду: «Йдеться про 3000 юанів. Ми не можемо знайти навіть 3 центи. Якщо чоловік знайде ці гроші, я обов’язково використаю їх для поїздки до Пекіна».
Боячись, що я поїду до столиці, щоб подати петицію до центрального уряду, мер і начальник поліції більше не згадували про штраф. Якби я дійсно поїхала до Пекіна, їх усіх звільнили б з посад. Знаючи політику колективного покарання, яку застосовує КПК, ніхто з уїзних чиновників не хотів ризикувати своїм місцем.
Мене незаконно тримали в сільському комітеті в кімнаті з дошкою на стіні, на якій великими ієрогліфами було написано: «Не буду практикувати». Чиновники по черзі намагалися переконати мене переписати ці слова та обіцяли відпустити додому, щойно я це зроблю. Я відмовилася. Сільський староста сказав: «Я керую всім поселенням, але нічого не можу зробити з цією жінкою».
Свекруха з моїм сином подолали довгий шлях, щоб відвідати мене в центрі ув’язнення, і принесли мені коржі. Синові тоді було всього п’ять років. Побачивши його невинне личко, моє серце стиснулося. Я сумувала й хвилювалася за нього. Наступного дня до нашої камери помістили жінку, яка влаштувала бійку. Вона сказала мені: «Мені приснився чоловік з обертовим колесом над головою. Він піклувався про багатьох дітей. Ці діти прекрасно себе почували під його наглядом». Я відразу зрозуміла, що Вчитель дбає про мого сина, і більше не турбувалася.
Мене звільнили через два з половиною місяці, і я з нетерпінням чекала зустрічі із сином. Коли побачила його, він дійсно став вищим і здоровішим, ніж будь-коли. Син любить Дафа. Знаючи, що я практикую Дафа, його класна керівниця в першому класі намагалася змусити його написати заяву з обіцянкою не практикувати Фалуньгун. Син сказав: «Учителько, я не знаю, як це написати». Учителька написала заяву й попросила його підписати внизу.
Він сказав їй: «У мене болить живіт». І пішов.
Група активістів із села провела сеанс «промивання мозку» для всіх практикувальників із нашої громади. Син пішов за мною і написав на дошці своїм гарним акуратним почерком: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи (Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао)». Він написав ієрогліфи дуже великими, на всю дошку. У цей момент увійшла поліція, і один поліціянт ударив його ногою. Дитина так злякалася, що побоялася йти додому й пішла ночувати до тітки.
Доброта усунула переслідування
Поліція та чиновники регулярно переслідували мене, особливо перед чутливими для КПК датами, такими як важливі національні свята, з’їзди Центрального Комітету КПК у Пекіні та річниці переслідування. Вони не проявляли жодної поваги й могли з’явитися в будь-який час доби, іноді навіть посеред ночі, будячи всю родину. Протягом багатьох років секретар уїзного парткому та староста села — усі вони приходили несподівано. У нашому уїзді я стала своєрідною «знаменитістю».
Одного разу секретар уїзного парткому викликав мене до свого кабінету й запитав: «Ви ще практикуєте Фалуньгун? У вас є час на практику?»
Я відповіла: «Так, звісно. Удень я продаю тофу, а вночі практикую Фалунь Дафа. Я повинна подякувати вам за те, що ви завжди нагадуєте мені про це. Як я можу забути, якщо ви так часто мене викликаєте? Я ніколи не забуду й твердо маю намір продовжувати практикувати».
Перед пленумом Центрального Комітету КПК у Пекіні у 2012 році мене знову викликали до кабінету секретаря уїзного парткому. Я запитала: «Що цього разу? Чому я повинна приїжджати кожного разу, коли в Пекіні відбувається зібрання? Ви хочете, щоб я поїхала до Пекіна?»
Він подумав, що я жартую, і запитав: «Ти справді хочеш поїхати?»
Я відповіла, що говорю серйозно, і якщо він позичить мені трохи грошей, завтра вирушу до Пекіна.
Він закричав, що мене потрібно затримати. Я запитала: «Де? Я тут у твоїй владі. Ходімо». Він пішов, киплячи від злості.
День видався штормовим, з завивним вітром і зливою з градом. Близько п’ятої вечора державні службовці збиралися йти з роботи. У кабінет секретаря, де мене тримали, увійшли чоловік і жінка. Чоловік сказав: «Ви можете йти додому, щойно підпишете гарантійне зобов’язання, що не будете практикувати Фалуньгун». Я покачала головою і відповіла: «Я не збираюся писати жодного ієрогліфа».
Він сказав: «Ти жартуєш, так? На вулиці вже темно. Не хочеш додому? Просто напиши та йди».
Я відповіла, що хочу, щоб вони запам’ятали: «Фалунь Дафа несе добро».
Жінка потягла мене за рукав: «Якщо ти залишишся тут, мені доведеться залишитися й наглядати за тобою. Будь ласка, я просто хочу додому. У мене так сильно болить живіт».
Я сказала, що якщо вона повторюватиме: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи», то почуватиметься краще.
Вона здивовано запитала: «Невже це правда? Це дійсно працює?»
Я запевнила: «Так, звісно, працює. Спробуй!»
Вона погодилася й почала повторювати фразу, яка несе благословення: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи». Через деякий час вона відкрила двері й сказала: «Іди додому».
На вулиці було темно, дощ змішувався з градом. Я кинулася в бурю й пішла, не оглядаючись.
Терпіння — це не смиренна покірність перед негараздами
Мої численні арешти та ув’язнення протягом багатьох років створювали великий тиск на чоловіка. Своєю чергою, я терпіла від нього постійні образи та фізичне насильство. Він забороняв мені читати книги Дафа. Я люблю вірші Вчителя з «Хун Їнь» і хотіла вивчити їх напам’ять, але могла читати лише тоді, коли чоловіка не було вдома. Я записувала вірші на долоні чи на руці, щоб запам’ятовувати їх під час роботи в полі. Я вивчила всі.
Насправді чоловік — непогана людина, але його обдурила злобна брехня КПК, яка зводить наклеп на Дафа. Він дійсно вважав слушною ідеєю, коли хтось радив йому зламати мені ноги, щоб я не могла виходити на вулицю і розповідати людям про Дафа, інакше мене знову заарештують. Щоб змусити мене відмовитися від удосконалення, він бив мене майже щодня.
Іноді, коли я готувала, він нападав на мене ззаду. Одного разу я смажила рибу, і він так сильно вдарив мене ногою ззаду, що я майже впала обличчям у гаряче масло. Коли він ображав мене, я мовчала. Варто було мені лише сказати: «Будь ласка, перестань», як він кидався на мене з кулаками. Я була вся в синяках. Він не соромився бити мене по обличчю перед сільськими чиновниками й поліцією в центрах ув’язнення чи в уїзних управліннях. Але я залишалася непохитною: продовжувала вірити й знала, що навіть якщо він поб’є мене до смерті, я не відмовлюся від Фалунь Дафа.
Одного разу чоловік зачинив ворота двору й усі двері в будинку й безжально бив мене понад годину. Він бив мене кулаками, не стримуючись. Здавалося, він вирішив убити мене того дня. У мене вже були численні синці та рани по всьому тілу через щоденні побої. Я просто не могла більше це терпіти.
Я сказала йому: «Давай розведемося. Мені нічого не потрібно, крім книг Дафа. До батьків я також не повернуся. Буду бездомною й стану просити милостиню».
Я пішла до сільського чиновника, відповідального за такі справи, щоб подати документи на розлучення, але його не було вдома. Його мати лежала в ліжку й стогнала від нестерпного болю в спині, як колись і я. Мені стало її шкода, і я сказала: «Чому б вам не зайнятися практикою Фалунь Дафа? Я теж раніше мала хронічний біль у спині, але після того, як почала практикувати Дафа, він повністю зник».
Вона сказала: «Звичайно! Я хочу вивчати Дафа». У той же день вона почала практикувати.
Учитель сказав:
«Терпіння — це не боягузтво, тим паче не смиренна покірність злу. Терпіння учнів Дафа — це щось благородне, це втілення незламної, алмазної твердості великих живих істот; прояв великодушності задля утвердження істини; прояв милосердя і порятунок тих життів, які ще не втратили своєї людської природи та праведних думок. Терпіння зовсім не означає повного потурання тим мерзенним життям, які остаточно втратили свою людську основу та праведні думки й нестримно вчиняють злочини. Маючи таке терпіння, людина може зректися всього заради істини. Однак терпіння не означає, що потрібно проявляти великодушність до тих мерзенних життів, які вже втратили людську природу та праведні думки, ігнорують і людські, і небесні закони, руйнують живих істот і саме існування Дафа на різних рівнях». («Перевищення межі терплячості», Суть сумлінного вдосконалення 2)
Слова Вчителя пробудили мене. Просто терпіти образи та насильство чоловіка — це не справжнє милосердя. Усесвіт виправляється, і ставлення чоловіка до Дафа визначить його майбутнє. Я повинна була розлучитися з ним, щоб він більше не допомагав злу переслідувати практикувальників Дафа. Цікаво, що коли він зрозумів, що я серйозно налаштована на розлучення, відступив і вирішив не розлучатися. Згодом чоловік отримав велику користь від мого вдосконалення, але водночас відчував сильний тиск із боку уїзних та сільських чиновників. Я розумію, через що йому довелося пройти, і ціную це.
Одного разу він знову почав лаятися. Я намагалася придумати, як його зупинити. Мій погляд упав на термос із гарячою водою, тож я налила склянку й запропонувала: «Хочеш води? Ти вже досить довго лаєшся і, мабуть, хочеш пити».
Він не витримав і розсміявся. Я сказала: «Ти вже досить лаявся й бив мене». Відтоді він більше не бив і не ображав мене.
Куди б я не йшла, усюди роз’яснюю людям правду. Одного разу, роздаючи календарі з роз’ясненням правди в одному з районів, я зустріла жінку і, простягнувши їй календар, сказала: «Ось вам календар. На ньому написано: „Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи“».
Вона схопила його й кинула на землю. У мене навернулися сльози. Нам так важко робити ці календарі, адже ми вкладали в них усю душу. Я швидко підняла його й нагадала собі, що не варто ображатися на неї. Багато китайців обмануті брехнею КПК.
Випадково проходила повз літня жінка й сказала: «Якщо вона не хоче, я візьму». Вона повернулася до молодої жінки й сказала: «Вона нічого з вас не взяла, а дала цей красивий календар безплатно. Не хочете — просто поверніть. Навіщо кидати на землю, якщо він вам не потрібен?» Молода жінка презирливо посміхнулася й пішла.
Літня жінка попросила мене дати ще один календар для доньки. Я сказала: «Фалунь Дафа — найправедніший Фа. Ми не спали ночами, щоб зробити ці календарі. Можете брати скільки хочете, і ми нічого не просимо на заміну. Ми лише хочемо, щоб ви запам’ятали: „Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи“, щоб ви й ваша родина були в безпеці».
Я побачила на вулиці молодого чоловіка й хотіла подарувати йому календар. Здається, він працював у поліції, але це мене не зупинило. Він пильно подивився на мене, коли я простягла календар, і я подумала: «Я роблю найправедніше діло, і це знищить зло, яке керує тобою». Ми дивилися одне на одного кілька хвилин. Потім я сказала: «Молодий чоловік, цей календар для вас. На ньому написано: „Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи“».
Він усміхнувся, узяв календар і пішов. Я зрозуміла, що Вчитель, мабуть, усунув усі погані елементи й фактори, що стояли за ним.
Ми з місцевими співучнями регулярно роздаємо матеріали Дафа на фермерському ринку та в навколишніх селах. Я завжди кажу людям: «Не викидайте, коли прочитаєте. Передайте комусь іншому, наприклад, сусідові. Це принесе користь. Учитель Дафа тут, щоб рятувати людей, і Він послав нас урятувати вас. Якщо ви вірите, що „Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи“, то уникнете біди. Більшість людей погоджувалися з цим.
Я практикую Фалунь Дафа понад 20 років, й Учитель дав мені нове життя. Колись я була звичайною селянкою, хворою й слабкою, але стала відомою практикувальницею Дафа в окрузі та пишаюся цим. Я отримала величезне благословення й відчуваю неймовірне щастя. Багато людей навколо мене дізналися правду й почали читати книги Дафа. Моя родина вирвалася з бідності та досягла фінансової стабільності. Ми навіть купили будинок і машину та живемо гармонійним і щасливим життям.
Я прагнутиму бути ще стараннішою, удосконалюючись, як на початку, коли тільки отримала Фа. Я безмежно вдячна Вчителю за милосердний порятунок й сумлінно виконаю свої святі обітниці.
Дякую Вам, шановний Учителю! Дякую, співучні!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
