​Практика самовдосконалення. Шлях повернення до витоків (частина 1)

(Minghui.org) Протягом своєї довгої та багатої духовної історії Китай був відомий як Шеньчжоу (Божественна земля). Однак усе кардинально змінилося за кілька десятиліть відтоді, як у 1949 році компартія Китаю захопила владу.

Під час сумнозвісної «культурної революції» було зруйновано незліченну кількість храмів, даоських монастирів, церков та історичних пам’яток. В останні роки ті об’єкти культурної спадщини, що збереглися, було перетворено на туристичні місця з метою отримання прибутку.

До 1949 року ці стародавні храми та монастирі, збудовані тисячі років тому, залишалися чистою землею для практикувальників традиційних релігій, які протягом усього життя вдосконалювали свій розум, очищали своє серце та позбувалися різних пристрастей. У цій серії статей ми не будемо обговорювати широку тему глибокого значення слова «самовдосконалення», а розглянемо його зміст з історичного та культурного погляду.

Історія починається з Жовтого імператора

Найдавніший задокументований духовний шлях був прокладений Жовтим імператором 5000 років тому. Почувши про Гуан Ченцзи, стародавнього мудреця, який практикував самовдосконалення, Жовтий імператор відвідав його, щоб запитати про суть Дао. «Не звертайте уваги на те, що ви бачите чи чуєте, просто зберігайте спокій у душі, — порадив Гуан. — Так ваше тіло природним чином набуде спокою та чистоти. Не обтяжуючи своє тіло й, не витрачаючи своєї енергії, ви досягнете довголіття».

Просвітлений словами Гуана, Жовтий імператор відвідав інших мудреців і продовжив своє навчання. Після сумлінного вдосконалення він нарешті досяг Досконалості. Він залишив нащадкам «Трактат Жовтого імператора про внутрішнє» як основну працю з китайської медицини.

Іншим відомим мудрецем був Лаоцзи, якого заведено вважати засновником даосизму. Його класичний трактат «Дао де цзін» надихав і передавав мудрість людям протягом багатьох поколінь. «Людина слідує Землі, Земля слідує Небу, Небо слідує Дао, Дао слідує природності», — написав він.

«Відмовитися від тактики та матеріальних інтересів», — писав Лаоцзи. Згодом людина зможе «зберігати скромність», а також «стати менш егоїстичною та жадібною».

Лаоцзи та Конфуцій жили в одну епоху, як і Шак’ямуні в Індії. У той час, між 8-м і 3-м століттями до нашої ери (німецький філософ Карл Ясперс назвав цей період «осьовою епохою»), Сократ і Платон були філософами Стародавньої Греції. Мудреці Лаоцзи, Конфуцій і Шак’ямуні встановили наріжний камінь східної культури — буддизм, даосизм і конфуціанство. Тоді як Сократ і Платон зробили значний внесок у прогрес західної цивілізації.

Від Жовтого імператора до Лаоцзи ідеологія Дао та даосизму міцно вкоренилася в китайській культурі. За часів династії Хань конфуціанство було обрано авторитетною доктриною і згодом домінувало на імператорських іспитах. Водночас імператор Мін із династії Хань повернув буддизм до Китаю, що ще більше збагатило китайську цивілізацію за останні 2000 років.

Легенда про Ге Хуна

Ге Хун, легендарна особистість династії Цзінь, не тільки досяг успіху в самовдосконаленні, а й опанував китайську медицину та алхімію. Серед його основних праць були «Баопу цзи» (даоський класичний трактат), «Чжоу хоу бей цзи фан» (збірник рецептів китайських ліків) та «Шеньсянь чжуань» («Легенда про Безсмертних»).

У «Баопу цзи» Ге визнав, що були люди, які чинили погані вчинки в ім'я даосизму. Це викликало плутанину й бентежило тих, хто щиро дотримувався даосизму. Однак він також зазначив, що не слід зневірятися, оскільки божественні істоти дійсно існують, і прагнення божественного — це практичний шлях.

Дехто відкидав це, говорячи, що божественні істоти не існують, оскільки ми не можемо їх бачити. Ге не погоджувався з цим і написав: «Небо й Земля нескінченні, а дива безмежні… Тільки тому, що ви не бачите божественних істот, не можна стверджувати, що їх немає».

Насправді існує безліч записів про божественних істот. Історик Лю Сян із династії Хань описав понад сімдесят божественних істот у книзі «Лє Сянь Чжуань» («Біографії Безсмертних»). Лю був серйозним ученим, і його книги заслуговували на довіру.

Легенди про Безсмертних можна знайти й в офіційних історичних працях. Наприклад, «Книга пізньої Хань» містила такі історії, зокрема про Фей Чанфана, учитель якого мав незвичайні здібності. Іншою постаттю був Чжан Кай, який добре знав китайську медицину й умів створювати туман, що міг покрити площу в кілька квадратних кілометрів.

(Далі буде)