(Minghui.org) Я практикувальниця Фалунь Дафа, мені шістдесят дев'ять років, і я проживаю в невеликому містечку на північному сході Китаю. Я почала практикувати Фалунь Дафа у 1997 році.
Коли було знищено перший пункт виготовлення матеріалів із роз'ясненням правди
У 2002 році наш місцевий пункт виготовлення матеріалів із роз’ясненням правди, створений зовсім нещодавно, було знищено, а трьох співучнів незаконно засуджено до тривалих термінів ув'язнення. Зіткнувшись із цим злом, наші співучні не злякалися й не відступили, а почали організовувати новий пункт.
Один співучень орендував невелике приміщення. Спочатку в цьому нещодавно орендованому приміщенні ми мали лише один старий копіювальний апарат — більше нічого. Інший практикувальник пожертвував настільний комп'ютер. Я продала своє намисто, браслет і каблучку, щоб купити деякі матеріали, що дозволило пункту розпочати роботу. Пізніше, коли співучні дізналися про це, вони пожертвували гроші, завдяки чому пункт почав працювати безперебійно.
Гроші, які ми отримали після довгих зусиль, здебільшого були дрібницями: частина — від сільських практикувальників, які продають яйця чи продукти з ферми, а частина — кишенькові гроші літніх практикувальників, які давали їм дорослі діти. Усі практикувальники жили скромно, працюючи разом, щоб підтримувати роботу пункту виготовлення матеріалів.
Тоді моя щомісячна зарплата становила понад п'ятсот юанів. Чоловіка звільнили, а дитина вчилася. Попри це, я щомісяця жертвувала 100 юанів. Ми не мали ні бухгалтера, ні касира, ні сторонніх свідків; співучні просто покладалися на свої чисті, як золото, серця, мовчки виконуючи те, що повинні робити учні Дафа, допомагаючи Вчителю підтвердити Фа.
Заходи безпеки
З метою безпеки ми працювали поодинці, зводячи до мінімуму кількість виходів. Співучні виходили рано-вранці й поверталися ввечері. Цілий день ми працювали не покладаючи рук, коли відчували голод, харчувалися тільки тим, що приносили із собою. Не переймаючись особистою безпекою, перемагаючи самотність і невпинно працюючи, ми разом підтримували безперебійне виробництво матеріалів із роз'ясненням правди.
Наші серця були сповнені однієї думки: допомогти Вчителю в підтвердженні Фа, допомогти людям зрозуміти правду й виправити ситуацію. Тоді на кожній вулиці та в кожному провулку нашого району можна було побачити матеріали, які розмістили практикувальники, які підтверджують Фа.
Щоранку, закінчивши вправи, поснідавши та прочитавши лекцію, я вирушала на пункт виготовлення матеріалів. Щоразу, коли відчувала голод, готувала локшину швидкого приготування в рисоварці.
Одного разу, коли в мене закінчилася локшина швидкого приготування, я планувала купити її по дорозі наступного дня. Але на півдорозі виявила, що не взяла із собою грошей. Замість витрачати час на повернення додому, я одразу пішла на роботу й провела весь день без їжі.
До вечора, коли я поверталася додому, була зовсім виснажена й ледве йшла. Але все ж таки на душі було легко. Як учениця Дафа періоду Виправлення Закону, я була глибоко задоволена й горда тим, що можу зробити свій скромний внесок, допомагаючи Вчителю в період Виправлення Закону.
Ризик, на який ми пішли, та труднощі, які перенесли заради існування пункту виготовлення матеріалів
Співучні на пункті виготовлення матеріалів не лише працювали не покладаючи рук, але й ризикували, щоб забезпечити безперебійну роботу. У той період один практикувальник запросив технічно грамотного фахівця з іншого району, який допоміг вирішити безліч технічних проблем. Цей співучень підтримував зв'язок із нашим районом протягом кількох років. Пізніше, дізнавшись про арешт цього практикувальника, усі, хто працює на пункті, відчули тривогу.
Одного вечора одна практикувальниця працювала всередині приміщення, коли раптово почула стукіт у двері. Зберігаючи пильність, вона тихо витягла ключ із кишені, швидко вставила його в замок і міцно стиснула. Затамувавши подих, вона завмерла на місці. Постукавши якийсь час без відповіді, людина зовні, мабуть, вирішила, що вдома нікого немає.
У цей момент практикувальниця відчула, як хтось намагається відчинити двері ключем. Після кількох невдалих спроб людина здалася й пішла. Переконавшись, що небезпека минула, практикувальниця поспішила вниз, знайшла машину співучня, і вночі ми безнапасно перевезли обладнання. У результаті ні ресурси Фалунь Дафа, ні самі практикувальники не зазнали жодних втрат.
Наші співучні, у тому числі ті, хто працює на пункті виробництва матеріалів, що роз'яснюють правду, повністю охороняють це дороге місце. Одна практикувальниця була заарештована під час розповсюдження матеріалів. Попри сильний тиск поліції, яка вимагає розкрити джерело матеріалів, вона твердо відмовилася це зробити навіть під тортурами. Зазнаючи страждань, вона захищала пункт і відстоювала Дафа. Пізніше її засудили до ув'язнення до виправно-трудового табору, де вона відмовилася «трансформуватися», зазнавши нестерпних поневірянь.
Нести світло людям
Через кілька років практикувальник, відповідальний за закупівлю матеріалів, потрапив під нагляд поліції, пункт обшукали, а двох практикувальників засудили до тривалих термінів ув'язнення. Щоб заслужити прихильність начальства, провінційна влада надала цьому інциденту статус «гучної та важливої справи». Тієї ж миті все містечко відчуло, ніби над ним опустилися темні хмари, а в повітрі повисла напруга, важко було навіть дихати.
У цей непростий час до одного з нас, який працював на пункті, підійшов співучень і сказав: «Коли практикувальники зіткнулися з проблемати, а місце роботи зруйноване, ми не можемо залишитися без нього. Якщо я можу щось зробити, то я допоможу». Цей щирий і безкорисливий підхід свідчить про характер, вихований Дафа! Завдяки ретельному плануванню співучнів, пункт виготовлення матеріалів із роз'ясненням правди було тихо відновлено.
Під час пандемії в нашому районі відбувся черговий масовий арешт практикувальників Фалунь Дафа. Я змушена була піти з дому й тимчасово оселилася в порожній будівлі, що належить співучню.
У цей час заходи боротьби з пандемією неухильно посилювалися. З ранку й до ночі на вулицях кричали гучномовці: мешканцям забороняли виходити з будинків і встановлювалися суворі обмеження на будь-які необхідні пересування. У кожному житловому комплексі щодня, іноді двічі на день, від людей вимагали принести посвідчення особи проходження тесту на нуклеїнові кислоти.
Я не здала жодного тесту на нуклеїнові кислоти, але моє серце билося від тривоги. Я мешкала на другому поверсі. Одного разу хтось знизу крикнув: «Спускайтеся вниз для тесту на нуклеїнові кислоти». Я почула: «Другий поверх, тест на нуклеїнові кислоти». Цей крик змусив мене ще більше нервувати — чи не виявили вони, що я не склала тест? Мій розум почав гамірно думати: якщо це так, що мені робити? Якщо це так, як мені з цим упоратися?
Крики внизу тривали досить довго й нарешті стихли. Ближче до вечора хтось постукав у двері. Я зазирнула у вічко й побачила незнайому жінку. Я не відчинила двері, і, зрештою, вона пішла. Залишок дня я не наважувалася видати жодного звуку та підійти до вікна.
Відчувши недобре, я посилила праведні думки. Кілька днів я присвятила виключно вивченню Фа та відправленню праведних думок. Проте коли співучень попросив матеріали, я знову відчула занепокоєння — чи варто мені допомогти, чи ні?
На той час кожен житловий комплекс був суворо заблокований, і для в'їзду та виїзду була потрібна довідка про результати тесту на нуклеїнові кислоти. Я боялася, що коли вийду, то опинюся в небезпеці. Але якщо не діяти, то це неправильно — у такий критичний момент, коли я дбала лише про свою власну безпеку, а не про виконання обов'язку учениці Дафа, я мала в роті гіркий присмак.
Праведні думки перемогли
Я підійшла до портрета Вчителя і, дивлячись на нього, тихо спитала: «Вчителю, що мені робити?» Поки я вдивлялася в нього, раптово в серці виникла думка: створювати матеріали для співучнів — моя відповідальність, моя місія. У цей критичний час співучні зосереджені на порятунку живих істот — як це цінно. Я зібралася з духом: якщо співучні насмілюються просити, я насмілюся це робити. Так я вийшла зі свого укриття, щоб робити матеріали.
У той момент, коли я вийшла, то виникло відчуття неосяжності та безмежності, а зло здавалося таким далеким. Я спокійно дісталася пункту та виготовила матеріали для роз'яснення правди. Тієї ночі мені наснився яскравий сон: переді мною простягалася яскраво освітлена широка дорога, обсаджена рядами персикових дерев, обвішаних плодами, їхні гілки схилялися під вагою величезних персиків, деякі з яких були розміром із миску. Якийсь чоловік сидів, охороняючи дерева. Коли я наблизилася, у моїй руці з'явився персик. Прокинувшись, я зрозуміла, що зробила правильний вибір. Це Вчитель підбадьорював мене. Учитель був людиною під деревом, мовчки спостерігаючи за своїм учнем.
Пізніше інший практикувальник попросив матеріали. Зазвичай я займаюся лише виробництвом, а хтось інший їх доставляє. Однак цього разу замовлення було терміновим, і кур'єр не знав про це. Щоб не затримувати зусилля практикувальника для порятунку людей, я особисто доставила йому готові матеріали.
Через пандемію вулиці були страшно пустельними — можна було побачити лише патрульні машини та людей із пов'язками на рукавах. У таких обставинах навіть вихід на вулицю поодинці міг створити проблеми, не кажучи вже про транспортування матеріалів. Але на той момент я не могла дозволити собі жодних вагань. Їдучи велосипедом порожньою дорогою, я думала тільки про те, щоб якнайшвидше доставити матеріали практикувальникам, щоб не було затримок у порятунку життів.
Коли я прибула до житлового комплексу, чергових не було. Я швидко піднялася нагору й передала матеріали практикувальнику, який був приємно вражений, побачивши мене. Правду кажучи, Учитель усе ідеально організує; і тільки від нас залежить, як ми пройдемо цей шлях.
Усі співучні, які працюють на пункті розповсюдження матеріалів, вносили безкорисливий внесок, не прагнучи нагороди, кожен із них діяв по-своєму. Вони не отримували ні зарплати, ні винагороди — лише сам факт самовіддачі, почуття відповідальності та особлива честь допомагати Вчителю у Виправленні Закону. Завдяки своїм невпинним зусиллям вони виконують свою місію, цінують свої обітниці й роблять усе можливе для порятунку живих істот у цьому регіоні.
Пройшло багато років, і пункт виготовлення матеріалів із роз'ясненням правди подорожує крізь роки разом зі співучнями по всьому повіту. Сьогодні він, як і раніше, стоїть непохитно й гордо в цьому невеликому містечку, як свідок шляху, пройдений учнями Дафа.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
