(Minghui.org) Вітаю, шановний Учителю! Вітаю, співучні!
За останні три роки сталося багато подій, і багато чого змінилося. Я хотів би поділитися з Учителем своїм досвідом і розумінням у самовдосконаленні, а також проаналізувати свій стан удосконалення за цей період.
Корінна пристрасть
Під час обговорення з одним практикувальником питання «корінних пристрастей» він сказав, що протягом останніх років насправді не дивився в себе при виникненні кожної думки чи дії, тим самим потураючи багатьом своїм пристрастям, особливо корінній.
Останнім часом він вивчав Фа напам’ять і читав статті про самовдосконалення співучнів на сайті Minghui.org. І лише тоді по-справжньому усвідомив свою корінну пристрасть — бажання звільнитися від страждань народження, старості, хвороби й смерті та досягти великої свободи стану Будди. Але це прагнення ґрунтується на егоїзмі старого Всесвіту, що суперечить Фа Вчителя про необхідність розвивати безкорисливість і ставити інших вище за себе.
Його слова відгукнулися в мені. Я почав дивитися в себе, згадуючи свій шлях до здобуття Фа, щоб знайти власну корінну пристрасть.
Через один інцидент мене позбавили посади. За одну ніч я втратив престижне становище й став звичайним працівником. Відчуття глибокої втрати й болю було нестерпним. Ходити на роботу стало важко. Я хвилювався, як спілкуватися з колегами, чи сприймають вони мене серйозно і чи щирі зі мною. Ці думки не давали мені спокою. Тим часом на роботі ширилися чутки про мене. Я відчував себе пригніченим через презирливі погляди, плітки, саркастичні зауваження й насмішки через мою невдачу.
Після цього інциденту я почав практикувати Фалунь Дафа й знайшов у ньому прихисток від турбот про славу та вигоду. Я зрозумів, що моєю корінною пристрастю було прагнення до слави та вигоди.
Але фундаментальні пристрасті мають ще глибші корені, тож я продовжив досліджувати їх. Було б неправильно шукати духовного заспокоєння в Дафа лише для того, щоб уникнути болю. Використовувати Дафа, щоб приховати свої пристрасті, — теж помилка. Так само в мені було багато сильних бажань: жадоба слави й вигоди, бажання зберегти «обличчя», приховати щось, не визнавати поразки, суперництво й навіть нечиста думка про використання Дафа.
Усі ці бажання обертаються навколо «я», а за цим «я» ховається щось більше — егоїзм, справжня корінна пристрасть, від якої я маю відмовитися. Чи почав хтось практикувати Фалунь Дафа через хворобу, чи з інших причин — у кожному разі людина хотіла використати Дафа, щоб щось отримати або чогось досягти. По суті, навіть початкове прагнення вдосконалюватися було продиктоване егоїзмом.
Інші пристрасті також виходять з егоїзму. Наприклад, суперництво, яке виникає з бажання уникнути шкоди; небажання говорити правду, щоб виграти суперечку й уникнути нападок; навіть коли ми неправі, ми не хочемо визнавати свою помилку. Ми дивимося зверхньо на співучнів, бо боїмося, що вони створять нам труднощі або вплинуть на нас. У основі партійної культури — корисливість. Усі види пристрастей народжуються з егоїзму — причини занепаду й руйнування старого Всесвіту.
Неспокій, породжений почуттями
Я розлучений із дружиною вже понад десять років, і наша дочка весь цей час жила з нею, тому я ставився до неї досить відсторонено. Коли практикувальники запитували про неї, я завжди відповідав: «У неї своя доля. Це не мені вирішувати».
Деякі практикувальники розуміли мою позицію, інші ж вважали мене безвідповідальним. Але моє теперішнє становище не дозволяє створювати зайві труднощі чи непорозуміння. Замість того щоб щось форсувати, краще дозволити всьому йти природним шляхом: якщо нам судилося знову зустрітися — зустрінемося, якщо ні — навіщо турбувати одне одного? Так я думав багато років.
Цього року дочка складала вступні іспити до коледжу, і душевний спокій залишив мене. Емоції наростали, як гриби після дощу. Мої попередні міркування зовні видавалися логічними. Зазвичай я не приділяв особливої уваги її навчанню, але коли справа дійшла до вступу, мені здавалося, що я мушу виявити бодай якусь турботу й дізнатися більше про її ситуацію. Я мав бути обізнаний настільки, щоб упевнено відповідати родичам і друзям про її успіхи, бали та коледж, куди її приймуть.
Ці мотиви були егоїстичними — просто бажанням «пройти цей етап», а не проявом щирої турботи.
Я почав переглядати, до яких коледжів вона може вступити зі своїми балами, знайшов в інтернеті статистику за останні три роки, прохідні бали, а також переваги й недоліки певних спеціальностей. Часто засиджувався за північ, забуваючи про відправлення праведних думок. Інколи, щойно приготувавши сніданок, знову сідав за пошуки й навіть забував поїсти. Так тривало кілька днів поспіль.
Одного разу я навіть зателефонував колишній дружині, щоб обговорити вступ дочки та вибір спеціальності, але вона кинула слухавку, ледь я почав говорити, і попросила не втручатися. Моє вперте «я» одразу підняло голову. Я продовжив пошуки, довідки, дзвінки до навчальних закладів. Ці кілька днів виснажили мене й сплутали думки — я думав лише про бали та коледжі.
Пізніше я усвідомив, що це неправильно. Я ж практикувальник. Як я міг так легко піддатися емоціям? Її бали були достатніми для вступу в хороший коледж і на гідну спеціальність. Наскільки ж погано могло все обернутися? Чому я так хвилювався?
Я поставив собі кілька запитань. Чи могли її невисокі бали бути наслідком мого власного стану під час удосконалення?
Коли я бачив, як діти інших практикувальників отримують високі результати (навіть мій племінник і племінниця набрали на сто балів більше, ніж моя дочка), чи відчував я збентеження або неповноцінність?
Чи не було це наслідком того, що я довгий час занедбував власну дитину, уважаючи, що якщо сам добре вдосконалюватимуся, то й у неї все налагодиться? Усе це були пристрасті та людські міркування.
Конфлікт, породжений емоціями
Ще одна емоційна перепона виникла в стосунках із моєю старшою сестрою та її чоловіком. Тоді влада продовжувала переслідувати моїх родичів через мою практику, доводячи їх до розпачу. Вони почали говорити зі мною різко. Навіть сестра, яка найбільше мене любила, стала на їхній бік, дорікала мені й ображала. Я почувався пригніченим.
Одного разу я так розлютився, що ледве не вдарив чоловіка сестри. Він знову напився й поводився неадекватно — навіть погрожував мене побити. Я й так недолюблював його за зловживання алкоголем. Коли він пив, то бив сестру, а одного разу мало не задушив її. Я подумав: «Я терпів тебе майже двадцять років, а тепер ти хочеш побити мене?»
Я стиснув кулак, маючи намір ударити, але він відсахнувся зі страху. Я опустив руку. Зрештою, він таки читав нові лекції Вчителя й кілька разів допомагав мені переносити обладнання для матеріалів Дафа в періоди особливо сильного тиску. У будь-якому разі мені не слід було так гніватися — я ж практикувальник.
Після цього сестра підійшла до мене, щоб заспокоїти, і сказала відпустити цю ситуацію. Я зрозумів: Учитель використовує її слова, щоб просвітити мене. Згодом я побачив серйозність проблеми. Я не можу дозволити старим силам переслідувати мою родину, створювати конфлікти й роз’єднувати нас, руйнувати моє середовище вдосконалення та перешкоджати виконанню трьох справ. Я категорично не можу потрапити в їхню пастку.
Я попросив вибачення перед рідними, перестав зациклюватися на конфлікті — і незабаром усе стихло.
Добре пройти останній відрізок шляху
Мене непокоять труднощі, з якими ми зіштовхнулися зараз. За ці роки деякі практикувальники в нашому районі стали більш зрілими й врівноваженими, тоді як інші зіткнулися з хвороботворною кармою; хтось пішов із життя; дехто сидить удома; деякі ховаються; інші занурилися в сімейні справи; хтось розслабився й почав самозаспокоюватися; інші грають у телефоні або дивляться відео; а частина практикувальників захопилася ситуацією боротьби за владу всередині компартії Китаю (КПК). Кількість пунктів із виготовлення матеріалів та груп вивчення Фа зменшилася, і тих, хто здатний щось робити, стало значно менше, тоді як переслідування триває.
Одну учасницю групи з роз’яснення правди заарештували, а в її домі провели обшук. Це спричинило серйозне занепокоєння серед місцевих практикувальників. Спочатку ніхто не хотів зайняти її місце. Ми звернулися до Вчителя по допомогу — і незабаром знайшлася практикувальниця. Але дехто сумнівався, чи підходить вона для цієї роботи, бо вона була занадто повільною.
Проте знайти бодай когось було дуже складно. Раз вона погодилася — нам слід іти за планом Учителя.
Спершу я навчив її їздити на велосипеді. Вона була літньою й погано бачила, але наполегливо тренувалася й поступово вдосконалила навички. Вона пройшла шлях від повного невміння триматися на велосипеді до здатності їздити з пасажиром вузькими вулицями та провулками. Зрештою вона впоралася. Її мужність, наполегливість і готовність долати труднощі — справді неоціненні.
Вона також узяла на себе передачу імен людей, які виходили з КПК та пов’язаних організацій. Але через слабку освіту їй було важко, тому я почав навчати її китайських ієрогліфів із нуля. Я купив їй фонетичну таблицю й почав з основ — «а, о, е», пояснюючи голосні, приголосні, правила читання й вимову. Я придбав словник китайської мови та навчив її шукати ієрогліфи. Дав їй також «Сто прізвищ родин», щоб вона могла читати й запам’ятовувати.
Інший практикувальник дав їй кілька зошитів для каліграфії, щоб вона вчилася писати. Вона старанно працювала. Наша команда діяла злагоджено й часто приносила кілька сторінок з іменами людей, які вийшли з КПК. Її почерк поступово покращився. Ми всі раді за неї.
Висновок
Я поділився з практикувальником, що нещодавно в мене виникло відчуття, наче я повернувся до того стану, у якому перебував, коли тільки почав удосконалюватися. Усі старі шкідливі звички та уявлення спливли на поверхню. Я порівняв це з «доробкою». Тоді я зрозумів, що незалежно від того, чи вважаєте ви, що вдосконалюєтесь добре, чи ні, — ваше розуміння насправді обмежене вашим рівнем та точкою зору. Учитель справді бачить речі найточніше. Поки існують пристрасті та сфери, у яких удосконалення нестійке, їх потрібно «доробити».
Учитель сказав:
«Треба змусити тебе усунути всі пристрасті, у які ти вчепився серед звичайних людей. Якщо ти маєш пристрасті, їх усіх треба в різноманітних ситуаціях стерти. Тебе змусять спіткнутися та впасти, щоб ти усвідомив істину, щоб осягнув Дао». (Лекція четверта, Чжуань Фалунь)
Які людські пристрасті ми, як практикувальники, не можемо відпустити? Якщо це пристрасть — то тут не може бути ні вагань, ні пошуку виправдань, ні відступу. Самовдосконалюватися — означає позбавлятися пристрастей.
Будь ласка, вкажіть, у чому мені потрібно вдосконалитися.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
