(Minghui.org)
Добрий день, шановний Учителю! Добрий день, співучні!
Я почала практикувати Фалунь Дафа з батьками, коли була дитиною. Зараз я одружена, і в мене самої є дитина. Хочу розповісти, як використала правову систему Китаю, щоб протистояти переслідуванню та врятувати матір від незаконного ув'язнення.
Беззастережно дивитися в себе
Мама заохочувала мене до практики. Повернувшись додому після ув'язнення, вона помітила, що я розслабилася. Мати мого хлопця теж була практикувальницею і подумала, що оскільки моя мама повернулася додому, нам із ним слід одружитися. Моя мати запропонувала почекати. Напруженість у стосунках між сім'ями засмучувала мене, ми одружилися. У нашому новому будинку був ремонт, через сильний запах ми з чоловіком тимчасово переїхали до свекрухи.
Після весілля я впала в депресію. На щастя, ще під час заручин я почала заучувати напам'ять «Чжуань Фалунь» і продовжила заучувати Фа щодня після весілля. Це допомогло мені пережити цей важкий час, коли, здавалося, ніхто мене не розумів.
Восени ми з чоловіком переїхали до свого дому. Після того як я поверталася з роботи, мені доводилося готувати для мами, і вона, як і раніше, чинила на мене сильний тиск. Я також була незадоволена свекрухою, а чоловік не мав роботи. Якось після роботи мене переповнили емоції, і я сиділа в машині та плакала. На щастя, я заучувала «Чжуань Фалунь» і часто говорила Вчителю: «Це так важко, але я дивитимусь у себе й підвищуватимуся, замість звинувачувати інших. Просто можливості мого серця ще недостатньо великі. Я намагатимуся виправитися».
З того часу я завжди нагадувала собі, що треба дивитися в себе. Що б не трапилося, я дивилася тільки в себе й намагалася позбутися своїх пристрастей.
Подолання труднощів
Декілька років тому мій чоловік купив магазин і відкрив свою справу. Коли нашій дитині було три місяці, я помітила повідомлення на його мобільному телефоні. Він зізнався, що жінка обманом виманила в нього 200 000 юанів, і він також мав борг у 100 000 юанів ще до того, як ми одружилися. Отже, він мав борг у 300 000 юанів.
Ми жили в маленькому містечку, і моя зарплата була невеликою. Щоб повернути таку суму, знадобилося б багато років. Оскільки я дивилася в себе, то почувши це, змогла зберегти спокій. «Ми чоловік і дружина. Оскільки це сталося після того, як ми одружилися, я вважаю, що ця проблема стосується й мене, — сказала я. — Оскільки я практикувальниця Дафа, то переноситиму труднощі разом із тобою. Хоча я зберігаю спокій, але іноді можу скаржитися. Якщо це станеться, будь ласка, наберись терпіння. Я намагатимуся виправитися».
Я також попросила чоловіка запросити наших батьків до нас. Я сказала їм: «Це величезний борг, і рано чи пізно ви про нього дізналися б. Ми з чоловіком старанно працюватимемо, щоб його погасити. Будь ласка, не турбуйтеся про це, і вам не потрібно платити жодної копійки. Будь ласка, вибачте, якщо ми не зможемо подарувати вам хороші подарунки на свята».
Коли магазин тільки відкрився, я була вдома та дбала про нашу дитину. Думаючи про борг, іноді я раптом починала злитися. Коли це траплялося, мені хотілося витягнути чоловіка з ліжка та накричати на нього. Натомість я ходила по кімнаті, щоб заспокоїтися, і читала Фа.
Коли дитина трохи підросла, я почала допомагати чоловікові в магазині. Деякі люди постійно брали речі в кредит і не розплачувалися. Я сказала чоловікові, що це треба припинити, інакше ми ніколи не розплатимося із боргами. Чоловік не слухав. Я нагадала собі, що я практикувальниця, тому вирішила вдосконалювати себе, а не намагатися змінити інших.
Коли один чоловік знову купив продукти в борг, я була незадоволена й порадила чоловікові припинити це робити. Але він відмовився слухати. Я засмутилася й сказала: «Чому ти мене не слухаєш?» Я була дуже засмучена й пішла.
Я подивилася на годинник і зрозуміла, що настав час колективного вивчення Фа. Я подумала, що практикувальники вивчають Фа, у той час як я так розсердилася, моя поведінка неправильна. Тому заспокоїлася, повернулася до магазину та вибачилася перед чоловіком.
Моя пристрасть до матеріальних інтересів поступово слабшала, і я стала більш відкритою. Я пережила ще кілька випробувань пристрасті до матеріальних інтересів. Іноді ми думали, що борг нарешті погашений, але коли підводили баланс, чоловік казав, що ми все ще в боргах. На щастя, за рік ми змогли погасити борг. Тоді друг чоловіка захотів позичити в нас грошей, щоб розпочати бізнес. Друг сказав, що гроші поверне, а прибуток поділить із нами. Я просила чоловіка не позичати йому грошей, але чоловік не послухався. Друг не повернув гроші. Отже, у нас з'явилося ще більше боргів. Я сказала Вчителю: «Учителю, самовдосконалення означає, що людина має переносити великі негаразди. Будь ласка, повірте, я можу це винести».
За кілька років борги були, нарешті, сплачені. А я знайшла свою основну пристрасть. Щодня ми важко працювали до 2 години ночі, і я була виснажена. Колись я працювала бухгалтером. Після того як ми нарешті сплатили борги, я захотіла знайти гідну роботу, хай навіть із меншою зарплатою.
Я зрозуміла, що хочу самовдосконалюватися, бо хочу позбутися страждань у людському світі. Люди борються за різні вигоди. Я не хотіла страждати — я хотіла вдосконалитися й піти.
Усвідомивши це, я запитала себе: «Чи здатна ти переносити труднощі?»
«Так», — відповіла я. Я була здатна страждати, навіть у ті роки, коли мама була в ув'язненні.
Потім я запитала себе: «Чи готова ти від щирого серця переносити труднощі?»
«Ні», — відповіла я.
Я не раз запитувала себе, скільки труднощів зможу винести. Потім моє мислення змінилося — я більше не почувала себе поганою чи скривдженою. Я сказала Вчителю: «Учителю, я готова терпіти. Я готова страждати. Я буду вдосконалюватися, незважаючи ні на що. Учителю, будь ласка, повірте мені».
Я змогла позбавитися своєї основної пристрасті, і моє вдосконалення значно покращилося. Щодня я була спокійна, і напруга пішла. Я не мала прагнення, і моя свідомість була порожня.
Одного ранку я відчула, що моє вдосконалення змінилося, і я знову маю пристрасті та людські уявлення. Я знала, що це ще один етап удосконалення. Я мала схожий досвід кілька років тому, після тривалого впертого вдосконалення. На той час мені здавалося, що все в цьому просторі було ілюзією. Я більше не могла залишатися в цьому світі людей і відчувала, що скоро піду. Через два чи три дні розпочався новий етап удосконалення.
Чоловік відкладав гроші для своєї матері в банку, але якимось чином втратив 10 000 юанів. Тільки-но наш борг було погашено, сталося ще щось. Здавалося, що кожен інцидент траплявся після того, як чоловік відмовлявся мене слухати. Я знала, що це можливість загартувати своє серце. Я сказала чоловікові: «Будь ласка, не звертай стільки уваги на матеріальні інтереси. Коли ти надто багато думаєш про гроші й хочеш заощадити, ми зрештою втрачаємо гроші. Ми тут не для того, щоб економити. Набагато важливіше усунути карму та розплатитися з нашими кармічними боргами, щоб ми могли повернутись з Учителем».
Чоловік почав практикувати й від щирого серця підтримує мене у всьому, що пов'язано з Дафа. Я знаю, що Вчитель дбає про нас і влаштував так, щоб ми практикували як чоловік і дружина.
Конфлікти зі свекрухою
Останні п'ять років, що я прожила зі свекрухою, можна поділити на три етапи.
Першим етапом було дивитися в себе, коли я розуміла, що свекруха робить те, що не відповідає моїм очікуванням. Мені довелося докласти чимало зусиль, щоб не дивитися назовні.
Якось я сказала собі: «У кожного є свої сильні сторони. По-перше, свекруха веде економний спосіб життя й навіть не дбає про гарну їжу. По-друге, вона здатна переносити труднощі та дуже чесна». Я не змогла згадати ще жодних переваг.
Тому сказала собі: «Вона краща за тебе в цих двох аспектах. Тож тобі треба попрацювати над цим». Але через деякий час я подумала, що вона була неправа в деяких ситуаціях і поводилася не як практикувальниця. Я відразу ж придушила ці думки й поступово перестала шукати в ній недоліки.
Другим етапом було усунення зарозумілості. Переставши чіплятися до свекрухи, я розслабилася. Однак я відчувала, що краща за неї, і стала дивитися на неї зверхньо. Це тривало понад пів року, і я не знала, як це подолати.
Практикувальниця Тін запросила мене до місцевої групи на зустріч з обміну досвідом, але я не хотіла йти. Вона сказала: «Будь ласка, приходь. Практикувальники в інших районах провели таку зустріч. До того ж, ми давно не спілкувалися всією групою». Я пішла та розповіла про те, як дивилася в себе.
Того вечора Тін прийшла до мене додому. Після вивчення Фа вона сказала: «Усі казали, що отримали користь від обміну досвідом сьогодні. Але ми всі побачили твою пристрасть».
«І що ж це?» — Запитала я.
«Я не можу пояснити це як слід. Але ми всі це побачили», — сказала вона.
Після того як Тін пішла, я не могла заспокоїтися, і в мене виникало багато негативних думок одна за одною. «Ну, я з іншого регіону. Чи всі вони побачили мою проблему, щойно вперше побачили мене? Насправді, у Тін та її чоловіка також багато конфліктів. Але тепер вони чіпляються до мене», — думала я.
Я розуміла, що це була не моя думка, але важко було придушити її. Я сказала поганим думкам: «Знаю, ви хочете створити бар'єри між мною та практикувальниками. У вас не вийде. Оскільки Вчитель сказав нам, що, стикаючись із проблемами, ми повинні дивитися в себе, я зрозуміла, що настав час це зробити. Після цього я зрозуміла, у чому була моя проблема: я була задоволена собою і дивилася на інших зверхньо.
Декілька днів після того Тін знову зв'язалася зі мною і сказала: «Минулого разу ти дуже добре поділилася досвідом. Але деякі практикувальники пропустили це. Чи можемо ми зустрітися знову? Коли ми зустрілися, я не тільки повторила те, що говорила раніше, але й зізналася, що була задоволена собою і дивилася на інших зверхньо. Тін була дуже зворушена й розплакалася. «Якби всі практикувальники могли так думати, між нами не було б жодних бар'єрів», — сказала вона.
Я зрозуміла, що Вчитель допоміг мені позбутися цієї пристрасті. Я також почала краще ставитися до свекрухи.
Третім етапом було виявлення фундаментальних проблем та подолання себе. Я подумала: «Мій шлях удосконалення заплановано Вчителем. Наявність такої свекрухи може допомогти мені в удосконаленні. Якби свекруха готувала для мене та дбала про мою дитину, як би я підвищувалася?» Я також зрозуміла, що свекруха має свої труднощі.
Продовжуючи дивитися в себе, я, нарешті, зрозуміла, звідки взялася моя проблема. Під час заручин у нас зі свекрухою виник конфлікт.
Я сказала їй: «Я ще молода. До того ж моя мати у в'язниці. Напевно, я надто чутлива та маю поводитися краще».
«Так, це твоя вина. Як ти можеш так чинити? Ти не схожа на практикувальницю», — відповіла вона.
Її осуд буквально пронизав моє серце. Я вирішила більше не розмовляти з нею про вдосконалення. З того часу я ніколи не розмовляла з нею на цю тему.
Я не хотіла, щоб мене критикували — у цьому була моя основна проблема. Ніхто ніколи не критикував мене в обличчя. Але свекруха це робила. Я виявила ініціативу, вибачилася перед нею та поділилася своїми думками. Вона була дуже зворушена.
Із цього досвіду я зрозуміла, що тільки підвищуючи себе, зможу допомогти свекрусі усвідомити її проблему в удосконаленні та подивитися в себе. Вказуючи на проблеми інших людей, ми не зможемо змінити ситуацію.
Удосконалення безкорисливості
Про мою матір повідомили в поліцію, її заарештовали, коли вона поширювала інформацію про Фалунь Дафа. Учитель дуже багато допомагав мені, і я теж почала краще працювати над її порятунком.
Стресова ситуація
Почувши, що маму заарештували, ми з батьком сховали книги Фалунь Дафа. Поліція прийшла з обшуком. Я пішла до поліційної дільниці, і мені сказали, що маму відправили до центру ув'язнення та помістили в камеру для кримінальниць.
Я була вражена й почала шукати причину в собі. Оскільки вдома не знайшли жодних матеріалів, пов'язаних із Дафа, я подумала, що мама пробуде там лише кілька днів під адміністративним арештом. І це був недогляд. Я поговорила з батьком, і ми домовилися не підписувати жодних документів, бо інакше нас могли б вважати «свідками» проти матері. На сайті Minghui є багато повідомлень із цього приводу.
Я відчувала тиск і розуміла, що маю розповісти поліції факти. Я пішла до поліційної дільниці з двома документами. Один із них був документ №39 Міністерства громадської безпеки від 2000 року, у якому йшлося про те, що Фалунь Дафа не входить до списку культів КПК; інший — документ №50 Головного управління видавництва та друку, опублікований у 2011 році, у якому говорилося, що заборона на книги Фалунь Дафа скасована.
Коли я виходила з дому, моє серце часто билося, а ноги тремтіли. Я сказала собі: «Ти занадто слабка. Нічого не вийде, якщо не впораєшся з такою дрібницею. Тобі треба стати сильнішою».
Моє серцебиття нормалізувалося, але ноги все ще тремтіли. Поліційна ділянка вже мала відкритися, і я попрямувала туди. Діставшись місця, я зробила глибокий вдих та увійшла всередину. Мої ноги перестали тремтіти.
За дверима була металева огорожа, розмовляти з поліцією можна було лише через неї. Я запитала, на якій юридичній підставі була затримана моя мати. «Хто заарештував мою матір? Коли було порушено справу? Коли справа була прийнята до провадження? Мені треба це знати, бо незаконно влаштовувати обшук у моєму домі, якщо не було злочину, — пояснила я. — Моїй матері гарантовано свободу віросповідання. Фалунь Дафа не входить до списку заборонених компартією практик і публікація книг Дафа є законною».
Вони сказали, що справа все ще не закінчена, і наказали йти додому й чекати.
Ми з батьком вирішили знайти адвоката з прав людини. Але адвокат не мав часу зустрітися з нами того тижня. Я була трохи засмучена та розуміла, що шукаю допомоги ззовні. А також зрозуміла, що Вчитель очікує, що я піду своїм шляхом, і не покладатимуся на адвокатів.
Ми з батьком більше не покладалися на адвокатів. Я чула, що практикувальники в іншому районі успішно рятували затриманих практикувальників сильними праведними думками. Я попросила деяких із них пояснити, як вони це робили.
Подолання страху
Я відчувала, що все це дає можливість використовувати правову систему для протистояння переслідуванню. Замість того щоб покладатися на адвокатів, мені потрібно було взяти на себе провідну роль і розповісти факти тим, хто замішаний у цій справі.
Але це легше сказати, аніж зробити. Протягом усього мого дитинства поліція переслідувала моїх батьків і відправляла їх у трудові табори та в'язниці. Це вселяло в мене страх. Я не мала проблем із тим, щоб говорити їм правду в обличчя, але я відчувала страх, коли телефонувала. Я вирішила зателефонувати до прокурора, щоб з'ясувати ситуацію з мамою. Я почала готуватися до цього з 11:30 ранку. Після того як я протягом години відправляла праведні думки, моє серце все ще тремтіло. Я знала, що ніхто не зможе допомогти, але я занадто нервувала, щоб щось зробити.
Того дня я сиділа перед дзеркалом і питала себе, хто я. «Практикувальниця Фалунь Дафа», — відповіла я.
«Ти хочеш це зробити?» — Запитала я.
«Так», — відповіла я. Була майже 4 година дня, я знала, що прокуратура скоро закриється й набрала номер. Щойно почула гудок, мій страх пройшов, і я спитала, як просувається справа.
Згодом я перестала боятися, спілкуючись із людьми в системі правосуддя. Наступного дня адвокат попросив мене подати документи до прокуратури. Я так і зробила й сказала помічнику прокурора, що поліція припустилася помилки. Моя мати невинна. Я також звернулася до наглядового відділу поліційного управління та подала скаргу.
Протягом усього процесу я приділяла пильну увагу кожній думці. Щодня перед сном я переглядала свій настрій упродовж дня. Моє вдосконалення швидко покращувалося, і стан став стабільним. Після того як я кілька разів побувала в поліційній дільниці та прокуратурі, батько теж вийшов з-під тіні страху й почав дивитися в себе.
На поліціянтів, які брали участь у справі моєї матері, я подала скаргу до місцевої дисциплінарної інспекції та комісії з нагляду. Через кілька днів я перевірила статус справи. Дорогою туди я трохи нервувала, оскільки раніше ніколи не взаємодіяла з дисциплінарною інспекцією та комісією з нагляду. Я йшла швидко, думаючи, що мій батько надто повільний і не зможе мені допомогти. Потім зрозуміла, що маю подивитися в себе.
Прийшовши до приймальні, я запитала, чи буде прийнята моя скарга. Я також показала їм документ №39 Міністерства громадської безпеки, опублікований у 2000 році, та документ №50 Головного управління видавництва та друку, опублікований у 2011 році. Я пояснила, що моя мати — не злочинниця.
Скаргу, яку я подала, не прийняли. Але цей досвід допоміг мені зрозуміти, що я прийшла сюди не лише для того, щоб урятувати свою матір. Мені слід було зосередитися на тому, щоб розповісти співробітникам факти про переслідування. Я більше не боялася, коли спілкувалася зі співробітниками системи правосуддя. Люди, з якими спілкувалася, стали більш доброзичливими та ввічливими.
(Далі буде)
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
