(Minghui.org)
Добрий день, Учителю! Добрий день, співучні!
Я займаюся Фалунь Дафа вже 28 років і нескінченно вдячна Вчителю за милосердний порятунок. Напередодні 22-ї конференції Фа на вебсайті Minghui для практикувальників Дафа материкового Китаю, я хотіла б розповісти Вчителю та співучням про своє вдосконалення.
Робота нянею
За тверду віру у Фалунь Дафа мене переслідували й змусили покинути дім. Щоб уникнути подальших утисків, я часто переїжджала протягом дев'яти років. Моєю першою роботою на той час була робота нянею. Я заробляла всього 200 юанів на місяць, що було небагато, але мені вистачало, тому що мені потрібні були лише житло та їжа.
Я доглядала однорічну дитину. Маля багато спало, тому я іноді готувала й прала.
Сім'я жила в триповерховому будинку з невеликим двором. Два молодші брати дружини за певну плату робили прибирання та охороняли будинок. До хазяїв часто приходили гості. Я розуміла, що це дорогоцінна можливість для них дізнатися правду про Фалунь Дафа, тому використовувала кожну слушну нагоду, щоб роз'яснити правду їм про Дафа й дати шанс на порятунок.
Двоє братів не тільки зрозуміли, що Фалунь Дафа — хороша практика, а й вийшли з компартії Китаю та молодіжних організацій, що належать їй. Невдовзі вони обидва пішли. Я думаю, вони прийшли навмисне, щоб почути правду.
Без жодних прохань я взяла на себе прибирання в будинку. Щоранку, після виконання вправ Дафа, до того, як сім'я прокидалася, я наводила в будинку ідеальну чистоту.
Одного ранку я пішла викинути сміття та замкнула двері зовні. Чоловік цього дня встав рано й побачив, що двері зачинені. Він подумав, що я їх замкнула й утекла. Коли я повернулася, він був дуже злий. «Навіщо ти замкнула двері зовні?» — суворо запитав він. Я пояснила: «Ви всі спали. А якби я не замкнула двері, і хтось вдерся б у будинок, що тоді?» (Сміттєвий бак розташований далеко від дому) Він сказав: «Ти маєш рацію. Ти дуже уважна, нам із тобою дуже комфортно». Я відповіла: «Бо я практикувальниця Фалунь Дафа. Учитель навчає нас думати насамперед про інших і бути добрими людьми».
Дружина оцінила Фалунь Дафа після того, як я поділилася з нею правдою про Дафа та переслідування. Під час поїздки вона наказала чоловікові та дочці щиро повторювати: «Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао» (з кит. Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи).
Робота посудомийкою в їдальні
Моєю наступною роботою стало миття посуду у їдальні приватної старшої школи. Здебільшого я мала прибирати посуд зі столів після того, як учні пообідали, і мити його, але я робила набагато більше: допомагала кухарю нарізати овочі, кондитеру пекти булочки, прибирала в їдальні й розкладала готові страви на окремі порції. Згодом розкладання їжі стало одним із моїх постійних обов'язків.
Усі кухарі були молодими людьми, тому після роботи я часто допомагала їм прати одяг, шити ковдри, в'язати светри та лагодити взуття. Ми спілкувалися як сім'я, що, природно, створювало комфортну атмосферу для роз'яснення правди, яку кожен ясно зрозумів. Усі вони вийшли з КПК та її молодіжних організацій.
Один кухар, християнин, якось сказав мені: «Ви змінюєте своє оточення, а я формуюсь під його впливом. Ви по-справжньому вдосконалюєтеся». Власник школи з'їздив до Гонконгу, де люди відкрито та вільно займаються Фалуньгун, і, зрозумівши справжній стан справ, повірив у щирість практикувальників Дафа. Одного разу він сказав мені, що я можу прати одяг двох дітей і більше нічого не потрібно робити. Я відповіла: «Я можу працювати в їдальні та прати вашим дітям одяг після роботи. Не потрібно наймати додаткову помічницю». Він був дуже задоволений.
Іншим разом родич власника школи попросив мене: «Будь ласка, знайдіть когось, схожого на вас». Визнаючи мене, він також визнавав Дафа.
Якось директор школи побачив, що я везу візок, навантажений тарілками й мисками для сотень учнів та співробітників, і запитав, чи не важко мені. Я усміхнулася й відповіла: «Усе добре. Треба любити те, що робиш!» Він усміхнувся у відповідь: «Ви справді щось!»
Оскільки кухарі зрозуміли, що Фалунь Дафа несе добро, то захищали мене, коли місцева влада прийшла переслідувати мене. Шеф-кухар якось сказав мені: «Здається, хтось шукав вас сьогодні вдень. Я сказав їм, що такої людини тут немає». Я щиро подякувала йому. Згодом кухарі, які на той момент працювали, пішли один за одним, і я залишилася одна. Мені було сумно, але я знала, що це випробування на виявлення пристрастей, які я маю відпустити. Моя місія — допомагати Вчителю рятувати людей. Тепер, коли вони дізналися правду, настав час для наступної групи. Такий задум Учителя.
Прибула нова група кухарів. Спочатку вони мене ігнорували, але я не переймалася цим. Поступово я завоювала їхню прихильність своїми словами та вчинками, і в мене з'явилася можливість поговорити з ними про Фалунь Дафа та переслідування. Усі вони зрозуміли правду й вирішили вийти з КПК та її молодіжних організацій, за винятком одного кухаря, який готував локшину. Він ніколи не був задоволений, хоч би скільки я йому допомагала, і за моєю спиною бурчав: «Навіщо начальник її тримає?» Коли інші переказали мені його слова, я сприйняла це як чергове випробування.
Приблизно за місяць цю групу кухарів замінили, бо власнику школи не сподобалася якість їжі. Але, на мій погляд, це сталося тому, що вони вже дізналися правду й настав час новій групі прийти та знайти порятунок. Прибула інша команда і я почала все спочатку. Дізнавшись, що ця група взяла на себе керування кухнею, а підрядник хотів отримувати максимальний прибуток і тому вирішив скоротити штат, я добровільно пішла.
Робота прибиральницею
Я влаштувалася прибиральницею коридорів у будинку для літніх людей. У кожній кімнаті жили кілька людей, і ситуація не дозволяла мені вивчати Фа й виконувативправи. Я не знала, як із цим впоратися. Була невелика кімнатка, відведена для нічних чергових, але оскільки всі співробітниці були молодими жінками, ніхто з них не хотів працювати в нічну зміну. Я зголосилася працювати ночами, і вони були раді, а в мене з'явилося тихе місце для вивчення Фа й виконання вправ. Я знала, що мені допомагає Вчитель. Невдовзі після цього бухгалтер виділив мені окрему кімнату. Я дуже вдячна Вчителю за його турботу про учнів!
Під час обіду я допомагала розносити їжу. Помітивши, що одному чоловікові важко вставати зі стільця, я почала допомагати йому. Відтоді щоразу, закінчивши їсти, він дивився на мене, і я допомагала йому встати. Якось він із глибоким хвилюванням сказав: «Ви справді живий Будда». Я відповіла: «Будь ласка, подякуйте Вчителю Лі. Це він учить нас так чинити».
У вільний час я мила ноги жінкам похилого віку й підстригала їм нігті. Постільна білизна в будинку для людей похилого віку сильно пахла сечею і ніколи добре не пралася, тому я допомагала її прати й сушити. Усі хвалили мене, і директор був задоволений. Це створювало сприятливу атмосферу роз’яснення правди. Я роз’яснювала правду одній людині на день. Якщо людині було важко запам'ятати, я писала на невеликому аркуші паперу «Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао» і клала його їй до кишені.
Якось двоє чоловіків прийшли лагодити дах. Я піднялася до них, щоб роз’яснити їм правду, але вони донесли на мене, і наступного дня директор будинку для літніх людей прийшов до мене з двома поліціянтами. Я була спокійна й непохитна та не відчувала страху. Вони поставили мені багато запитань, але зрештою пішли ні з чим.
Робота шеф-кухарем
Пізніше я влаштувалася помічником кухаря до приватної художньої школи. Через місяць шеф-кухар пішов, і власник школи попросив мене зайняти його місце. Я ніколи раніше не готувала професійно, не говорячи вже про те, щоб готувати їжу для десятків людей. Але інших варіантів не було. Я нагадала собі, що, як учениця Дафа, маю бути гарною людиною, здатною добре виконувати будь-яку роботу, тож погодилася.
Після місячного спостереження за шеф-кухарем і практичного навчання, я почала готувати так, що мої страви отримали одностайну похвалу від викладачів, батьків та учнів. Пізніше, під час набору до школи деякі учні навіть казали, що вирішили вступити до цієї школи, бо там дуже смачна їжа. Але я знаю, що це Вчитель веде їх сюди для порятунку й саме Вчитель благословляє все. Навіть мені важко повірити, що я сама можу готувати смачні страви для цих людей. Я справді відчуваю, що Вчитель поряд зі мною.
Я ніколи не забуваю про свою місію — допомагати Вчителю рятувати людей. Щоб допомогти учням школи зрозуміти правду про Дафа, я всім серцем дбаю про них. Вони ставляться до мене як до члена сім'ї і довіряють мені. Щоразу, коли в них виникають труднощі чи тривога, я допомагаю їм дотримуватися принципів Фа й пояснюю, що для хорошого майбутнього їм потрібно насамперед стати добрими людьми. Так я роз'яснюю їм правду й допомагаю вийти з молодіжних організацій, що належать КПК.
Якось один учень попросив мене полагодити одяг і прийшов до мене разом із трьома іншими учнями. Зазвичай я говорю з учнями про Дафа віч-на-віч, але цього разу я поговорила з усіма чотирма відразу. На жаль, вони зателефонували своїм батькам і сказали, що я практикувальниця Фалуньгун. Наступного дня батьки двох учнів забрали дітей зі школи. На щастя, власник школи та його брати й сестри вже дізналися правду про Дафа.
Я зрозуміла, що вчинила неправильно, через своє нетерпіння поговоривши з усіма чотирма учнями одразу, перш ніж вони встигли зі мною познайомитися.
Коли один з учнів зателефонував своїм батькам, вони сказали йому: «Дайте їй спокій. Це питання особистої віри». Коли він знову порвав свій одяг, я полагодила його. Щоразу, коли він мав вільний час, він приходив до мене на кухню. Я давала йому життєві уроки, спонукаючи старанно вчитися та розуміти щирі наміри батьків. Пізніше він сказав батькам, що тітка-кухарка була до нього дуже добра. Батьки відповіли: «Ми ж говорили, що вона просто має свою віру». Зрештою, його молодші брат і сестра теж вступили до цієї школи.
Я пропрацювала в цій школі шість років, і багато учнів та вчителів дізналися правду про Дафа й здобули світле майбутнє.
Але була одна дівчина, яка так і не погодилася вийти з молодіжних організацій КПК, як би я не намагалася її переконати. Після вступу до коледжу вона відвідала мене. Під час першого візиту вона все ще відмовлялася виходити. Під час другого візиту я сказала їй: «Я роблю це заради твого ж добра, хіба ти не бачиш?» Зрештою вона погодилася вийти з молодіжних організацій КПК.
На роботі я завжди нагадую собі, що я практикувальниця Дафа. Узимку я рано встаю, щоб запустити котел, і тоді власнику не треба цим займатися. Щороку, коли учні складають іспити з живопису та повертаються до звичайних шкіл, їх кімнати звільняються. Я одразу ж роблю прибирання в цих кімнатах, щоб усе було готове до того моменту, коли господар попросить мене упорядкувати кімнати. Він у захваті.
Я також збираю відходи, що підлягають переробці, та віддаю їх власнику. Він пропонує мені залишити їх собі, але я відмовляюся, бо вони не є моїми. Щороку господар пропонував мені премію 5000 юанів, але я ніколи не приймала її. Я казала йому: «Вам усім теж важко». Він відповідав, що йому ніколи не знайти нікого кращого за мене. Я сприймаю це як визнання Фалунь Дафа.
Упродовж багатьох років, попри труднощі, я ніколи не припиняла роз’яснювати правду про Дафа, щоб рятувати людей, тому що це обітниця, яку я дала в давнину. Яким би довгим не був шлях удосконалення, я добре виконуватиму три справи й повернуся з Учителем у свій справжній Дім. Я сподіваюся, що кожен зможе дізнатися правду про Фалунь Дафа та вибрати світле майбутнє.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
