(Minghui.org) Мені 64 роки, і я почала практикувати Фалунь Дафа у 1998 році. Упродовж двадцяти семи років поліція багато разів незаконно переслідувала й заарештовувала мене, а мій дім обшукували. Однак у мене немає страху, оскільки я знаю, що принципи Фалунь Дафа: Чжень-Шань-Жень (з кит. Істина-Доброта-Терпіння) є праведними та дорогоцінними. Учитель Лі (засновник Фалунь Дафа) наставляє нас ставати кращими людьми — чистими й праведними життями. Немає нічого поганого в тому, щоб удосконалюватися за Фалунь Дафа.
До того, як я стала практикувальницею Фалунь Дафа, мій молодший брат часто вплутувався в бійки. Якось поліціянти прийшли заарештувати його та оточили наш будинок. Тому побачивши поліціянтів я завжди нервувала. Однак після того, як я почала займатися Фалунь Дафа, страх покинув мене, і Вчитель також неодноразово допомагав мені долати труднощі.
Допомога іншим практикувальникам
Один із моїх сусідів, Ван, практикувальник Фалунь Дафа, був заарештований у 2000 році й відправлений до виправно-трудового табору разом з іншими практикувальниками. Його мати не раз намагалася отримати дозвіл на побачення з ним, але їй завжди відмовляли. Вона часто плакала, бо не бачила сина два роки.
Я теж хотіла дізнатися про стан Вана, тому вирушила до трудового табору та прямо пройшла на його територію. Охоронець, що пішов за мною, крикнув: «Кого ви шукаєте?» Я назвала ім'я, і він відповів, що Вану не дозволяють бачитися з рідними.
«Чому?» — запитала я.
«Бо він відмовляється зректися Фалунь Дафа», — відповів охоронець.
«Навіть тим, хто вчинив тяжкі злочини, дозволено побачення з членами сім'ї. То чому ж йому відмовляють?» — запитала я.
Охоронець сказав, що має подзвонити.
Через деякий час прийшли начальник і партійний керівник. Вони були в поліційній формі й дивилися на мене.
«Хто ви така?» — запитав один із них.
Я сказала: «Я сусідка Вана. Чому йому два роки не дозволяють бачитися із сім'єю?»
Начальник відповів: «У нього все гаразд. Немає потреби з ним зустрічатися».
«Його матері майже 80 років. Вона приходила сюди багато разів, але їй так і не дозволили побачитися із сином, — мовила я. — Вона так сильно за ним сумує, що навіть захворіла».
«Тоді о другій годині дня», — відповів начальник.
Я подякувала йому й пішла до виходу. Пройшовши трохи, я почула крик охоронця: «Запам'ятайте — о другій годині дня».
Мати Вана зустрілася із сином того ж дня й переконалася, що з ним усе гаразд.
Якось ми з практикувальницею Чжан пішли на ринок, щоб розповідати людям про Фалунь Дафа. Ми роз'яснювали правду окремо, щоб охопити більше людей. З'явилися поліціянти й троє з них спробували відібрати в Чжан сумку. Вона міцно тримала її. Я відкинула свою сумку з матеріалами Дафа убік і поспішила до них.
«Хто ви?» — крикнув один із поліціянтів.
Я голосно закричала: «Ви, співробітники поліції, повинні заарештовувати поганих людей. Чому ви схопили її?!» Усі троє ослабили хватку. Чжан ще не відпускала свою сумку.
«Щось випало!» — гукнув один із поліціянтів. Практикувальник, який був із нами, дістав брошуру «Дев'ять коментарів про комуністичну партію» та простягнув йому.
«Більше!» — сказав поліціянт.
Я підштовхнула співученицю: «Іди!» Вона втекла, а потім поліціянти теж пішли.
Навколо нас зібрався натовп, тому я сказала: «Бачите, поліція просто витрачає гроші платників податків і робить що хоче».
«Думаю, вам краще піти зараз [поки не повернулася поліція]», — нагадав мені один із вуличних торговців.
Я подякувала йому й пішла. У пам'яті з'явилися слова Вчителя:
«Якщо ти вдосконалюєшся по-справжньому, наш Фалунь захищатиме тебе. Моя основа вкорінена в Усесвіті. Якщо хтось зазіхає на тебе, це все одно, що він зазіхає на мене. Інакше кажучи, він зазіхає на весь Усесвіт». (Лекція перша, Чжуань Фалунь)
Зіткнення з домаганнями
Поліціянти часто телефонують практикувальникам або приходять до них додому. Мої родичі теж відчувають на собі цей тиск, але знаючи, що завдяки Фалунь Дафа моє здоров'я та мій характер значно покращилися, вони підтримують мене. Оскільки я не маю страху, мої рідні теж не бояться. Одного разу моєму чоловікові зателефонував поліціянт і сказав: «Я з такої поліційної дільниці…»
Чоловік перебив його й мовив: «У наші дні так багато шахраїв. Звідки мені знати, що ви не брешете?!»
Я гостювала в сина, коли йому зателефонували з поліції. Почувши, що це поліціянт, я взяла в сина слухавку. Той, хто зателефонував, сказав: «Я новий співробітник поліційної дільниці. У Пекіні відбудуться великі конференції. Будь ласка, не їдьте до Пекіна».
Я відповіла: «Конференції в Пекіні мене не стосуються. До того ж громадяни мають право подавати петицію, хоча зараз мало хто насмілюється це робити, оскільки поліція за це б'є людей. Ваш дзвінок до мого сина — це різновид переслідування».
Він зізнався: «Мені наказали вам зателефонувати».
«Тоді те, що ви робите — є незаконним. Ми хороші люди, і поліція не повинна переслідувати нас», — сказала я.
Я розповіла йому, як мене заарештували й катували за мої переконання. Ми довго розмовляли, і він спитав, чи може він прийти до мене додому.
«Чудово. Ти прочитала йому лекцію», — сказав син. Я знаю, що Вчитель усунув усі негативні елементи, які маніпулювали поліціянтом.
Якось у серпні співучениця сказала мені, що бачила в моєму районі поліційного собаку, і нагадала мені бути обережнішою. Однак я не звернула на це уваги. Об 11 годині ранку в мої двері постукали. Думаючи, що прийшов онук, я відчинила двері. На порозі стояли троє поліціянтів, й один із них тримав відеокамеру.
Ми переїхали сюди нещодавно. Я нагадала собі, що вони прийшли послухати правду про Дафа, тож була спокійна. Вони сказали, що служать у місцевому відділенні поліції та прийшли до мене. «Поліція переслідує мене вже багато років. Ви ж знаєте, що ваша робота — заарештовувати корупціонерів, злодіїв і повій, а не добрих людей, таких як практикувальники Фалунь Дафа. Ви прийшли без ордера на обшук. Це порушення закону», — продовжувала я, і було видно, що вони заспокоїлися.
Один із поліціянтів хотів увійти, але я зупинила його. «Порушення закону ні до чого доброго не приведе», — пояснила я.
Коли вони запитали, чи я практикую Фалунь Дафа, я відповіла, що Конституція Китаю гарантує свободу віросповідання, і що компартія поширює наклепницьку пропаганду про Фалунь Дафа, наприклад, інсценоване самоспалення на площі Тяньаньмень. «Як пластикова пляшка з-під спрайта, наповнена бензином, може залишитися цілою у вогні? Чому волосся Вана не згоріло? Як дівчинка могла співати після трахеотомії? Усе, що стверджує компартія — брехня! — пояснила я. — Ці високопосадовці здійснили погані справи. Ми, практикувальники, — законослухняні громадяни».
Жінка-поліціянтка кивнула, і я сказала: «Практикувальники, керуючись принципами Чжень-Шань-Жень, намагаються бути добрими людьми. Ми доброзичливо ставимося до інших людей».
«У вас щось на плиті підгоряє. Будь ласка, подивіться», — сказав один із них. Я увійшла до будинку й вимкнула плиту. Я збиралася розповісти їм більше, але вони пішли.
Арешт та обшук будинку
Якось, невдовзі після початку переслідування, ми з практикувальником роздавали матеріали в сусідньому районі. Вийшовши з будівлі, ми побачили групу поліціянтів. Розуміючи, що це можливість розповісти їм правду про Дафа, я усміхнулася й вигукнула: «Ми всі хороші люди!»
Один із поліціянтів підійшов до мене й тихо сказав: «На вас хтось доніс. Ми можемо піти до поліційної дільниці, пройти процедуру, а потім я вас звільню».
«Це правда?» — запитала я.
«Звичайно», — відповів він.
Поки я була у відділенні, поліціянти прийшли до мене з обшуком. Мій чоловік був готовий до цього й сказав, що увійти може лише одна людина, тому що в нас є літній родич зі слабким здоров'ям. Увійшли двоє поліціянтів. Вони нічого не знайшли, і мене відпустили того ж дня.
Після арешту співучениці у 2016 році я пішла в поліцію просити про її звільнення. Мене заарештували та протримали 30 діб. Після звільнення я пішла в поліцію по конфісковані речі, але мені відмовили їх віддати. Я наполягала: «Це мої особисті речі, я за них заплатила».
Я ходила в поліційне відділення щодня; там завжди було багато відвідувачів. Дехто цікавився, чому я тут, і я розповідала їм свою історію та правду про Дафа. Поліціянти також слухали знову й знову.
Якось один із поліціянтів повідомив мені: «Ваші речі відправлені до Відділу внутрішньої безпеки».
«Дякую, я піду туди», — сказала я і зібралася йти.
Не встигла я дійти до дверей, як мені сказали: «Приходьте завтра, ваші речі будуть у нас».
Мені все повернули. Один із поліціянтів попросив: «Будь ласка, не говоріть нікому про це. Ми ніколи не повертаємо конфіскованих речей. Ви — виняток».
Я зателефонувала синові, щоб він заїхав за мною. Він був здивований, що мені повернули мої речі й сказав, що Фалунь Дафа справді великий.
Якось у січні 2025 року я і кілька практикувальників поїхали на фермерський ринок, розташований за 25 кілометрів від нас, щоб розповідати людям про переслідування. Там нас заарештували одного за одним. Коли ми їхали на ринок, то потрапили в невелику аварію. Один практикувальник сказав, що це може бути попередженням, і нам слід заспокоїтись, згадати Фа й зазирнути в себе. Але ми не поставилися до цього серйозно.
На зворотному шляху після того, як ми роздали матеріали на ринку, нас заарештували. Я відмовилася сідати в поліційний автомобіль, і троє поліціянтів силою заштовхали мене туди. Діставшись до відділення поліції, я побачила начальника відділення, який люто дивився на мене. Я була спокійна й попрямувала до нього. Він пішов до того, як я підійшла до нього. Я побачила силу праведних думок.
Я розповідала поліціянтам правду про Дафа: «Знаєте, що було багато політичних кампаній, у ході яких несправедливо постраждало багато людей. Переслідування Фалунь Дафа — це просто чергова хвиля злочинів».
«Звідки ви знаєте?» — спитав один із поліціянтів.
«Погляньте на політичні кампанії компартії. Згодом усі вони були названі помилковими», — пояснила я. Поліціянти промовчали.
Мене планували заарештувати на 15 діб, але під час медичного огляду виявили симптоми підвищеного кров'яного тиску та не прийняли до центру ув'язнення. «Її потрібно ушпиталити», — сказав начальник центру.
Поліціянти відвезли мене до лікарні. Лікар сказав, що мені потрібне ушпиталення. Поліціянтам нічого не залишалося, як піти, а я поїхала додому.
Сила доброти
Учитель сказав:
«Тон мови, добре серце в службі плюс принципи — усе це може змінити душу людини, а накази — ніколи!» («Протверезіння», Суть сумлінного вдосконалення)
Якось я пішла на фермерський ринок, щоб розповісти людям про Дафа. Незабаром у мене закінчилися матеріали, і залишився лише один примірник.
Коли я спілкувалася з групою людей, одна людина заявила:«компартія платить мені гроші. Якщо Фалунь Дафа даватиме мені гроші, я повірю».
Я сказала: «Ви все життя працювали, а компартія надає вам лише 3000 чи 4000 юанів на місяць, — пояснила я. — Фалунь Дафа тут, щоб урятувати ваше життя».
Інша людина сказала: «Я вірю, що ви кажете правду. Чи можна мені цей буклет?»
Я розповідала їм, як компартія десятиліттями шкодила людям своєю жорстокістю та брехнею. Людина, яка просила грошей, пішла, а решта погодилися вийти з компартії Китаю і молодіжних організацій, що належать їй.
Другого дня, коли я розповідала людям про Дафа, один чоловік похилого віку схопив мій велосипед і сказав, що відвезе мене до відділення поліції.
Я усміхнулася й сказала: «Поліційне відділення — для поганих людей, а не для таких добрих громадян, як ми. Правильно?»
Чоловік теж усміхнувся та пішов.
Я знаю, що один праведний учинок може стримати багато злих справ. Тому коли я виходжу поговорити з людьми про переслідування, я завжди одягаюся акуратно. Принципи Фалунь Дафа спрямовують мене — я просто хочу, щоб люди знали правду про переслідування.
Дякую, шановний Учителю! Дякую, співучні!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
