(Minghui.org) Із самого дитинства мене знали як людину, яка не лізе за словом у кишеню. Навіть почавши практикувати Фалунь Дафа, я вважала це однією зі своїх сильних сторін. Я завжди засуджувала інших, і ніколи не припускала думки, що сама можу бути об’єктом критики.
Таке спотворене мислення чітко проявлялося в моєму характері. Коли я просила когось про допомогу, але людина діяла не так, як мені хотілося, я не могла стримати обурення й починала скаржитися. Коли інші просили мене про допомогу, а мені не подобалося те, чого вони від мене хотіли, я знову обурювалася й скаржилася. Якщо друзі запрошували мене на вечерю, я могла критикувати їжу, якою мене пригощали, замість того, щоб хвалити її, уважаючи, що маю право висловлювати невдоволення.
Під впливом партійної культури боротьби я постійно звинувачувала й засуджувала інших замість того, щоб бути вдячною. Я вважала, що інші не такі талановиті, як я, і що все, що вони робили, було посереднім.
Навіть після більш ніж 20 років удосконалення я не до кінця позбулася цих уявлень, і мені дуже соромно перед Учителем. Я розумію, що якщо не звільнюся від принципів старого Всесвіту, то не зможу увійти до нового. Хоч я і докладала чимало зусиль, щоб контролювати свою мову, особливого успіху це не принесло. І от нещодавно, завдяки цитуванню, переписуванню та старанному вивченню Фа, я нарешті зрозуміла, чому досі не досягла покращення в цьому питанні. Проблема була в тому, що я не змінила свого мислення. Розглядаючи проблеми, оцінюючи людей чи події, я керувалася людським мисленням і уявленнями, тобто залишалася в пастці старого Всесвіту.
Побачивши корінь проблеми, я поставила собі такі вимоги:
1. Навчитися стримувати себе та менше говорити
Я почала працювати над цим удома. Якщо не було важливих справ, я просто залишалася у своїй кімнаті переписувати, цитувати чи вивчати Фа, або читала статті з обміну досвідом удосконалення на сайті Minghui. Я намагалася не втручатися в повсякденні сімейні справи чи плітки, старалася не висловлювати порад і повчань членам сім'ї. Якщо вони не говорили щось проти Дафа, то я утримувалася від того, щоб заперечувати їхні слова. Я навчилася стримувати себе й говорити якомога менше, бо чим більше говориш, тим більша ймовірність припуститися помилки. Мовчання — золото.
2. Змінити своє мислення та дотримуватися стандартів практикувальниці Фалунь Дафа
Якщо я не зміню своїх уявлень і далі дивитимуся на речі з погляду звичайної людини, мені буде дуже складно стежити за своєю мовою. Понад 20 років я боролася з цією проблемою, постійно роблячи одну й ту саму помилку.
Хоча я розуміла, що мені потрібно вдосконалювати себе, я все одно не дотримувалася стандартів практикувальниці. Наприклад, коли я бачила, що люди роблять помилки, то не могла втриматися від коментарів. Якщо інші практикувальники сперечалися, я, знаючи, що маю подивитися в себе й знайти власні пристрасті, усе ж не могла втриматися від аналізу — хто правий, а хто ні. Іноді, під час конфлікту з людьми, навіть розуміючи, що я неправа, однаково починала виправдовувати свої дії.
Моя поведінка не відповідала критеріям практикувальників. Я не дотримувалася настанов Учителя щодо вдосконалення мови, не позбулася людських уявлень і не розвивала в собі милосердя, яке передбачає ставити інтереси інших на перше місце. Моя поведінка була заснована на особистих інтересах. Залишаючись у цій пастці старого Всесвіту, я не зможу увійти до нового Всесвіту. Це фундаментальна істина. Учитель говорив нам про це із самого початку, але через 27 років удосконалення я так і не позбулася егоїзму. Мені досі не вдавалося поводитися як справжня практикувальниця та діяти згідно з настановами Вчителя. Зараз я сповнена рішучості навчитися мовчати й по-справжньому вдосконалювати свою мову.
3. Удосконалювати свої вуста в усіх стосунках
Я зрозуміла, що слідкувати за своїми вустами потрібно не лише в тому, що говориш, а й в інших аспектах. Матерія і дух — одне й те саме. Візьмімо, наприклад, перекуси. Я якийсь час любила перекушувати, і щоразу, коли бачила щось смачне, просто не могла втриматися, щоб це з'їсти. Чим більше я їла, тим більше хотілося їсти. Без перекусів здавалося, ніби чогось не вистачає.
Пізніше мене стало нудити після перекусів. Іноді болів живіт або зуби, часом виникало здуття живота або починався розлад шлунку. Тепер я розумію: усе це відбувалося тому, що в цьому аспекті я теж не контролювала свої вуста.
Останнім часом я звернула серйозну увагу на цю проблему, тому скоротила кількість перекусів і навіть взагалі від них відмовляюся. Унаслідок цього симптоми майже зникли. Я зрозуміла, що знайшла проблему, і Вчитель мені допомагає.
Хоч я поки що не досягла великих успіхів у контролі мови та вдосконаленні вуст, але зрозуміла, що насправді це не так уже й складно. Мені потрібно підвищити Сіньсін. Відтепер я намагатимуся менше давати порад, не засуджувати інших, не говорити зверхньо й нікого не повчати. Я говоритиму якомога менше, окрім випадків, коли буду роз'яснювати правду для порятунку людей. Мені необхідно бути стриманою і не прив'язуватися так сильно до їжі. Якщо я зможу цього досягти, то впевнена, що зможу добре вдосконалюватися.
Це одне з моїх нещодавніх розумінь. Будь ласка, вкажіть, якщо щось не відповідає Фа.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
