(Minghui.org) Із самого дитинства мене знали як людину, яка не лізе за словом у кишеню. Навіть почавши практикувати Фалунь Дафа, я вважала це однією зі своїх сильних сторін. Я завжди засуджувала інших, і ніколи не припускала думки, що сама можу бути об’єктом критики.
Таке спотворене мислення чітко проявлялося в моєму характері. Коли я просила когось про допомогу, але людина діяла не так, як мені хотілося, я не могла стримати обурення й починала скаржитися. Коли інші просили мене про допомогу, а мені не подобалося, те чого вони від мене хотіли, я знову обурювалася й скаржилася. Якщо друзі запрошували мене на вечерю, я могла критикувати їжу, якою мене пригощали, замість того, щоб хвалити її, уважаючи, що маю право висловлювати невдоволення.
Під впливом партійної культури боротьби я постійно звинувачувала й засуджувала інших замість того, щоб бути вдячною. Я вважала, що інші не такі талановиті, як я, і все, що вони робили, було посереднім.
Навіть після понад 20 років удосконалення я не до кінця позбулася цих уявлень, і мені дуже соромно перед Учителем. Я розумію, що якщо не звільнюся від принципів старого Всесвіту, то не зможу увійти до нового. Хоч я і докладала чимало зусиль, щоб контролювати своє мовлення, особливого успіху це не принесло. Й от нещодавно, завдяки цитуванню, переписуванню та старанному вивченню Фа, я нарешті зрозуміла, чому досі не досягла покращення в цьому питанні. Проблема була в тому, що я не змінила свого мислення. Розглядаючи проблеми, оцінюючи людей чи події, я керувалася людським мисленням і уявленнями, тобто залишалася в пастці старого Всесвіту.
Побачивши корінь проблеми, я поставила собі такі вимоги:
1. Навчитися стримувати себе та менше говорити
Я почала працювати над цим удома. Якщо не було важливих справ, я просто залишалася у своїй кімнаті переписувати, цитувати чи вивчати Фа, або читала статті з обміну досвідом удосконалення на сайті Minghui. Я намагалася не втручатися в повсякденні сімейні справи чи плітки, уникаючи порад і повчань членам сім'ї. Якщо вони не висловлювалися проти Дафа, то я утримувалася від заперечень. Я навчилася стримувати себе й говорити якомога менше, тому що чим більше говориш, тим більша ймовірність припуститися помилки. Мовчання — золото.
2. Змінити своє мислення та дотримуватися стандартів практикувальниці Фалунь Дафа
Якщо я не зміню своїх уявлень і продовжуватиму дивитися на речі з погляду звичайної людини, мені буде дуже складно стежити за своїм мовленням. Понад 20 років я боролася з цією проблемою, постійно допускаючи одну й ту саму помилку.
Особливо, розуміючи, що мені потрібно вдосконалювати себе, я все одно не дотримувалася стандартів практикувальниці. Наприклад, коли я бачила, що люди роблять помилки, то не могла втриматися від коментарів. Якщо інші практикувальники сперечалися, я, знаючи, що маю подивитися в себе й знайти власні пристрасті, усе ж не могла втриматися від аналізу — хто правий, а хто ні. Іноді, під час конфлікту з людьми, навіть розуміючи, що я неправа, усе одно починала виправдовувати свої дії.
Моя поведінка не відповідала критеріям поведінки практикувальників. Я не дотримувалася настанов Учителя щодо вдосконалення мовлення, не позбулася людських уявлень і не розвивала в собі милосердя, яке передбачає ставити інтереси інших на перше місце. Моя поведінка була заснована на особистих інтересах. Залишаючись у цій пастці старого Всесвіту, я не зможу увійти до нового Всесвіту. Це фундаментальна істина. Учитель говорив нам про це ще із самого початку, але через 27 років удосконалення я так і не позбулася егоїзму. Мені так і не вдавалося поводитися як справжня практикувальниця та діяти згідно з настановами Вчителя. Зараз я сповнена рішучості навчитися мовчати й по-справжньому вдосконалювати своє мовлення.
3. Удосконалювати свої вуста в усіх відносинах
Я зрозуміла, що слідкувати за своїми вустами потрібно не лише в тому, що говориш, а й в інших аспектах. Матерія і дух — одне й те саме. Візьмімо, наприклад, перекуси. Я якийсь час любила перекушувати, і щоразу, коли бачила щось смачне, просто не могла втриматися, щоб це не з'їсти. Чим більше я їла, тим більше хотілося їсти. Без перекусів здавалося, ніби чогось не вистачає.
Пізніше мене стало нудити після перекусів. Іноді болів живіт або зуби, часом виникало здуття живота або починався розлад шлунку. Тепер я розумію, що все це відбувалося тому, що в цьому аспекті я теж не контролювала свої вуста.
Останнім часом я серйозно звернула увагу на цю проблему, тому скоротила кількість перекусів і навіть взагалі відмовляюся від них. Унаслідок цього симптоми майже зникли. Я зрозуміла, що знайшла проблему, і Вчитель допомагає мені.
Хоч я поки що не досягла великих успіхів у контролі мовлення та вдосконаленні вуст, але зрозуміла, що насправді це не так уже й складно. Мені потрібно підвищити Сіньсін. Відтепер я намагатимуся менше давати порад, не засуджувати інших, не говорити зверхньо й нікого не повчати. Я говоритиму якомога менше, окрім випадків, коли буду роз'яснювати правду для порятунку людей. Мені необхідно бути стриманою, і не прив'язуватися так до їжі. Якщо я зможу цього досягти, то впевнена, що зможу добре вдосконалюватися.
Це одне з моїх нещодавніх розумінь. Будь ласка, вкажіть, якщо щось не відповідає Фа.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
