Історія жінки, що вилікувалася від раку підшлункової залози

(Minghui.org) Мене звуть Конні Цзі. Мій батько, двоє моїх дядьків по лінії батька, моя бабуся й дядько по лінії матері хворіли на рак. У моєму поколінні старша сестра, двоюрідний брат по лінії батька, і я теж страждали від тієї ж хвороби. Зараз усі в нашій родині померли, окрім моєї старшої сестри й мене. Усього вісім чоловік у моїй сім'ї, включно зі мною, страждали від раку.

Я розповім вам, як змогла перемогти цю агресивну й смертельну форму раку. Хвороба підступила восени 1995 року. Я майже відразу звернулася до клініки, щоб визначити діагноз. Після обстеження за допомогою ультразвуку лікар помітив щось незвичайне в моєму жовчному міхурі. Потім він зробив комп'ютерну томографію. Коли лікар побачив результати томографії, він запитав мене: «Як давно Ви відчуваєте симптоми хвороби?» «Нещодавно», — відповіла я. Сумний вираз обличчя лікаря сказав мені про все. Я зрозуміла, що маю серйозні проблеми. Після цього я звернулася до більшої лікарні для повторного обстеження, де мені нарешті сказали, що в мене «відбулися патологічні зміни в підшлунковій залозі».

Дізнавшись, що моє життя в небезпеці, члени моєї сім'ї почали панікувати. Тоді мені було 43 роки, і моєму синові виповнилося 14 років. Щоб не засмучувати мене й тим самим не погіршити мого стану, батьки чоловіка й чоловік стримували свої сльози в моїй присутності. Потім мої рідні вирішили відвезти мене до знаменитого шпиталю китайсько-японської дружби в Пекіні в пошуках найкращих лікарів і кращого лікування. Лікарі й фахівці цієї установи дійшли спільного діагнозу та визначили, що в мене рак головки підшлункової залози.

Я знала, що рак підшлункової залози є однією з найнебезпечніших і швидкоплинних форм раку. Я також дізналася, що цей вид раку завдає сильного болю, і що шанси на успішне лікування близькі до нуля. Словами не можна описати почуття, які переповнювали мене. Я сказала своєму лікарю в сльозах, що не хочу вмирати, і благала його врятувати моє життя, але я дуже добре знала, що ніхто не може мене врятувати.

Через те що пухлина закупорила загальну жовчну протоку, у мене виникла жовтяниця. Я втратила апетит і мені ставало все гірше й гірше, хвороба брала мене в лещата. Тільки через кілька днів після того, як лікар підтвердив, що я маю рак підшлункової залози, він вирішив зробити операцію з видалення підшлункової залози, уважаючи це єдиним шансом для мого порятунку. Однак коли хірург розрізав мене, то побачив, що пухлина прикріпилася до нижньої порожньої вени.

Тому операція була пов'язана з дуже високим ризиком погіршення стану та смерті, і рак міг поширитися на інші частини організму. Він вийшов з операційної, пояснив ситуацію членам моєї родини та порекомендував лікування без хірургічного втручання, яке могло ненадовго продовжити моє життя. Після того як мої рідні погодилися з рішенням лікаря, він хірургічним шляхом поєднав загальну жовчну протоку та дванадцятипалу кишку, щоб покращити роботу моєї травної системи. Потім він зашив мене, не усунувши пухлину. Отже, я ще більше переконалася, що мій рак підшлункової залози невиліковний. Чекаючи біля операційної палати, мій чоловік розплакався. Прийшовши до тями після анестезії, я запитала у своїх рідних, як пройшла операція.

Коли моя старша сестра сказала мені правду, моя свідомість була зовсім порожня. Я не могла думати й не могла нічого сказати. Хоча не було надії на моє лікування, члени моєї сім'ї наполягли, щоб я лікувалася й далі, використовуючи західні методи, і методи традиційної китайської медицини. Я думала про лікування травами китайської традиційної медицини, а також хіміотерапії та радіаційної терапії. Щодня мене мучив фізичний біль, спричинений раком, побічні ефекти від хіміотерапії та психологічний біль від думок про неминучу смерть. Коли я думала про свою дитину, моє серце розривалося. Якось під час процедури хіміотерапії мені подзвонив син. Я подумала про те, як він житиме без материнської турботи, зростатиме без материнської любові. Сльози потекли по обличчю.

Я розуміла, що скоро помру, але ніколи не думала про те, що таке смерть. Я не знала відповіді на це питання й не хотіла її знати. Але я також не хотіла думати про реальність. Виник великий бар'єр, який відокремлював мене від решти світу. Я відчувала себе самотньою, мені здавалося, що світ байдужий і жорстокий. Щодня я проходила через нескінченні фізичні та психологічні тортури. Мені не хотілося вмирати, але щоденні муки часом здавалися гіршими за смерть. Найбільше я боялася, що помиратиму, відчуваючи сильні болі. Постійно страждаючи, я залишила будь-яку надію на життя. Почуття та підтримка моєї родини не могли покращити мій настрій, або надихнути мене боротися з раком. Ніхто у світі не міг урятувати моє життя. Хоча я була ще живою, але відчувала, що ніщо в цьому світі вже не належить мені. Це була жахлива самотність, почуття, яке може випробувати лише людина, яка вмирає. Я думала про те, щоб провести свої останні дні в буддійському монастирі, де я, щонайменше, могла насолоджуватися тишею та спокоєм, далеко від мирського суспільства. Коли я обговорила своє останнє бажання з чоловіком, ми вирішили, що це нереально через мій стан. Після операції я втратила понад 30 кілограмів та майже все своє волосся, і виглядала як скелет або привид із жовтим кольором обличчя.

Наприкінці 1996 року моє здоров'я ще більше погіршилося, а біль посилився. Я зовсім не могла їсти. Я не хотіла турбувати чоловіка, тому не казала йому нічого, доки не відчула, що більше не можу виносити це. Мій чоловік запропонував знову обстежитися в лікарні, але я насправді не хотіла цього, бо не хотіла вмирати в лікарні.

І ось, одного ранку, перебуваючи в парку поряд із будинком, куди я дісталася, щоб подихати повітрям, я зустріла літню жінку, яка практикувала китайський цігун. Вона почала розмову, розповівши мені, що спостерігає за мною вже не вперше й хотіла познайомитися зі мною та розповісти мені про ФалуньгунФалуньгун — це інша назва системи самовдосконалення Фалунь Дафа. (або Фалунь Дафа). «Чому б Вам не спробувати практикувати Фалуньгун? — Запитала вона. — Ми сьогодні почнемо дивитися відеолекції Закону Вчителя Лі Хунчжи. Чому б Вам не приєднатися до нас? Почувши її запрошення, я відразу подумала, що поки не повертатимуся до шпиталю, а послухаю лекції. Вона відвела мене до іншої практикувальниці Фалуньгун, яка добровільно допомагала людям вивчати вправи Фалуньгун, і ми разом переглянули відеозапис. Я з великою цікавістю слухала та дивилася відеолекції Вчителя Лі Хунчжи, і в цей час почувалася дуже комфортно.

Після того як ми закінчили дивитися відеозапис лекції, практикувальник дав мені почитати книгу «Чжуань ФалуньОсновна книга вчення Фалунь Дафа.», головну книгу Фалунь Дафа. Я прочитала книгу за три дні. На четвертий день я вийшла з дому о 4 годині ранку й разом із тією літньою жінкою виконувала вправи Фалуньгун на вулиці. Це був сніговий та вітряний день, але я могла виконувати стоячі вправи разом з іншими протягом цілої години! Віднині я виконуватиму вправи Фалуньгун щодня, у дощову та сонячну погоду, взимку та влітку.

Я відчула, наче знайшла свій шлях додому. Я більше не відчувала самотності, і не боялася смерті. Я відчула свободу й здобула спокій.

Ще до того, як я усвідомила це, моє здоров'я почало поступово покращуватися. Хоча я ще відчувала біль, й іноді я блювала та мала розлад шлунка, але я вже розуміла, що це були ознаки очищення мого тіла.

Я добре їла та спала, і почувалася дуже енергійною. Через два місяці в стані мого здоров'я сталася докорінна зміна. Сталося справжнє диво! Я з безнадійної хворої перетворилася на здорову людину! Китайський Новий рік настав через два місяці після того, як я почала практикувати Фалуньгун. Коли члени моєї родини та родичі відвідали мене під час китайського Нового року, вони були вражені моїм одужанням. У травні, коли погода стала теплішою, я набрала вагу, і багато одягу мені стало не в пору. Оскільки я читала «Чжуань Фалунь» і виконувала вправи Фалуньгун, у мене з’явилося нове розуміння справжнього значення життя. Я намагалася діяти згідно з тим, що казав УчительУчитель або Майстер Лі Хунчжи є засновником практики самовдосконалення Фалунь Дафа., і тому моє здоров'я покращувалося.

Щодня мені ставало все краще. Раніше я страждала від хронічної ангіни та гастроентериту, але вони цілком чудовим чином зникли, як і рак підшлункової залози. Зараз я важу майже 60 кілограмів, і моє здоров'я перебуває в ідеальному стані. Це практика Фалуньгун урятувала мене від неминучої смерті та повністю змінила моє життя.

Практика Фалунь Дафа врятувала не тільки мене та мою сім'ю, але також відновила фізичне й психологічне здоров'я мільйонів людей та підвищила наші моральні цінності. Я не просто ділюся своєю історією, як свідченням чудової сили Фалуньгун. Я також хочу використати свою історію, щоб утвердити той факт, що Фалунь Дафа є праведною практикою вдосконалення, яка наставляє людей підвищувати свої моральні норми та відновлювати свою справжню природу. Я щиро сподіваюся, що китайці перестануть бути жертвами наклепницької та фальшивої пропаганди, спрямованої проти Фалуньгун, яку поширював Цзян Цземінь. Фалунь Дафа великий і праведний Закон!