(Minghui.org) Я почала практикувати Фалунь Дафа в 1996 році, коли мені було 32 роки. До цього, попри мій молодий вік, у вирі життя в мене накопичилося безліч проблем зі здоров'ям.
Я народилася в малозабезпеченій сім'ї та з дитинства страждала від труднощів, часто не маючи їжі та нормального одягу. Бувши дев'ятою дитиною в сім'ї, я часто піддавалася знущанням від старших братів і сестер, що призводило до стримуваного гніву та формування поганого характеру. Попри юний вік, я не могла терпіти, коли мене кривдили, тому часто билася з ними.
Після весілля ми з чоловіком постійно сварилися. Він часто не приходив додому після роботи, випивав і грав у маджонг. Він ніколи не займався домашніми справами. Мені доводилося працювати і вдома, і поза ним, а життя з кожним днем ускладнювалося. Я ставала дедалі дратівливішою як удома, так і на роботі. Усе, чим була незадоволена, викликало спалахи гніву. Я безперервно лаялася, наполягаючи на своїй правоті, навіть коли була неправа.
Я керувала кількома складами й несла на своїх плечах чималий обсяг роботи. Я часто критикувала робітників, які не пакували товари відповідно до вимог. Не дозволяючи їм упаковувати товари, я сперечалася з ними, часто вдаючись до ненормативної лексики. Вони злилися на мене, обурювалися й таємно лаяли мене за спиною. Коли хтось розповідав мені про це, я поверталася й теж лаяла їх. Я вчинила незліченні гріхи, мене мучили хвороби, і я нестерпно страждала.
Після того як я почала практикувати Фалунь Дафа, милосердний Учитель урятував моє жалюгідне життя, і я стала на шлях повернення до свого істинного «Я». Я неймовірно щаслива та вдячна. Мені хотілося б розповісти про те, яку користь мені приніс Дафа, як Учитель виявив до мене безмежне милосердя й захистив мене, а також про ті незвичайні речі, які сталися зі мною, тому що я практикую Дафа.
Покращення мого характеру вразило всіх, хто мене знав
Коли вперше отримала Фа, я дивилася відеолекції Вчителя в місті, розташованому понад 65 кілометрів від мого дому. Учитель наказав нам утримуватися від помсти, коли нас б'ють чи ображають, і дотримуватися високих стандартів. Я вирішила дотримуватися настанов Учителя. Однією цією думкою Вчитель допоміг мені позбутися поганих думок.
Тепер, зіштовхуючись із труднощами, я насамперед згадую, що Вчитель казав нам бути терплячими й ставитися до інших із повагою. Моє ставлення повністю змінилося. Я більше не лаюся. Працівники казали: «Вона більше не свариться». Але один із них не повірив і сказав: «Вона не перестане лаятись, доки сонце не зійде на заході. Я не вірю. Я маю подивитися й переконатися сам».
Якось, коли він прийшов завантажити товари, то навмисно чіплявся до мене. Я дотримувалася Істини, Доброти й Терпіння та зберігала спокій перед його провокаціями. Зрештою йому вдалося завантажити товаром повну машину та виїхати задоволеним.
Він пішов розповісти співробітникам і своєму керівнику: «На цей раз я дійсно переконаний. Вона практикує Фалунь Дафа й справді більше не свариться». Мій керівник запитав мене: «Якою практикою ти займаєшся? Як ти досягла таких успіхів?» Я відповіла: «Це Фалунь Дафа. Учитель Лі наставляє нас дотримуватися принципів Істина, Доброта, Терпіння, щоб бути хорошими людьми та навіть кращими». Він підняв великий палець на знак схвалення й сказав: «Ця практика воістину дивовижна!»
Дафа захистив і зцілив мене
Коли я жила в сільській місцевості, то їздила на роботу та назад на мотоциклі. Поруч із головною дорогою, неподалік мого будинку, була канава глибиною близько метра. Якось, коли я повертала за ріг до будинку, то різко загальмувала, і з гучним «бумом» мене відкинуло в канаву разом із мотоциклом, який приземлився прямо на мене. Не роздумуючи, я схопила мотоцикл обома руками та витягла його назад на дорогу. У цей момент повз випадково проходив хтось із села й кинувся на допомогу.
Чоловік почув шум мотоцикла й вийшов подивитися на подвір'я, але, не побачивши мене, здивувався. На той час, як він вийшов подивитися, що відбувається, я вже вибралася з канави.
Він і сусід запитали: «Як ти витягла мотоцикл із канави?» Цей мотоцикл, мабуть, важив щонайменше 200 кілограмів. Мій зріст усього 160 см, а вага мотоцикла більша за 100 кілограмів. Як я могла підняти такий важкий мотоцикл голими руками? Звідки я мала таку силу? Я знала, що це Вчитель мені допоміг! Без захисту Вчителя я не змогла б підняти мотоцикл і серйозно постраждала б!
Чоловік запитав, чи я не постраждала, і я відповіла: «Учитель мене захищає, усе гаразд». Він відвіз мотоцикл додому, але я не могла поворухнути ногою. Я стиснула зуби й зашкутильгала додому. Він побачив велику ґулю в мене на кісточці й так занепокоївся, що хотів відвезти до лікарні. Я усміхнулася й сказала: «Не треба, усе гаразд. Завтра зможу як завжди вийти на роботу».
Я сиділа на дивані, не в змозі поворухнутися. Чоловік побіг за двоюрідною сестрою, сподіваючись, що вона допоможе йому відвезти мене до лікарні. Коли вони повернулися, шишка на кісточці стала ще більшою, тому вони вмовляли мене поїхати до лікарні. Я сказала: «Не хвилюйтеся, до завтрашнього ранку все буде добре, і я вийду на роботу як завжди. Просто принесіть мені мою книгу „ Чжуань Фалунь“, я її читатиму».
Я робила вправи того вечора й наступного ранку. Закінчивши, я пішла готувати сніданок і розбудила чоловіка. Він схопився та подивився на мою кісточку. Тільки тоді я згадала, що сталося напередодні. Він вигукнув: «О! Усе повернулося в норму! Не залишилося й сліду. Справді неймовірно!»
Важкий артрит зник після незвичайного досвіду
Із серпня по вересень 1996 року ми по черзі чергували раз на тиждень, залишаючись на ніч на роботі. Зазвичай дві чи три жінки працювали разом. Вони із задоволенням слухали, як я розповідаю про практику Фалунь Дафа, любили спостерігати, як я виконую вправи, а також цінували наші розмови.
Після цього я зазвичай знаходила тихе місце для медитації. Я мала ключ від складу, тому я підіймалася на третій поверх, щоб медитувати, не вмикаючи світло. На складі було багато комарів, але я не надавала цьому особливого значення й сідала медитувати. Через деякий час комарі починали дзижчати навколо мого обличчя, рук і тіла.
Оскільки було літо, я була одягнена в дуже легкий одяг, і на мене нападало стільки комарів, що це було нестерпно. Я повторювала слова Вчителя: «Нестерпне можна стерпіти, важкоздійсненне можна здійснити». (Лекція дев'ята, Чжуань Фалунь) Пізніше я зрозуміла, що комарі допомагали мені усувати карму.
Через деякий час комарі перестали кусати мене по всьому тілу й зосередилися на колінах, де кусали, не перестаючи. Раніше я не могла медитувати 30 хвилин без болю, але цього разу я відчувала тільки укуси комарів, а ноги зовсім не боліли. Я просиділа так понад годину. Коли укуси комарів припинилися, ноги більше не боліли, і я закінчила медитацію.
Повернувшись, колеги спитали мене, куди я зникла. Я усміхнулася й відповіла: «Я медитувала, і мене всю покусали комарі». Вони сказали: «Дай подивитися». Я закачала штани, і вони вигукнули: «О боже! Тебе так сильно покусали!» Я побачила, що мої коліна почервоніли й розпухли, і на них з'явилися два великі пухирі.
Наступного ранку, коли колеги подивилися на мої коліна, то вигукнули: «Ух ти! Такі великі пухирі зникли за одну ніч. Просто неймовірно! Як дивно!» З того часу біль у ногах минув, і я змогла ходити з легкістю.
Цей біль у нозі має історію. Коли мені було п'ять років, я захворіла під час хуртовини. Бувши наймолодшою з дев'яти дітей, я йшла за мамою всюди, куди б вона не пішла. Того року був день народження дочки моєї старшої сестри, і, згідно з місцевим звичаєм, напередодні мама пішла подарувати онуці подарунок.
Ми жили більш як за 20 кілометрів від будинку моєї старшої сестри. Ми не мали машини, тож нам довелося йти пішки. Мама сказала: «Занадто сильний сніг, ти не зможеш йти». Але я плакала й хотіла йти з нею, і вона здалася. Вітер і сніг були настільки сильними, що йти було неможливо. Мама взяла багато речей і не могла нести мене, тому їй довелося тягнути мене за собою. Не знаю, скільки годин ми йшли, але коли ми нарешті дісталися, лід і сніг примерзли до моїх ніг, і я плакала від болю.
З того часу я часто скаржилася на біль у ногах. Біль був нестерпним, доки я не почала практикувати Фалуньгун. Мама казала: «Це корінь хвороби, якою ти заразилася в п'ять років, потрапивши в хуртовину». З віком мій артрит загострювався. Я могла передбачити зміну погоди заздалегідь, точніше, ніж прогноз. Я казала: «Мамо, мені кінець. Я не доживу до старості, мене паралізує». Мама теж турбувалася про мене.
На щастя, у 32 роки я почала практикувати Фалунь Дафа, і милосердний Учитель урятував мене.
Стаття відображає особисте розуміння автора на нинішньому рівні самовдосконалення. Досвіди та усвідомлення публікуються, щоб сприяти взаємному підвищенню спільноти практикувальників. Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
