(Minghui.org) Коли в жовтні 2000 року я поїхала до Пекіна виступити на захист Фалунь Дафа (Фалуньгун), мене незаконно заарештували й відправили до виправно-трудового табору. Спершу мені наказали заповнити анкету. Там питалося: «Що таке Фалуньгун?» Я написала: «Вивчення невідомої науки». «Хто такий Лі Хунчжи?» Я написала: «Наймогутніший. Той, хто навчає вищої науки. Історія засвідчить, що Вчителя Лі Хунчжи прославлятимуть протягом тисячоліть!»
Це викликало переполох у всьому трудовому таборі. Мене вважали хороброю, адже я не обмовляла Дафа чи Вчителя. На мене тиснули, щоб я змінила своє ставлення й переглянула розуміння щодо Дафа. Я пояснила: «Моє твердження, що Фалунь Дафа несе добро, ґрунтується на особистому досвіді та почуттях. Ваші негативні твердження про Фалунь Дафа, засновані на тому, що ви чули від влади, яка має корисливі цілі. У кожному політичному русі, ініційованому компартією Китаю, завжди переслідували невинних людей. Усе, що я сказала, є правдою. Переслідування почалося. Наближається буря. Я морально підготувалася!»
Результат виявився несподіваним. Нічого не сталося. Зі мною були ввічливими, але іншим практикувальникам заборонили спілкуватися зі мною. Коли ув'язнені йшли на роботу, мене залишали саму в камері. Я могла їсти, пити та користуватися туалетом, доступ до якого був обмежений. Єдиним недоліком було те, що жоден практикувальник не міг зі мною розмовляти. Проте, коли ніхто не бачив, вони завжди знаходили спосіб показати мені своє схвалення, підіймаючи великий палець угору.
Коли я вдруге поїхала до Пекіна, щоб виступити на захист Дафа, мене затримали. Але повернули додому за допомогою мого сина — поліціянта, а також керівника нашої компанії та молодого стажиста. Мене відвезли до центру «промивання мізків». Там у кожній кімнаті перебував лише один практикувальник Дафа, інші співпрацювали з поліцією. Вони по черзі стежили за мною і не давали відпочити, безперестанку волаючи: «Її треба перевиховати!» У моїх вухах стояв дзвін від їхніх словесних образ.
За збігом обставин цей центр «промивання мізків» розташовувався поряд із місцем роботи мого сина. Якось він прийшов відвідати мене й приніс багато їжі в коробках і кошиках, які зайняли місце від дверей до підвіконня. Це розлютило начальницю центру. Літня жінка увірвалася до кімнати, і заклавши руки за спину, вигукнула: «Це що будинок для людей похилого віку? Хто тут Фалунь?» (Практикувальників Дафа разом називали «Фалунь»).
Я відповіла: «Я!» Тикнувши пальцем мені в обличчя, вона сказала: «Хіба ти не розраховуєш лише на свого синочка-поліціянта? Завтра я зроблю все, щоб його звільнили!»
Перш ніж я встигла щось відповісти чоловік, якого теж запросили, щоб тиснути на мене, раптом підвівся. Він вказав пальцем на жінку й сказав: «Якщо ви посмієте домагатися звільнення мого сина, ми всією сім'єю почнемо вивчати Фалуньгун! Не вірите? Тільки спробуйте!» Очі жінки розширилися від люті, і вона пішла, не промовивши ні слова. У результаті вона оштрафувала мене на 3000 юанів. Я не мала грошей, але керівництво й колеги мого сина швидко зібрали потрібну суму, щоб сплатити штраф.
Чоловік працював старшим інженером на великому військовому заводі, а також був заступником начальника популярного парку скульптур. Йому пощастило прочитати «Чжуань Фалунь», і в нього склалося дуже добре враження про Дафа й Учителя. Чоловік ніколи не перешкоджав мені виконувати три справи, навіть інколи допомагав.
Якось до нас додому прийшло багато чиновників. Усі вони були керівниками районів, відповідальними за переслідування Фалуньгун. Вони навмисно провокували мене. Чоловік спокійно спостерігав за тим, що відбувалося. Побачивши, що я більше не можу цього винести, він почав сперечатися з ними: «Ви намагаєтеся змусити її говорити те, що вам потрібно, щоб потім заарештувати! Це абсолютно неприпустимо! Я вам цього не дозволю!» Коли вони зрозуміли, що їх викрили, замовкли й, знайшовши привід, зрештою пішли.
Благословення чоловіка
Якось під час прогулянки, чоловіка збила машина. Його підкинуло в повітря так сильно, що лобове скло автомобіля розбилося. Очевидці подумали, що він загинув. На місце події приїхав син і повіз його до лікарні. Вони об'їздили три лікарні, але з чоловіком усе було гаразд. Це було справжнє диво! Навіть лікарі були вражені й казали, що чоловік має здоров’я краще за багатьох молодих людей. Йому було за 80, але він не мав жодної подряпини.
Почувши що сталося, я поспішила до чоловіка. У той час вони були в ресторані. Я відчувала, що з ним усе буде гаразд, але й уявити не могла, що він сидітиме там і насолоджуватиметься їжею, ніби нічого не сталося. Я знала, що він благословенний. Я сказала водієві не хвилюватися, тому що ми ні в якому разі не вимагатимемо від нього гроші. Мої сини теж знали, що божественні істоти захищають їхнього батька. Якби це було не так, наслідки були б катастрофічними.
Стаття відображає особисте розуміння автора на нинішньому рівні самовдосконалення. Досвіди та усвідомлення публікуються, щоб сприяти взаємному підвищенню спільноти практикувальників. Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
