90-річна практикувальниця Фалунь Дафа висловила подяку

(Minghui.org) У 1993 році я приїхала до Сполучених Штатів, щоб відвідати своїх дітей, і відтоді не поверталася до Китаю. У 2002 році я почала вдосконалюватися за Фалунь Дафа.

Коли я була дитиною, ворожка сказала моїм батькам, що я доживу щонайбільше до 76 років, що на той час вважалося довгим життям. Однак зараз мені вже 91 рік. Учитель Лі продовжив моє життя, а Дафа змінив мою долю.

Мені було 19 років, коли померла мама, а наймолодшому з дітей у нашій родині було лише 6 років. Комуністи заарештували нашого батька й відправили його до трудового табору, тому що він мав гроші.

Як старша донька в сім’ї, я перебрала на себе обов’язки матері й, попри фізичну слабкість, робила все по дому й на фермі: полола бур’яни, садила рис і збирала врожай. Через моє походження навколишні цькували мене, та я придушувала свою гордість і не підіймала голови. Так я і прожила першу половину свого життя з почуттям неповноцінності, у стані напруженості й постійного занепокоєння.

Я багато років страждала від виразки шлунка, атрофічного гастриту й гострого безсоння, спричиненого неврастенією, не могла нормально їсти і спати. Після переїзду до США я жила зі своїм сином у штаті Род-Айленд. Одного разу, застудившись, я не змогла встати з ліжка, але йти в лікарню боялася, тому кілька місяців мучилася вдома і схудла майже до 32 кілограмів. Коли я опинилася в критичному стані, синові довелося викликати швидку допомогу й відвезти мене до лікарні, але після виписки мені, як і раніше, було важко їсти.

Донька, яка живе в Нью-Джерсі, приїхала відвідати мене зі своєю дитиною. Вона годувала мене понад 10 разів на день, щоразу даючи по дві столові ложки супу. Я не могла їсти м’ясо і страви, приготовані на олії, тому що в мене відразу починав боліти живіт. Через безсоння я страждала від головного болю. Щоб відновити мої сили, донька відвезла мене до себе в Нью-Джерсі.

Початок удосконалення

Одного разу я цілий тиждень не могла заснути, навіть після прийому снодійного. Донька зателефонувала лікарю, який сказав: «З огляду на те, у якому стані перебуває ваша мати, я раджу вам сходити з нею до церкви помолитися». Почувши його слова, я сказала доньці, що не хочу йти до церкви, і пообіцяла натомість почати вивчати Фалунь Дафа.

Займаючись Фалунь Дафа, донька вилікувалася від своїх хвороб, тож неодноразово пропонувала мені теж спробувати практикувати. Але мене ввели в оману передачі, які я дивилася по китайському телебаченню, про нібито самоспалення практикувальників Фалунь Дафа на площі Тяньаньмень. Жахливі кадри фальшивого самогубства справили на мене глибоке враження. Я думала, що практика Фалунь Дафа може збити мене з істинного шляху, і була впевнена, що лікарня є моєю єдиною надією на порятунок. Але коли лікар послав нас до церкви, я вирішила: «Чому б не зайнятися Фалунь Дафа?»

Через мій стан мені було важко виконувати вправи. Донька запропонувала мені почитати Фа, але я сказала: «Я не можу спати ночами й не засну, якщо вдень буду слухати, як ти читаєш». Донька відповіла: «Давай хоча б спробуємо». Вона почала читати мені Фа, і через кілька сторінок я заснула.

Проспавши понад дві години, я відчула прилив сил, після чого трохи поїла та попросила доньку далі читати. Потім я знову заснула. Того дня я зрозуміла, наскільки хороший Фа. Наступного дня, коли я лежала на дивані, донька показала мені відеозапис лекцій Учителя. Я не розуміла, про що говорить Учитель, але відчувала, як наповнююся енергією в міру того, як дивилася і слухала. Не встигла я схаменутися, як уже змогла їсти, спати, вставати й розучувати вправи під керівництвом доньки.

Через пів року я зовсім погладшала й додала у вазі майже 14 кілограмів. Дафа дав мені нове життя!

На початковому етапі вдосконалення я щодня слухала лекції Вчителя. Донька запропонувала мені читати книги Дафа, але я вважала, що це неможливо. Я не відвідувала школу й могла тільки написати своє ім’я. Як я могла читати книги Дафа, якщо була неписьменною?

Одного разу я побачила на столі книгу «Чжуань Фалунь», головну книгу Фалунь Дафа, і помітила, що з неї вилітають золоті зірки. О боже! Донька мала рацію! Це дійсно була золота книга! Це Вчитель надихав мене читати книгу й вивчати Фа. Потім ще два рази з книги вискакували золоті зірки, коли я розгортала її.

Я уважно слухала доньку, коли вона читала Фа, і співучнів, коли ми збиралися в кого-небудь із них удома. Поступово я стала розпізнавати ієрогліфи, але не могла встигнути за темпом читання групи. Я могла читати не той рядок і не знайти потрібне речення. Мені доводилося водити пальцем по ієрогліфах, й одного разу, коли я до них доторкнулася, вони змінили колір. Ієрогліфи іноді були червоними, іноді жовтими. Колір переміщався по рядку разом із моїм пальцем, і таким способом я припинила пропускати рядки і слова. Саме Вчитель навчив мене завчати ієрогліфи й вивчати Фа. Я навчилася читати, сама того не усвідомлюючи. Тепер я можу читати всі книги та статті Вчителя.

Позбутися пристрасті до страху й комфорту

Я все життя багато працювала, тому завжди хотіла, щоб у старості моє життя було комфортнішим. Під час медитації і відправлення праведних думок мені подобалося притулятися до стіни. Донька неодноразово говорила, що не треба цього робити, але я була глуха до її слів. Я стала сутулою після того, як притулялася до стіни протягом 20 років, і навіть не хотіла дивитися на себе в дзеркало.

Учитель вимагає, щоб ми тримали тіло у вертикальному положенні під час медитації, але я не робила цього. Прагнення до комфорту змусило мене не послухатися вказівок Учителя, і в підсумку я згорбилася. Усвідомивши свої проблеми, я стала тримати голову прямо, перестала спиратися на спинку стільця, коли сиджу, і притулятися до стіни під час медитації.

Прагнення комфорту зробило мене дуже пасивною у виконанні трьох справ. Перш ніж йти поширювати інформаційні матеріали, я спершу дізнавалася, яка погода, і не виходила на вулицю, якщо було холодно, спекотно, вітряно чи дощитиме. Коли донька намагалася мене підбадьорити, я підвищувала голос і використовувала звичайні людські доводи, щоб захистити себе. Чуючи мої скарги, її чоловік, який не був практикувальником, захищав мене: «Мама не хоче виходити. Чому ти її змушуєш?»

Від цього донька втрачала дар мови. Я думала про себе, що літні практикувальники з нашої групи теж нікуди не виходили, але в глибині душі турбувалася лише про свої особисті вигоди і втрати. Я знала, що Дафа гарний, і я отримала користь, займаючись цією практикою самовдосконалення; знала, що в період Виправлення Закону практикувальники мають добре виконувати три справи, і не виходити рятувати людей — це неправильно. Я знала про це, але мені не хотілося цього робити.

Я мала пристрасть до страху, і Вчитель надавав мені безліч можливостей позбутися його. Одного разу, коли я тільки почала вдосконалюватися за Фалунь Дафа, сусід, з яким я розмовляла, раптом розкашлявся. Я збрехала йому, сказавши, що в мене щось готується на плиті, і втекла. Донька побігла за мною і запитала: «Мамо, чому ти збрехала?» «Він кашляв, і я боялася заразитися», — відповіла я.

Був період, коли мій зір після тривалого читання ставав нечітким. Що довше я читала, то сильніше розпливалися букви. Я почала панікувати, боячись, що не зможу більше вивчати Фа й займатися самовдосконаленням. Що більше я боялася, то гіршим ставав зір. Донька нагадала мені: «Хіба в тебе не зникла катаракта після того, як ти почала вивчати Фа? Хіба може таке бути, що чим більше ти займаєшся, тим більш розмитим стає твій зір?» Я швидко подивилася в себе, виявила страх і позбулася його. Тепер я читаю Фа щодня, і слова в «Чжуань Фалунь» стали більшими, а зір — чіткішим.

Відправлення праведних думок для розв’язання проблем

Одного разу, коли донька поїхала з оркестром Тянь Го до Канади, а її чоловік — до Китаю, посеред ночі я раптом відчула, що моє серце сильно б’ється десь у горлі. Я рознервувалась. Що робити, адже вдома нікого немає? Я хотіла зателефонувати доньці й попросити її повернутися, але потім подумала, що їй важливо було поїхати до Канади, щоби більше людей дізналися про Дафа. Не можна змушувати її повернутися. Я згадала, що мене захищає Вчитель і перестала боятися. Щойно в мене з’явилися праведні думки, Учитель допоміг мені розв’язати проблему, і серцебиття стало нормальним.

Коли в США почалася епідемія COVID, донька наполягла на тому, щоби працювати в офісі, через що ми всі сильно нервували. Син, який жив у штаті Род-Айленд, забрав мене до себе. У будинку сина в мене з’явилися симптоми оперізувального лишаю, і вся шкіра вкрилася виразками. Невістка була в жаху й не наважувалася розповісти про це моєму синові.

Я хотіла повернутися до доньки в Нью-Джерсі й попросити її допомогти мені пройти це кармічне випробування, але вона відповіла: «Ти практикуєш Фалунь Дафа вже стільки років і не можеш завжди покладатися на інших. Ти маєш пройти випробування, керуючись своїми праведними думками. Подумай про те, чому ти залишила мій дім».

Я стала аналізувати свої думки. Причиною мого від’їзду був страх. На той час у Нью-Йорку вже почалася епідемія COVID, і я боялася, що донька принесе вірус додому, якщо їздитиме потягом туди й назад. Я турбувалася, що легко можу заразитися у своєму похилому віці. Син жив у малонаселеному Род-Айленді, і я вважала, що в його будинку, імовірно, буде безпечніше, тому виїхала тихцем, нічого не сказавши доньці.

Страх змусив мене мислити по-людськи, і я не думала про себе, як про ту, що самовдосконалюється. Щойно я виявила свою пристрасть, донька стала разом зі мною вивчати Фа телефоном і відправляти праведні думки. З благословення Вчителя я позбулася страху, і хибна видимість оперізувального лишаю швидко зникла.

Позбавлення від пристрасті до суперництва й заздрості

Я пережила десятиліття гонінь компартією Китаю. Усе, про що я думала, — це бути напоготові й остерігатися пристрастей. Згодом негативне мислення увійшло в мене у звичку. Я не думала позитивно, коли стикалася із чим-небудь. У моєму серці також була заздрість, але я не усвідомлювала цього.

Коли я бачила, що співучень неуважно читає книгу і спить під час вивчання Фа, я говорила про нього за його спиною, а не нагадувала йому про це особисто. Коли донька вказала мені на це, я відповіла, що бачила все це на власні очі, що все це правда, і я не лихословила. Я не розуміла, що ця шкідлива звичка призводить до неприємностей, а заздрість змушувала мене порівнювати себе з іншими практикувальниками.

Усі мої брати й сестри заздрили мені. Я мала відданого сина, добру невістку, гарного зятя і чудову внучку. Тільки донька, моя співучениця, не давала мені спокою. Ми з нею ніколи не припиняли змагатися. Коли ми були разом, то обмінювалися різкими словами і критикували одна одну через дрібниці.

Донька теж ще не позбулася емоцій. Щоб допомогти мені зміцнити головну свідомість, вона постійно вказувала мені на мої проблеми: то я неправильно читала слова під час вивчення Фа й неправильно виконувала вправи, то забула зачинити шухляду після того, як відчинила її, то нещільно закрила кран тощо. Вона знову і знову чіплялася до мене через дрібниці. Коли я засинала під час вивчення Фа, вона вимагала, щоб я встала. Я починала нервувати, щойно вона заходила в будинок. Я сумувала за донькою, коли її не було вдома, і дратувалася, коли вона була поруч.

Перші кілька років, коли донька працювала в засобах масової інформації, я почувалася незатишно. Вона щодня їздила до Нью-Йорка і проводила вдома мало часу. Я дивувалася, чому практикувальники з нашої групи з вивчення Фа не їздили туди. Коли я не могла знайти щось удома, моєю першою реакцією було, що донька, мабуть, відвезла це до роботи. Я не могла з’їсти всі овочі, які виростила сама, і донька вирішила відвезти їх до Нью-Йорка. Я запитала: «Невже там комусь потрібні твої овочі?» Вона сказала, що це говорить моя заздрість, але я в цьому не зізналася.

Один випадок, що стався нещодавно, змусив мене усвідомити, наскільки сильна моя заздрість. У моєї сестри народився правнук. Я казала приємні речі, коли дивилася відео з дитиною, але не почувалася щасливою і не зателефонувала, щоби привітати її. Донька сказала: «Ти заздриш. Твоя онука ще не має дитини, а у твоєї сестри живуть чотири покоління під одним дахом. Ось ти й засмутилася!» Донька розбудила в мені сумління. Як я могла бути нещасною, коли бачила, що в інших усе добре? Як я могла заздрити, коли справа стосувалася родичів? Ця заздрість була жахливою, і я мала позбутися її. Я зателефонувала сестрі, привітала її, і ми із задоволенням поговорили з нею про сімейні справи.

Вирватися з кайданів людських уявлень

У доньки є невелика присадибна ділянка, де вона вирощує овочі. Ми з мамою почали займатися сільським господарством, коли мені було 13 років, тож я мала великий досвід. Я не купую добрива, але щороку отримую гарний урожай. Великі зимові дині можуть важити до 18–20 кілограмів. Усім подобаються маленькі жовті помідори. Торік на шести огіркових лозах виросло понад 150 довгих рівних огірків, багато з яких росли парами. Це було приголомшливо!

Ми ділимося овочами з родичами, друзями й сусідами, і всі хвалять мене. Усі вони знають, що я практикую Фалунь Дафа. Це також підтверджує виняткову природу Дафа, адже не всяка жінка в моєму віці може сама піклуватися про себе, займатися домашнім господарством і вирощувати гарні овочі. Минулий рік був найурожайнішим за всю історію, і саме тоді я розповсюдила найбільше буклетів, що роз’яснюють правду. Я займалася цим п’ять днів на тиждень, робила домашню роботу, вивчала Фа, виконувала вправи й вирощувала овочі. Я нічого не пропускала. Я знала, що це благословення Вчителя, і Вчитель цим підбадьорював мене.

Але цього року все змінилося. Внучка поїхала до Каліфорнії. Упродовж дня за мною ніхто не заїхав, тому я не змогла вийти на вулицю. Донька була зайнята у вихідні й не приїжджала додому, а зятя я не хотіла турбувати. Я була дуже стривожена й не знала, що робити.

Я почала скаржитися на доньку. Я не могла втримати Сіньсін, й овочі у дворі почали рости гірше. У огірків майже всі квітки були чоловічі й мало було жіночих. Деякі, нарешті, виросли, але були потворної форми — пузатими з тонкими шийками. У помідорів не було бутонів, і вони не зацвіли. Як я не намагалася доглядати за ними, усе було марно. Я погано виконувала три справи, й овочі росли не дуже добре.

Я пояснила це тим, що донька не приїжджає додому. Вона нагадала мені: «У нас у компанії багато справ. І що? Якщо я не повернуся, ти не підеш розповідати людям правду про Фалунь Дафа? Улітку о восьмій-дев’ятій годині вечора ще світло. Якщо в тебе є бажання рятувати людей, ти можеш виходити це робити».

Так, я не можу відступити, коли натрапляю на труднощі. Усі практикувальники в нашій групі знають, що в мого зятя добре серце, він готовий допомогти будь-кому. Я навіть не знаю, чому я не попросила його відвезти мене куди-небудь, щоб роз’яснювати правду. Мені завжди здавалося, що мої прохання про допомогу заважають іншим. Я не розуміла, що це злі старі сили використовують мої людські уявлення, щоби перешкодити мені рятувати людей.

Мені довелося поглянути на це з іншого боку. Мій зять робить добру справу, якщо везе мене рятувати людей. Я не заважаю йому, а допомагаю накопичувати чесноту. Мені потрібно відкинути сентиментальність, змінити людські уявлення і не дати старим силам себе обдурити.

Донька попросила мене слухати радіо Minghui про вдосконалення в період Виправлення Закону й менше дивитися телевізійні новини. Я знову і знову слухала радіо й порівнювала досвід удосконалення інших практикувальників зі своїм удосконаленням. Зараз, коли я стикаюся із чимось, я більше не відчуваю, що мені доводиться вибирати між добром і злом; я вже не так схильна до суперництва й можу залишатися спокійною.

Думаючи про те, як практикувальники в Китаї рятують людей у таких складних умовах, я теж хочу виходити рятувати більше людей. У неділю я рано закінчую обід і чекаю, коли донька відвезе мене до туристичного місця в околицях Принстона, щоб у будь-який час роздавати інформаційні матеріали. Іноді я розповідаю китайським туристам правду про Фалунь Дафа.

Після розповсюдження матеріалів я поспішаю додому, щоб допомогти доньці приготувати вечерю. Щоб задовольнити наші смаки, донька щоразу готує близько шести різних страв. Я щосили намагаюся співпрацювати з нею і не обмежую її своїми вимогами. На кухні стало менше суперечок, й атмосфера стала більш мирною. Раніше мені здавалося, що донька дуже егоїстична, що вона не дбає про родину, а думає лише про самовдосконалення. Зараз я знаю, що вона дуже сильна. Вона шість днів на тиждень працює в іншому місті, а коли повертається додому, має відвезти мене, щоб я могла роздати матеріали. Вона готує смачну їжу для всієї родини, а потім повертається до Нью-Йорка. Змінивши своє мислення і позбувшись негативних думок, я зрозуміла, як їй нелегко.

За останні кілька років ми всі звикли до такого швидкого ритму життя. Я щаслива, що можу рятувати людей. Я мала багато зворушливих моментів під час розповсюдження матеріалів. Деякі люди, які зрозуміли правду про Дафа, пропонували мені гроші; деякі приносили каву та закуски; а деякі надсилали квіти. Були й американці, які не бачили мене кілька років, а при зустрічі обіймали.

Я щаслива бачити врятованих живих істот. Щоразу, повертаючись додому після розповсюдження матеріалів, я почуваюся відпочилою. Я не відчуваю втоми, коли готую їжу, мию підлогу й перу разом із донькою. Я знаю, що все це завдяки благословенню і підтримці Вчителя.

Є багато речей, про які можна розповісти. Мені 91 рік. Під керівництвом Дафа й під захистом милосердного Вчителя я проходила одне випробування за іншим. Я вдячна Вчителю за те, що досі можу слідувати за ним. Я не можу висловити свою шану словами.

Я щиро дякую милосердному й великому Вчителю за те, що він врятував мене! Нарешті, я хотіла б подякувати співучням із нашої групи з вивчення Фа за їхню турботу й допомогу. Упродовж останніх 20 років вони щотижня брали мене із собою на вивчення Фа. Вони також беруть мене із собою на заходи Дафа, щоб я не відставала.

Дякую, Учителю і співучні!