Компартія Китаю вже багато десятиліть намагається впливати на судову систему США

(Minghui.org) Сполучені Штати та комуністичний Китай розташовані на протилежних сторонах Землі. Вони відрізняються, як день і ніч. Як приклад можна навести політичну систему й систему правосуддя.

Для захисту демократії та прав громадян уряд США складається із законодавчої, виконавчої й судової гілок влади. Ця система стримувань і противаг на федеральному рівні та на рівні штатів ефективно запобігає зловживанню владою.

З іншого боку, у Конституції Китаю, у статті першій, зазначено, що керівна роль належить компартії Китаю (КПК). Ба більше, компартія може на свій розсуд тлумачити закони та зловживати ними, посилаючись на політичні причини. Це відбувалося багато разів під час численних політичних кампаній режиму, масових убивств на площі Тяньаньмень у 1989 році та переслідування Фалуньгун (Фалунь Дафа) з 1999 року. Компартія, по суті, розглядає судову систему Китаю як інструмент для контролю над громадянами в разі потреби.

Ґрунтуючись на комуністичній ідеології, КПК не планує запроваджувати демократію чи поділ влади, як це відбувається в США. Наслідуючи комуністичний маніфест, КПК вважає своєю місією «визволення» світу. Це робить США та американську судову систему головною перешкодою для КПК.

На жаль, завдяки систематичному «промиванню мізків», інфільтрації (проникненню) і політичному тиску як під час холодної війни, так і після неї, компартія Китаю домоглася значного прогресу в досягненні своєї мети. Нижче наведено кілька прикладів.

Стокгольмський синдром у 1950-х роках

Мао Цзедун у 1955 році сказав У Ленсі, тодішньому президенту інформаційного агентства КПК «Сіньхуа»: «Ви маєте взяти під свій контроль Землю, щоб увесь світ міг почути наш голос». Виявилося, що ця політика вийшла далеко за межі новинних медіа КПК.

Їн Жочен, китайський актор театру й кіно, а також перекладач, у своїй автобіографії «Голоси доносяться» (Voices Carry) написав про те, як він і його дружина працювали агентами державної безпеки, зав'язуючи знайомства з іноземцями заради отримання інформації. Після того, як він повідомив, що В. Аллін Рікетт і його дружина Адель були шпигунами, — мер Пекіна Пен Чжень попросив його зібрати докази.

Їн Жочен організував у себе вдома вечірку й запросив багато гостей, зокрема подружжя Рікетт. Заохочуючи їх вільно коментувати поточні події, він таємно записав висловлювання подружжя і передав записи органам державної безпеки Китаю. Це призвело до арешту подружньої пари Рікетт у липні 1951 року.

На той час компартія Китаю вже почала кампанію з «реформування мислення». Застосовуючи витончені методи «промивання мізків», чиновники КПК дали вказівку судовій системі надати подружжю деякі зручності, яких не було у звичайних ув'язнених, як додаток до залякування та схиляння до співпраці з КПК. Подружжя з вдячністю розкаялося, що нагадує стокгольмський синдром (хоча цей термін з'явився в 1970-х роках), і перейшло на бік комунізму.

Після звільнення в 1955 році та подальшого повернення до США, в 1957 році подружжя опублікувало книгу «В'язні визволення», високо вихваляючи перевагу соціалізму, особливо його судову систему. На той час епоха маккартизму (також відома як «друга червона загроза») щойно закінчилася, і книга допомогла поширити комуністичну пропаганду, як і очікував Мао.

Далекосяжний вплив

У 1995 році Міністерство енергетики США (DOE) запідозрило, що китайці вкрали конструкторську документацію високотехнологічної ядерної боєголовки W88 і використали її для успішного випробування нейтронної бомби в 1988 році. Міністерство енергетики США розпочало адміністративне розслідування щодо безпеки ядерних лабораторій США, а 1996 року до розслідування долучилося ФБР.

І ФБР, і Міністерство енергетики звернули увагу на вченого китайського походження Вень Хо Лі, який працював у Лос-Аламоській національній лабораторії (лабораторія Міністерства енергетики США в місті Лос-Аламос, штат Нью-Мексико, США). Уперше він потрапив у поле зору ФБР під час розслідування справи про «Пастку для тигра» (Tiger Trap) в 1982 році. Пізніше з'ясувалося, що Лі надсилав до Тайваню документи, на яких був штамп NOFORN (заборонено до розповсюдження за кордоном). Він також не повідомив у відділ безпеки лабораторії (як це вимагалося) про зустріч із китайським ученим, навіть через десять років після того, як це сталося. Крім того, він завантажив на свій персональний комп'ютер файли з кресленнями зброї до незасекреченої мережі, зробивши їх доступними за межами лабораторії. Ґрунтуючись на цих фактах, ФБР заарештувало Лі в грудні 1999 року.

Після арешту Лі КПК мобілізувала значні сили для впливу на американську судову систему. Вона використовувала Федерацію китайців за кордоном, Асоціацію китайських студентів і науковців, китайських американців у США, а також громадську думку, медіа, щоб розцінити арешт Лі як расову дискримінацію й расове переслідування. У той час тодішній президент Білл Клінтон також активно лобіював у Конгресі та міжнародній спільноті вступ Китаю до Світової організації торгівлі (СОТ).

Зрештою, Лі було звинувачено лише в неналежному поводженні з даними з обмеженим доступом, що є одним із 59 пунктів, за якими його звинувачували. Він визнав свою провину в рамках угоди про визнання винуватості.

Глибоке проникнення КПК

У 2013 році керівництво КПК запропонувало «спільноту єдиної долі для людства». Пізніше офіційний переклад було змінено на «спільнота зі спільним майбутнім для людства», щоб пом’якшити його тон. По суті, це означало встановлення нового світового порядку на чолі з КПК.

Проникнення в США через так звану правову війну є критичним кроком і довгостроковою стратегією. Антоніо Грачеффо, дослідник економіки та професор університету, написав про цю стратегію у своїй книзі «Справжня мета „Одного поясу, одного шляху“: Глобальна економічна експансія Китаю». Зокрема, КПК може привезти до США кількох лояльних прихильників, надати їм повну стипендію й фінансування для навчання на юридичному факультеті, отримання юридичних ліцензій та заснування юридичних фірм. Потім КПК може направити більше людей до цих юридичних фірм.

Хоча ці агенти КПК добре розбираються в законах і політиці США, їхня свідомість заповнена ідеологією КПК і китайським націоналізмом. КПК може використовувати їх у власних цілях та чинити на них тиск, використовуючи їхніх родичів у Китаї як розмінну монету. Як наслідок, вони зобов'язані служити КПК.

КПК також може використовувати цих агентів для створення транскордонних бізнес-відділів у відомих американських юридичних фірмах для виконання завдань КПК. Вони опосередковано чи безпосередньо можуть надавати юридичні послуги, які шкодять інтересам США й приносять користь транскордонному бізнесу китайських державних підприємств, підприємствам військово-цивільної інтеграції або еліті КПК. Вони можуть допомогти китайським компаніям придбати, вийти на біржу та монополізувати ринок у США, а також уникнути американських санкцій.

Стримування проникнення КПК

Переслідуючи Фалуньгун у Китаї з 1999 року, КПК тепер експортує це переслідування в США, розпочавши юридичну війну проти Фалуньгун і Shen Yun.

Причина, з якої КПК докладає стільки зусиль для придушення Фалуньгун, полягає в тому, що практикувальників Фалуньгун не можна підкупити або залякати, щоб вони виконували цілі КПК. Послідовники Фалуньгун просто хочуть займатися самовдосконаленням, дотримуючись принципів Істина-Доброта-Терпіння (кит. Чжень-Шань-Жень). Але віра й незалежна думка — це речі, які КПК не може терпіти, оскільки її тоталітарне правління спирається на контроль над свідомістю людей. Якщо кожний матиме вільне мислення, компартія втратить ідеологічний контроль.

Фалуньгун не має ворогів. Ті, хто служить агентом КПК у веденні юридичної війни проти Shen Yun і практикувальників Фалуньгун, по суті, навмисно чи ненавмисно допомагають КПК досягти своєї мети.