«Так не по-американськи!»

(Minghui.org) Вперше я почув фразу «так не по-американськи» під час пандемії коронавірусу. Коли вірус почав поширюватися в Нью-Йорку, охоплені панікою губернатори кількох сусідніх штатів видали наказ про заборону в'їзду автомобілів із Нью-Йорка на їхню територію. Ендрю Куомо, який обіймав тоді посаду губернатора Нью-Йорка, був обурений таким рішенням і відкрито засудив ці заходи, назвавши їх неамериканськими й такими, що суперечать духу США.

Одна з головних цілей федеральної системи США полягає в забезпеченні вільної торгівлі та вільного пересування між штатами, що сприяє зменшенню бар'єрів для економічного розвитку. Якби кожен штат перетворився на незалежну державу, чи могла б ця країна називатися Сполученими Штатами Америки?

Крім того, кілька разів я зустрічав вислів «так не по-американськи!» у засобах масової інформації. Під час першого президентського терміну Дональд Трамп запропонував купити Гренландію. Нещодавно він знову висунув цю пропозицію, спричинивши глузування з боку ЗМІ, які звинуватили його в «неамериканському» підході з двох причин. По-перше, суверенні території не можна купувати чи продавати. По-друге, данський уряд ніколи не погодиться продати свою землю.

Один історик опублікував у газеті The Washington Post статтю на захист пропозиції Трампа, зазначивши, що понад 40% території США було придбано шляхом купівлі. 1803 року США придбали Луїзіанську територію у Франції. Пізніше вони запропонували Іспанії списання боргів за Флориду. 1867 року США викупили Аляску в Росії. Автор зробив висновок, що пропозиція Трампа цілком відповідає історичним традиціям Сполучених Штатів.

Данія має досвід продажу власних земель. У 1845 році данський король прийняв кілька мільйонів рупій від Ост-Індської компанії в обмін на передачу контролю за низкою торгових пунктів в Індії. На початку XX століття Данія запропонувала Сполученим Штатам придбати Гренландію, але ця пропозиція залишилася без відповіді. Однак у січні 1917 року США виплатили Данії 25 мільйонів доларів за віддалену територію — Віргінські острови. 1946 року Сполучені Штати зробили пропозицію купити Гренландію за 100 мільйонів доларів, але данці її відхилили.

Що викликає здивування, то це те, що деякі журналісти, схоже, або забули історію США, або не спромоглися провести належне дослідження, перш ніж робити заяви. Це змушує мене сумніватися у їхньому професіоналізмі та етиці.

Учора я зустрів американського друга й знову почув вираз «так не по-американськи!»

Мій друг, успішний західний бізнесмен середнього віку, який захоплюється читанням, поділився зі мною своїми враженнями: «Нещодавно я прочитав кілька критичних статей про Shen Yun у газеті The New York Times. Кожна з них була написана напрочуд погано. Прочитавши статті до кінця, я так і не зрозумів, що саме мали на увазі автори. Одна стаття йшла за іншою, і зрештою, не знаючи, що сказати нового, вони опублікували ще одну статтю, яка лише переказувала зміст попередніх.

У статті стверджувалося, що компанія Shen Yun заробила багато грошей. Хіба ми, американці, не любимо історії про людей, які починають із нуля, долають труднощі завдяки наполегливій праці та досягають успіху?

Автор статті згадував про виснажливі та багатогодинні тренування. Але хіба це не притаманно дітям, які мріють про успіх? Подивіться на тих, хто хоче побудувати спортивну кар'єру: батьки таких дітей часто витрачають великі гроші на літні табори або переїжджають заради хорошого тренера, а самі діти тренуються під палючим сонцем, долаючи труднощі. Хіба не так виглядає шлях до справжнього успіху?

Автор статті ставить питання, чому Shen Yun зберігає гроші в банківських рахунках, а не інвестує їх. З якого часу ми, американці, почали втручатися в чужі справи? Адже це зовсім не по-американськи!»

Я не втримався і запитав: «Тоді чому люди досі підписуються на цю газету?»

Гучно засміявшись, він сказав: «Гарна думка! Я скасую свою підписку, коли повернуся додому!»

Я усміхнувся і подумав: «Виявляється, багато американців, як і раніше, мислять по-американськи».