Моя поведінка допомагає людям побачити чудові властивості Фалунь Дафа

(Minghui.org) Я почала працювати хатньою робітницею в літнього подружжя в червні минулого року. Моїми основними обов'язками були: приготування їжі, прання, прибирання в домі та допомога дружині купати чоловіка, який хворіє вже багато років.

Я накопичила багаторічний досвід, тому ця робота була для мене легкою. Я не думала, що добре виконувала свою попередню роботу, тому була сповнена рішучості робити її цього разу краще.

Наприклад, я навела лад у деяких куточках у будинку, до яких 30 років ніхто не торкався, відчистила кухонне приладдя так, що воно мало вигляд нового. Щоб добре виконувати свою роботу, я не заперечувала працювати понаднормово, відмовившись брати з родини гроші. Подружжя було щасливим і задоволеним моєю роботою.

З новою роботою моє мислення повністю змінилося. Раніше я завжди скаржилася, коли втомлювалася, звинувачувала чоловіка в тому, що він не справляється зі справами. Себе картала себе за те, що не використовую можливості для вдосконалення. Я не усвідомлювала, що в мене багато пристрастей, і забувала дивитися в себе. Коли пізніше я зрозуміла, що все це були можливості для мого вдосконалення, то вирішила перестати скаржитися й зосередилася на самовдосконаленні.

Коли я бачила, що дружина купає чоловіка, підстригає йому нігті, голить голову й миє ноги, я допомагала їй, хоча це не входило в мої обов'язки. Вони часто були зворушені до глибини душі, оскільки я ставилася до чоловіка, як до батька. Вони казали, що навіть їхні діти не роблять для них так багато. Я завжди усміхалася та говорила їм, що я практикую Фалунь Дафа, і Вчитель Лі наставляє нас бути добрими до всіх.

Літнє подружжя добре до мене ставилося, завжди тримало напоготові чашку з гарячою водою, коли я приходила, і просило мене відпочити кілька хвилин. Вони знали, що як тільки я почну працювати, то вже не зупинюся. Вони часто нагадували мені, що потрібно зробити перерву. Подружжя підняло мені зарплату на 10 відсотків у перший місяць, сказавши, що я зробила більше, ніж мені платять. Вони обидва були добре освічені. До виходу на пенсію обоє були керівниками на своїй роботі. Вони сказали: «Нам уже за 80, і ми бачили багато людей. Ніхто не зрівняється з вами». Я відповіла: «Я практикувальниця Фалунь Дафа».

Наближалося свято Середини осені, і, хоч би як я відмовлялася від подарунків, попри все подружжя наполягло на тому, щоб подарувати мені дві пляшки вишуканого вина та дві коробки місячних пряників, кожна вартістю понад 1000 юанів. Пізніше я купила їм фірмову спідню білизну, яка коштувала дорожче за їхні подарунки. Вони здивувалися й не знали, як до цього поставитися. Дружина відкрила скриньку з коштовностями та запропонувала мені вибрати все, що мені сподобається. Я відповіла: «Я добра до вас не тому, що мені від вас щось потрібно. Я практикувальниця Фалунь Дафа, тому маю бути доброю до всіх, інакше не можу називати себе практикувальницею». Мої слова зворушили їх.

Я бачила, що дружина хотіла ґрунтовно прибрати в кухні. Перед Новим роком я тиждень відмивала стіни й стелю, клеїла шпалери та перефарбовувала шафи. Кухня стала, як нова. Жінка була дуже задоволена й сказала, що хотіла змінити кухню багато років тому, але не могла, тому що її чоловік багато років хворіє. Я бачила її щасливою, тому теж була рада.

У перший день роботи я сказала їм, що практикую Фалунь Дафа, і вони не поставили мені запитань. Дружина розповіла, що, коли вони їздили за кордон із сім'єю доньки, то зустрічали практикувальників, які розповідали їм про чудесну практику Фалунь Дафа та про переслідування цієї практики компартією Китаю. Вони сказали, що знають, що партія — це зло, і погодилися вийти з організацій, які їй належать. Однак на той час дружина не розуміла, що таке вдосконалення, але завдяки моїм вчинкам стала глибше розуміти тих, хто практикує. Її син і донька були задоволені моєю роботою, моїм ставленням до їхніх літніх батьків і поважали мене. Вони були щасливі, що їхні батьки знайшли таку хорошу людину.

Попри все, коли я поговорила з дочкою про вихід із компартії, вона відмовилася й сказала, що, проживши багато років за межами Китаю, знає, що за кордоном багато секретних агентів, і відмовилася обговорювати зі мною це питання. Я зрозуміла, що зараз ще не настав час для цього, що просто маю працювати ще краще й ще старанніше.

Через два місяці донька та її чоловік повернулися до Китаю, бо батько перебував у критичному стані. Вони побачили, як я працювала й піклувалася про батька: кілька разів на день ходила в лікарню, приносила йому їжу, годувала його та спілкувалася. Напередодні смерті він розмовляв і сміявся зі мною та голосніше за всіх вимовляв моє ім'я. Він сказав доньці, що я робила все, як донька. Він помер спокійно, бо вірив, що Фалунь Дафа несе добро.

Наступного разу, коли я заговорила з донькою про вихід із компартії, вона погодилася без вагань та з усмішкою.

Я пропрацювала менш як рік. Незалежно від того, скільки та як гарно працюю, я нічого не прошу натомість. Я тільки сподіваюся, що більше людей дізнаються, що Фалунь Дафа несе добро.

Хоча жінка тепер живе одна й не потребує моєї допомоги, бо здорова та може сама про себе подбати, але вона та її діти не хочуть, щоб я йшла. Працювати мені стало легше. Крім роботи по дому, я переважно супроводжую її, коли вона ходить по магазинах або відпочиває, спілкуюся з нею. Її сусіди думали, що ми мати й дочка. Я часто купую їй продукти та закуски, і ми повертаємося додому на таксі, якщо вона втомлюється. Вона була зворушена такою увагою й сказала зі сльозами на очах: «Усе своє життя я завжди дбала про людей, і ніхто не дбав про мене так добре. Я справді отримала благословення».

Подружжя, їхні діти, друзі та родичі — усі знають, що я хороша людина. Я написала свою історію, щоб підтвердити, наскільки дивовижний Дафа, а не для того, щоб показати себе. Щиро дякую, Учителю.