Чернець, який занадто багато спав

Будда Шак’ямуні часто наставляв своїх учнів уважно та всім серцем вивчати основні принципи буддизму, не лінуватися і не розпускатися. Більшість його учнів слідували його повчанням, старанно вдосконалювалися і у підсумку досягали Статусу Плоду, позбавляючись від багатьох труднощів і страждань.

Однак серед учнів Шак’ямуні був один не старанний монах. Щоразу, коли інші ченці займалися медитацією, він просто йшов спати. Співучні намагалися вплинути на нього, але він не змінювався.

Сон був пристрастю і найбільшою слабкістю цього ченця. Щодня відразу після їжі він ішов спати. Він щільно зачиняв двері й міцно спав один у своїй кімнаті. Ніхто не міг розбудити його, як би наполегливо вони не намагалися зробити це.

Одного разу опівдні, після того, як він випросив їжу на вулиці, монах повернувся, як завжди несучи свою миску з милостинею. Він пішов прямо у свою кімнату й заснув. Хропіння з його кімнати лунало до самого ранку.

Наступного ранку настав час, коли Шак’ямуні публічно проповідував Фа Будди. Кожен учень був присутній на цій проповіді, крім ченця, який любив поспати. Шак’ямуні запитав: «Чому не прийшов учень, який любить спати?»

Один з учнів швидко встав і відповів: «Будда, він спить з учорашнього полудня. Ми не могли розбудити його, попри всі наші старання».

Шак’ямуні пам’ятав, що цьому ченцеві залишалося жити всього сім днів. Якби він помер, продовжуючи спати, то його смерть принесла б йому нещастя. Шак’ямуні відчував глибокий жаль щодо цього ченця. Він велів своїм учням повторювати священні сутри, а сам пішов у кімнату до ченця, взявши із собою Ананду.

Прямуючи до житла ченця, вони почули його оглушливе хропіння. Коли вони відчинили двері, хропіння стало ще гучнішим. Чернець був усе ще в ліжку і спав міцним сном.

Ананда покликав ченця на ім’я кілька разів, але монах не відповідав і продовжував спати. Тоді Шак’ямуні підійшов до ліжка й обережно потряс його. Чернець негайно прокинувся.

Побачивши Шак’ямуні, що стоїть перед ним і з милосердям дивиться на нього, чернець негайно встав і вклонився Шак’ямуні, кажучи: «Шановний Буддо, будь ласка, вибачте мені за те, що я не виявив поваги». Шак’ямуні сказав йому: «Тобі залишилося жити тільки сім днів. Мені важко бачити, що ти помреш, проводячи так багато часу уві сні, і не будеш у змозі досягти Статусу Плоду. Я прийшов, щоб розбудити тебе».

Чернець був приголомшений. Він ніколи не думав, що йому залишилося жити тільки сім днів. Він був переляканий та не знав, що робити й що сказати.

Шак’ямуні заспокоїв його, сказавши: «Це твоя доля. Кілька життів тому, коли ти був ченцем, ти віддавався їжі і сну, і ніколи не замислювався про значення Фа. Ти не дотримувався заповідей буддиста. Ти не поширював благословення і чесноту, тому ти перевтілився в рисового хробака на 50 000 років. Потім ти перевтілювався на равлика, молюска й моль упродовж 50 000 років щоразу.

У твоїх попередніх життях ти любив жити в темних місцях без світла й дуже дорожив своїм тілом і життям. Ще більш дивно, що всі ці чотири різні істоти любили спати й могли спати понад 100 років. Ти ніколи не намагався бути старанним. Через 200 000 років ти, нарешті, отримав шанс відшкодувати гріх, який вчинив, перевтілившись у людину, і став ченцем.

Тепер, коли ти став ченцем, ти маєш удосконалюватися і старанно вчитися, щоб надолужити все, що ти раніше втратив. Я не припускав, що ти все ще будеш так прив’язаний до їжі та сну як 200 000 років тому. Чому ти завжди відчуваєш, що ти не досипаєш? Не забувай, як ти страждав упродовж 200 000 років».

Шак’ямуні замовк. Чернець почервонів від сорому. Він відчув глибоке каяття, стоячи перед Шак’ямуні. Коли він щиро розкаявся і усвідомив свої пристрасті, усі його погані думки зникли. Він зумів досягти статусу Архата до кінця свого життя.

У добі лише 24 години. Люди зазвичай кажуть, що час минає так швидко, що ми не встигаємо навіть оком моргнути. Звичайна людина спить вісім годин на добу. Люди, які багато сплять, можуть згодом проводити більшу частину свого часу уві сні та мріях і не виконати головні завдання свого життя. Кілька десятиліть минають дуже швидко в людському світі. Ви будете справді шкодувати, якщо не використаєте дану вам можливість. Іноді ви відчуваєте, що життя довге, але ви не знаєте, коли смерть прийде за вами. До того часу ви не зможете виконати завдання, які повинні були виконати, і не завершите свою місію. Ще гірше, якщо ви, можливо, взагалі не доклали зусиль, щоб виконати ці речі. Тоді вам уже нічого не допоможе, хоч би як ви шкодували. Чи хочете ви справді стати сонним хробаком у своєму наступному житті?

Чернець, який багато спав, нарешті зрозумів, що він мав скористатися часом, що залишився, і повністю усунути свою сонливість і лінь. Практикувальник має розуміти цінність старанного прориву під час свого вдосконалення в Будду. Як може сонна й ледача людина стати такою, як могутній лев? Практикувальник повинен цінувати кожну хвилину, менше спати й більше вдосконалюватися, щоб досягти успіху в удосконаленні.