Згадуючи про милосердя Вчителя на самому початку поширення Фалунь Дафа

(Minghui.org) Я почала вдосконалюватися за Фалунь Дафа (Фалуньгун) в місті Чанчунь (Китай) 1993 року, а потім переїхала до Канади, де зараз виконую три справи, які мають виконувати практикувальники Дафа. Щоб висловити свою безмежну подяку Вчителю Лі, я написала про деякі свої переживання, коли тільки почала практикувати.

Коли мені було 32 роки, у мене виявили ревматичну хворобу серця, ревматичний артрит, підвищений рівень ліпідів у крові й атеросклероз. Мені довелося залишити роботу. Я лікувалася майже у всіх великих лікарнях міста Цзіліня, але мій стан не покращився. У жовтні 1992 року ми зустрілися зі старшою сестрою, яка раніше часто хворіла, а тепер була здоровою й виглядала молодшою. За її словами, це сталося після того, як вона почала вдосконалюватися за Фалунь Дафа. Я теж вирішила стати практикувальницею.

Навесні 1993 року я пішла в парк Шенлі, щоб вивчити вправи. Учитель поправляв мої рухи. Після виконання вправ я розповіла про свій стан. Учитель відрегулював моє тіло на енергетичному рівні й сказав: «Усе готово!» Один із практикувальників звернувся до мене: «Тобі потрібна віра!» Інший додав: «Тобі потрібне усвідомлення!» Я не розуміла, чому практика Фалунь Дафа вимагає віри й усвідомлення, але якщо всі так кажуть, значить на це є причина.

Наступного дня я знову пішла на пункт практики, і після того, як ми виконали вправи, Учитель очистив моє тіло. Цього разу я сказала: «Усе добре!» Того вечора, роблячи вправи вдома, я так спітніла, що підлога була мокрою. Під час сну моя постільна білизна промокла. Було незрозуміло, що зі мною відбувається. Чоловік сказав: «Ти маєш запитати про це в Учителя».

На третій день дорогою в парк я відчула легкість у тілі, немов витала в повітрі. Симптоми хвороби, які в мене зазвичай були, зникли. Я розповіла про це Вчителю. Учитель сказав: «Ти зцілена!»

Я багато років страждала від хвороб і лікувалася в лікарнях, але видимих поліпшень не було; а зцілилася я після трьох днів практики Фалунь Дафа. Я була так схвильована, що хотіла розповісти про Дафа всім, кого знала. Це сталося понад 30 років тому. Відтоді в мене гарне здоров’я, я не прийняла жодної пігулки й не зробила жодного уколу, оскільки не потребувала цього.

Почавши проповідувати Фа, Учитель щоранку ходив у парк, щоб поправляти рухи практикувальників. Коли я прийшла вперше, Учитель знав, що я новенька.

У 1993 році Учитель проводив заняття в Цзіліньському університеті. Відбулося три заняття поспіль, і ми з родичем приходили в різний час. Було дуже спекотно, коли я йшла купувати квитки. Учитель стояв на вулиці в гарному настрої. Учитель сказав мені, де знаходиться аудиторія і де двоє практикувальників продають квитки.

Перед початком заняття Учитель біля дверей в аудиторію всіх вітав. На той час люди мало що розуміли, але говорили, що Вчитель дуже добрий і веселий. У залі бігали діти, люди розмовляли й обмахувалися віялами.

Учитель уже сів, щоб почати проповідь Фа, але ніхто не розумів, що треба заспокоїтися. Учитель усміхнувся й сказав: «Сьогодні дуже спекотно. Приберіть віяла, заспокойтеся, і ви відчуєте легкий вітерець». Хтось повірив і справді відчув подих вітерця. Хто не повірив і далі обмахувався, відчули ще більший жар. Коли всі все зрозуміли, спека перестала бути проблемою.

У 1994 році наша сім’я переїхала в новий житловий комплекс, який знаходився далеко від парку Шенлі. Я вирішила виконувати вправи в невеликому саду. Незабаром до мене приєднався практикувальник Юй і його рідні, і ми разом виконували вправи щодня з 5 до 6 години ранку й із 4 до 5 години вечора. Спочатку нас було четверо, але потім до нас приєдналося більше людей, яких ми навчали вправ.

Багато хто не міг сісти в позу зі схрещеними ногами, тому деякі приходили на місце занять на кілька годин раніше, щоб навчитися сидіти правильно. Ніхто не хотів відставати, і незабаром усі змогли сісти в позу лотоса. Після цього ми створили групу з вивчення Фа, яка збиралася ввечері о пів на восьму.

Ми також вирішили організувати в нашій групі обмін думками, і Юй попросив мене бути ведучою. Раніше, до початку вдосконалення за Дафа, коли на якомусь зібранні мені треба було говорити, я соромилася, бо не вміла писати. Але цього разу я не могла відмовитися, оскільки це був перший обмін думками на нашому пункті практики. Побачивши кімнату, повну людей, я сказала собі, що не маю боятися.

Бесіда пройшла добре. Син Юй записав її на відео, і коли ми дивилися його, то побачили, як на портреті, що висить на стіні, Учитель виконував руками мудри. Це всіх надихнуло. Ми усвідомили, що маємо чинити добре, і пізніше організували багато пунктів практики.

Учитель двічі приходив на наш пункт практики. Щоб не заважати всім, Учитель відкликав убік тільки консультанта. Після того, як ми виконали вправи, консультант сказав нам, що приходив Учитель. Ми відчули наснагу. А також зрозуміли, що не треба заважати іншим під час виконання вправ, а обговорювати будь-які питання можна тільки після виконання вправ.

Коли Вчитель почав знайомити нас із Фалунь Дафа, усе відбувалося дуже просто. Ніякого офісу в нас не було, і якщо нам потрібно було поговорити з консультантом, ми йшли до нього додому. Учитель завжди був пунктуальним і ніколи не запізнювався ні на секунду.

Учитель сказав консультантам, що ті, хто практикує Фалунь Дафа в місті Чанчуні, мають взяти на себе ініціативу в заучуванні Фа напам’ять. Коли ми повернулися додому й розповіли про це всім, Юй запропонував нам організувати невеликі групи, щоб у кожній вчили напам’ять якусь частину Фа.

Щойно кожна група була близька до запам’ятовування своєї частини Фа, ми збиралися на місці практики та разом повторювали її. Консультанти підходили до кожної групи, щоб перевірити, як справи. Дорогою до груп я чула музику для вправ і розуміла, що так Учитель підбадьорює мене. Я докладала максимальних зусиль і, здавалося, запам’ятовувала Фа навіть коли їла й спала. Ентузіазм був таким, що ніхто не хотів відставати.

Робітники з бригади прибиральників захотіли вивчати Фалунь Дафа, і ми почали показувати їм відеозаписи дев’яти лекцій Учителя й навчати вправ. Четвертого дня вранці я, як зазвичай, зробила вправи, а потім пішла на зустріч з іншими практикувальниками. На сходах було темно й на останніх кількох сходинках я, спіткнувшись, упала, підвернувши ліву ногу. Деякі практикувальники почули шум і запитали, чи все зі мною гаразд. Я відчула біль у щиколотці, але оскільки в темряві нічого не було видно, сказала, що зі мною все гаразд.

Біль у щиколотці заважав мені, тому я почала повторювати слова Вчителя: «Нестерпне можна стерпіти, важкоздійсненне можна здійснити». (Лекція дев’ята, Чжуань Фалунь)

Коли розвиднілося, я побачила, що щиколотка сильно розпухла. Усі радили мені відпочити. Я ходила з мітлою й помітила старого з білою бородою, який сидів на іншій стороні вулиці, спираючись на тростину й усміхаючись мені. Коли я знову подивилася, його вже не було. Подумавши, що, можливо, це Вчитель підбадьорює мене, я й далі працювала та навчала вправ. До кінця дев’ятиденного курсу навчання моя щиколотка зажила.

Одного разу 1998 року всі відчули, що Вчитель повернувся до Китаю. Коли деякі практикувальники прийшли до мене, я сказала, що не знаю. Я теж відчула це, але відповідного повідомлення не було. О 17:30 я отримала повідомлення, що о 19:30 у готелі Шангрі-Ла відбудеться зустріч.

Приїхавши завчасно, я стала чекати біля входу й незабаром почула, що вже 19:30, і хтось сказав, що приїхав Учитель. Ми не знали, що Вчитель прийде. На той час, як ми це зрозуміли, Учитель уже вийшов у центр залу.

Учитель говорив понад п’ять годин, не випивши ні краплі води. Пізніше Вчитель опублікував канон «Лекція Закону на Конференції Фа для консультантів у Чанчуні». Коли Вчитель закінчив, було вже дуже пізно, але, виходячи із залу, Учитель потиснув усім руки.

Перебуваючи в заціпенінні, я плескала в долоні. Коли Вчитель простягнув мені руку, я прийшла до тями й потиснула її. Усі дивилися, як Учитель підіймається на ліфті. Але ми ще довго не хотіли розходитися.

Це те, що сталося зі мною. Зараз мені 74 роки, і через 31 рік вдосконалення за Фалунь Дафа я почуваюся невинною дитиною. Учитель навчив мене, як бути хорошою людиною, пояснив, що таке вдосконалення, як удосконалюватися і як відповідати нормам Фа. Ми повинні старанно вивчати Фа й по-справжньому вдосконалювати себе, і тоді навколо нас відбуватимуться чудеса. Відтоді, як я почала вдосконалюватися, я була свідком багатьох чудес, і жодною мовою не можна висловити мою подяку Вчителеві.