(Minghui.org) Мені більш як 70 років, я практикую Фалунь Дафа (Фалуньгун) з 1996 року.

Раніше я мав дуже слабке здоров’я, але незабаром після того, як почав практикувати, став здоровою людиною. Однак у липні 1999 року компартія Китаю (КПК) почала жорстоке переслідування Фалуньгун, яке завдало величезних страждань десяткам мільйонів невинних і добросердих людей.

20 липня 1999 року КПК провела несподівані арешти членів Дослідницької асоціації Фалунь Дафа й консультантів різних провінційних і муніципальних пунктів практики. У другій половині дня 22 липня CCTV, центральний рупор КПК, зробив оголошення про заборону Фалуньгун, що миттєво спричинило переслідування послідовників Фалуньгун по всьому Китаю. З того часу я багато страждав. Спогади минулого боляче відгукуються в моєму серці.

Моє нещасне дитинство

Мені було важко в дитинстві. Мама народила мене, коли їй було вже за 40. У неї не вистачало грудного молока, а сім’я була надто бідна, щоб купувати для мене додаткове харчування. Її брат на той час володів невеликим рестораном, тому вона часто ходила до нього й просила для мене трохи рисового супу. Окрім недоїдання я страждав від хронічної діареї. У результаті я сильно відстав у зрості, мої руки в обхваті були з великий палець дорослої людини, і я виглядав як скелет. Мій плач був дуже слабким. Люди вважали мене маленьким диваком і трималися від мене на відстані.

Оскільки я дуже мало важив і був дуже слабким, мама вкладала мене в маленький кошик і скрізь носила із собою, думаючи, що я в будь-який момент можу померти. Наші родичі й сусіди вважали, що я не виживу, і вмовляли її позбутися мене, але мама не могла цього зробити, оскільки я був все-таки живою людиною. Я боровся, і лише в чотири роки в мене почали різатися зуби, я навчився говорити й ходити.

До школи я пішов слабким і хворобливим. У мене постійно паморочилася й боліла голова, я погано вчився. Я навіть не зміг скласти вступні іспити до середньої школи, тому рік пас удома худобу. Пізніше мене все-таки прийняли в середню школу, оскільки моя сім’я належала до «класу бідних селян», що в той час віталося комуністичною владою.

Незабаром після цього КПК почала відому своєю жорстокістю «Культурну революцію», під час якої вона підбурювала маси простих людей боротися і ненавидіти один одного. Це призвело до запеклих зіткнень між людьми.

Одного разу я поїхав до Пекіна як член Червоної гвардії в рамках «великого об’єднання» і приєднався до однієї з місцевих повстанських груп, яка боролася з іншою повстанською групою. Обидві групи виступали під гаслом «Захистимо Центральний комітет партії та голову Мао». Обидва угруповання вчепилися одне одному в горлянку й намагалися вбити одне одного, використовуючи будь-яку зброю, яка була в них під рукою.

Одного разу в дівчину, яку я знав, влучила куля, і вона залишилася лежати на землі. Ніхто не запропонував їй ніякої допомоги, а перехожі били її ногами просто тому, що вона належала до іншого угруповання. Врешті-решт вона померла.

Після цього інциденту я почав замислюватися про суть КПК і «Культурної революції». І тільки прочитавши «Дев’ять коментарів про комуністичну партію», я став набагато глибше розуміти справжню природу компартії.

Через слабке здоров’я з дитинства мене дуже цікавила медицина. Оскільки регулярне навчання було перервано «Культурною революцією», я витратив багато часу й зусиль, щоб здобути медичні знання самостійно. Я став «лікарем-самоучкою» в нашій місцевості. Згодом я очолив нашу сільську амбулаторію.

Фалуньгун дарує практикувальникам нове життя

У 1980-х роках цігун став дуже популярним у Китаї. Я також ним зацікавився й витратив багато часу та грошей на вивчення щонайменше десяти видів цігун, але на жодному з них не зупинився, у моєму здоров’ї також не було істотних поліпшень. І тільки коли 1996 року я познайомився з Фалуньгун, то відчув серцем, що це те, що я шукав усі ці роки.

Незабаром після того, як я почав практикувати, усі мої давні хвороби зникли, і я відчув себе таким здоровим, яким ніколи раніше не був. Відтоді я не хворію й не приймаю ліків. Намагаючись жити відповідно до принципів Фалуньгун Істина-Доброта-Терпіння (кит. Чжень-Шань-Жень), я серйозно ставлюся до того, щоб мої слова й дії не розходилися з істиною, намагаюся бути добрішим до людей, піклуючись про них. До своїх пацієнтів я ставлюся з терпінням і розумінням, підбираючи для них ефективні й доступні за ціною ліки, щоб зменшити їхнє фінансове навантаження.

Багато з моїх пацієнтів до того, як звернулися до мене, витрачали багато грошей на лікування, але й далі хворіли. Після мого лікування вони одужували, витративши невеликі гроші. Я ставився до своїх пацієнтів однаково, незалежно від того, багаті вони чи бідні. Якщо в пацієнта не було грошей на лікування, я просто вів його рахунок, записуючи необхідні суми в журнал. Однак я ніколи не згадував йому про оплату. Якщо він довго не платив, я просто спалював його рахунки. Людям із бідних сімей я завжди надавав безплатне лікування.

Завдяки моїм медичним навичкам і моральній етиці — люди, захворівши, передусім зверталися до мене, попри те, що в селищному державному медичному центрі умови були набагато кращими, ніж у мене. Приймаючи пацієнтів, я був зайнятий увесь день, а в селищний медичний центр здебільшого мало хто приходив.

У нашому районі мене всі знали й поважали. Місцеві жителі обрали мене своїм делегатом до Всекитайських зборів народних представників. Місцевий уряд також неодноразово відзначав мої заслуги, надаючи мені почесні звання.

У сучасному Китаї лікарі часто прагнуть збільшити кількість пацієнтів, щоб заробити більше грошей. Я змінив своє ставлення до цього після того, як почав практикувати Фалуньгун. Гроші відтоді не стояли для мене на першому місці. Я намагався допомагати людям знайти здоров’я. Усіх своїх пацієнтів я познайомив із Фалуньгун, і багато хто з них завдяки цій практиці відновив здоров’я й більше не звертався до мене за допомогою. Хоча мій дохід знизився, я ні про що не шкодував і був дуже радий за цих людей.

Коли Фалуньгун став популярним, я намагався якомога частіше їздити зі співучнями в інші населені пункти, щоб поширювати цю практику. Багато людей здобули гарне здоров’я, включно з тими, у кого були хронічні хвороби. Крім оздоровлення, у людей підвищувався рівень моральності — вони відмовлялися від шкідливих звичок, таких, як азартні ігри, вживання алкоголю й куріння. Люди, які відрізнялися поганим характером, часто лаялися або вступали в бійки, змінювалися на краще після того, як почали практикувати Фалуньгун.

У сім’ях практикувальників Фалуньгун панувала гармонія: там із повагою ставилися до літніх людей і піклувалися про дітей. Коли практикувальники знаходили гроші або інші цінні речі, вони намагалися знайти власника, а не залишали їх собі. Це були чесні люди, завжди готові прийти на допомогу іншим.

Зі збільшенням кількості практикувальників Фалуньгун у нашому містечку, соціальна стабільність і норми суспільної поведінки також покращилися. У результаті керувати містечком також стало набагато простіше. Місцеві керівники були задоволені й підтримували Фалуньгун. Вони надавали конференц-зали й шкільні класи для занять практикувальників Фалуньгун. Деякі співробітники міської адміністрації, включно з партійним секретарем і мером, також практикували Фалуньгун. На той час у нашому містечку було понад 1000 практикувальників, а в окрузі — майже 3000. Щоразу, коли в містечку проходив фестиваль або ярмарки, практикувальники збиралися разом і демонстрували вправи, популяризуючи Фалуньгун. Такі заходи завжди приваблювали багато людей.

У 1999 році, під час святкування китайського Нового року, влада округу впродовж десяти днів проводила культурні заходи на громадській площі. Для участі в них були запрошені практикувальники Фалуньгун. Керівництво округу пропонувало субсидії для учасників заходу, але Фалуньгун був єдиною групою, яка не просила матеріальної підтримки в місцевої влади.

Понад 500 практикувальників Фалуньгун демонстрували вправи. Оскільки глядачів мало бути дуже багато, організатори направили загони співробітників поліції, щоб забезпечити безперешкодну ходу практикувальників. Уряд округу високо оцінив участь Фалуньгун, а місцевий телеканал транслював програму, у якій демонструвалися вправи Фалуньгун.

Якби Фалуньгун не переслідували, наш регіон, безсумнівно, розвивався б у правильному напрямі, приділяючи увагу суспільній моралі, гармонійній взаємодії між людьми, поширенню чеснот і здійсненню добрих справ, непідкупності в політиці, злагоді між людьми, і так далі. На жаль, у липні 1999 року КПК почала безпрецедентне переслідування цієї мирної практики.

Страждання, яких я зазнав під час ув’язнення

Після того, як 22 липня телеканал CCTV оголосив про заборону Фалуньгун, секретар КПК і мер нашого містечка прийшли до мене додому й попросили передати місцевим практикувальникам, щоб вони більше не приходили до мене на заняття. Приблизно о восьмій годині вечора мій будинок оточили поліціянти, які приїхали на кількох машинах. Мене заарештували й відвезли до поліційної дільниці для допиту.

Поліціянти хотіли, щоб я сказав що-небудь погане про Фалуньгун, але натомість я розповів, яку користь отримав від Фалуньгун. Мене посадили в карцер, у якому була яма зі смердючою водою. Через три дні мене перевели в центр ув’язнення, і поліціянт сказав: «Ким ти себе уявив? Ніхто не може уникнути покарання КПК, навіть такі високопоставлені чиновники, як Пен Дехуай (колишній міністр національної оборони Китаю) і Лю Шаоці (колишній голова КНР). Ти як мураха, і тебе легко розчавити, якщо ти й надалі будеш упертим».

Того дня, коли мене привезли до центру ув’язнення, поліціянт із відділу національної безпеки сказав ув’язненим: «Він [практикувальник Фалуньгун] дуже впертий. Ви можете бити його, як завгодно. Вас не притягнуть до відповідальності, навіть якщо вб’єте його». Ув’язнені негайно накинулися на мене й закричали: «Бий цього [практикувальника] Фалуньгун!» Вони затягли мене в камеру й почали жорстоко бити, безладно завдаючи ударів кулаками й ногами. Вони знали, що не будуть нести відповідальності.

Крім того, що ув’язнені били мене, вони застосовували різні методи тортур, зокрема примушували пити сечу, обливали водою, примушували зігнутися під кутом 90 градусів і сильно били ліктем по спині, завдавали ударів у ділянку серця, били головою об стіну, примушували годинами нерухомо стояти, утирали в очі ментоловий бальзам, наступали на спину й багато чого іншого. Вони хвалилися, що в них є 108 методів тортур, які вони можуть застосувати до практикувальників Фалуньгун.

Кожен день мене катували, зламали чотири ребра зліва. Зловмисники сказали мені: «Ти такий упертий, дотримуючись практики Фалуньгун, і заслуговуєш на побиття до смерті». Мене щодня жорстоко били, у мене весь час паморочилася голова. День здавався роком. Це було так боляче, що кожного разу, коли я думав про це пізніше, у мене текли сльози. Це було просто так жорстоко, так жахливо й нестерпно.

КПК зводить наклепи на Фалуньгун, використовуючи сфабриковані «випадки смерті»

Завдяки тому, що я завжди поводився, як практикувальник Фалуньгун, поліціянти не могли знайти жодних доказів того, що я скоїв злочин. Вони тільки дізналися, що люди поважають мене за добрі справи. Співробітники «Офісу 610» (позаправовий орган, створений із єдиною метою переслідування Фалуньгун) у нашому районі придумали підступний план. Мене звинуватили у «використанні культу для заподіяння шкоди зі смертельними наслідками», а потім направили поліціянтів і співробітників місцевої адміністрації в кожне село для збору інформації про померлих людей. Вони пропонували рідним померлого винагороду в розмірі 200 юанів, якщо вони погодяться засвідчити, що я став причиною смерті.

Здебільшого люди не бажали підписувати неправдиві свідчення, але дві сім’ї погодилися. Повітовий «Офіс 610» здійняв із цього приводу великий галас і поширив чутки про те, що Ван, співробітник виробничого відділу, з якогось села й Хуан з іншого села померли після того, як я не дозволив їм приймати ліки. Але я не був із ними знайомий, і вони ніколи не практикували Фалуньгун. Їхні смерті не мали до мене жодного стосунку.

Співробітники «Офісу 610» навмисно опублікували наклеп у газеті, щоб змусити людей повірити цій брехні. Вони також повідомили своєму керівництву про два смертельних випадки для внесення їх у так званий звіт «1400 смертей», сфабрикований КПК для наклепу на Фалуньгун і виправдання переслідування.

Пізніше я з’ясував справжню причину смерті тих двох людей, яку використовували проти мене й Фалуньгун. У Ван було важке захворювання серця, й оскільки управління планування сім’ї оштрафувало її сина на велику суму за те, що в нього народилося більше дітей, ніж було дозволено, їхня сім’я збідніла й на лікування Ван не було грошей. Одного разу рідні її племінниці зарізали свиню й пригостили її шматком м’яса. Вона була дуже схвильована, оскільки її сім’я довгий час не могла дозволити собі м’ясо. Вона поспішила на город, щоб зібрати трохи ріпи та приготувати її до м’яса, але знепритомніла й померла незабаром після того, як її принесли додому. Хуан помер від раку печінки, і він ніколи не практикував Фалуньгун.

Навіть після жорстоких тортур і наклепів я не співпрацював із партійною владою в їхньому намірі зганьбити Фалуньгун і відмовлявся визнавати свою участь у їхніх сфабрикованих справах про смерть. Вони змушені були звільнити мене під заставу до суду, змусивши моїх рідних заплатити 5000 юанів. Перед звільненням співробітники «Офісу 610» домовилися з кореспондентом телебачення, що він візьме в мене інтерв’ю в центрі ув’язнення. Я сказав кореспонденту, що Фалуньгун несе добро, і від практики я отримав користь. Я був приголомшений, коли побачив інтерв’ю по телевізору. Мої слова змінили, і це виглядало так, ніби я сказав, що Фалуньгун обдурив мене. Це типовий метод КПК — спотворити факти, щоб ввести людей в оману.

Що віддаєш, те повертається

Переслідування Фалуньгун компартією Китаю не тільки заподіяло величезні страждання практикувальникам і їхнім сім’ям, а й принесло нещастя тим, хто брав участь у переслідуванні, оскільки ніхто не може уникнути Небесного принципу: добро відплачується добром, а за зло йде покарання. Візьмемо, наприклад, наше містечко. За минулі роки було зафіксовано десятки випадків, коли в людей, які брали участь у переслідуванні практикувальників Фалуньгун, траплялися біди. Нижче наведено кілька таких випадків.

Випадок 1

Чжан, партійний секретар містечка, раніше активно підтримував Фалуньгун і навіть кілька разів виконував вправи. Однак після 20 липня 1999 року, коли змінилася політика КПК, він став брати участь у переслідуванні. Незабаром після цього він захворів на васкуліт. Йому ампутували руку. Пізніше він помер на операційному столі під час ампутації ноги.

Випадок 2

Лі, партійний секретар селища, до початку переслідування також підтримував Фалуньгун, але після липня 1999 року повністю змінив своє ставлення. Він забирав книги Фалуньгун у практикувальників і якось на одному масовому зібранні сказав: «Ви говорите, що Фалуньгун не можна змінити. Я так не думаю, і збираюся змінити те, що неможливо змінити». Через місяць він помер. Перед його смертю племінник запитав: «Фалуньгун не зробив вам нічого поганого. Чому ж ви так жорстоко поводилися з практикувальниками?» Він не зміг нічого відповісти, і на його очах з’явилися сльози жалю.

Випадок 3

Поліціянт Су був зі звичайної сім’ї, він щосили намагався домогтися підвищення на службі, переслідуючи практикувальників Фалуньгун. І його дійсно підвищили на посаді. Через кілька років у нього виявили рак. Лікарі сказали, що подальше лікування безглузде й відправили його додому. Попри те, що він переслідував мене в минулому, я прийшов до нього додому, щоб роз’яснити правду. Коли я увійшов, у вітальні було приблизно десять поліціянтів. Він відвів мене в іншу кімнату, і я спробував переконати його покаятися у своїх проступках і вийти з КПК, але він не став слухати. Приблизно через два тижні він помер. Заступник начальника поліційної дільниці, у якого теж було діагностовано рак, оговтався від хвороби незабаром після того, як дізнався правду про Фалуньгун від практикувальника. Які різні долі.

Випадок 4

У нашому місті був чоловік, який співпрацював з «Офісом 610» і постійно стежив за своїм сусідом, практикувальником Фалуньгун. «Офіс 610» надав йому стільниковий телефон для звітів про результати спостереження. Він дуже старанно працював і постійно повідомляв про пересування практикувальника. Уже через кілька років він помер, а його сім’я розорилася.

Випадок 5

Власник чайного будиночка в нашому містечку повідомив у поліцію про понад 20 практикувальників Фалуньгун і одержав за це винагороду в розмірі 500 юанів за кожного. Через кілька днів, подаючи чай відвідувачу, він знепритомнів і помер.

Було багато й інших подібних випадків, але я не буду тут розповідати про них. Переслідування Фалуньгун триває вже 25 років, і попри те, що КПК жорстоко переслідує практикувальників, вони залишаються непохитними. Час КПК добігає кінця. Дедалі більше й більше людей дізнаються правду. Нова ера вже не за горами.