Наповнювати себе праведністю й навчитися терпляче зносити складні ситуації

(Minghui.org) Я народився в протестантській християнській родині й завжди був активним у церкві та християнських громадах. Колись мій батько був музичним служителем. Я пішов до школи в приватну баптистську початкову школу, а потім, починаючи із четвертого класу, перейшов до державної школи. Озираючись назад, я вдячний за те, що моє виховання проходило під таким праведним впливом.

Я дуже активно займався спортом, а потім у середній школі захопився музикою, переважно грою на гітарі. Приблизно в той час, коли я закінчив середню школу, я почав пити й вживати наркотики. Це почало виходити з-під контролю, і я опустився на дно, про яке ніколи не думав: мене звільнили з роботи, ледь не вигнали з батьківського дому, а потім мене спіймали за керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння.

Після цього інциденту я почав відвідувати збори анонімних алкоголіків і став учасником програми «12 кроків». Мені вдалося кинути пити й вживати наркотики. У Товаристві анонімних алкоголіків духовність і віра відіграють дуже важливу роль у процесі одужання. Звернення до божественної допомоги й робота над поліпшенням свого характеру є важливими складовими програми досягнення та підтримки тверезості.

Звісно, я був знайомий із відвідуванням церкви й тому подібними речами, однак отримав новий погляд на релігію, оскільки група не була повністю християнською. Поступово я прийняв ідею про те, що можуть бути й інші праведні шляхи крім християнства.

У процесі одужання я пережив глибокий духовний досвід, який повністю змінив мене. Я почав шукати інші духовні шляхи, на що раніше не наважився б, бувши християнином, який твердо вірив лише в один шлях до божественного.

Я міг би ще багато чого розповісти, але, якщо коротко, то я почав пробувати все підряд. Деякий час моєю основною практикою була йога, але я завжди змішував і пробував й інші речі. Завдяки такому мисленню, я був у хорошому стані, щоб прийняти й спробувати практикувати Дафа.

Я почав практикувати у 2013 році в Каліфорнії. До цього я жив у кількох різних штатах.

Уперше я отримав флаєр десь у 2010 або 2011 році. Я гуляв у центрі Сан-Франциско зі своєю дівчиною, і хтось дав мені флаєр Дафа. Коли я дивився на нього, моя дівчина сказала щось на кшталт: «О, моя мама займається цим. Це, мабуть, дуже добре для зцілення». Це відклалося в моїй голові.

Тоді, у 2013 році, я працював на роботі, де, за збігом обставин, мені потрібно було роздавати рекламні флаєри на різних заходах. Я мав піти на фестиваль миру в парку «Золоті Ворота». Там були всілякі духовні заходи. Ця подія була якраз мені до душі. Кілька практикувальників Дафа виконували деякі вправи для демонстрації практики, і мені дали ще один флаєр Дафа.

Повернувшись того дня додому, я вирішив почати практикувати Дафа. Упродовж тижня я дивився відеолекції онлайн і вивчав вправи, дотримуючись відео з Учителем Лі. Я відчув, що практика була дуже потужною. Я помітив, що з мого тіла пішло багато напруги, і воно стало набагато легшим. Проблема з обома моїми колінами значно покращилася протягом наступних тижнів, і я знову зміг бігати й стрибати, що, як я думав, можливо, ніколи не зможу зробити знову. Я перестав виконувати всі інші духовні практики й займався тільки Дафа.

Я виконував вправи й читав щодня. Врешті-решт я пішов на очне навчання Фа, але відвідував їх лише кілька місяців. Я й далі читав і виконував деякі вправи щодня, але я не до кінця розумів Період Виправлення Фа, а також не знав, як відправляти праведні думки. Лише з початком пандемії у 2020 році я почав трохи усвідомлювати, що відбувається. Я почав спілкуватися з місцевими практикувальниками й дізнався про те, як роз’яснювати правду й регулярно відправляти праведні думки.

Наповнення себе праведними речами

Якось я почув, як один стендап-комік розповідав про те, як він їхав за кермом, коли рух зупинився через аварію, що сталася попереду. Застрягши в заторі, він автоматично подумав щось на кшталт: «Там, напевно, хтось загинув», маючи на увазі, що для затримки має бути вагома причина. Він сказав: «Ти знаєш, що тобі не слід так думати, але ти просто так думаєш».

Одного разу я прогулювався, коли повз мене пройшла легко одягнена жінка-бігунка. Ще до того, як я встиг подумати, у мене почали з’являтися думки, пов’язані з хтивістю. І хоча з роками я значно покращився в цьому плані, я запитував себе: «Як ці думки й емоції просто автоматично з’являються в різних ситуаціях?» Я зрозумів, що це результат наповнення себе певними речами впродовж багатьох років, а можливо, навіть життів, з телебачення, книг, фільмів, від батьків, друзів і т.д., і навіть через розумову карму.

Учитель сказав:

«Людина, як посудина: що покладеш, те й буде. Все, що деякі люди бачать і чують з різних творів культури і мистецтва, — це насильство, еротика, взаємне підсиджування, боротьба за інтереси, гонитва за грошима й інші демонічні прояви у реальному суспільстві. І коли людина наповнена цими речами, тоді така людина є по-справжньому поганою, попри те, як вона поводиться у суспільстві; вчинками людини керує мислення. Що може зробити людина, яка має в голові одні ці речі?» («Розчинитися в Законі», Суть сумлінного вдосконалення).

Учитель сказав:

«Оскільки вона перебуває в омані звичайних людей, часто в її голові виникають думки про славу, вигоду, секс, гнів тощо. За тривалий час формується могутня розумова карма». (Лекція шоста,Чжуань Фалунь)

Тож ці думки можуть виникати автоматично в результаті цього процесу. Те ж саме відбувається й у зворотному напрямку. Наприклад, одного разу до мене підійшов бездомний і почав кричати на мене, очевидно, я робив щось, що він не схвалював. Я залишився спокійним і дав йому закінчити, а потім пішов своєю дорогою. Моя реакція була природною й була результатом того, що я наповнював себе праведними речами із Дафа. У минулому, якби таке сталося, у мене, напевно, спалахнули б всілякі емоції. Однак сьогодні я можу втілювати принципи Фалунь Дафа «Істина-Доброта-Терпіння» (кит. Чжень-Шань-Жень) внутрішньо й зовні в подібних ситуаціях.

Отже, якщо я хочу покращити свою реакцію на речі, то я маю і далі наповнювати себе більшою праведністю. Тоді праведність врешті-решт переможе й замінить погані думки, уявлення та пристрасті, які я накопичив.

Це глибше розуміння надихнуло мене на більш якісне вивчення Закону, на прослуховування музики Pudu, Jishi та оркестру Shen Yun, а також на те, щоб більше цінувати традиційну культуру.

Вчуся бути терплячим до мами

Мої батьки живуть в іншому штаті, і я зазвичай відвідую їх щонайменше кілька разів на рік. У мами владний характер, і коли хтось веде машину, а вона пасажир, то всю дорогу робить непотрібні зауваження й сильно дратується. Коли за кермом був мій батько, справи йшли ще гірше. Зрештою вони домовилися, що мама веде машину, а батько підказує дорогу, коли вони кудись їдуть разом.

Коли я приїжджаю в гості, ми часто їдемо кудись повечеряти, й іноді всі випивають. Оскільки я не п’ю, мене просять відвезти всіх додому. Для мене завжди було величезним випробуванням зберігати спокій, оскільки мама всю дорогу давала мені докладні вказівки, хоча знала, що я добре знаю маршрут. Але для неї це не мало значення. Всю дорогу додому я чув: «Повільніше. Обережно, там машина. Стань у цю смугу. Обмеження швидкості таке-то й таке-то, і т. ін.». Як я вже сказав, їй дуже подобалося давати вказівки, а після випивки її поведінка ставала ще нестерпнішою. Але я однаково намагався стримуватися і спокійно дотримуватися її надмірно докладних інструкцій, що межували з тиранією. Однак у якийсь момент я зазвичай огризався й говорив, що знаю, куди їду. Це часто призводило до того, що моя сестра або хтось ще ставали на мій захист і намагалися змусити її замовкнути.

Мені приємно повідомити, що після початку практики за Дафа з кожним разом ситуація поступово поліпшувалася. Під час мого останнього приїзду після вечері в ресторані я зміг витримати цілу 40-хвилинну поїздку, залишаючись водночас доволі спокійним усередині й ніяк не реагуючи. У наступну поїздку її інструкції були мінімальними, і повернення додому пройшло досить спокійно.

З роками я зрозумів, що частково її дії так мене дратували тому, що в мене іноді була схильність робити те саме, коли я був пасажиром. Не такою мірою, як у неї, але все ж таки тенденція була. Навчився я цього в неї чи ні, насправді не має значення. Відтоді я зміг утриматися від того, щоб бути «водієм на задньому сидінні», зберігати спокійне серце й відмовлятися від контролю, коли інші ведуть машину.

Це моє розуміння на поточному рівні. Якщо є щось, що не відповідає Фа, будь ласка, підкажіть.