(Minghui.org) У липні 2019 року місцеві практикувальники почали виконувати вправи на вулиці. Першого дня прийшли вісім практикувальників, а другого — дванадцять. Але відвідуваність поступово падала, у результаті залишилося лише чотири особи. Потім ще один практикувальник не зміг приїжджати через сімейні обставини, і нас залишилося лише троє.
Якось я теж пропустила практику. Наступного ранку наш координатор Лінда з докором зауважила: «Вчора були тільки Мей і я!»
Чесно кажучи, я відвідувала майданчик для занять лише з почуття обов'язку. Щодня мені доводилося витрачати 20 хвилин, щоб дістатися машиною до пункту практики й назад. Я потай сподівалася, що в мене знайдеться якесь виправдання, щоб не їхати. Пізніше Лінда теж висловила свої сумніви, можливо, заняття на пункті практики доведеться скасувати за такої низької відвідуваності.
Якось у неділю вранці до нас підійшла елегантно одягнена жінка. Вона поцікавилася, що за вправи ми виконуємо. Лінда відповіла, що це Фалунь Дафа. Жінка схвильовано вигукнула: «Фалунь Дафа! Я бачила, як ваш оркестр Тянь Го виступав на параді. Мені дуже сподобалася музика! Я хотіла б практикувати Фалунь Дафа». Лінда зрозуміла, що ми повинні й далі приходити на це місце, бо Вчитель направляє до нас живих істот, які чекають на порятунок!
Іноді до нас приєднувалися практикувальники з інших районів, але відвідуваність залишалася низькою. Ми відчували себе пригніченими. Але Вчитель підбадьорив нас особливим чином.
У вівторок, коли ми виконували 60-хвилинну версію другої вправи, я несподівано побачила жінку в білому одязі, що стояла між Мей і мною і виконувала вправу з нами. Перед нами вишикувалися в ряд шість чоловіків-практикувальників, які теж виконували вправу.
Подивившись ліворуч, між Ліндою та Мей я побачила двох жінок-практикувальниць, а ліворуч від Лінди до нас приєдналися понад десяток літніх практикувальників. Разом ми утворили півколо.
Після виконання вправ я розповіла Мей та Лінді, що до нас приєдналося безліч практикувальників. Лінда схвильовано вигукнула, що їх не бачила. Я пояснила, що вони були в інших просторах. Коли я описала сцену, що відкрилася переді мною, Мей із радістю сказала: «Ми не самотні!»
Іншого дня, коли ми виконували 60-хвилинну версію другої вправи, я побачила трьох стародавніх воїнів, що височіли переді мною і Мей. Вони мали величезні ноги, і я б сказала, що навіть ураган не міг би зрушити їх із місця. Величні воїни були одягнені в коричневі обладунки. Вони велично дивилися в одному напрямку з нами, а їхні мечі були в чохлах за спиною.
Зліва я побачила двох небесних дів у рожевій і зеленій сукнях, які танцювали поруч із практикувальником, на ім'я Майкл.
Коли ми виконували третю вправу, я побачила величезну колону, яка постала переді мною і Мей. Стовп білого світла приблизно 30 метрів заввишки й один метр у діаметрі виглядав дивовижно красивим. Пізніше я зрозуміла, що то був стовп Гун! Учитель надав нам величезну підтримку, щоб ми й далі практикували в групі та поширювали Закон!
Втретє, після виконання годинної версії другої вправи, я раптово відчула, що моє тіло стало великим та високим, а моє фізичне тіло було просто ядром. Поверх цього ядра шар за шаром розташовувалися напівпрозорі тіла, одне більше іншого, здіймаючись над деревами навколо нас. Усі тіла під музику рухали руками вгору і вниз.
Виконуючи четверту вправу, відчула, що мої руки рухаються вгору по задній частині мого величезного тіла. Як тільки долоня торкнулася волосся, я зрозуміла, що я такого ж зросту, як і була. Але інші мої тіла все ще займалися під музику. Я була зачарована цією величчю.
Вчетверте я побачила небо, затягнуте імлистим серпанком. Над горизонтом залишилося 2-3 метри ясного неба, і я побачила верхні частини семи чи восьми кам'яних колон, що височіли над туманом. Колони були заввишки менше одного метра і розташовувалися схилом під кутом 70 градусів. Далі стежка знову зникала в тумані.
З туману почали виходити люди, які обережно ступали колонами. Нахилившись уперед, вони повільно йшли під музику. Їхні погляди були прикуті до колон, що стояли перед ними. Тіло Закону Вчителя стояло на схилі, нахилившись уперед, спостерігаючи за людьми й допомагаючи їм іти колонами. Вчитель, що стояв у тумані в жовтому одязі, виглядав дуже серйозним і трохи втомленим.
Раптом музика стала гучнішою. Вчитель простяг обидві руки та відправив групу людей на наступний рівень. З цим рухом туман відсунувся, потім закрутився угору й опустився назад, знову огортаючи людей.
Трохи вище від колон я побачила групу людей із чотирьох або п'яти осіб, які сиділи, утворивши коло. Вони виглядали як схвильовані втікачі, ніби щойно уникли великої небезпеки. Обличчя їх були сумними, але за їхніми жестами я зрозуміла, що вони жваво обговорюють і відчувають полегшення.
На ще вищому рівні, де туман ставав білішим і світлішим, я побачила кількох людей, що йшли колонами. Їхній зріст сягав трьох метрів, і вони продовжували радісно йти вгору.
На найвищому рівні, який мені було видно, я помітила знайому практикувальницю. Вона постійно допомагала роз'яснювати факти у туристичних місцях у Сан-Франциско. Я бачила її в усіх попередніх картинах, які спостерігала небесним оком!
Я так розумію, що практикувальники, які в туристичних місцях віч-на-віч роз'яснюють факти туристам, на шляху в небесні світи йдуть попереду, і їхні нинішні рівні, ймовірно, найвищі.
Усі чотири картини я побачила під час виконання 60-хвилинної версії другої вправи. Ми виконували нову версію другої вправи лише 10 разів, тому що люди воліли виконувати 30-хвилинну версію. З десяти разів Учитель чотири рази дозволив мені побачити ці чудові картини.
Ми зрозуміли, що Вчитель надихає нас виконувати 60-хвилинну версію другої вправи й виконувати її на вулиці, бо виконуючи 60-хвилинну версію вдома, я жодного разу не бачила картин з інших просторів. Я вірю, що Вчитель вклав у цю музику новий зміст, який відрізняється від колишнього. І ми повинні дотримуватися цього.
З того часу ми виконуємо 60-хвилинну версію другої вправи щодня. Тепер тільки-но починає звучати музика, я відчуваю, як входжу в глибокий і величезний простір. Я відчуваю, що кожен такт музики має своє значення, а мелодія містить викладений Учителем Фа. Таким чином я «читала» Фа своїми вухами.
Як тільки я входила в стан медитації в цьому глибокому прекрасному музичному царстві, я всім тілом відчувала урочистість і велич того, що відбувається, я відчувала велике милосердя Вчителя, який рятує людей з моря страждань.
Різні частини музики викликають різні спогади та картини. Іноді музика звучить так, ніби Вчитель розповідає давні історії вдосконалення, а іноді здається, що Вчитель звучним голосом попереджає нас про дуже небезпечну для людства ситуацію і закликає людей швидше уникнути небезпеки.
Коли звучала ясна та дзвінка частина, я бачила, як Учитель розсипає перлини принципів Фа, які підстрибують на нефритовому блюді, видаючи прекрасні небесні звуки.
Ця свіжа, мелодійна музика зачіпає струни людських сердець, ніби закликаючи людей, що прокинулися, скинути земні пута і попрямувати до прекрасного Небесного царства. У ці моменти музика викликає радісне тремтіння в моєму серці, ніби сильні потоки енергії проходять через нього.
Ці відчуття були досить новими для мене. Щодня я слухала й уважно «читала» кожну ноту музики, поринаючи в чудову мелодію. Мої підняті руки утворювали орбіту, я відчувала механізм обертання між руками, це було дуже приємне відчуття.
Я вірю, що зі збільшенням часу практики на вулиці, разом із чудовою музикою для вправ, мені відкриється ще більше принципів Дафа, які я зможу зрозуміти глибше. Коли я перші кілька разів читала «Чжуань Фалунь», моє розуміння було дуже поверховим, а зараз я краще розумію деякі принципи Фа.
Фалунь Дафа є практикою вдосконалення свідомості та тіла. Практика на свіжому повітрі не тільки зміцнює механізми та процеси перетворення нашого тіла, але й дозволяє нам сприймати Фа Вчителя у формі музики. Колективні заняття на вулиці корисні вдвічі, вони підсилюють результат, то чому б нам цього не робити?
Вище викладено моє розуміння. Будь ласка, вкажіть з милосердям на будь-яку невідповідність Фа.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищено авторським правом Minghui.org.
