(Minghui.org) У назві моєї статті цитата із книги «Чжуань Фалунь». За багато років удосконалення я зрозумів: удосконалюватися в Чжень [Істина] легко. Хорошим людям просто кажіть правду; поганим кажіть те, що хочете, не боячись засмутити їх. Наявність Шань вимагає більш відкритого серця й уваги до інших людей. Проте чинити за Жень [Терпіння], як на мене, складніше, як звичайним людям, так і практикувальникам. Наскільки я розумію, принцип Жень є дуже важливим для практикувальників Фалунь Дафа.

Більша частина мого життя присвячена вдосконаленню в Жень. Більшість людей не можуть зрозуміти мого підходу до деяких ситуацій, навіть деякі практикувальники не розуміють. Однак, коли я дотримуюсь своєї інтуїції, усе складається добре.

Звичайні люди й практикувальники намагаються сказати мені, щоб я ставився до речей інакше. Вони не розуміють мене й думають, що мене використовують. Але я часто згадую, що сказав Учитель у книзі «Чжуань Фалунь»:

«Коли хтось каже, що ти добрий, ти не обов’язково дійсно добрий; коли хтось каже, що ти поганий, ти не обов’язково дійсно поганий, бо критерії оцінки доброго та поганого було спотворено». (Лекція четверта, Чжуань Фалунь)

Перша історія

Багато років тому один чоловік заздрив мені через те, що я брав участь в одній справі. Він дійшов до кипіння й одного разу вночі, дізнавшись, що я перебуваю в певному будинку, де було повно людей, постукав у двері й, не сказавши ні слова, накинувся на мене. Це був дуже великий та сильний чоловік.

На той момент для мене все було ясно. Я бачив, як він наближався до мене, і знав, що маю просто дозволити йому зробити те, що він вважав за потрібне. Він схопив мене однією рукою й кілька разів ударив. Потім він витяг мене надвір і почав душити. Він мало не довів справу до кінця, але я, як і раніше, нічого не робив.

Люди кинулися мені на допомогу. Їм удалося відтягнути чоловіка від мене, і зрештою його відправили до в'язниці. Усі захоплювалися тим, як я впорався із ситуацією, і до цього дня кожен, хто був свідком цієї події, готовий підтримати мене в усьому. Я навіть вніс заставу за цю людину, щоб він зміг бути присутнім на дні народження свого сина. Тепер ми з ним хороші друзі, і він із повагою ставиться до мене.

Друга історія

Інша історія може трохи шокувати, але я розповідаю її заради того, щоб показати, яким був кінцевий результат.

2017 року ми з колишньою дружиною вирішили усиновити дитину. Вона мала чотирьох своїх дітей, але ми однаково обрали цей шлях із багатьох причин. Я знав, що буде складно, тому що ми вирішили усиновити вже досить дорослого хлопчика з притулку в Колумбії (Південна Америка).

На мій подив, найскладніше виявилося в цій ситуації моїй дружині. Вона була одержима цим підлітком, і її діти помітили це. Вона, здавалося, співчувала йому й жаліла його через те, що йому довелося стільки пережити, але зайшла занадто далеко. Уся її увага була спрямована на нього. Її діти ревнували її до названого сина, а я хвилювався.

Він увесь час казав, що йому страшно, і тому хотів, щоб хтось був поруч із ним уночі. І вона, звісно, наполягала на тому, щоб спати з ним. Я намагався зупинити її, але все було марно. Уперше вона пішла проти мене, а в мене були суперечливі почуття.

Дружина почала проводити з названим сином весь свій вільний час. Вона навіть їздила з ним у відпустку, залишаючи своїх дітей зі мною. Діти благали її припинити поводитися так дивно, тому що це позначалося і на них. Щоразу, коли ми розходилися в думках, вона змушувала мене почуватися безсердечним, таким, що не виявляє співчуття до хворобливого минулого й ситуації названого сина. Це було якесь божевілля. У мене виникли дивні речі зі здоров'ям: щоночі мені здавалося, що я вмираю від серцевого нападу. Ця проблема проявлялася в мене понад чотири роки та, ймовірно, була спричинена моїм розчаруванням, збентеженням і гнівом.

Через півтора напружених роки ситуація загострилася настільки, що одного разу названий син почав кричати на мене, коли я звинуватив його в брехні, а потім накинувся на мене. Дружина, звичайно ж, звинуватила в усьому мене. Вона забрала дітей та поїхала на багато днів. Я запропонував їй повернутися додому, а сам поїхав. Ми офіційно розлучилися.

Упродовж наступного року ми намагалися відновити наші стосунки, і нарешті я повернувся. Але все було ще гірше, ніж раніше. Я відчував, що божеволію; ситуація була поганою для всіх. Усе було настільки нестерпно, що моя молодша падчерка переїхала жити до своєї дорослої сестри. Я знову поїхав від них 30 квітня 2020 року, якраз перед карантином через поширення коронавірусної інфекції. Через кілька днів я втратив роботу й жив один у брудній квартирі далеко від родини. Через пандемію я не міг виходити з дому й відчував, що втрачаю розум.

Після року ізоляції моїй матері сказали, що в неї рак легенів останньої стадії. Я вирішив переїхати до Флориди, щоб доглядати її. До цього моя колишня дружина й діти теж переїхали в іншу частину Флориди з деяких причин, не пов'язаних зі мною. Я емоційно віддалився від неї й дітей через біль і сум'яття в серці. Вона дуже злилася, що я відсторонився від них, хоча на той час ми вже були офіційно розлучені, що було її вибором.

Через сім місяців здоров'я матері ще більше погіршилося, і я був дуже засмучений. До цього моменту минуло чотири роки з моменту сварки з названим сином і мого першого розлучення з дружиною. Син, з яким я дуже довго не розмовляв, якось зв'язався зі мною й сказав, що нудьгує. Я вирішив, що єдиний спосіб подолати цю проблему — подивитися їй в обличчя й по-справжньому пробачити його. Ми домовилися зустрітися в Орландо. Зустріч була дуже гарною та емоційною, і ми вирішили підтримувати зв'язок. За кілька тижнів моя мати померла.

Через три тижні після смерті матері мені зателефонувала колишня дружина й сказала, що їй треба поговорити зі мною. Вона здавалася дуже засмученою й зізналася, що в неї був роман із нашим названим сином. Уся її злість на мене була маскою, щоб приховати ці стосунки. Вона була на межі емоційного зриву й сказала, що відчувала необхідність у тому, щоб зізнатися мені.

Хоч як би боляче мені не було це чути, але це було саме тим, що мені потрібно було дізнатися. Це означало, що я не був божевільним і мав рацію, намагаючись припинити те, що вважав неналежним у її поведінці. Її зізнання звільнило мене, і я зміг відпустити все. Вона навмисно змушувала мене думати, ніби я божеволію, і тримала мене в цьому стані роками. Я не був божевільним — інстинктивно знав, що щось не так. Після цього я знову зміг зустрітися із сім'єю. Я зміг відпустити все негативне й почав прощати. Я зміг поговорити з колишньою дружиною, її дітьми, які ніколи не відверталися від мене й завжди пам'ятали мене, і навіть із названим сином.

Перенесемося вперед на два роки: я повністю відновив стосунки з названим сином, пасинками та онуками й відвідую їх так часто, як можу. Я пробачив колишній дружині, і ми можемо розмовляти з нею. Можна навіть сказати, що ми тепер друзі. Мені потрібна була лише правда. Я міг винести все, що сталося, тому що моя слабкість була спричинена збентеженням і невпевненістю в собі. Син навіть попросив мене допомогти йому в оформленні договору на машину, і я погодився. У нього виникли деякі фінансові труднощі, і я зміг легко знайти місце у своєму серці, щоб допомогти йому. Тепер він повертає мені гроші, тому що розв'язав фінансові проблеми, і ми часто спілкуємось.

У мене немає жодних поганих почуттів до жодного із цих людей, і на серці в мене легко. Завдяки деяким моїм правильним рішенням колишня дружина, пасинки, онуки й названий син — усі дуже люблять і поважають мене. Вони завжди стежать за тим, щоб у мене все було гаразд, і роблять усе, щоб допомогти мені.

Висновок

У моєму житті було багато подібних ситуацій, деякі навіть екстремальніші, ніж ті, якими я поділився тут. Я пов'язую це з тим, що в мене, мабуть, багато карми, яку мені потрібно було усунути.

Щоразу, коли я зустрічаю проблему, я звертаюся до книги «Фалуньгун». Учитель сказав:

«Особливо під­креслюю здатність до Терпіння. Лише маючи Терпіння, можна вдосконалитися в людину великого Де. Терпіння — це дуже могутня річ. Воно перевершує Істину й Доброту. У всьому про­цесі самовдосконалення тебе змушуватимуть терпіти, втримувати Сіньсін і не дозволятимуть коїти неподобство». («Одночасне вдосконалення Істини-Добро­ти-Терпіння», Фалуньгун)

У самому кінці книги «Чжуань Фалунь» Учитель сказав:

«Нестерпне можна стерпіти, важкоздійсненне можна здійснити». (Лекція дев'ята, Чжуань Фалунь)

Коли ми усуваємо людський егоїзм, ми справді можемо зробити важкоздійсненне і винести нестерпне. Це лише моє розуміння.

Будь ласка, вкажіть на все, що не відповідає Фа. Дякую, що дали можливість поділитися з вами моєю історією вдосконалення.