Допомагаю мамі позбутися пристрасті до перегляду відео

(Minghui.org) Я молода учениця Дафа, мені понад двадцять років. Нещодавно я прочитала на вебсайті Minghui кілька статей з обміну досвідом про уроки, які практикувальники винесли з перегляду відео й ігор на мобільних телефонах та інших пристроях. У мене є деякі міркування із цього приводу, і я хотіла б поділитися ними в надії, що вони можуть бути корисними для інших практикувальників.

Коли я була маленькою, то любила грати у відеоігри. На той час я навіть думала, що коли виросту й зароблю гроші, то куплю хороший телефон і комп’ютер, щоб грати в ігри. Мама практикує Фалунь Дафа, вона серйозно пояснила мені про небезпеку цього й дала послухати статті з обміну досвідом на цю тему. Пізніше я зрозуміла, що це небезпечна пристрасть, спрямована на руйнування людської моралі, тому я перестала цікавитися іграми.

Мама здобула гарну освіту й вважалася найуспішнішою в нашій родині. Коли в дитинстві я збилася з істинного шляху, вона допомогла мені не потрапити у фарбувальний чан під назвою інтернет. Саме завдяки її впливу я почала вдосконалюватися за Дафа.

Однак я не одразу помітила, що мама почала захоплюватися переглядом коротких відеороликів на мобільному телефоні. Спочатку я не звернула на це особливої уваги, але помітила, що вона виглядає зовсім іншою людиною.

Раніше мама була дуже слабкою й хворобливою. Вона часто зверталася за медичною допомогою, витративши майже всі заощадження сім’ї, але істотного поліпшення не настало. Після того, як вона почала практикувати Дафа, її здоров’я значно покращилося. Вона завжди була для мене надійним другом, поки я не поїхала працювати в інше місто.

Коли я приїхала додому, то помітила, що мама стає все більш розсіяною. Раніше її вважали розумною людиною, яка завжди все робила добре. Але коли я побачила її знову, то була вражена, їй іноді було важко закінчити речення. Вона часто вставляла «це» й «те», щоб висловити те, що хотіла, і вимовляла це чітко тільки тоді, коли інші починали переживати за неї. Вона навіть говорила, що її думка має бути очевидною для інших.

Я сказала їй: «Деякі речі можна зрозуміти легко, але інші — ні, особливо в розмові зі звичайними людьми. Якщо вони не можуть зрозуміти, що ти намагаєшся сказати, як це може спрацювати?» Вона сказала, що постарається змінитися.

Я пам’ятаю, що коли була маленькою, через брак книг Дафа в нашому районі мама переписувала лекції Вчителя від руки. Вона кілька разів перевіряла їх із кількома практикувальниками, щоби переконатися в точності, перш ніж поділитися ними зі співучнями. Але тепер вона часто говорила, що почувається дуже втомленою. Я запитала її про причину, і вона відповіла, що це через те, що переписувала книги від руки. Вона вказала на книжки, складені на горішній полиці — вона переписала їх усі. Але коли я перевірила, то помітила, що багато ієрогліфів написані неправильно й недбало.

Я виявила, що, за винятком тих випадків, коли вона йшла на роботу, увесь вільний час вона дивилася відео в WeChat (китайському додатку для соціальних мереж) або на інших платформах. Ці перегляди тривали щонайменше пів години або навіть кілька годин.

Одного разу я серйозно обговорювала це питання з мамою. Вона стверджувала, що перегляд відео й новин допомагає розширити її кругозір і не заважає важливим справам, і що хороша поінформованість також дозволить їй краще спілкуватися з іншими людьми.

Я запитала маму про деякі останні новини, але вона або не знала, або повторювала те, що писали ЗМІ компартії Китаю. Я сказала їй: «Якщо ти справді хочеш бути в курсі подій, то можеш дивитися ЗМІ співучнів, а не пропаганду партії».

Вона заперечила, що не може отримати доступ до вебсайтів, які знаходяться за межами Китаю. Я запитала її: «Ти взагалі не можеш вийти в інтернет?» Мама відповіла: «Я можу завантажувати інформацію, але якщо я хочу подивитися відео або щось інше, інтернет відключається». Я сказала їй: «Тоді, можливо, тобі більше не слід дивитися відео!»

У цей момент прийшли родичі, і під час розмови мати знову говорила невиразно. Один родич запитав: «Що сталося?» Інший відповів: «А хіба вона не стала такою вже давно?» Мама відповіла: «Я старію, і, можливо, це недоумство». Я була вражена її відповіддю!

Тієї ночі батько спробував викинути всі копії, які мама переписувала вручну. Ми з мамою не дозволили йому вчинити цей гріх. Батько сказав: «Твоя мама цілий день тільки й робить, що переписує ці книжки, а потім дивиться відео й лягає спати. Вона стверджує, що дуже втомилася, ніби виконувала якусь важку роботу. Але вона навіть книжки правильно не переписала, то який сенс їх зберігати? Дивлячись на неї в такому стані, я справді дивуюся, як вона справляється зі своєю роботою?!»

Я сказала батькові: «Ти ж пам’ятаєш про те, як мама змінилася відтоді, як почала вивчати Дафа. Хоча її стан і не дуже хороший, це тільки тимчасово. Не говори так недбало й не чіпай мамині речі, це шкідливо для тебе!» Він зітхнув і пішов.

Після цього випадку я запитала маму, чи пам’ятає вона, як я любила грати у відеоігри, коли була маленькою. Вона сказала, що пам’ятає, і що коли я виросла й перестала грати, це було дуже добре. Я нагадала: «Але ти сама почала дивитися відео й несвідомо прийняла плани старих сил. Можливо, усі твої нинішні неправильні стани походять із цього». Вона відповіла: «Я не думала, що це так серйозно. Я більше не буду їх дивитися!»

Тієї ночі мені наснився сон, у якому ми з мамою поспішали на вокзал у місце, що нагадує американський Дикий Захід. Коли ми каталися на конях, мама сказала, що хоче пити й зголодніла, тож я пішла купити хліб і воду. Коли я повернулася, її вже не було на місці, і я знайшла її біля входу в ресторан. Вона сказала, що дуже хоче пити й зголодніла, тому хоче зайти всередину.

Я сказала їй, що купила хліб і воду, і що нам потрібно поїсти й продовжити шлях. Після цього ми прибули на вокзал. Провідник сказав: «Ви мало не запізнилися на поїзд, але, на щастя, встигли якраз вчасно. Швидше сідайте на поїзд!» Коли я прокинулася, то розповіла їй свій сон. Мама сказала, що їй теж наснився сон зі схожим сюжетом. Я сказала їй, що приїхала додому якраз вчасно, щоб допомогти їй, і вона погодилася.

Наступного дня мама сказала, що видалила відеододатки з мобільного телефону. Потім вона перевірила переписані копії від руки й сказала: «Це жахливо! Їх скопіювала справді я?» Вона переглянула і виправила всі копії, у які можна було зробити виправлення, і викинула ті, які не можна було виправити. Понад місяць після цього вона не дивилася ні відео, ні програми для звичайних людей. Одного разу за сніданком вона запитала: «Чому в мене таке відчуття, що я більше не дурна?» Я відповіла: «Моя мама взагалі ніколи не була дурною!»

Я була вдома з мамою близько місяця. Перед тим як поїхати на роботу, я помітила, що вона більше не була незграбною й стала дуже енергійною. Мама сказала, що колеги з роботи обговорювали з нею новини та зазначили, що її відповіді були стислими й по суті, що відрізнялося від того, що було раніше.

Досвід мами показує, наскільки шкідливим може бути перегляд таких відео! Позбудьмося цих шкідливих звичок якомога швидше!