Я не заразилася COVID-19, навіть попри те, що три роки працювала медсестрою в лікарні під час пандемії

(Minghui.org) Багато людей, які живуть у Китаї, не тільки важко перехворіли на COVID-19, але й пережили психічні зриви під час трирічного карантину із жорсткими обмеженнями, введеними компартією Китаю. Але я під наглядом Учителя безпечно пережила цей важкий період, хоча працювала медсестрою в лікарні й мала безпосередні контакти з хворими людьми.

Я почала практикувати Фалунь Дафа понад 20 років тому, 1999 року. Оскільки я намагаюся дотримуватися у своїй роботі принципів «Істина-Доброта-Терпіння» (кит. Чжень-Шань-Жень), пацієнти та їхні родичі завжди були задоволені мною. Під час пандемії мої колеги знову захопилися Фалунь Дафа.

Удосконалювати серце, працюючи понаднормово

Для запобігання й контролю епідемії співробітникам не дозволялося всередині лікарні переміщатися між відділеннями, а пацієнти мали пройти сувору перевірку перед прибуттям. Оскільки наш допоміжний персонал був направлений до інших місць для надання допомоги в боротьбі з пандемією, додаткові заходи ще більше збільшили робоче навантаження на наше відділення. Через брак персоналу я постійно працювала понаднормово у вихідні й будні та навіть забувала, який сьогодні день тижня.

Пандемія тривала довше, ніж будь-хто очікував. Хоча деякі співробітники з нашого допоміжного персоналу пізніше повернулися до лікарні, я продовжувала працювати понаднормово, оскільки колеги, які могли б виконувати мою роботу, були відсутні. Якоїсь миті я виявила, що працюю безперервно без відпочинку майже три місяці. Молода колега порадила мені: «Поговоріть зі старшою медсестрою. Вона може знайти когось, хто замінить вас, щоб ви змогли взяти вихідний». Але я відповіла, що продовжуватиму допомагати скільки потрібно.

Пізніше втома, що накопичилася, спричинила в мене почуття образи. Щоразу, коли я бачила свій щотижневий графік без вихідних, мені хотілося викинути його. Моє обурення зростало, але я не хотіла, щоб воно проявлялося. Я подумала: «Старша медсестра має проявити увагу до мене й попросити колегу повчитися в мене, щоб замінити мене хоч на один день». Потім сталося щось, що змінило моє неправильне мислення.

Я мила підлогу, а в душі сердилася через графік чергувань. У голові крутилися думки: «Головна медсестра робить це навмисно. Вона така неуважна, змушує мене так довго працювати понаднормово. Крім завідувачки, я найстарша в цьому відділенні...»

Коли я прала ганчірку для швабри, то раптом помітила, що з-під раковини тече вода. Під нею було багато труб, і я не могла визначити джерело. Але щоразу, коли я відчиняла кран, вода під раковиною протікала. Ця ситуація стала тривожним дзвінком. Витираючи воду з підлоги, я подумала, що в мене, мабуть, є недолік. Я вирішила не кликати сантехніка на допомогу, а пошукати в собі. Чи не було це спричинено моїм невдоволенням графіком роботи?

Після появи цієї думки я побачила, що протікання зупинилося. Не вірячи своїм очам, я відкрила кран і виявила, що труби внизу перестали протікати. Я налила ще два тази з водою, а потім протерла труби внизу рушником і туалетним папером. Мені захотілося підстрибнути від радості, коли я побачила, що туалетний папір сухий. Це було диво! Вчитель, мабуть, зробив це, щоб просвітити мене, коли побачив мою сильну пристрасть. Побачивши мою рішучість дивитися в себе й виправитися, Учитель усунув цю проблему.

Я перестала звертати увагу на свій робочий графік й ображатися на старшу медсестру, зосередивши свої сили на тому, щоб якнайкраще виконувати свою роботу. За 156 тижнів карантину під час пандемії в мене було менше ніж 60 вихідних днів. Колеги захоплювалися моєю працездатністю й позитивним настроєм: «У вас таке гарне ставлення до роботи!» Я сказала їм: «Це тому, що я вдосконалююсь за Фалунь Дафа».

У жовтні 2022 року в нашому місті було виявлено багато хворих на COVID-19. Декілька районів міста було повністю заблоковано майже на місяць, і деякі з моїх колег були змушені залишатися вдома на карантині. Мені довелося виконувати роботу за трьох осіб, водночас я добровільно взяла на себе роботу з дезінфекції приміщень для персоналу. У цей період у колеги закінчилися гроші на карті їдальні, і вона не могла її поповнити за цих обставин. Я заспокоїла її: «Не хвилюйтеся, у мене на карті достатньо грошей, і ви можете скористатися нею». Я запитувала її вподобання та заздалегідь замовляла для неї їжу. Колега була зворушена й переконалася в доброті практикувальників Фалунь Дафа. Ця колега кілька років тому потрапила в автомобільну аварію. Хоча її машина була повністю розбита, вона залишилася неушкодженою.

Страждання, які я перенесла за ці три довгі роки, тепер здаються незначними. Цей досвід дав змогу мені покращити свій характер та усунути людські почуття несправедливості, образи й розпачу. Я змогла відпустити все й більше не приймала ці речі близько до серця. Окрім роз'яснення правди, я розмовляла на роботі рідко. Коли я стикалася з конфліктами, то нагадувала собі: «Для вдосконалювальників, не буває випадкових подій. Використовуй будь-яку можливість для самовдосконалення. Як тільки ти пройдеш це село, такий заїжджий двір тобі більше не зустрінеться. Потрібно бути вдячною всім, навіть тим, хто завдав тобі болю, оскільки вони допомагають тобі вдосконалюватися».

Попри постійний контакт із хворими пацієнтами, я не заразилася

Вранці 11 грудня 2022 року старша медсестра оголосила всім, що всі заходи щодо ізоляції скасовуються, і ми маємо ставитися до цієї хвороби, як до звичайної застуди. Усі дуже зраділи, але опівдні в старшої медсестри піднялася висока температура. Не в змозі продовжувати роботу вона пішла додому. В інших колег, одного за одним, стали проявлятися аналогічні симптоми, і вони також не могли вийти на роботу.

Я лікувала хвору дитину. Ця маленька дівчинка була така мила, що я часто носила її на руках і зробила багато її фотографій. Пізніше батько дитини сказав мені: «Тест на COVID-19 у дочки виявився позитивним, і нам треба негайно виписатися з лікарні». Я наздогнала його, коли він пішов у палату своєї дитини, і тихо сказала йому: «Будь ласка, щиро повторюйте якнайчастіше фразу „Фалунь Дафа несе добро“». Чоловік погодився прислухатися до моєї поради.

Мати дівчинки попросила мене допомогти одягнути її дитину. Однак прибиральниця заборонила мені входити в палату, голосно вигукнувши, що, оскільки тест дитини виявився позитивним, мені слід триматися якомога далі від неї. Колега, яка була поряд зі мною, заперечила: «Чого їй тепер боятися? Вона не тільки заколисувала малу, а й часто носила її на руках». Я увійшла до палати й дала матері дитини амулет, який був у мене в кишені: «Не бійтеся. Ідіть додому й щиро повторюйте „Фалунь Дафа несе добро“, і з нею все буде гаразд». Мама дитини також погодилася зі мною.

Після виписки кожного пацієнта палату необхідно продезінфікувати. Усі подушки й матраци необхідно було помістити на одну годину під дезінфекційний чохол, підключений до озонатора, а потім ще годину провітрювати палату. Далі прибиральниці мають розпочати прибирання палати. Проте чергова медсестра заявила, що має поганий імунітет, і відмовилася увійти до палати для проведення процедури дезінфекції. Мало того, вона пішла з роботи до закінчення зміни. Ми дізналися про це лише тоді, коли настав час виділяти палату наступному пацієнтові. Я зайшла й провела дезінфекцію. Після цього відповідальна прибиральниця запитала мене: «Сестро, у мене слабкий імунітет. Чи можете ви увійти й допомогти мені відкрити вікно для провітрювання?» Я усміхнулася й погодилася. Проте керівник бригади почув її прохання й вилаяв: «Як ти можеш просити медсестру допомогти тобі?» Я сказала цьому керівнику: «Не звинувачуйте її. Нам потрібно зберігати спокій у нинішній ситуації». У результаті я провела всю дезінфекцію палати. Думаючи лише про порятунок живих істот, я не турбувалася про ризик зараження.

Вірус поширювався дуже швидко. За кілька днів із понад 30 співробітників нашої команди залишилося лише п'ятеро. Щоранку колеги вітали мене словами: «З тобою все гаразд?» Я показувала їм свій амулет із роз'ясненням правди й відповідала: «Зі мною все гаразд, я ношу цей амулет. У цьому мій секрет!» Незабаром усі почали вірити моїм словам.

Якось, коли я тримала на руках хвору дитину, її випорожнення потрапили на мене. Її збентежена бабуся перепросила, але я усміхнулася й сказала, щоб вона не турбувалася. Бабуся дитини сказала: «Ви така хороша людина, навіть не гнівайтесь, що вас забруднили. Більшість людей були б незадоволені цим!» Я показала їй свій амулет зі словами «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи», (кит. «Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао») і сказала: «Це те, у що я вірю і дотримуюся цього». Я розповіла їй правду про переслідування, і літня жінка сказала: «Тепер я вірю в це».

Старша медсестра повернулася на роботу через два тижні й щодня питала мене: «Ти добре себе почуваєш?» Я завжди з усмішкою відповідала, що зі мною все гаразд. Якось вона запитала мене: «З тобою справді все гаразд?» Коли я підтвердила це, вона опустила голову, взялася за підборіддя і ходила по кабінету, бурмочучи: «Це приголомшливо! Це так дивовижно!» Я була єдиною людиною в нашому відділенні, яка не була вакцинована. На той час потрібно було, щоб усі співробітники лікарні були вакциновані. Я сказала їм: «Коли кілька років тому почалася епідемія, я не зробила щеплення й продовжувала доглядати тяжкохворих пацієнтів, які були підключені до апаратів штучної вентиляції легень. Мій організм дуже чутливий до вакцин, і я не хочу робити щеплення». Я зателефонувала до інфекційного відділення, щоб пояснити свою ситуацію, і в лікарні без проблем прийняли моє пояснення. Упродовж усієї пандемії COVID-19, контактуючи із зараженими пацієнтами, і з іншими співробітниками лікарні, я тримала в голові одну стійку думку: «Вірус не може заразити мене».

Як тільки карантин було знято, я почала після роботи роздавати матеріали з роз'ясненням правди, щоразу охоплюючи три чи чотири житлові будинки. Після повернення додому я вечеряла, а потім готувала матеріали, які збиралася поширити наступного дня. Потім я вивчала Фа й виконувала вправи. За кілька днів я роздала орієнтовно 700 буклетів. Я була настільки зайнята, що іноді не лягала спати до першої години ночі. Однак, коли я думаю, що рятую живих істот, то зовсім не відчуваю втоми.

У той час, поширюючи матеріали, я часто чула кашель. Якось, піднявшись на другий поверх, я почула, що попереду хтось іде. Я зупинилася, щоб збільшити дистанцію між нами, але несподівано ця людина теж зупинилася й почала голосно кашляти. Я зрозуміла, що це жінка та пішла за нею, коли вона продовжила підійматися. Жінка час від часу зупинялася, щоб відкашлятися, поки не дісталася горішнього поверху. Я звернула увагу на квартиру, у яку вона увійшла, і поклала біля її дверей інформаційні матеріли, що роз'яснюють правду. Поклавши ще одну листівку до дверей її сусідів, я спустилася сходами. У душі я сказала Вчителю: «Учитель, якщо я обіцяла врятувати її таким чином, то сьогодні виконала свою обіцянку». Потім я від щирого серця звернулася до жителів будинку: «Будь ласка, дорожіть цими інформаційними матеріалами, які я вам принесла. Це ваша надія на порятунок!»

Я також вдячна чоловікові за підтримку. Він мовчки, за власним бажанням, допомагав мені готувати матеріали з роз'ясненням правди. Коли я подякувала йому за допомогу, він спокійно відповів: «Це мій вибір». Справді, у період Виправлення Законом кожен робить свій вибір.

На роботі колеги запитали мене: «Як вам вдається бути такою оптимістичною й доброю?» Я відповіла: «Практикувальник Дафа, має керуватися принципами „Істина-Доброта-Терпіння“». Деякі колеги виявили бажання вивчати цю практику, а двоє колег узяли мої матеріали й пішли роз'яснювати правду своїм родичам.

Як учениця Дафа, я знаю, що тільки добре вивчаючи Фа і вдосконалюючись, я можу рятувати людей. Я дякую Вчителеві за милосердний захист. Я шкодую про час, витрачений даремно в минулому, і сподіваюся, що зможу досягти більшого в майбутньому.