Проявляти милосердя, рятуючи співучнів

(Minghui.org) Багато моїх родичів практикують Фалуньгун. Я була останньою в нашій родині, хто почав практикувати. На той час, коли я зайнялася цією практикою, почалося переслідування Фалуньгун компартією Китаю (КПК). Я хочу поділитися деякими своїми думками, отриманими в процесі порятунку співучнів.

Порятунок мого родича Хунбіня

5 березня 2002 року, після успішного перехоплення практикувальниками сигналу кабельного телебачення в Чанчуні, КПК розпочала широкомасштабні арешти місцевих послідовників Фалуньгун. Мій родич, на ім'я Хунбінь, був заарештований на робочому місці внаслідок спільних дій співробітників місцевого відділення поліції й служби безпеки. Його помістили до міського центру ув'язнення. Це сталося через кілька днів після того, як Хунбіня публічно похвалили як зразкового працівника.

На той час ситуація була суворою. Усюди чулося виття сирен поліційних машин, що роз'їжджали містом. Поліціянти, ігноруючи розслідування кримінальних справ про крадіжки й пограбування, зосередилися виключно на арешті послідовників Фалуньгун. Становище з громадською безпекою на вулицях було особливо поганим. У мене, наприклад, украли гаманець під час десятихвилинної прогулянки. У нашій родині всі також відчували тривогу й напругу. Щодня ми чули про те, що сусідів або співучнів заарештовує поліція.

Мей, дружина Хунбіня, вирішила піти на роботу до чоловіка, щоб вимагати пояснень, і я супроводжувала її. Під час реєстрації в офісі служби безпеки компанії в Мей тремтіли руки. Я сказала Мей: «Твій чоловік не зробив нічого поганого. Чого ж боятися?» Насправді я теж нервувала, оскільки всі члени нашої родини були добрими й законослухняними людьми, які ніколи не мали справи з поліцією. Але бачачи, що Мей боїться, я стала безстрашною, усвідомлюючи, що ми маємо пояснити ситуацію співробітникам компанії та поліціянтам.

Коли ми увійшли до будівлі компанії, усі керівники перебували на ранковій нараді, і ніхто нас не прийняв. Ми трохи почекали й, бачачи, що на нас ніхто не звертає уваги, увійшли з Мей до кімнати для нарад керівників. Я голосно сказала: «Хунбінь, наш родич, був заарештований поліцією, коли працював тут. Який злочин він скоїв? Вбивство чи підпал? Чи крадіжку та грабіж? Він був чудовим співробітником у вашій компанії, і його нещодавно похвалили. Чому ви дозволили поліції заарештувати такого доброго співробітника? Нам потрібні пояснення!»

Учасники наради переглянулися, і головний із них запропонував нам почекати зовні. Я почула шепіт: «До її слів потрібно прислухатися». Насправді Хунбіня в компанії поважали всі за те, що він був добрим, і керівники знали, що з ним вчинили несправедливо. Пізніше керівництво компанії звернулося до центру ув'язнення та до поліційної дільниці й поручилося за нього. Під час незаконного утримання Хунбіня під вартою керівництво навіть посилало щодня когось зі співробітників провідувати його в центрі ув'язнення, побоюючись, що він постраждає, якщо залишиться без нагляду. Так тривало доти, поки Хунбіня не звільнили, і він більше не зазнавав переслідувань.

Моя родичка-практикувальниця Мін була побита й покалічена

У 2003 році, коли лютувала епідемія атипової пневмонії, я перебувала в школі, де ввели карантин, ізолювавши мене від сім'ї. Мені стало відомо, що з нашою родичкою, на ім'я Мін сталося нещастя: будинок, орендований нею, обшукали, а вона зникла. Члени нашої родини скрізь запитували про її місцеперебування, але безрезультатно. Через кілька місяців один із родичів побачив, як Мін відвозили від лікарні на поліційній машині. Родич пішов за машиною, і йому вдалося поговорити з Мін. Вона сказала, що погано почувається, а потім поліціянти поспішно відвезли її.

Пізніше один із членів нашої родини вирушив на роботу Мін, щоб дізнатися, що з нею трапилося. Ми дізналися, що її заарештували під час розповсюдження матеріалів із роз'ясненням правди про Фалуньгун. Поліціянти катували її, щоб домогтися визнання. Обидві її руки були серйозно пошкоджені, і вона не могла піклуватися про себе.

Після скасування режиму ізоляції в школі я повернулася додому. Усі родичі мовчали, не знаючи, що робити. Дуань, один із членів моєї сім'ї, запропонував врятувати Мін, вимагаючи її звільнення. Інший член сім'ї, на ім'я Фен (він не практикує Фалуньгун) турбувався про те, що Мін не зможе подбати про себе в майбутньому, і вдома її не буде кому доглядати. У той час (2003 р.) Учитель Лі Хунчжи, засновник Фалуньгун, щойно опублікував лекцію Закону на конференції Дафа на Заході США в день свята Юаньсяо. Я була у від'їзді на навчанні, у мене не було можливості прочитати останні лекції Вчителя. Вивчаючи Фа, я зрозуміла, що потрібно робити. Я погодилася з пропозицією Дуаня, і ми домовилися з Феном, що спочатку повернемо Мін додому.

Утрьох ми вирушили до міського поліційного управління, де чиновник сказав: «Чому ваша сім'я приїхала так пізно? Минуло вже кілька місяців! Декого посадили під домашній арешт за те, що вони практикують Фалуньгун і порушують закон». Я заперечила йому: «Незалежно від її ситуації, чому ви не повідомили сім'ю про те, що збираєтеся зробити якісь дії? Домашній арешт має застосовуватися за конкретних обставин. Що саме з нею сталося (на той момент не було жодних доказів того, що Мін постраждала від тортур)? Ви затримали людину без будь-якої формальної процедури. Вона ніби зникла з лиця землі. Хіба це законно?» Зберігаючи пихатий вигляд, чоловік відразу ж зайняв ворожу позицію й закричав: «Що за зникнення? Я кажу вам, що можу відправити будь-яку людину до виправно-трудового табору, коли захочу, і на такий термін, який скажу!»

Після цього зіткнення з поліцією Фен також зрозумів, що попри нахабну поведінку поліціянти насправді були дуже налякані. Вони боялися, що родичі продовжать справу, бо їхні жорстокі й незаконні дії спричинили тілесні ушкодження. Пізніше Дуань і Фен знову завітали до чиновника, і незабаром після цього Мін було звільнено й вона повернулася додому. Завдяки вивченню Фа й виконанню вправ її здоров'я швидко відновилося. Побоювання Фена щодо того, що Мін не зможе сама піклуватися про себе, не виправдалися.

Чотирьох родичів одночасно заарештовано

Восени 2012 року четверо наших родичів було заарештовано, а в їхніх будинках пройшли обшуки. Їх утримували в різних місцях на околиці міста. Багато родичів у нашій родині постраждали від переслідування. Літні люди залишилися без нагляду, у студентів обоє батьків перебували у в'язниці, а мене постійно розшукувала поліція. Члени нашої родини, які не практикували Фалуньгун, були стривожені й засмучені; деякі захворіли, інші перебували в страху. Родичам, яких було незаконно затримано, потрібно було приносити одяг і гроші. Ходили чутки, що під час XVIII Всекитайського з'їзду КПК їм незаконно присудять тюремний термін.

Я була однією з останніх у нашій сім'ї, хто почав практикувати Фалуньгун, тому родичі вважали мене новою практикувальницею. Я часто ділилася з ними своїм розумінням про принципи Фа, але цього разу, оскільки вони були у в'язниці, я не могла з ними щось обговорити або чомусь повчитися. Однак у мене був Учитель Лі й Фа. Ми з одним практикувальником зв'язалися з досвідченими практикувальниками, щоб розпочати кампанію порятунку співучнів. Ми відмовляли нашу сім'ю від спроб дати хабар поліції за звільнення заарештованих. Ми невпинно роз'яснювали поліціянтам правду, вимагаючи звільнення близьких у поліційних дільницях, в Управлінні поліції, Комітеті з політичних і правових питань, комісії з перевірки дисципліни, загону тюремного управління, у міських та районних адміністраціях, в «Офісі 610», прокуратурі й судах.

У процесі порятунку співучнів я по-справжньому зрозуміла, що означає вдосконалення. Під час усунення пристрастей я покладалася на непохитну віру в Учителя та Фалуньгун. Мій шлях вдосконалення вимагав від мене подолання людських почуттів і бажань. Часом мені дзвонили із центру ув'язнення й вимагали картку медичного страхування Дуаня для лікування, в інший час літні члени сім'ї були ушпиталені та потребували догляду. Іноді я чула, що Хунбіня забрали із центру ув'язнення для лікування. Бувало й так, що члени сім'ї, опинившись під тиском, сердилися та засуджували мене. Щоразу, коли почувала себе пригніченою, збентеженою чи розгубленою, я вивчала Фа, який допомагав мені набратися мужності й далі йти вперед.

У період порятунку практикувальників я глибоко усвідомила, що Вчитель милосердний до всіх істот і допомагає врятувати кожного. Суддя, який розглядає неправомірні справи, зазначив, що практикувальників Фалуньгун незаконно переслідують і вони є хорошими людьми. Я пам'ятаю, як співробітники Міського бюро петицій активно допомагали нам зв'язатися з владою, яка веде наші справи, а прокурори відвідували членів наших сімей у місцях ув'язнення. Начальник тюремної адміністрації серйозно вислухав мене, коли я розповіла йому про несправедливість, з якою стикаються практикувальники Фалуньгун. Директор і політкомісар центру ув'язнення записували відеоролики про членів наших сімей та відвідували людей похилого віку вдома.

Під час переслідування деякі представники судової системи не знали правди. Інших під тиском влади було поставлено на посади, щоб переслідувати Фалуньгун. У результаті в них з'явилася можливість познайомитися з практикувальниками.

У процесі визволення практикувальників я по-справжньому відчула радість від порятунку живих істот. Члени моєї родини, які не практикують Фалуньгун, отримали глибше розуміння правди про Фалуньгун, коли ми працювали над визволенням наших родичів. Доброта практикувальників контрастувала з диктаторським і бандитським характером поплічників КПК. Їхній стан змінювався від нерозуміння практикувальників Фалуньгун до їхньої підтримки. Родичі, які не практикують, навіть почали говорити правду про Фалуньгун у громадських місцях, не тільки звільняючись від духовних кайданів КПК, але й стаючи живим засобом поширення правди.

Під час роботи з порятунку співучнів я дедалі глибше відчувала безмірне милосердя й безмежну силу Вчителя, відчуваючи постійний захист. Коли я хотіла знайти практикувальників, то випадково зустрічала їх, хоча в мене не було їхньої контактної інформації. Коли мені потрібно було дізнатися номер телефону центру ув'язнення, де утримували практикувальника, його випадково називав по рації охоронець в'язниці. Почуваючись ізольованою й безпорадною, я знаходила на засніженій землі вітальні листівки, надіслані практикувальниками з місць ув'язнення, гарні та доброзичливі, або бачила в багатьох місцях квіти удумбара, що розпустилися. Сталося безліч чудових випадків.

Щоразу, коли шлях ставав важким, і я відчувала себе фізично й психічно виснаженою, ніби стикаючись із непереборними перешкодами, поки я наполегливо дотримувалася вимог Фа, ситуація повністю змінювалася.

Учитель сказав:

«Практикувальники можуть відкрити й зрозуміти глибокий і багатогранний зміст цих принципів лише тоді, коли у справжньому вдосконаленні досягнуть відповідних рівнів, і лише тоді вони зможуть побачити, що таке Фа». («Глибокий зміст»,Суть сумлінного вдосконалення).

Спільна координація, заклик родичів до порятунку практикувальників

Зіткнувшись зі співробітниками бюро громадської безпеки, прокуратури й судових органів, я краще зрозуміла сенс настанови Вчителя протистояти переслідуванню. Я також глибше усвідомила, як ставлення членів сім'ї до практикувальників може вплинути на переслідування злом. Я активно допомагала рятувати інших практикувальників, здебільшого закликаючи членів їхніх родин прийти й врятувати своїх близьких.

Я чула, що практикувальницю та її матір заарештували, залишивши вдома одного її молодшого брата. Коли поліціянти залізли у вікно, щоб заарештувати практикувальницю, вони також пошкодили її братові ногу. Брат був ображений та ігнорував усіх, хто приходив до нього додому.Ми з двома практикувальниками також вирушили до нього додому. Спочатку він навіть не впустив нас, запропонувавши говорити через двері. Ми терпляче пояснили йому правду й закликали використати законні засоби для порятунку сестри та матері. Після кількох відвідувань він почав відчувати нашу доброзичливість, тому дозволив нам увійти до будинку та сісти. Однак він скептично ставився до наймання адвоката, вважаючи, що це марно. Він також не хотів витрачати гроші.

До нашого району приїхав адвокат, щоб захищати практикувальників. Дізнавшись про це, я знайшла молодшого брата та відвела його до готелю, де зупинився адвокат. Адвокат був зайнятий, одночасно відповідаючи на запитання кількох сімей та аналізуючи, що потрібно робити в кожному випадку. Ці розмови розвіяли всі сумніви у юнака, і він був готовий найняти адвоката для сестри й матері.

Ми постійно підбадьорювали його, приносячи йому подарунки під час свят, що зміцнило його почуття справедливості. Він довірив адвокату захищати свою матір і сестру, щоб визнали їх невинуватими. Іноді він навіть допомагав іншим переслідуваним сім'ям, надаючи транспорт для їхніх адвокатів.

Коли адвокатам дозволили захищати своїх клієнтів у суді, їхня справа стала одним із рідкісних випадків публічного судового розгляду в нашому регіоні. Брат заарештованих став свідком раціональних аргументів адвоката та того, як прокурор відводив погляд убік, що поглибило його розуміння правди про Фалуньгун. Після цього брат висловив бажання вивчати право й стати адвокатом.

Літнє інтелігентне подружжя, яке користується привілеями КПК, виховане в дусі партійної культури, глибоко впровадженої в їхню свідомість, вороже ставилося до Фалуньгун. Їхній син і невістка, які залишалися непохитними у своїй вірі, неодноразово зазнавали переслідувань. Щоразу подружжя намагалося використати свої зв'язки, щоб полегшити страждання дітей, і навіть просили начальника поліційної дільниці переконати їх відмовитися від практики. Коли один із практикувальників, відвідавши літню пару, приніс подарунок, жінка похилого віку викинула його, не оцінивши доброти практикувальника.

Нас не зачепила їхня поведінка, адже ми прийшли до них із милосердям. Ми розповіли їм правду й пояснили, що якщо вони дійсно хочуть допомогти своїм дітям, то мають використовувати законні засоби та вимагати усунення порушень (законодавства). У результаті подружжя купило товсті книги з юриспруденції й стало старанно писати листи-звернення, відвідуючи державні установи всіх рівнів у пошуках рішення. Ми з декількома практикувальниками постійно відвідували їх, привозячи на свята ретельно підібрані подарунки, піклуючись про їх добробут, даючи поради та допомагаючи перевіряти юридичні документи. У наших бесідах ми розкривали злу сутність КПК і доброту практикувальників Фалуньгун, сподіваючись, що подружжя зможе відчути шляхетність практикувальників Дафа й знайти порятунок.

Пропаганда КПК ввела подружжя в оману, і вони не підтримували Дафа повною мірою. Однак наша наполегливість дозволила їм відчути безкорисливість і доброту практикувальників та зрозуміти, з якою несправедливістю зіткнулися їхні діти. Батьку затриманого співучня навіть вдалося виправити помилку у вироку, винесеному судом його синові, і він подумує подати до суду на так званих «свідків», які дали неправдиві свідчення на його невістку.

Висновок

Час летить швидко. Уже минуло понад двадцять років, як я почала практикувати Дафа. Мій шлях удосконалення майже збігся із періодом переслідування Фалуньгун у континентальному Китаї. Озираючись на свій шлях удосконалення, я вдячна Вчителю за милосердя, за те, що Вчитель обрав мене як свою ученицю, захистив мене та дозволив мені зберігати віру під час червоного терору, спрямувавши мене туди, де я перебуваю сьогодні. Тільки постійно прагнучи вперед, я можу бути гідною милосердного порятунку Вчителя.