(Minghui.org) Я відвідала семінари Фалунь Дафа в Даляні 27 березня 1994 р. і 1 липня 1994 р., на яких Учитель особисто читав лекції. Відтоді минуло вже 30 років. Щоразу, згадуючи дорогоцінний час, проведений з Учителем, я відчуваю, що отримала благословення й удостоїлася великої честі. Учитель повернув мене з пекла, очистив і зробив практикувальницею Фалунь Дафа. Він весь час направляв і захищав мене на моєму шляху вдосконалення. Я сумую за Вчителем ще більше у зв'язку з прийдешнім Всесвітнім днем Фалунь Дафа й днем народження Вчителя. Я написала статтю напередодні цих подій, щоб висловити свою безмежну подяку Вчителю.
«Шанс дається тільки один раз»
Учитель провів перший курс Лекцій Фалунь Дафа ввечері 27 березня 1994 року в актовій залі інституту іноземних мов міста Даляня. Я прийшла разом із кількома своїми колегами. Ми сіли й стали чекати Вчителя.
Зал був заповнений людьми. Раптово пролунали гучні оплески. Усі встали. Деякі вигукували: «Учитель прийшов! Добрий вечір, Учителю!» Оплески й радісні вигуки не вщухали, і я побачила Вчителя! Учитель виглядав добрим і милосердним, він усміхався, помахав нам рукою й вийшов на сцену. «Добридень!» — привітав нас Учитель. Я відчула прилив тепла. Знову пролунали оплески.
Потім Учитель розпочав лекцію, яка тривала 2 години, з 18 до 20 години. Учитель не пив воду, не дивився в записи й не робив перерви впродовж цих двох годин. Він відкрив нам принципи високого рівня, очистив наші серця й свідомість. Він підняв нас у прекрасне царство миру, праведності, безкорисливості й уваги до інших людей, що відповідає принципам Фалунь Дафа.
Коли Вчитель закінчив лекцію, практикувальники не хотіли йти й оточили Вчителя. Вони хотіли потиснути Вчителю руку, узяти автограф або сфотографуватися. Мені хотілося бути ближче до Вчителя, але я сказала собі, що не маю цього робити. Я стала трохи віддалік. Учитель розмовляв із практикувальниками. Ці щасливі моменти назавжди залишаться в нас у пам'яті.
Практикувальники того вечора хотіли побути з Учителем довше, але через це позбавили його перерви. Організаторам курсів довелося буквально прокласти дорогу для Вчителя, щоб він міг вийти з аудиторії. Назавтра я вирішила взяти із собою фотоапарат і дорогою додому знайти можливість сфотографуватися з Вчителем, отже я не буду витрачати дорогоцінний час Учителя.
Зранку я взяла із собою фотоапарат. Під час перерви я побачила Вчителя, який виходив з аудиторії. Я стала чекати на стежці, якою він мав пройти. Побачивши Вчителя, я була така щаслива, що мало не підстрибнула від радості. Я підбігла до Вчителя й сказала: «Доброго ранку, Учителю! Я хочу сфотографуватися з Вами. Ви не будете проти?» Він подивився на мене й сказав: «Добре. Але шанс дається тільки один раз». Я погодилася. Учитель став біля стіни.
Багато практикувальників побачили, що Вчитель збирається сфотографуватися з практикувальниками, і підійшли, щоб стати поруч. Учитель був високим і добрим. Дивлячись на Вчителя й практикувальників, я не втрималася й натиснула на кнопку, щоб зробити світлину. І тут я зрозуміла, що мене немає на фотографії. Я не підійшла й не стала поруч з Учителем. Інші практикувальники сфотографувалися з Учителем, а я ні. Що ж мені робити? Коли я прийшла до тями, Учитель уже відійшов далеко. Тоді я побігла до Вчителя й закричала: «Учителю! Я не сфотографувалася з вами». Учитель озирнувся на мене й сказав: «Шанс дається тільки один раз. Подумай насамперед про інших». Тоді я не зовсім зрозуміла, що мав на увазі Вчитель, і дуже переймалася цим.
1 липня 1994 року Вчитель приїхав до Даляня вдруге, щоб передавати Фа. Спортивний зал Цзіче був переповнений. Людям доводилося сидіти в коридорах, на сходах і на підлозі. З усієї країни приїхали як нові слухачі, так і ті, що вже слухали лекції. Мені видали дозвіл на відвідування курсів. Після їх закінчення я отримала сертифікат про проходження другого курсу Фалуньгун з Учителем. Я дбайливо зберігаю дозвіл і сертифікат. Хоча я двічі відвідувала лекції Вчителя, моє бажання зробити світлину з ним не здійснилося. Але, на щастя, я пам'ятаю слова Вчителя: «Шанс дається тільки один раз. Подумай насамперед про інших».
Минав час, я більше вивчала Фа, і поступово почала розуміти слова Вчителя, сказані мені тоді.
Учитель сказав:
«Основна мета, з якою я почав поширювати цей метод, полягає в тому, щоб вести людей на високі рівні, справді вести людей на високі рівні» (Лекція перша, Чжуань Фалунь).
«Самовдосконалення — це не дитяча забавка, воно серйозніше за будь-яку справу звичайних людей. Це зовсім не порожні домисли. Якщо одного разу втратиш цей шанс, то невідомо, коли зможеш знову отримати людське тіло в шести колах перевтілень! Такий шанс може з'явитися лише один раз. Лише тоді, коли в тебе згаснуть мрії, від яких ти був не в змозі звільнитися, ти зрозумієш, що саме втратив» («Почати практикувати після виходу на пенсію» зі збірки Суть сумлінного вдосконалення).
Минуло тридцять років. Тепер я розумію, чого Вчитель очікує від нас, учнів, і чому Вчитель так старанно працює заради нас. Учитель підштовхує нас до того рівня, якого наш Сіньсін досяг на самому початку нашого вдосконалення. Учитель хоче, щоб ми були істотами нового Всесвіту, які завжди ставлять інших на перше місце. Він закликає нас дорожити можливістю вдосконалюватися. Хоча в мене не було іншої нагоди сфотографуватися з Учителем, я зрозуміла, що Фа Вчителя є надзвичайно цінним і глибоким. Учитель вважає нас справжніми учнями й справді спрямовує нас до високих рівнів.
Учитель відкрив моє небесне око
Моє небесне око відкрилося після другого відвідування лекцій Вчителя. Я бачила Вчителя й Будд, Даосів і Святих в інших просторах, Учитель часто перебуває поруч із нами.
Що я побачила на пункті практики
Одного весняного дня я вперше побувала на пункті практики біля ставка Лотоса в парку Лаодун. Ми виконали перші чотири комплекси вправ, і коли я сіла в позу медитації, то відчула себе дуже комфортно від гармонійної музики вправ і чіткого звучання голосу Вчителя. Це було чарівно й священно. Я увійшла в спокійний стан і швидко сіла в позу повного лотоса. Раніше я могла скласти ноги й просидіти в позі лотоса не більше десяти хвилин, після чого моя нога сповзала вниз.
Заплющивши очі, я відчула себе дуже комфортно. Небесним оком я побачила осяяне небо з яскравими вогнями, що освітлювали практикувальників. Учитель сидів на квітці лотоса в небі й махав нам рукою. Тисячі вогнів оточували Вчителя. Разом із вогнями донизу летіли незліченні Будди, Даоси й Святі. Я подумала, чи не спустилися небесні божества на місце практики, щоб виконувати вправи разом із нами... Ці чудові сцени надзвичайно тішили мене, поки не закінчилася музика медитації. Я сподівалася, що зможу продовжувати спостерігати чарівні картини, але вони зникли, коли звучання музики припинилося.
Я зрозуміла, що потужна енергія Вчителя зміцнила мене й дозволила медитувати в позі повного лотоса цілу годину. Інші практикувальники також відчули сильну енергію на місці практики. Оповита величезним енергетичним полем, я побачила Вчителя й безліч богів, що спускаються до нас. Я також бачила інші чудові сцени.
Небесним оком я побачила, як Учитель зміцнив маленького учня, який очолив групу практикувальників для виконання вправ
Після завершення курсів, практика Фалунь Дафа широко розповсюдилася в нашому районі. Співучні організували багато пунктів практики, й щодня відвідували колективні заняття для виконання вправ і вивчення Фа. Кожен пункт практики збирав багато людей, були літні й малюки. Самі пункти практики були величезними.
Щодня на нашому пункті практики ми вивчали Фа з 18 до 20 години й виконували вправи з 20 до 21 години. Удень практикувальники йшли на роботу й приходили на місце практики прямо з роботи. Усі приходили вчасно. Консультант пропонував практикувальникам спочатку вивчати Фа, а потім обмінюватися досвідом у групах, де кожен ділився своїм досвідом удосконалення.
Одного осіннього вечора в жовтні 1998 року консультантка принесла на місце практики магнітофон, в якого не ввімкнулася кнопка відтворення запису. Вона намагалася багато разів, але магнітофон не працював. У цей час прийшов маленький п'яти-шестирічний практикувальник із батьками й бабусею, які теж були практикувальниками. Він ще ходив у дитячий садок.
Він підійшов до консультантки й сказав: «Тітонько, будь ласка, організуйте нас виконувати вправи». Вона знала цього маленького учня. Він допомагав літнім практикувальникам схрещувати ноги й разом вивчати Фа. Консультантка почула його й швидко відповілала: «Фу Бао (псевдонім), ти сьогодні очоль, будь ласка, виконання вправ». Той погодився.
Він став перед присутніми й сказав: «Зараз ми будемо виконувати вправи». Після його слів практикувальники вишикувалися в ряд. «Почнімо перший комплекс вправ», — сказав хлопчик і прочитав формулу до вправи із чистим серцем і сильним голосом, речення за реченням. Це було приголомшливо.
Був осінній вечір, від сильного вітру опадало листя. Наш одяг і волосся майоріли на вітрі. Маленькому учневі, напевно, було холодно.
Небесним оком я побачила, як Учитель у кашаї (жовтий одяг, як у ченців) підійшов, присів навпочіпки перед маленьким учнем, а потім підняв його. Майстер надів на нього кашаю, а потім встав і кинув у небо велику кашаю. Вона перетворилася на великий намет, який накрив усіх практикувальників. Після цього я вже не відчувала подиху вітру. Моє волосся й одяг більше не майоріли. Я відчула себе тепло-тепло.
Я споглядала, як Учитель скеровував безліч богів, чоловіків і жінок, старих і молодих, одягнених у різноколірний стародавній одяг, щоб вони спустилися в перші ряди. Одним із них був Стародавній Владика Небес (Юаньши Тяньцзунь) із білим волоссям і вусами в білосніжному стародавньому вбранні. Поруч із ним стояв маленький хлопчик, теж у білому. Учитель сказав Владиці Небес: «Подивися на мого маленького учня. Його можна порівняти з твоїм хлопчиком?» Владика Небес погладив рукою бороду й, усміхаючись, кивнув ствердно головою. Він узяв за руку маленького хлопчика й підійшов до юного учня. Деякий час він уважно дивився на нього, а потім з усмішкою сказав: «Дуже добре! Дуже добре!». Учитель привів божеств, щоб вони трохи поспостерігали за тим, як практикувальники виконують вправи, потім божества полетіли.
Я вдосконалююся за Фалунь Дафа вже 30 років. Безмежно вдячна Вам, Учителю, за ваше милосердя й велику місію з порятунку живих істот.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищено авторським правом Minghui.org.
