Традиційна китайська культура. Синівська шанобливість. Частина 5. Барвистий одяг Лао Лай-цзи

(Minghui.org) Понад 2000 років тому в царстві Чу жив чоловік Лао Лай-цзи, який відрізнявся неабиякою синівською шанобливістю. У книзі «Ши цзи» («Історичні записи») говориться, що, можливо, це було одне з імен легендарного Лао-цзи, але жодних доказів цьому немає.

Старанно виконуючи свій синівський обов'язок, Лао Лай-цзи забезпечував своїх батьків найкращою їжею, одягом і предметами першої потреби. Але він також мав легку та грайливу натуру й був досить творчим у своїх способах турботи про батьків. Таке хороше серце принесло радість і злагоду в дім.

Хоч навіть Лао Лай-цзи було понад 70 років, він не називав себе «старим» — особливо перед батьками. Вони обоє набагато старші за нього, і якби він сказав, що сам старий, то чи не вважали вони себе справді старими й такими, що доходять до кінця своєї життєвої стежини?

Лай-цзи також знав, що діти завжди будуть дітьми, в очах батьків.

Батьки Лао Лай-цзи, попри їхній вік, мали проблеми зі слухом, і їм було важко ходити самостійно. Вони почали думати, що їхнє життя було простим і нудним. Тож Лао Лай-цзи прийняв рішення бути членом сім’ї, який розвіюватиме важкі думки сміхом і радістю.

Якось у день народження батька, він узяв шматок барвистої тканини й обгорнувшись ним як малюк, грайливо стрибав і по-дитячому танцював перед батьками. Це видовище їх вельми потішило.

Іншим разом Лао Лай-цзи ніс на коромислі два відра з водою. Підходячи до будинку й побачивши, що батьки дивляться на нього, він раптово удав, що втрачає рівновагу. Він потішно йшов, петляючи, хитаючись і розбризкуючи навсібіч воду. Батько й мати радісно усміхалися, кажучи: «Нічого із цією дитиною не поробиш».

Ще був випадок, коли Лао Лай-цзи йшов двором і побачив виводок молодих курчат. Краєм ока він помітив, що батьки дивляться на нього, й одразу прикинувся яструбом, який хоче піймати курча. Курчата жваво розбігалися по всьому двору, а рухи «яструба» навмисне були кутастими й незграбними. Усе це видовище було дуже комічним. Батьки Лай-цзи аж за животи хапалися від сміху.

«Книга обрядів» говорить, що шанобливим дітям не належить називати себе старими перед своїми батьками. Щоб батьки могли жити щасливо, Лао Лай-цзи намагався усіляко втішити їх. Перед батьками він був жвавим і милим, як дитина.

Тисячі років ця щаслива родина викликає захоплення.