Допомагати співучням добрими думками й діями

(Minghui.org) Аліса (псевдонім) надавала технічну підтримку місцевим практикувальникам упродовж 20 років. Вона завжди намагалася прийти на допомогу, коли б її не попросили, незалежно від погодних умов. Навіть у шторм чи пронизливий холод вона не зупинялася перед труднощами й поспішала на допомогу співучням. Аліса намагалася не затримувати практикувальників, які створюють інформаційні матеріали про Фалунь Дафа, щоб люди могли дізнатися правду про Дафа й незаконне переслідування. Вона віддавала свій час та енергію безкорисливо, без скарг і жалю. Іноді їй доводилося кілька днів поспіль працювати в різних районах, щоб полагодити чи обслужити техніку. Це було дуже важко й виснажливо, але вона не скаржилася. Через таку зайнятість у неї майже не залишалося часу на вивчення Фа й виконання вправ, і вона дуже переживала через це. Але розуміла, що ніхто не зможе виконати цю роботу так добре, як вона.

За останні два роки деякі практикувальники почали уникати Аліси й відмовлялися від її допомоги в обслуговуванні їхнього обладнання. Вони казали, що замість того, щоб лагодити зламану техніку, вони просто куплять нову. Минулого року серед практикувальників поширилася інформація про те, що про Алісу повідомили в поліцію, і за нею встановили спостереження. Біля її будинку були встановлені камери, і сусід навпроти також стежив за нею. Деякі практикувальники навіть вдавали, що не помічають її, і відверталися, коли зустрічали її. Були співучні, які відверто казали їй: «Не виходь на вулицю, сиди вдома. Учні бояться зустрічатися з тобою». Інші звернули увагу, що вона часто виходить із дому. Але чому практикувальник не може вийти? У деяких групах з вивчення Фа іноді після вивчення Закону замість того, щоб поділитися тим, що вони зрозуміли з Фа або подивитися в себе, щоб знайти свої людські пристрасті, практикувальники обговорюють інших співучнів. Це основна тема розмов. Це викликає питання: чи поводяться вони як практикувальники?

Зіткнувшись із цими докорами, холодним ставленням і байдужістю, Аліса відчула, що її серце наповнилося гіркотою. Вона втратила впевненість у своєму вдосконаленні й почала жити як звичайна людина. Щовечора Аліса проводила багато часу за переглядом телевізійних програм. Вона погано почувалася, швидко втомлювалася, у неї з'явилися проблеми з диханням, і зник апетит.

Практикувальники — це єдине тіло. Ми маємо допомагати один одному, коли помічаємо недоліки співучня в удосконаленні. Це прояв безкорисливості, і кожен практикувальник має так робити. У деяких районах не відмовляли в допомозі навіть тим, хто прийшов до єретичного розуміння, і робили все можливе, щоб повернути їх на правильний шлях. Однак у нашому районі практикувальники не надавали такої підтримки.

Учитель сказав:

«Я не лише виклав вам Дафа, а й передав вам свій стиль поведінки. Тон мови, добре серце в службі плюс принципи — усе це може змінити душу людини, а накази — ніколи! Інші в душі не можуть примиритися і підкоряються лише зовні, але за вашої відсутності вони все ж можуть чинити як їм заманеться.

Будь-яка добровільна робота для Великого Закону має на меті допомогти людям отримати Фа й допомогти нашим учням досягти підвищення. Крім цих двох моментів, усе інше не має жодного значення».

(«Протверезіння»,Суть сумлінного вдосконалення)

Якщо ми дійсно хочемо допомогти співучню, то маємо приділяти більше часу вивченню Фа разом із ним і ділитися досвідом, що ґрунтується на принципах Фа. Практикувальник може виправити свої помилки, спираючись на Фа. Однак, якщо ми говоритимемо з ним недружньо й будемо використовувати невідповідні слова, результат може бути протилежним нашим намірам. Можливо, цей співучень образиться на висловлені слова, та ще вирішить припинити вдосконалюватися за Дафа. Які наслідки це може мати?

Хіба Учитель не казав нам дивитися в себе, коли ми стикаємося з проблемами? Чи всі ми дотримуємося цієї поради? Є практикувальники, які не вдосконалюють свою мову. Вони обговорюють співучнів за їхніми спинами так само часто й легко, як за обіднім столом. Вони постійно наповнюють просторове поле співучня негативними думками, що чинить на нього сильний тиск. Практикувальниця, про яку йдеться, почувала себе так, ніби її зв'язали. У цьому просторі це проявлялося так, що вона була пригнічена, у неї зникло бажання вивчати Фа й виконувати вправи, і вона розслабилася у своєму вдосконаленні.

Мета цієї статті — люб'язно нагадати співучням про деякі важливі моменти. Я не маю наміру когось звинувачувати. Навпаки, я сподіваюся, що ми зможемо бути добрими, коли допомагаємо співучням, зможемо уникати різких слів, які можуть їх відштовхнути.

Це моє особисте розуміння. Будь ласка, вкажіть, якщо щось не відповідає Фа.