(Minghui.org) Весняне рівнодення (або день весняного рівнодення) є четвертим із двадцяти чотирьох сонячних періодів, визначених у Стародавньому Китаї, і серединою дев’яноста днів весни. До дня весняного рівнодення минає половина весни. За григоріанським календарем він випадає приблизно на 21 березня кожного року. 2024 року весняне рівнодення відзначається з 20 березня до 3 квітня включно.

Лао Цзи сказав: «У період весняного рівнодення все починає рости». Землероби також кажуть: «Пшениця починає проростати в період весняного рівнодення — час, гідний тисячі таелей золота (прим.: 1 таель дорівнює 37,5 грама)». Це означає, що озима пшениця пережила холод і з дня весняного рівнодення починає активно зростати, що є вкрай важливим і дорогоцінним часом для сільськогосподарських робіт, щоб забезпечити добрий урожай.

Рівність дня й ночі, баланс тепла та холоду

У Північній півкулі, коли Сонце рухається екліптикою й переходить із Південної півкулі небесної сфери в Північну, воно перетинає екватор у точці з нульовим градусом екліптичної довготи. У цей момент сонце перебуває в зеніті над екватором. Це положення називається весняним рівноденням, і в цій точці день та ніч рівні за тривалістю й продовжуються 12 годин.

Традиційно під весною розуміють період між початком весни й початком літа з двадцяти чотирьох сонячних періодів, а весняне рівнодення припадає якраз на середину весни, розділяючи сезон навпіл.

Весняне рівнодення знаменує два природні явища — середину весняного сезону, а сам день ділиться на рівну кількість світла й темряви. Тому в давнину люди називали весняне рівнодення також «серединою дня», «екватором дня й ночі» або «серединою весни». З цього дня і до літнього сонцестояння час денного світла в Північній півкулі поступово збільшується, а в Південній — зменшується. Отож, у день весняного рівнодення природа досягає рівноваги між їнь та ян.

Рівновага дня й ночі, а також тепла та холоду, коли це відповідає мирським справам, звертає увагу людей на те, що треба заохочувати «справедливість». Люди в Стародавньому Китаї в дні весняного й осіннього рівнодення обов’язково коригували свої терези та міри, що використовуються на ринку, щоб гарантувати чесність торгівлі й запобігти суперечкам. Для кожної людини ці дні були нагадуванням про необхідність слідувати волі Неба в повсякденному житті: бути чесним у відносинах з іншими, утримуватися від аморальної й такої, що суперечить чеснотам, поведінки, і справедливо ставитися до оточуючих.

Звичаї святкування весняного рівнодення й підтримання здоров’я

Свято Царя лікарських трав

Свято Царя лікарських трав є унікальною народною традицією в Китаї. Вона зародилася за часів пізньої династії Тан і стала популярною за часів династії Сун. Традиція ця почалася з поклоніння Шень Нуну, божественному землеробу, Царю лікарських трав і першому імператору Янь — божеству в китайській народній релігії.

Шень Нун вважався одним із трьох стародавніх імператорів, богом землеробства й родоначальником фітотерапії (траволікування) у Стародавньому Китаї. Його шанують як царя лікарських трав, царя п’яти злаків, Першого імператора п’яти злаків і Великого імператора Шень Нуна.

Портрет Шень Нуна, написаний у XVIII столітті, зберігається в колекції «Портрети китайських знаменитостей» у Національній бібліотеці Франції (громадське надбання)

Зі збільшенням чисельності населення за часів Шень Нуна рибальство й полювання більше не могли задовольняти основні потреби людини. Окрім того, людські душі перестали бути чистими й дедалі більше відхилялися від своєї природи. Природне середовище погіршилося, і люди почали хворіти.

Згідно з Бань Гу (32–92 рр. н.е.), історика й політичного діяча династії Східна Хань, у конфуціанському тексті «Бай Ху Тун», Шень Нун навчав людей вести сільське господарство відповідно до термінів, встановлених Небом і з користю для Землі. Він також винайшов сільськогосподарські знаряддя й використав свою божественну силу на благо людей. Тому його шанували як Шень Нуна (божественного землероба).

Шень Нун особисто перевіряв цілющі трави й займався селекцією злаків. Він також винайшов плуг лейсі (耒耜) та інші сільськогосподарські знаряддя. Він увів людство в епоху землеробства.

Хуанфу Мі був ученим, лікарем і майстром китайської акупунктури й припікання. Він жив у часи пізньої Східної династії Хань, у період Троєцарства й за ранньої Західної династії Цзінь. У «Ді Ван Ші Цзі» (Століття імператорів і царів) він розповів, як імператор Янь, який виріс біля річки, навчив людей вирощувати п’ять злаків для вживання в їжу, щоб їм не потрібно було вбивати тварин. Для того, щоб лікувати хвороби, він протестував сотні трав і цим врятував безліч життів. Прості люди вживали трави в повсякденному житті, не знаючи, як вони з’явилися.

Шень Нун протестував (на собі) сотні трав і з них визначив 365 лікарських. Серед них 120 трав належали до високого класу й могли підтримувати здоров’я; 120 — трави середнього класу, які живили розум; 125 — трави низького класу, які могли лікувати хвороби. Він написав книгу «Шень-нун Бен Цао Цзін» (Класична фармакологія божественного землероба), яка дійшла до наших днів. Разом із пізнішими книгами «Хуанді Нейцзін», «Нанкінський трактат про важкі питання» і «Трактат про лихоманку та інші захворювання» вважаються чотирма класичними творами й першоджерелом традиційної китайської медицини в лікуванні захворювань.

Шень Нун тестує сотні трав (Minghui.org)

Згідно із «Шень-нун Бен Цао Цзін», Шень Нун протестував сотні трав і за один день зіткнувся із сімдесятьма двома отрутами. Він пожував кілька чайних листків, які опинилися поряд із ним, і відновився. Округ Аньжень у провінції Хунань вважається місцем, де Шень Нун протестував сотні трав і вперше відкрив корисні властивості чаю.

На згадку про Шень Нуна жителі Аньженя побудували зал Шень Нуна й Храм Яован (сучасний Храм Ваньфу) у Сянцаопіні та створили статую Шень Нуна. На згадку про великий внесок Шень Нуна в землеробство й траволікування жителі Аньженя заснували триденне свято в день весняного рівнодення, щоб вклонитися Яньському імператору Шень Нуну, Королю лікарських трав у Сянцаопіні, де люди спалюють ваніль і пахощі.

Подібна діяльність була зафіксована в Літописах повіту Аньжень ще за династії Цін, і ця традиція триває вже понад тисячу років, починаючи з 935 року нашої ери за часів династії Пізня Тан. Аньжень відомий у Китаї своїми численними храмами, жіночими монастирями й молитовними залами, які мають давню історію та багато шанувальників.

Поклоніння Сонцю

Імператори Стародавнього Китаю поклонялися Сонцю в день весняного рівнодення — традиція, що зародилася за часів династії Чжоу й записана в «Книзі обрядів». У книзі «Ді цзін суй ши цзі шен», Пань Рунбі під час династії Цін, також зазначається, що «поклоніння Сонцю в день весняного рівнодення і Місяцю в день осіннього рівнодення — це грандіозні церемонії, і людям не дозволяється поклонятися поодинці».

Храм Сонця, розташований за брамою Чаоян у Пекіні, колись був місцем, де імператори династій Мін і Цін поклонялися Сонцю в день весняного рівнодення. Вони тричі опускалися навколішки й дев’ять разів кланялися. То була грандіозна, урочиста церемонія.

У Стародавньому Китаї в день весняного рівнодення люди вправлялися в стрільбі з лука, удосконалювали свої навички бойових мистецтв і були доброчесними. Королі та імператори робили це з розмахом, у той час, як прості люди практикували на місцях. У «Хроніках п’яти стихій Ханьшу» йдеться: «Ритуальна стрілянина з лука в день весняного рівнодення для вирівнювання енергії ян».

Весняні прогулянки

У день весняного рівнодення погода стає теплою й сонячною. У більшості регіонів розпускаються квіти, співають птахи, а люди виїжджають на природу. Глибокий сенс весняної прогулянки полягає у відповідності пори року й гармонії людини з природою.

З приходом весняного тепла люди залишають свої будинки, щоб насолодитися красою природи й свіжістю повітря, і радіють разом із матір’ю-природою. Весняні прогулянки посилюють сезонну енергію й сприяють циркуляції енергії ян у людському тілі, приносячи велику користь здоров’ю.

Запуск повітряних зміїв — один із найпопулярніших видів активного відпочинку. Навесні, коли вітер посилюється, найкращий час для запуску повітряних зміїв. У давнину повітряних зміїв називали «яструбами» або «шуліками», в основному їх виготовляли із шовку або паперу у формі орла. Пізніше люди винайшли різні види повітряних зміїв.

Крім запуску повітряних зміїв, традиційними видами активного відпочинку є милування квітами й деревами, катання на гойдалках, гра в цуцзюй (давня китайська гра з м’ячем), перетягування каната, а також прогулянки в гори й відпочинок біля річки.

«Шен Пін Ші Ле Ту» (з Національного палацового музею в Тайбеї, Тайвань)

Картинки із зображенням весняних биків

У китайській традиційній культурі під час весняного рівнодення люди наклеювали на двері картинки із зображенням «весняних биків». Такі картинки виготовлялися на червоному чи жовтому папері із зображенням символів сонячних періодів і селян, що орали поля. У минулому більшість людей, які роздавали такі картинки, майстерно говорили й співали та коли дарували їх, вимовляли сприятливі слова у віршах про весняну оранку.

Склеювання пташиних дзьобів

Традиційно в день весняного рівнодення фермери не тільки старанно працювали в полі, а й їли рисові кульки. Вони готували дюжину таких рисових кульок без начинки, протикали їх тонкими бамбуковими паличками й розкладали по краю поля, щоб погодувати птахів, що називається «склеювання горобиних дзьобів», сподіваючись, що це не дозволить птахам клювати посіви й забезпечить гарний урожай.

Збереження здоров’я

Оскільки в день весняного рівнодення день і ніч, холод і спека діляться порівну, для підтримання здоров’я необхідно стежити за балансом їнь та ян в організмі людини. Тому слід «регулювати їнь і ян, доповнювати за нестачі й очищати при надлишку» (Хуанді Нейцзін, Су Вень, Гу Кун Лунь).

У традиційній китайській медицині п’ять внутрішніх органів людини відповідають чотирьом порам року, тому треба приділяти увагу «живленню в чотири сезони», тобто живити печінку навесні, серце влітку, легені восени, а нирки взимку. Оскільки п’ять внутрішніх органів мають свої певні кольори (зелений — печінка, червоний — серце, жовтий — селезінка, білий — легені, чорний — нирки), їжа цих кольорів живить відповідні внутрішні органи. Тому в день весняного рівнодення люди зазвичай їдять більше зелених фруктів й овочів, які удосталь зростають навесні.

Як говорить приказка: «Весняний суп проникає у внутрішні органи, очищає печінку й кишківник; уся сім’я, і старий і молодий, у безпеці й має міцне здоров’я». Як весняний овоч для супу використовується дикий амарант, який у сільській місцевості також відомий як «полин чуньбі». У день весняного рівнодення люди вирушали на поля, збирали дикий амарант і готували «весняний суп» із рибним філе, сподіваючись, що вся їхня сім’я буде в безпеці й матиме гарне здоров’я.

Крім того, люди вважають, що для успішного підтримання здоров’я необхідно зберігати щасливий та позитивний психічний стан, займатися помірними фізичними вправами й дотримуватися регулярного розпорядку дня.

Лютий на початку весни. Картина Фан Цуна династії Цін. Частина із восьми картин Фан Цуна з альбому з пейзажами Таоюань Яньке (Національний палацовий музей, Тайбей)

Висновок

Традиційна культура містить правила й норми, моральні норми та етикет, які були в основному сформульовані стародавніми на основі правильного часу й місця, як це відображено в приказці «Спочатку спостерігай за небом і землею, а потім вирішуй про людські справи». Іншими словами, поклоніння небу й гармонія з природою відображає моральний стан стародавніх мудреців, які діяли за таким принципом і в навчанні майбутніх поколінь. Простіше кажучи, це досягнення «гармонії людини й природи».

Про це йдеться у «Вченні про середнє»: «Мандат Неба — це природа людини, дотримання своєї природи — це Дао, а практика Дао — це освіта». Це означає, що, якщо люди зможуть дотримуватись вимог Неба, вони зможуть стати такими ж квітучими й мирними, як Небо та Земля.