Усунути зарозумілість

(Minghui.org) Я був дуже зарозумілою людиною, але не усвідомлював цього. Я не ставився до людей із повагою і багатьох засуджував, хоча здебільшого тримав такі свої думки при собі. Я прочитав Фа й навіть кілька разів вивчив «Чжуань Фалунь» напам'ять. Я щосили намагався по-справжньому засвоїти Фа і застосовувати його принципи в житті, але здавалося, що мене відділяє від цієї мети якийсь бар'єр.

Коли я, нарешті, усвідомив притаманну мені зарозумілість, я не міг повірити, що так нерозумно поводився в минулому. Я сподівався, що поступово позбудуся цієї риси характеру й навчуся поважати інших, але позбутися зарозумілості виявилося непросто. Хоча деякі її прояви зникли, але вона, як і раніше, відбивалася в моїх думках, словах і вчинках.

«Гу́ля», що з'явилася через зарозумілість

Практикувальниця Лянь, добра і простодушна людина, дуже допомогла мені в розв'язанні цього питання. Незачеплена впливом сучасних тенденцій, вона стійко дотримувалася традиційних цінностей, властивих поколінню моєї бабусі, і допомогла мені кинути виклик сучасним уявленням. Однак через свою зарозумілість я дивився на неї зверхньо. Мені здавалося, що вона дуже наївна і примітивна.

Коли моє презирство до Лянь досягло апогею, я помітив, що на моїй руці утворилася тверда «ґу́ля». Вона росла, і я почав хвилюватися. Однак, коли Лянь, попри моє ставлення до неї, вкотре з добротою допомогла мені в скрутну хвилину, я не міг не відчути докорів сумління за свою колишню недоброзичливість. Незабаром після того, як я усвідомив це, «ґу́ля» почала зменшуватися, а потім зникла.

Цей дивовижний досвід допоміг мені побачити погані риси свого характеру, як-от впертість, недоброзичливість, обмеженість та егоїзм, що випливають із зарозумілості. Я відчув, що «ґу́ля» символізувала відчутний прояв моєї зростальної зарозумілості.

Нарешті я побачив властиву мені зарозумілість

Поступово я зрозумів, що культура компартії Китаю, яка з дитинства впливала на мене, прищепила мені неповагу до інших. Я також помітив, що деякі практикувальники, які старанно вдосконалювалися і неухильно виконували три справи, іноді проявляли зарозумілість щодо співучнів і відчували хвороботворну карму. Вони не змогли усвідомити, що виявляють презирство, неприязнь і нетерпіння до інших, або оцінити наскільки відповідають принципам «Істина-Доброта-Терпіння» (кит. Чжень-Шань-Жень). З іншого боку, ті практикувальники, які постійно виявляли повагу до інших, непохитно вдосконалювалися.

Тоді як боги судять людей за їхніми серцями, люди зазвичай приділяють першочергову увагу досягненням і здібностям. Сучасне суспільство, особливо в Китаї, схильне проявляти зарозумілість щодо того, кого вважають скромним, небагатослівним або повільним. Можливо, це пояснює, чому у фольклорі часто зображуються боги, які приймають вигляд «слабкого»; вони перевіряють людину, наскільки вона добра, щиросерда, скромна і ввічлива.

Чи була моя зарозумілість щодо Лянь серйозною проблемою? Старе китайське прислів'я говорить, що над скромними й чесними людьми «знущаються люди, але не боги». Такі люди, як Лянь, які зберігають чесноту, не завдаючи шкоди іншим, заслуговують ще більшої поваги в очах богів. Попри те, що Лянь надавала мені неоціненну допомогу, я ставився до неї нешанобливо й не надавав цьому значення. Однак в очах богів це може мати значення.

У сучасному суспільстві люди часто оцінюють інших за сучасними стандартами, тому що ними рухає суперництво й палке прагнення до успіху. Деякі практикувальники навіть помилково приймали мою зарозумілість за впевненість у собі. Деякі люди вважають гордовитість ознакою сили. У більшості випадків так звана впевненість, яку вони бачать — це зарозумілість і самовдоволення.

Моє нове розуміння вплинуло на те, як я став сприймати людей. Я помітив, що багато з тих, кого я вважав упевненими в собі, насправді були зарозумілими й не поважали інших. І навпаки, ті, кого я вважав нічим непримітними, часто володіли такими якостями, як чесність, доброта і великодушність.

Стародавня китайська мудрість вихваляє такі чесноти, як м'якість, доброта, повага та ощадливість. У «Записах Великого історика» (книга, у якій викладено історію Китаю) є розповідь про прем'єр-міністра держави Ці (заснованої приблизно 1046 року до н. е.) Янь Іна та його кучера.

Одного ранку дружина кучера заглянула у вузьке віконце карети. Вона побачила там чоловіка, який із самовдоволеним виглядом командував четвіркою коней, запряжених у карету.

Коли кучер повернувся додому, дружина сказала, що хоче розлучитися з ним. Кучер запитав, чому. Вона відповіла: «Пан Янь набагато нижчий за тебе зростом. Як прем'єр-міністр держави Ці, він добре відомий серед чиновників усіх держав. Сьогодні вранці я помітила, який він вдумливий і мудрий, але водночас завжди залишається стриманим і скромним. Хоча ти набагато вищий, ти всього лише його кучер. Однак ти поводишся гордовито, і, здається, вважаєш себе кращим за інших. Ось чому я хочу піти від тебе».

Кучер прийняв її слова близько до серця і став скромнішим. Прем'єр-міністр Янь помітив, що він змінився і запитав, що стало причиною цього. Кучер розповів йому про слова дружини. За його чесність і готовність змінитися Янь рекомендував присвоїти йому ранг чиновника імператорського двору.

Джерела зарозумілості

Прочитавши книжку «Кінцева мета комунізму», я виявив, що зарозумілість — це не звичайна проблема, і зрозумів причину, через яку, вона була здатна заважати мені засвоювати Фа. Розділ п'ятий містить такі два абзаци:

«Удосконалюватися необхідно з праведним серцем і чистими помислами. Чванливість і зарозумілість є частиною природи диявола, вони повністю протилежні до вимог для вдосконалення. У процесі руйнування культури самоудосконалення злий дух компартії, для якого не існує богів, спеціально впроваджує у свідомість людей диявольські речі, пихатість і гордовитість. Він не дозволяє людям проявляти скромність, а, навпаки, заохочує їх бути самовдоволеними, чванливими, що не бояться ні Неба, ні Землі, готовими боротися з Небом і Землею. Злий дух підштовхує людей йти проти богів і не поклонятися богам.

У давнину люди могли удосконалюватися, тільки якщо в них були чисті помисли й відкрите серце. Тільки коли в серці пробуджується божественна природа, людина може осягнути властивість всесвіту і Божий Закон. Руйнуючи культуру самоудосконалення, злий дух комунізму посилив у людях гордовитість і зарозумілість, унаслідок чого в людини виник душевний стан протистояння богові.»

Я сподіваюся, що моя розповідь допоможе іншим практикувальникам подивитися в себе і старанно вдосконалюватися.