Пройти тернистим шляхом, позбавляючись людських уявлень

(Minghui.org) До того, як я почала практикувати Фалунь Дафа в липні 1998 року, я пережила багато труднощів і майже втратила надію на життя. Мені було за тридцять. Після болісних зусиль я нарешті відмовилася від плану покінчити життя самогубством і повернулася додому до батьків.

Почавши практикувати, я зрозуміла, що милосердний Учитель Лі Хунчжи (засновник Фалунь Дафа) наглядав за мною багато років.

Можливість удосконалюватися

У 1999 році компартія Китаю розпочала переслідування послідовників Фалунь Дафа.

Ми з двома співучнями пішли роз'яснювати правду в новому житловому комплексі, який знаходився досить далеко. Чоловік уже повертався додому із роботи. Я помчала до супермаркету, щоб купити продукти, і найняла рикшу, щоб він відвіз мене додому.

Розплачуючись із водієм рикші, я побачила чоловіка, що чекав мене. Побачивши мене, він голосно вилаявся в присутності водія, але я залишалася спокійною.

Учитель сказав:

«Можливо, щойно ти зайдеш у двері своєї домівки, як твоя дружина почне кричати на тебе. Якщо ти стерпиш, тоді Гун, який ти сьогодні загартовував, не зійде нанівець» («Чжуань Фалунь», лекція четверта).

У квартирі на мене чекала співучениця, яка приїхала із сільської місцевості, щоб побачитися. Швидко привітавши її, я почала готувати обід. Коли я поставила на стіл гарячу їжу, чоловік усе ще був злий. Я покликала його поїсти. Він нічого не відповів. Щоб розрядити напружену атмосферу, я поклала їжу в його тарілку. Він відмовився їсти та відштовхнув тарілку, кинувши на мене погляд сповнений ненависті. Я не засмутилася. Після того, як співучениця пішла, я вибачилася перед ним.

Через мою роботу ми із чоловіком жили окремо. У неділю мені доводилося повертатися туди, де я працювала, інакше в понеділок я не встигала вчасно на роботу. Поспішаючи, я не завжди встигала випрати чи помити посуд. Іноді через роботу я не могла повернутися додому наступними вихідними.

Повернувшись за два тижні, я бачила, що білизна все ще замочена, а посуд брудний. Каструлі та сковорідки були вкриті пліснявою. Я, не кажучи ні слова, упорядковувала все. Якщо я вішала білизну сушитися на балконі й не дзвонила чоловікові з проханням занести її до будинку, вона висіла там до мого приїзду.

Чоловік ніколи не купував продуктів. Приїжджаючи додому у вихідні, я купувала їжу на свої гроші. Він казав мені: «Незалежно від того, як добре ти до мене ставишся, я не дякуватиму за це!». Я подумала, що це несправедливо. Але потім я задумалася: чому він так каже? У вдосконаленні немає нічого незначного. Можливо, я заборгувала йому в минулому житті.

Учитель сказав:

«Я часто кажу таку фразу: щойно ти почав вивчати Дафа, незалежно від того, зіткнувся ти з доброю чи з поганою ситуацією, усе це добра справа, (Оплески) оскільки вона виникла саме тому, що ти почав вивчати Дафа. Деякі учні після початку вивчення Дафа зустрілися з багатьма диявольськими бідами, і якби вони не вдосконалювалися, то ці біди могли б привести їх до загибелі. Саме тому, що ти почав удосконалюватися за Дафа, ці диявольські біди прийшли достроково, і хоч навіть тиск, якого ти зазнаєш, дуже великий, перевірки Сіньсін дуже важко пройти — а іноді перешкоди, які потрібно пройти, можуть бути дуже великими, — проте все-таки всі ці диявольські біди треба пройти, за все треба розрахуватися, треба платити за рахунками. (Сміх у залі) Хіба це не велика добра справа? Тому, чи зустрівся ти з гарною, чи поганою справою, якщо тільки ти вдосконалюєшся за Дафа, усе це добрі справи, неодмінно так».

Слова Вчителя допомогли мені зрозуміти, що стандарти світу протилежні до істини. Єдиний спосіб підвищитися – це слідувати Фа.

Недільного ранку я сиділа вдома й переписувала від руки «Чжуань Фалунь». На плиту я поставила варитися рис і збиралася приготувати печеню, коли чоловік повернеться додому. Син теж був удома.

Чоловік повернувся опівдні. Побачивши, що я продовжую писати, він люто сильно труснув стіл. Втративши контроль, я ручкою начеркала у зошиті, це підірвало мене, і я почала на нього кричати. Він почав бити мене, я теж штовхнула його кілька разів.

Сповнена злості, я зібрала свої речі й пішла. Коли я спускалася сходами, наш син молодшого шкільного віку побіг за мною питаючи: «Мамо, це твій Учитель перевіряє тебе?»

У мене здригнулося серце: як маленька дитина могла сказати таке? Можливо, Учитель використав сина, щоб застерегти мене, але я була дуже засмучена й пішла.

В автобусі мені було дуже сумно, я була голодна і непомітно заснула. Уві сні хтось сказав мені: «У тебе немає милосердя». Прокинувшись, я зрозуміла, що це сказав Учитель. Я не зберегла спокій, не була терпимою і не ставилася до чоловіка з милосердям. У цьому була моя вина.

Наступних вихідних я щиро попросила вибачення в чоловіка. Цього разу він пробачив мені.

Усунення сумнівів та страху

Десять років тому мене заарештували й засудили до п'яти років ув'язнення за те, що я розповідала людям про Фалунь Дафа. Суддя переконав чоловіка розлучитися зі мною, що він і зробив зі страху. Після звільнення я залишилася без роботи й домівки.

Я боялася, що мене знову схоплять, мною весь час володів страх, коли я робила третю справу. Я була занадто обережна, особливо під час пандемії COVID-19.

Біля воріт нашого житлового комплексу завжди стояли групи людей. Я побоювалася, що деякі з них можуть бути поліційні в цивільному, які стежать за порядком. Я виходила через інші ворота. Повертаючись додому, я якнайшвидше поспішала до своєї квартири. Я боялася, що мене побачать сусіди, не хотіла, щоб хтось знав, у якій квартирі я живу.

Цей неправильний стан тривав довгий час. Моя свідомість не була праведною, і я повністю керувалася негативними думками. Учитель вказав мені на це в моєму сні. Мені наснилося, що я на великому ринку. Неподалік мене жінки просили продавця зважити якийсь товар. Продавець сказала: «Шістдесят кілограмів». Жінки не повірили йому та стверджували, що товар важить сімдесят кілограмів. Прокинувшись, я зрозуміла два моменти: по-перше, біля воріт не було поліційних у цивільному, по-друге, моя підозрілість — це відображення зневіри в Учителя та Фа. З того часу я входжу до свого житлового комплексу і виходжу з нього, як і всі інші.

Якось я розповідала людям правду. Помітивши, що за мною йде людина, я сіла на лаву. Чоловік пройшов повз і зайшов у провулок. Я швидко пішла в протилежному напрямку і втратила його з поля зору.

По дорозі назад я побачила припарковану машину з рекламними словами: «Не бійся!» Я знала, що це Вчитель скеровує мене. Мій страх зник і стало легко на серці.

Знаючи, що Вчитель захищає та допомагає вдосконалюватися, я дозволила людським уявленням заблокувати себе. Через це мені було соромно.

У нашому районі заарештували співученицю. Поліція і громадські працівники перевернули все догори дном у її будинку. Щоб завадити їм вчиняти злочини проти Дафа, я вирішила зібрати інформацію про них.

Я пішла до організації де вони працювали. Там всюди були камери, дві на кожному поверсі. Я попросила Вчителя захистити мене та виключити будь-які перешкоди. Я швидко сфотографувала телефонні номери на двох поверхах. Багато людей, які працювали в будівлі, проходили повз, але мені вдавалося їх уникати. Коли я збиралася зробити ще один знімок, з кабінету за мною вийшла жінка й запитала, що я роблю.

Я зберігала спокій, і Вчитель обдарував мене мудрістю. Я усміхнулася і як ні в чому не бувало заговорила з нею. Моя поведінка розвіяла її підозри. Я вирішила, що настав час йти. Можу сказати, що ситуація, у якій я опинилася, була досить небезпечною.

Наступного дня я збиралася відправити зібрану інформацію на сайт Minghui, оскільки хотіла викрити злочини винуватців, але в мене з'явився страх. Тільки вчора я зібрала телефонні номери, хоч і була в масці, але зняла її, коли розмовляла із робітницею офісу. Якщо я надішлю листа, це може спровокувати підозри та поставити під загрозу мою безпеку. Я вирішила зачекати.

Наступного ранку, відправляючи праведні думки, я згадала: «Учитель тут, Фа тут» і зрозуміла, що Він бачить мій страх і натякає, що мені слід усунути цю пристрасть. Після сніданку я надіслала зібрану інформацію на сайт Minghui.

Епілог

Я почала практикувати Фалунь Дафа 25 років тому. Озираючись на пройдений мною тернистий шлях, я відчуваю трепет. Усі злети та падіння є моїми дорогоцінними спогадами.

Деякі з моїх знайомих вважають, що я страждала за свою віру, і мені не варто було б цього робити. Вони дивляться на мене зверхньо. Деякі з них співчувають мені. Незалежно від їхньої думки, я просто усміхаюся. Я ні про що не шкодую, бо маю Фалунь Дафа.