Головний хірург підіймає великий палець вгору: Фалуньгун — це чудово

(Minghui.org) Я практикую Фалуньгун (або Фалунь Дафа) 24 роки й за цей час пережила багато чудес. Зокрема, мені хотілося розповісти про те, що сталося зі мною 2021 року. Я вдячна Вчителю Лі Хунчжи за те, що він врятував мене!

У жовтні 2021 року, у віці 72 років, я випадково випала з вікна третього поверху. Мені вдалося приземлитися на ноги, і вже потім тіло відкинулося назад і голова з гучним стукотом вдарилася об цементне покриття при вході в гараж. Охоронець, який охороняв цей гараж, був приголомшений. Я швидко закричала: «Врятуйте мене, Учителю! Врятуйте мене, Учителю!» Оскільки Вчитель захистив мене, то я не отримала жодних поверхневих травм, навіть на голові. Якби це трапилося зі звичайною літньою людиною, то вона, найімовірніше, загинула б унаслідок такого нещасного випадку; принаймні, у неї була б розбита голова.

Після оцінки результатів рентгенівського знімка лікар негайно видав висновок про мій критичний стан і попросив моїх родичів підписати його, сказавши: «Вона серйозно постраждала після падіння з такої висоти й може померти в будь-який момент. І навіть якщо вона не помре, то буде паралізована». Лікар додав: «Ви можете купити ліжко, на якому буде легше повертати її тіло, щоб запобігти появі пролежнів. Зараз ми можемо тільки спостерігати за нею».

Засмучені родичі тихо перешіптувалися в коридорі в той час, як я лежала на лікарняному ліжку в заціпенінні й кричала у своєму серці: «Врятуйте мене, Учителю!»

Я прокинулася о 3 годині ночі від сильного теплого потоку, що проходив по моєму тілу. Я знала, що це Вчитель рятує мене й натякає на те, що мені треба виконувати вправи. У мене були нерухомі тулуб і ноги, але я могла рухати руками, тому почала вимовляти формули вправ і виконувати їх, лежачи в ліжку. Я старалася з усіх сил, а коли закінчила, то звернулася до Вчителя: «Будь ласка, допоможіть мені, Учителю! Я хочу сісти й виконати п'яту вправу». За допомогою Вчителя мені вдалося сісти.

Мої ноги були багряно-чорними й сильно розпухлими. Я не могла ними рухати. Довелося докласти зусиль, щоб скласти їх для виконання вправи. Коли я почала виконувати вправи, у мене було таке відчуття, ніби мій мозок розжарився, але тілу було тепло і дуже комфортно. Мені здавалося, що хтось тягне моє тіло вгору. Я знаю, що це Учитель регулював моє тіло і рятував мене. Сльози текли по моїх щоках, поки я не закінчила медитацію.

Щодня я виконувала стоячі вправи лежачи в ліжку, а потім сідала медитувати. Лікар, побачивши, як я це роблю, сказав, що це неймовірно, щоб людина змогла так швидко сісти після перелому хребта й куприка. Лікар запросив головного лікаря лікарні, і вони обидва кілька хвилин оглядали мене, а потім пішли з виявом недовіри на обличчях.

Я виконувала вправи впродовж приблизно десяти днів, після чого на моїй грудній клітці зникли всі гулі, і тоді я виявила, що в мене змінилася форма грудної кістки. У дитинстві через нестачу кальцію я погано розвивалася, і в мене була плоска грудна клітка. Але тепер вона стала нормальною! Унаслідок падіння вона була деформована, а ребра зламані. Сталося диво, що мої внутрішні органи не постраждали.

Практикувальники, дізнавшись про мою ситуацію, приходили в лікарню щодня. Вони також надсилали записи лекцій Вчителя й музику для вправ, які я слухала щодня.

Завдяки допомозі Вчителя й підтримці практикувальників моє тіло щодня відчувало тепло та комфорт. Я не відчувала жодного болю і швидко одужувала. Я знаю, що Вчитель за мене переніс цей біль. Спасибі, Учителю!

У сусідній палаті лежала жінка з травмою хребта, яка не могла спати ночами, хоча приймала виписані їй знеболювальні. А я, хоча й отримала серйозну травму, не відчувала болю і швидко відновлювалася. Лікарі раділи й дивувалися, коли оглядали мене. Головний хірург щоразу, побачивши мене, підіймав догори великий палець і говорив: «Фалуньгун — чудова практика!» Лікарі цієї лікарні переконалися, що Фалунь Дафа здатний творити чудеса.

Через тиждень, коли я вже не була в критичному стані, лікар прооперував мої ноги й встановив сталеві штифти. Мені сказали, що шви можна буде зняти через 15 днів, а через три місяці я зможу вставати з ліжка. До цього мені порекомендували деякий час потренуватися вставати. Лікар виписав мені рецепт на знеболювальні ліки й сказав: «Буде боляче після того, як закінчиться дія наркозу. Якщо знеболювальні таблетки не допоможуть, попросіть зробити ін'єкцію знеболювального. Оскільки ваші ноги були серйозно пошкоджені, то шкіра потроху буде відшаровуватися».

Після операції я не відчувала жодного болю, не приймала знеболювальних, і шкіра в мене не відшаровувалася. На місці рани залишився невеликий шрам. Наступного дня після зняття швів, тобто приблизно на 20-й день після падіння з висоти, я встала з ліжка і зробила вправи стоячи. Крім того, я стала сама ходити в туалет. Через місяць я вже потихеньку ходила по палаті. Співробітники лікарні радили мені користуватися милицями, але я відмовилася, тому що мене захищав Учитель Лі.

Почавши ходити, я попросила, щоб мене виписали, але мій старший брат цього не схвалив. Він сказав, що два його сусіда за три місяці до мого падіння, теж упали з висоти та померли, тому він хотів, щоб лікар поспостерігав за мною ще якийсь час. Коли моя старша сестра прийшла провідати мене, вона подивилася на мене з недовірою, оскільки лікар раніше сказав, що я можу померти або мене паралізує. Вона веліла мені встати з ліжка і походити. Я пройшлася палатою, і тільки після цього вона сказала: «Не можу повірити своїм очам! Це диво, що ти можеш ходити!»

Через два місяці брат дозволив мені виписатися, побачивши, що я в гарному настрої й можу нехай поки що й повільно пересуватися. Я живу одна, тому молодша сестра, невістка і племінниця раз на кілька днів привозили мені продукти. Решту роботи по дому я робила сама. Приблизно через 20 днів після виписки я вже сама спускалася сходами (я живу на шостому поверсі, і в будинку немає ліфта) і виходила за продуктами. Я готувала, прала одяг і займалася домашнім господарством. Більше мені не потрібна була допомога родичів. Коли дочка моєї молодшої сестри побачила, що я можу виходити на вулицю і навіть виконувати роботу по дому, вона сказала, що не може в це повірити. Друзі моєї сестри теж сказали: «Це завдяки Фалуньгун твоя сестра змогла так швидко одужати».

Я жодного дня не користувалася милицями й тепер можу підійматися по схилах і ходити нормально, як усі інші. Лікарі, медсестри, родичі й друзі, які знали про мою ситуацію, стали свідками чудодійної сили Дафа.