Натхнення від історії про сліпу дитину, яка побудувала міст

(Minghui.org) Днями літній практикувальник розповів мені історію, що передається з покоління в покоління. Йшлося про сліпу дитину, яка будувала міст. Для мене це було дуже корисно.

Ця історія сталася за часів династії Північна Сун, коли знаменитий Бао Чжен був прем’єр-міністром. В одному селі жив хлопчик-сирота віком років десяти. Він був інвалідом, зі зламаними ногами, і мав дуже важке життя самотнього жебрака. Перед селом протікала річка без моста. Жителям села доводилося переходити її вбрід, що було дуже незручно, й особливо важко для людей похилого віку. Ситуація погіршала, коли рівень води піднявся і річка стала непрохідною. Рік за роком ніхто нічого не хотів робити, щоб змінити ситуацію. Але одного разу люди побачили, що цей хлопчик-інвалід збирає каміння й складає його на березі річки. Вони запитали його, навіщо він це робить, і хлопчик відповів, що хоче збудувати кам’яний міст, щоб мешканцям села було легше перетнути річку. Люди не сприймали його серйозно. Багато хто сміявся з нього, вважаючи його божевільним. Але минули місяці й роки, і купа каміння перетворилася на невеликий пагорб. Жителі села почали змінювати свою думку й були зворушені наполегливістю дитини. Вони приєдналися до нього й почали збирати каміння.

Мешканці села найняли будівельників на будівництво кам’яного мосту. Хлопчик також робив усе можливе, щоб допомагати й працювати з усіма. Але перш ніж міст був побудований, хлопчикові потрапили в очі осколки каменю, і він осліп. Люди журилися, обурювалися і звинувачували Бога в несправедливості за те, що така бідна дитина з таким добрим серцем пережила таку трагедію. Але хлопчик не скаржився і далі приходив на будівництво мосту, щоб непомітно допомагати як тільки міг. Завдяки наполегливій праці всіх мешканців села міст нарешті було збудовано. Люди радісно святкували й приділяли багато уваги бідному хлопчику, який був інвалідом, а потім ще й осліп під час будівництва мосту. Хоча хлопчик нічого не міг бачити, але на його обличчі була найщасливіша усмішка в його житті.

Несподівано полив сильний дощ, ніби маючи намір змити з мосту весь бруд і пилюку. Але після гучного гуркоту грому люди виявили, що хлопчик упав на землю. Усі люди були вражені, виявивши, що хлопчика вдарила блискавка, і він був мертвий. Вони оплакували нещасну дитину, звинувачуючи Небеса в несправедливості.

Сталося так, що в цей час у село в справах приїхав прем’єр-міністр Бао Чжен, якого в народі називали «Справедливий Бао». Усі мешканці села прийшли до нього й поскаржилися на несправедливість до дитини. Вони запитали його: «Чому добрі люди не винагороджуються належним чином? Чи захочуть люди бути хорошими в майбутньому?» Зворушений емоціями мешканців села, прем’єр-міністр швидко написав слова: «Краще робити погано, ніж добре» й поїхав.

Повернувшись до столиці, Бао Чжен склав звіт про поїздку імператору, але не згадав про інцидент. Хоча він був дуже спантеличений тим, що хороший хлопчик отримав погану відплату за свої добрі справи, він почував себе незручно через те, що написав ті слова. Несподівано імператор знову покликав його поговорити з ним наодинці, тому що в імператора щойно народилася дитина. Маленький принц був дуже милим, але весь день не переставав плакати. Імператор хотів, щоб Бао глянув і визначив, чому це відбувається. Хлопчик мав дуже світлу й гарну шкіру, але на його ніжній маленькій ручці Бао помітив написані слова. Придивившись, Бао побачив, що це були ті слова, які він написав, коли був у селі. Бао сильно почервонів і кинувся стирати слова з руки принца. Як не дивно, слова відразу зникли. Імператор був засмучений зникненням слів, бо вважав це родимою плямою, і зажадав пояснень. Бао став на коліна, розповів імператору всю історію напису й попросив вибачення за те, що не розповів йому про інцидент. Імператор вирішив, що справа вельми дивна, і наказав Бао здійснити подорож у світ привидів, щоб з’ясувати, що саме сталося.

Бао ліг на ліжко, поклав голову на «подушку Їнь та Ян» і вирушив у світ привидів. Виявилося, що в колишньому житті хлопчик був страшним лиходієм і чинив жахливі злочини. Потрібно було три реінкарнації, щоб відплатити за те, що він зробив. Спочатку боги влаштували так, щоб у його першому житті він був сиротою та інвалідом. У другому житті він мав стати повністю сліпим, але однаково вижити. У третьому житті його мала вразити блискавка. У першому житті хлопчик переродився бідним та інвалідом. Але він змінив свій спосіб життя, вирішив бути хорошою людиною і завжди намагався допомагати людям. Тому боги вирішили дозволити йому очистити карму перших двох життів у його першому житті, тому він осліп. Але дитина не шкодувала себе й не скаржилася. Адже, він, як і раніше, весь час думав тільки про інших. Потім боги дозволили йому також очистити свою карму третього життя у своєму першому житті. Тому його вразила блискавка. Повелитель Пекла запитав Бао: «Хіба це не добре, що можна очистити свою карму трьох життів за одне життя? Тому що він робив тільки добрі справи, завжди хотів допомогти іншим людям і ніколи не турбувався про себе, він накопичив багато чеснот. Саме тому він перевтілився в принца одразу після смерті».

Ця народна історія дає нам, вдосконалювальникам, величезне натхнення. Принципи Всесвіту протилежні принципам нашого людського світу. Усі люди хочуть прожити хороше та комфортне життя й отримувати насолоди. Тому вони дбають про дрібні справи, борються за свої вигоди й водночас завдають шкоди іншим. Деякі навіть скоюють жахливі злочини. Для вдосконалювальників, переносити труднощі й біль — це добре, тому що це очищає карму. Щоб здобути доброчесність, потрібно звільнитися від усіх пристрастей. Звичайні люди перебувають в омані й можуть бачити тільки одну точку або одну лінію чи, щонайбільше, площину завдяки екстраполяції. Усе, що вони бачать, — це ілюзії або поверхневі образи. Практикувальники на різних рівнях можуть спостерігати речі під різними кутами й оцінювати їх за багатьма показниками. Вони можуть зрозуміти справжню суть справи.