Незабутній час у моєму вдосконаленні

(Minghui.org) Мені 75 років, і я почала вдосконалюватися за Фалунь Дафа в 1996 році. Тієї весни я відвідала сестру й побачила на столі головну книгу Фалунь Дафа «Чжуань Фалунь». Я була заінтригована і взяла книгу в руки. Коли я побачила фотографію автора, мені здалося, що я бачила його колись давно, але не могла пригадати де.

Сестра сказала, що практика включає п’ять комплексів вправ, які легко освоїти. Фалунь Дафа — це система вдосконалення душі й тіла. Практикувальники мають вивчати Фа і виконувати вправи. Вона дала мені книгу, і мені захотілося прочитати її. Я прийняла книгу обома руками.

Після того, як я вперше прочитала «Чжуань Фалунь», у пам’яті залишилися такі розділи з книги Вчителя, як «Утрата й набуття», «У вдосконаленні слід зосередитися на одній школі», «Головна свідомість має бути сильною», «Думки мусять бути праведними».

На той час я працювала в тайванській харчовій компанії. Я була менеджером філії компанії, де працювало близько сотні співробітників. Майже всі вони були прийняті на роботу із Шаньдуна. Це були молоді люди трохи старші 20 років, які не отримали хорошої освіти й жили далеко від дому. Я намагалася щосили піклуватися про них.

Я збирала пакувальні матеріали для харчових продуктів і продавала їх збирачам відходів. На отримані гроші я купила рушники для працівників. Влітку в їхній уніформі було надто спекотно, тому на гроші від продажу відходів я купила білі футболки для чоловіків і білі футболки з квіточками для дівчат.

Я часто розповідала співробітникам про принципи «Істина-Доброта-Терпіння» (кит. Чжень-Шань-Жень) і говорила їм, що вони мають добре виконувати свою роботу, допомагати один одному й бути терпимими.

Приїхав начальник і побачив, що всі працівники одягнені в однакові футболки. Це я купила їх за гроші від продажу відходів, а також нові рушники для всіх. Начальник подякував мені за турботу про співробітників: «В інших філіях ніхто не піклується про такі речі. Деякі керівники філій навіть віднімають витрати на проживання в співробітників і годують їх неякісною їжею».

У своїй роботі я керувалася принципами «Істина-Доброта-Терпіння» і здобула довіру начальника й похвалу працівників.

У вересні 1997 року мене перевели на посаду менеджера нової філії неподалік рідного міста. «Це може бути важко, — сказав начальник, — але я вірю, що у вас усе вийде. Спробуйте, а якщо не вийде, ми закриємо філію, і ви зможете повернутися до центрального офісу».

Коли я приїхала туди, то виявила, що управління хаотичне, а бухгалтерський облік безладний. Продажів майже не було. Приблизно 20 працівників не мали роботи, і цілими днями грали в карти й шахи.

Коли працівники мене побачили, вони дуже зраділи: «Менеджер, ми на вас чекали!» Оскільки політика компанії періодично переміщує співробітників у різні філії, вони знали про мене. Вони сказали, що виробляють дуже мало продукції, побоюючись, що вона не продаватиметься. Я доручила їм ретельно прибрати робоче місце та гуртожиток.

Наступного дня я зайнялася місцевим маркетингом. Я відвідала менеджерів місцевих продовольчих магазинів у великих торгових центрах, сподіваючись, що вони співпрацюватимуть зі мною.

Повернувшись, я вирішила перевірити туалет для чоловіків. Я побачила, що підлога брудна, всюди розкиданий туалетний папір. Я взяла кілька пластикових пакетів і зібрала розкиданий туалетний папір. Я намочила підлогу в туалеті мийним засобом і водою і терла підлогу щіткою. Працівник увійшов у туалет і побачив, як я мию унітаз. Він зі сльозами на очах виштовхнув мене, сказавши: «Дозволь нам, працівникам, зробити це». Він покликав кількох робітників, вони вимили туалет, включно зі стінами, всередині й зовні.

Я по-доброму сказала працівникам: «Ми маємо разом підтримувати чистоту в середовищі, де перебуваємо. Чистота підіймає в людей настрій і вони рідше хворіють». Я попросила директора філії організувати змінний графік прибирання, включивши в нього й мене. Відтоді працівники завжди добре справлялися з підтриманням чистоти.

Під час їжі я помітила, що багато працівників знімали з булочок, приготовлених на пару, підгорілу скоринку й кидали її на стіл. Я взяла булочки, приготовлені на пару, і з’їла їх. Це тривало кілька днів. На шостий день завідувач складу заявив: «Наш менеджер їсть булочки зі скоринкою! Невже життя інших коштує більше, ніж життя менеджера?»

Я відповіла: «Ми всі виросли в сільській місцевості, і наші предки були фермерами. Хіба ви знімаєте скоринку з булочок, коли їсте вдома? Наші предки плачуть від цього!» З того часу всі їли булочки з підгорілою скоринкою.

Після того, як я очолила офіс, на мої плечі лягли ринкові операції і безліч інших справ. Я дотримувалася принципів Дафа «Істина-Доброта-Терпіння», і ситуація поступово покращувалась. Спочатку ця філія покладалася на центральний офіс у фінансових операціях, починаючи із закупівлі сировини, оренди будівель та закінчуючи зарплатою робітників. Пізніше ми оплачували все із прибутку місцевого бізнесу й навіть отримали прибуток і розширили виробництво. Ми також орендували більш простору будівлю для виробництва. Весь цей час я завжди дотримувалася віри в принципи «Істина-Доброта-Терпіння».

Восени 1998 року компанія переїхала на нове місце. Я найняла Ван, практикувальницю Фалунь Дафа, на посаду кухаря в кафетерії.

Після вечері, коли робітники ставали до роботи в майстерні, Ван прибирала у їдальні і приходила до мене в кімнату. Ми читали «Чжуань Фалунь», один абзац по черзі. Щодня ми удвох вивчали Фа і виконували вправи.

Одного з весняних днів 1999 року в офісі з’явилася Ван, яка виглядала дуже схвильованою: «Сьогодні вранці я ходила виносити сміття. На пшеничному полі сиділа жінка похилого віку й читала „Чжуань Фалунь“! Вона сказала, що багато людей у її селі практикують Фалунь Дафа. Вони читають Фа щодня о сьомій годині вечора в приміщенні сільського комітету, а о п’ятій годині ранку роблять разом вправи в сільському парку. Вона сказала, що ми можемо приєднатися до них!»

Я одразу ж вирушила на пшеничне поле. Я побачила не літню жінку, а чоловіка років 40, який читає книгу «Чжуань Фалунь». Я сказала, що хвилину тому тут читала жінка похилого віку. Він ввічливо відповів, що це його мати, і вона щойно пішла на обід. Я дізналася в нього, де знаходиться група вивчення Фа і виконання вправ.

Увечері ми з Ван вирушили туди. Це була велика кімната. Декілька людей займалися прибиранням. Вони були дуже раді, що ми приєдналися до них для практики Дафа. Близько восьмої години вечора зібралося майже 80 людей. Усі сіли в позу лотоса на принесені із собою килимки, і ми почали читати нові лекції Вчителя, включно з: «Лунь Юй», «Глибокий зміст», «Справжнє вдосконалення», «Урозуміння», «Ступінь досягнення», «Твердість», «Що таке терпіння», «Поверхово про Шань», «Повне викриття» (зі збірки «Суть сумлінного вдосконалення»).

Я була приголомшена сценою, що відкрилася переді мною. До цього я переважно практикувала одна, а іноді вечорами вивчала Фа з Ван. Уперше я опинилася у великій групі практикувальників Дафа і приєдналася до колективного вивчення Фа. Голоси практикувальників — чоловіків, жінок, людей похилого віку й молодих студентів, які повторюють Фа разом, — це було справді приголомшливо!

Потім ми всією групою вивчили першу лекцію «Чжуань Фалунь», і кожен прочитав по абзацу. Через різний рівень грамотності одні читали поспішно, а інші — дуже повільно й запинаючись. Усі терпляче слухали й читали по черзі. Ніхто не перешіптувався один з одним.

Під час колективного заняття того вечора я побачила розрив між мною та співучнями. Я хотіла надолужити втрачене, бути старанною і практикувати по-справжньому.

Після того, як ми прочитали одну лекцію із «Чжуань Фалунь», координатор нагадав усім, що потрібно більше вивчати Фа, коли є час, а тим, хто недостатньо освічений, слід читати заздалегідь перед заняттям. Він також запитав мене і Ван, чи є в нас нові лекції Вчителя, і чи знаємо ми всі вправи. Ми відповіли, що слідуємо ілюстраціям у книзі «Метод Повної Досконалості за Законом Будди Фалунь», але поки що не вивчили вправи повністю.

Наступного ранку я приєдналася до занять у групі о 5 ранку в невеликому парку. Там було приблизно 80 осіб, причому чоловіки й жінки розділилися на дві групи, виконуючи вправи відповідно до вказівок Вчителя. Досвідчені практикувальники час від часу поправляли рухи нових учнів. Завдяки цьому я заклала чудовий фундамент для свого подальшого вдосконалення.

Приєднавшись до групи вивчення Фа, я почала розуміти, що таке вдосконалення і як слід удосконалюватися. Завдяки тому, що багато часу присвячувала вивченню і запам’ятовуванню Фа, я навчилася застосовувати принципи Фа в роботі й повсякденному житті. Я також одержала книгу «Суть сумлінного вдосконалення» і інші нові лекції Вчителя. Я з нетерпінням читала й запам’ятовувала слова Вчителя. Занурюючись у Дафа щодня, я стала по-справжньому здоровою як душевно, так і фізично.

Вивчаючи Фа і виконуючи вправи в групі, я також бачила, як поводяться інші практикувальники Дафа: вони завжди найперше думали про інших. Перед ранковими вправами кожен практикувальник носив із собою порожній поліетиленовий пакет і коли бачив сміття чи порожні пляшки, збирав їх.

Одного ранку я встала пізно. Я хотіла швидше дістатися місця, перелазячи через паркан. Коли я підняла ногу, щоб перелізти, жінка похилого віку зупинила мене: «Це непристойно. Пройдімо через головний вхід». Вона сказала: «Ми практикувальники Фалунь Дафа й маємо бути хорошими людьми».

З того часу, як я приєдналася до колективних занять і вправ, у мене з’явилося нове розуміння Фа. Я зрозуміла, що маю бути хорошою людиною, але також і те, що маю бути кращою, ніж просто хороша людина. Я маю бути абсолютно безкорисливою і насамперед піклуватися про інших.

На роботі я намагалася дбати про співробітників. Я завжди розповідала працівникам про Фалунь Дафа, про те, що треба дотримуватися принципів «Істина-Доброта-Терпіння», щоб бути доброю людиною. Я пояснювала їм взаємозв’язок між втратою і набуттям.При цьому я сама суворо дотримувалася принципів Дафа. Оскільки ми перебували в сільській місцевості, там було багато комарів. На гроші, що залишилися від продажу їжі й пакувальних відходів, я купила для співробітників на літо москітні сітки, рушники й ковдри.

Працівники казали, що їжа в цій філії найкраща. Коли приїхав начальник із перевіркою, він запитав під час їжі: «Як вам вдалося зробити все так добре?» Я сказала йому, що практикую Фалунь Дафа.

Він продовжив: «Я чув, що в інших філіях ніхто не дбає про харчування співробітників. Їжа готувалася погано, співробітники її не їли, і їжа потрапляла в сміттєві баки біля їдальні. Наприкінці дня співробітники йшли купувати локшину швидкого приготування».

Племінник господаря компанії був директором із виробництва. Приїхавши з перевіркою до моєї філії, він сказав: «Я з нетерпінням чекав, коли зможу приїхати сюди. Ви ставитеся до співробітників як до людей. Я перевірив усі п’ять філій нашої компанії. На приватній зустрічі ми всі вирішили, що коли в центральному офісі вручатимуть нагороди керівникам філій, ми обов’язково проголосуємо за вас!»

Фалунь Дафа зробив мене кращою людиною. Принципи «Істина-Доброта-Терпіння» принесли користь усім і кожному, хто вивчає Дафа. Я така вдячна Вчителю! Я сумую за тим періодом свого вдосконалення, який назавжди залишиться в історії Всесвіту.