(Minghui.org) Мені 85 років, я живу в селищі та практикую Фалунь Дафа понад 20 років. Відколи я почала практикувати, у мене перестали боліти ноги, нормалізувався кров’яний тиск. Зір і слух у мене дуже хороші, що дозволяє жити самостійно в селі.

Син та його сім’я запропонували мені переїхати до них у місто. Однак, як удосконалювальниця, я вважала, що не маю обтяжувати дітей турботою про себе. Крім того, завдяки тому, що я живу сама, я можу вивчати Фа і виконувати вправи в будь-який час, коли хочу. Однак я почала все частіше думати про те, що старію і поступово розслабилася. Я рідко розповідала людям про Фалунь Дафа, забуваючи про те, що маю врятувати їх.

Старі сили невдовзі скористалися моїми лазівками. Минулого літа в мене почався прояв хвороботворної карми. Майже місяць у мене не було випорожнень, пропав апетит і сильно боліла спина. Спочатку я нічого не говорила дітям, але пізніше поділилася цією проблемою із середньою донькою, яка також практикує Фалуньгун. Вона сказала: «Учитель пояснює, що будь-які труднощі, з якими ми стикаємося, є можливістю вдосконалюватися. Тобі треба подивитися в себе, щоб знайти пристрасті, яких треба позбутися». Подумавши, я відповіла: «Декілька днів тут стояла спекотна погода, тому я не виконувала вправи. Якось сусіди запропонували пограти в мене в мацзян. Я погодилася і навіть сама пограла».

Дочка з тривогою сказала: «Ти не усвідомлюєш всю серйозність вдосконалення. Як практикувальники ми ніколи не можемо відхилятися від Фа. Старі сили, користуючись нашими пристрастями, переслідують нас. Будь ласка, якнайшвидше, дивись у себе, відкидай їхні плани, і намагайся добре виконувати три справи. Вір у Вчителя та Фа, і тоді Вчитель зможе допомогти тобі».

Я стала приділяти більше часу вивченню Фа й виконанню вправ, а сусідам пояснила, що вони можуть приходити до мене в гості, відпочивати в моєму домі, але грати в мацзян у мене більше не треба.

Однак мій фізичний стан не покращувався. Я подумала: «Якої пристрасті мені не вдається позбутися?»

За тиждень приїхав син і хотів відвезти мене до міста. Я розповіла йому про свою ситуацію, і він був дуже стурбований: «Чому ти не сказала мені раніше? Не дивно, що ти так схудла».

Він купив проносні й ліки проти болю в спині, переконуючи мене приймати їх. Син сказав, що відвезе мене до лікарні, якщо я не прийматиму препарати. Я не хотіла їхати до лікарні, оскільки могло знадобитися хірургічне втручання, яке було б болючим і дорогим. Неохоче, я прийняла ліки.

Тієї ночі мій біль у спині посилився, і я не могла спати, тому вирішила виконати вправи. Відразу після вправ я заснула. Прокинувшись, я помітила, що MP3-плеєр блимає. Я думала, що забула його вимкнути. Не бажаючи вставати, я махнула рукою в його бік. На мій подив, він погас, але потім знову почав блимати. Я зрозуміла: Вчитель нагадує мені, що я практикувальниця. Як звичайні люди можуть допомогти мені розв’язати мої проблеми?

Вранці я зателефонувала дочці й попросила її допомогти мені. Щоб якось вийти із цієї ситуації з братом, який хотів відправити мене до лікарні, і, не бажаючи сперечатися з ним, вона запропонувала йому: «Один із наших родичів працює в лікарні. Можливо, маму спочатку він огляне». Син погодився на її пропозицію.

Того вечора ми з дочкою відправляли праведні думки й разом виконували вправи. Однак, мої симптоми все ще не проходили. Я відчувала якусь грудку в шлунку, і мені зовсім не хотілося їсти. Через біль у спині я ледве рухалася. Я провела ніч, ворочаючись, не могла заснути.

Занепокоєна моїм здоров’ям, дочка пояснила ситуацію своєму чоловікові, який теж практикує Фалунь Дафа. Він сказав: «Твоя мама — практикувальниця. Хіба це не випробування на віру в Учителі й Фа? То хіба це не шанс для вдосконалення? Як прості люди можуть вирішити її ситуацію? Якщо мама зможе позбутися своїх пристрастей і підвищиться, її карму буде усунуто. Хіба це не добра справа? То чого ж боятися?»

Доньку надихнули його слова. Подивившись у себе, вона виявила, що має страх. Потім ми разом вивчали Фа. Учитель Лі вже давно казав нам, що практикувальники не хворіють.

Учитель сказав:

«Твій шлях було добре заплановано, і твоєму тілу не дозволяють хворіти, дійсно не дозволяють, щоб у тебе в тілі виникла хвороба, оскільки хвороба вже не може завдати тобі шкоди. Віруси буде знищено твоєю праведною енергією. Але людина схильна створювати карму, і як тільки вона створена, то показується у твоєму тілі в тому ж вигляді, що й хвороба» (Лекція Закону на конференції Фа 2019 року в Нью-Йорку).

Прочитавши це, я відчула деяке полегшення. Зрештою, Вчитель часто казав, що практикувальники не хворіють. Хіба мій стан — це не ілюзія? Занепокоєння про здоров’я в мене виникло тому, що я не до кінця вірила в Учителя і Фа. Я поділилася своїм розумінням із донькою і наголосила на важливості подолання страху. Я твердо вирішила пройти це випробування з праведними думками. Коли я повідомила їй про свою рішучість, вона теж набула впевненості.

Однак втручання старих сил тривало, і моє випробування було далеким від завершення. Наступного ранку я відвідала родича в лікарні, який працював лікарем. Його стурбувала серйозність мого стану, і він припустив, що це міг бути інфаркт кишківника [закоркована артерія]. Він запропонував два можливі рішення: промивання чи операція, але попередив, що операція тягне за собою певний ризик.

Я знову почала хвилюватися. Будь-який вибір буде серйозним випробуванням. Я боялася думати, що мені доведеться терпіти страждання, фінансово обтяжувати сина і про те, що обране лікування може не допомогти.

Дочка сказала: «Якщо ми як практикувальники вважаємо, що це хвороба, то це лазівка для старих сил, які переслідуватимуть нас. Звернення за медичною допомогою призводить до фізичних і фінансових труднощів та обтяжує наших близьких. Це підриває наше вдосконалення і породжує неправильні уявлення про Дафа. Я вірю, що ситуація зміниться, якщо ти матимеш праведні думки».

В одну мить усе стало ясно. Я подумала: «Я практикувальниця Дафа. Чого мені боятися?» Я вирішила повернутися додому. Дочка одразу зателефонувала своєму чоловікові, щоб він забрав мене.

За годину приїхав зять і сказав: «Мамо, ви маєте вирішити самі. Ви можете або залишитися в лікарні, або довіритися Вчителю і повернутися додому».

Після серйозного роздуму я відповіла: «Я все обдумала, і під керівництвом Вчителя мені нема про що турбуватися. Я повертаюся додому». Цього разу я справді відчула полегшення і була готова їхати додому.

Перш ніж піти, я вирішила піти в туалет, думаючи, що на шляху не буде такої можливості. Зненацька там у мене все пройшло нормально. Відчувши величезне полегшення, я зателефонувала дочці й розповіла їй про це.

Саме тоді я відчула, що дискомфорт і розпирання в шлунку й кишківнику зникли, затверділі грудки в животі пройшли, а біль у спині вщух. Пізніше дочка сказала, що в мене нормальний вигляд і здоровий колір обличчя. Я почувалася дуже добре.

Хоча наш родич спочатку сумнівався, що мене взагалі можна вилікувати, він став свідком мого одужання і повірив у диво Дафа. У своєму серці я щиро подякувала Вчителеві за порятунок мого життя.