(Minghui.org) Коли в липні 1996 року до мене підійшла добра людина і сказала, що Фалунь Дафа вчить людей керуватися принципами «Істина-Доброта-Терпіння», я розридалася. Мені захотілося дізнатися, що це таке. Я пішла на дев'ятиденний семінар відеолекцій Учителя Лі Хунчжи, засновника Дафа. Учитель відразу ж почав очищувати моє тіло.

У той час я страждала від сильного головного болю, захворювань печінки та шлунку, артриту, проблем із серцем і болів у суглобах. При зрості 170 сантиметрів, я важила всього 45 кілограмів.

Тільки почавши практикувати Фалунь Дафа, я зрозуміла, яким легким стає тіло, коли немає хвороб. Я не відчувала втоми, займаючись фізичною працею, стала важити 70 кілограмів. Усі бачили в мені позитивні зміни, тому мама і дочка теж стали практикувальниками Дафа.

Середовище в будинку змінилося

Раніше в мене стосунки з родичами не були хорошими. Мій свекор, йдучи на пенсію, затвердив на своє місце не мого чоловіка, а свого молодшого сина. Свекруха віддала будинок і землю теж молодшому синові, тому нам із чоловіком довелося жити у квартирі.

Це було так, як сказав Учитель Лі: «Скільки людей живуть тільки заради слави, а коли не витримують приниження, то вішаються» («Чжуань Фалунь», лекція дев'ята). Я теж завжди намагалася довести свою думку й докладала багато зусиль, щоб заробити гроші. Попри моє прагнення хорошого життя, моє здоров'я гіршало.

Почавши вдосконалюватися за Фалунь Дафа, я хотіла в усьому слідувати настановам Учителя, тому прагнула поліпшити стосунки з родичами. На свята я запрошувала їх до себе додому, а також святкувала з ними всі їхні дні народження.

У мене був гастрономічний бізнес. Я час від часу запрошувала їх до себе на обід. Вони були дуже задоволені. Завдяки моїм зусиллям наші стосунки покращилися. Коли свекруха помітила, що я стала здорова й більше не ображаюся на неї, вона вигукнула: «Дафа дійсно великий!» А невістка навіть захотіла послухати лекції Вчителя Лі.

Потім вони вирішили відвідати дев'ятиденний курс відеолекцій Учителя. На семінарі вони вивчили вправи. Незабаром свекруха зцілилася від оперізуючого лишаю. Її характер покращився. Наша сім'я зажила в гармонії, що раніше було неможливим.

Я управляла бізнесом, керуючись принципами «Істина-Доброта-Терпіння». Усім моїм клієнтам подобалося вести зі мною справи. Одного разу я зробила доставку у ресторан. Мені заплатили 300 юанів надлишково. Я повернула клієнтові зайві гроші. Він був радий і сказав: «Якби всі займалися Фалунь Дафа, тоді суспільство було б набагато кращим! Ми всі були б у безпеці. Відтепер я хочу купувати продукти тільки у вас, оскільки це завжди якісна продукція за розумною ціною!»

Стійко йти шляхом вдосконалення

Після 20 липня 1999 року, коли колишній глава компартії Китаю (КПК) Цзян Цземінь почав переслідувати Дафа, багато сімей практикувальників були розбиті, середовище вдосконалення було зруйноване. Керуючись совістю і почуттям справедливості, я вирішила захищати репутацію Дафа, роз'яснюючи людям правду, викриваючи брехню компартії Китаю. В умовах переслідування я без вагань встала на шлях підтвердження Дафа та продовжую робити це й нині.

23 липня 1999 року близько десяти практикувальників, у тому числі я, поїхали в Пекін, щоб звернутися до уряду. Коли ми вже майже доїхали до місця призначення, до потягу сіли поліціянти, щоб перевірити, чи є тут практикувальники. Один озброєний поліціянт запитав: «Хто з вас займається Фалунь Дафа? Скажіть відразу, інакше ми застосуємо зброю і застрелимо вас». У мене миттєво виникла думка: «Те, що ви говорите не має значення». Цей поліціянт тут же вийшов з потягу.

Приїхавши в Пекін, ми прийшли на площу Тяньаньмень, але не знали, що робити далі, куди йти, щоб подати своє звернення до уряду. Ми переночували на узбіччі дороги, а наступного дня пішли в Будинок народних зібрань. Поліціянти, довідавшись, що ми практикувальники Фалунь Дафа, заарештували нас. Вони посадили нас у машину і відвезли на стадіон Фентай.

Я роз'яснила поліціянтам правду про Фалунь Дафа. Розповіла, що Дафа учить людей керуватися принципами «Істина-Доброта-Терпіння», також про дивовижний ефект Дафа в зціленні хвороб та підтримці здоров'я, про позитивні зміни, які я сама отримала в процесі вдосконалення. Один із поліціянтів, почувши правду, сказав:«Будь ласка, займайтеся цією практикою вдома». Потім нас відпустили.

На третій день ми знову пішли на площу Тяньаньмень. Там мене знайшов мій чоловік, який приїхав за мною. Він змусив мене сісти до потягу, що прямував до нашого міста. Дорогою додому, дивлячись у бік Пекіна, я не могла стримати сліз. Я подумала:«Вчителю, я повернуся, перш ніж закінчиться процес Виправлення Законом!»

Після того, як я повернулася додому, поліціянти обманом змусили мене прийти в місцевий центр ув'язнення, де протримали три місяці. Потім мене перевели в міський центр ув'язнення. Коли я перебувала там, прийшов репортер, щоб узяти в мене інтерв'ю. Він хотів зняти відео, що зводить наклеп на Дафа, але я відмовилася відповідати на його запитання. Я сказала:«Удосконалення за Дафа зробило мене здоровою людиною. Керуючись принципами „Істина-Доброта-Терпіння“, людина веде хороше життя. Це прекрасна практика!»

Інший поліціянт запитав мене: «Можете розповісти що-небудь про свого Вчителя?» Моя відповідь була така:«Мій Учитель? Важко описати словами мою вдячність Учителеві». Почувши це, вони пішли.

Потім я згадала слова Учителя: «І обезголовлене тіло й далі сидітиме в позі медитації» («Повне викриття», «Суть сумлінного вдосконалення»).

Я сіла в позу споглядання і почала медитувати. Менш ніж через 10 хвилин до мене підійшов поліціянт і сказав, щоб я збирала речі. Після цього мене відвезли в центр «промивання мізків».

У центрі «промивання мізків» нас намагалися змусити відмовитися від

удосконалення. Нам давали мало їжі, і вона навіть була зіпсованою. Щодня нас піддавали всіляким тортурам: примушували бігати, тривалий час перебувати під пекучим сонцем, сидіти навпочіпки, ходити уздовж стін із кайданами на ногах.

Шкіра на моїх кісточках була стерта до крові. Одного разу, коли мені треба було скористатися туалетом, мені не дозволили. Я подумала: «Я народжена для Дафа й живу заради Дафа. І якщо помру, то помру за Дафа. Я не відмовлюся від удосконалення!» Наступного дня мене відпустили.

Мене вважали ключовою фігурою місцевого рівня. Всякий раз, коли надходив наказ згори, мене заарештовували й відправляли в центр ув'язнення. Я постійно повторювала напам'ять канон Учителя «Повне викриття» з книги «Суть сумлінного вдосконалення» та виконувала вправи. Пізніше, коли інших практикувальників, які теж перебували там, перевели у виправно-трудові табори, мене відпустили додому.

Ми з матір'ю та ще з одним практикувальником поїхали в Пекін. Цього разу ми їхали обхідним шляхом, щоб нас не спіймали. Ми зустріли практикувальницю, яка їхала із сільської місцевості провінції Цзілінь. Вона сказала, що їй довелося продати корову, тому що в неї не було грошей, щоб оплатити проїзд до Пекіна для підтвердження Фа. Коли ми сіли на площі Тяньаньмень, щоб виконати медитативну вправу, нас заарештували. Ми відмовилися йти з поліціянтами. «Я невинна!» — заявила я.

Нас відвезли у відділення поліції. Під час медичного огляду моя мама відчула прискорене серцебиття. Частота її пульсу була понад 200 ударів на хвилину. Але щойно вона вийшла з оглядової, усе нормалізувалося. Оскільки вона не сказала, звідки приїхала, співробітники поліції відвезли її на вокзал. Вони купили їй квиток, посадили в потяг, і вона поїхала.

Мене заарештували й відправили в центр ув'язнення району Чанпін у Пекіні, де я оголосила голодування на понад 20 днів. Охоронці зв'язали мені ноги, а потім піддали примусовому годуванню. Мені в ніс вставили трубку, але вона увійшла не в стравохід, а в легеню. Було так боляче, що я не могла говорити. У підсумку мене вирвало всім, що мені влили через неї. Поліціянти зрозуміли, що трубка потрапила в легеню. Після цього мене ще не раз примусово годували солоним розчином.

«Я залишу все на розсуд Учителя», — думала я і мовчки лежала із заплющеними очима. У мене продовжувалася кровотеча із рота та носа. Побачивши це, охоронці відвезли мене на вокзал. Вони запитали, звідки я, але я нічого не відповіла. Чоловік-охоронець пішов купити мені квиток, а жінка-охоронець допомогла пройти до платформи. Вони дали мені квиток і посадили в потяг.

У вересні 2000 року мене і приблизно десятьох місцевих практикувальників заарештували й відправили в муніципальний центр «промивання мізків» для примусової ідеологічної обробки. Нас жорстоко катували й намагалися ввести в оману. У підсумку я була єдиною, хто відмовився «перевиховуватися». Чоловік і наша дитина, яким дозволили побачення зі мною, благали мене відмовитися від удосконалення. Але я сказала: «Раніше в мене були всілякі хвороби. Завдяки Фалунь Дафа я зцілилася. Коли інші люди паплюжать Дафа, хіба я маю чинити так само як вони?» Почувши мої слова, керівник відділу внутрішньої безпеки відправив мене у виправно-трудовий табір.

У трудовому таборі я оголосила чергове голодування. Охоронці насильно годували мене, наступали мені на живіт і затискали мені ніс під час примусового годування. У мене з'явилося нетримання сечі. Вони катували мене всілякими способами: били, підвішували, штовхали, змушуючи стояти довгий час, надягали на мене наручники. У результаті я опинилася на межі смерті.

Оскільки я відмовлялася «перевиховуватися», вони продовжували катувати мене. Я втрачала свідомість, щойно вставала. Лікар перевірив мій пульс: серце билося із частотою 120 ударів на хвилину. Охоронці перестали мене катувати. Наступного дня мене перевели в інший виправно-трудовий табір. Мене перестали катувати, але подовжили мені термін на шість місяців. Після двох із половиною років, проведених у виправно-трудових таборах, я повернулася додому.

Чоловік, у якого були стосунки з іншою жінкою, попросив у мене розлучення. Суд виніс рішення, згідно з яким землю, квартиру та все, що в ній було, віддали чоловікові. Я ні за що не боролася і поїхала до мами.

Прориватися через труднощі, щоб викривати зло й розповідати людям правду про Дафа та переслідування

Коли я приїхала до мами, вона сказала: «Покращимо твій стан удосконалення, вивчатимемо Фа й виконуватимемо вправи. А потім рятуватимемо живих істот».

Ми з мамою використовували триколісний візок, щоб узяти багато інформаційних матеріалів. Вдень ми брали великі сумки з матеріалами, трохи їжі, воду та йшли, щоб поширювати матеріали в сільських районах. Потім ми відпочивали на пагорбі, а після настання темряви знову йшли в села і всю ніч розкладали матеріали в поштові скриньки, або залишали їх біля будинків.

Ми поверталися додому на світанку. Я так багато ходила, що під нігтями на ногах у мене були синці. А мама казала: «Я зовсім не втомилася. Ходжу так, ніби ноги не торкаються землі». Ми з мамою обійшли всі села в окрузі, поширюючи інформаційні матеріали.

Чоловік моєї сестри, який знав правду про Дафа, сказав одного разу: «Ви занадто багато працюєте. Мамо, вам не потрібно ходити. Дозвольте, я возитиму невістку на мотоциклі». Я брала велику сумку з матеріалами, і ми з ним їхали на мотоциклі до найближчого села. Там я брала сумку і йшла роздавати матеріали. Потім він віз мене в наступне село. Так мені вдалося ще раз охопити кожне село в нашому районі.

Пізніше маму заарештували, коли вона вийшла поширювати матеріали. Її засудили до чотирьох років ув'язнення.

Коли маму звільнили, ми з нею, щоб уникнути подальшого переслідування, поїхали в місто, де орендували житло. Оскільки в нас не було доходу, ми жили дуже скромно. Іноді я ходила в супермаркет за залишками овочів. Ті, що були кращими, я віддавала мамі, решту їла сама.

Я роз'яснювала правду жителям цього міста, переважно роздаючи інформаційні матеріали. Я обійшла всю територію міста й тепер близька до того, щоб охопити все місто вдруге.

За добре ставлення до Дафа люди отримують благословення

Сім'я моєї сестри благословенна

Чоловік моєї сестри допомагав нам із мамою поширювати матеріали з роз'ясненням правди. Одного разу його збила машина, коли він їхав на мотоциклі. Він сказав, що від удару його високо підкинуло, але потім було таке відчуття, ніби хтось, підтримуючи його тіло в повітрі, плавно поклав його на узбіччі дороги. Мотоцикл був сильно пошкоджений. Водій машини був у жаху, але мій зять сказав йому: «Усе гаразд, я не вимагатиму в тебе гроші». Повернувшись додому, він сказав нам: «Мене врятував Учитель Лі! Тільки тому я зміг щасливо приземлитися на узбіччя і не отримати травм. Дафа справді великий! Дякую, Учителю Лі!» Він підійшов до портрета Вчителя і вклонився.

У дочки моєї сестри одного разу сильно заболіла голова. Вона голосно кричала від болю. Потім вона зателефонувала своїй матері, а та звернулася по допомогу до мене. Я сказала племінниці: «Ось тут знаходиться портрет Учителя. Попроси допомоги в Учителя, а не в мами». Спочатку вона не хотіла мене слухати, але потім, коли біль став нестерпним, опустилася на коліна перед портретом Учителя і голосно крикнула: «Учителю, допоможіть!» Потім поклонилася двічі. Головний біль одразу щез. Вона усміхнулася і радісно повторила: «Біль припинився! Біль припинився!»

Племінник теж вірить у Дафа. Він привів до ладу свій будинок, щоб у ньому могли жити кілька практикувальників, яким довелося покинути свої будинки через переслідування. Він також забезпечував їх їжею. Племінник працює у сфері ремонту будинків. Після того, як практикувальники переїхали в його будинок, він отримав благословення. Він почав заробляти 200 000 юанів на місяць й відкрив власний бізнес. Тепер у нього є активи на кілька десятків мільйонів юанів. Він часто допомагає практикувальникам фінансово.

Родина господині житла отримала користь

Ми з мамою винаймали житло. На подвір'ї в господині було багато сміття, тому я купила велику мітлу й навела лад на вулиці перед будинком та у дворі. Господиня, побачивши це, радісно сказала: «Я ніколи не бачила такої милої людини, як ти!»

Одного разу, поки вона була на роботі, я приготувала локшину. Коли вона повернулася, я запропонувала їй: «Я щойно приготувала локшину. Присядьте та з'їжте трохи». «Боже мій, ти ставишся до мене краще, ніж рідна сестра!» — розплакалася вона. Коли я роз'яснила їй правду про Дафа, вона щиро прийняла її. Усі три члени її сім'ї вийшли з компартії Китаю.

Поліція дізналася про це місце 2011 року. Коли прийшли поліціянти, мене не було вдома. Господиня хотіла зателефонувати мені й сказати, щоб я не приходила, але не знала мого номера. Вона дуже хвилювалася. Потім вона сказала поліціянтам: «Дозвольте мені сказати вам, що в цієї літньої жінки (вона мала на увазі мою маму) проблеми із серцем. Якщо ви налякаєте її до смерті в моєму будинку, я це так не залишу!»

Вони не наважилися увійти в будинок. Я повернулася, коли вони вже пішли. Господиня сказала мені: «Якби я знала твій номер, то сховалася б у туалеті й зателефонувала тобі». Коли прийшли поліціянти, моя мама поклала книжки Дафа та портрет Учителя в сумку, а сумку віддала господині будинку, щоб та сховала її. Господиня сказала їй: «Просто залиште сумку в моїй кімнаті».

Господиня була бідна, двоє її синів не були одружені. Незабаром після того, як вона захистила нас, обидва її сини одружилися. Один із них одружився з дівчиною із сім'ї, яка володіла активами в десятки мільйонів юанів. Весільні витрати оплатила її сім'я, тому господиня не витратила жодного юаня. Вона була дуже щаслива та щодня повторювала фрази «Фалунь Дафа несе добро!» і «Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи!» (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао). Брат господині теж почув від мене правду про Дафа і переслідування. Усі члени його сім'ї вирішили вийти з КПК. Перед тим, як ми поїхали від них, я допомогла господині встановити супутникову антену для прийняття програм телебачення NTD.

Висновок

За останні 27 років я пройшла через безліч великих випробувань і негараздів. Я прорвалася через них, керуючись глибокими принципами Фа Вчителя і завдяки милосердному захисту Вчителя. Учитель зробив дуже багато для своїх учнів. Милість Будди безмірна! Людських слів недостатньо, щоб висловити мою вдячність Учителю. Я хочу чинити так, як наставляє нас Учитель. Робити гарно те, що повинна робити, і повернутися додому з Учителем!