«Ви можете навчити нас виконувати вправи Фалуньгун?»

(Minghui.org) У травні 2018 року мене незаконно заарештували за те, що я розповідала людям правдиві факти переслідування Фалуньгун (або Фалунь Дафа). У центрі ув'язнення я оголосила голодування, протестуючи проти переслідування, розв'язаного компартією Китаю (КПК). У той час у камері було сім чи вісім людей, і я вирішила врятувати їх.

Я ввічливо привітала їх, й одна із жінок, усміхнувшись, сказала мені: «Ти, схоже, освічена».

«Дякую, — подякувала я. — Я практикувальниця Фалуньгун. Це Вчитель Лі, засновник цієї практики, навчив мене бути доброю людиною».

«Ваш Учитель?» — вона подивилася на мене із цікавістю.

«Так, він наставляє нас бути добрими до всіх людей», — сказала я.

«Чомусь ви дуже відрізняєтеся від опису практикувальників Фалуньгун по телебаченню, — сказала вона. — Навіщо ж практикувальники вчинили самогубство і спалили себе на площі Тяньаньмень?»

«Це була фальсифікація, організована КПК, щоб обмовити Фалуньгун і обдурити людей, — відповіла я і розповіла правду про цей інцидент, а також пояснила, що Фалуньгун забороняє своїм послідовникам вбивство й самогубство. — Учитель Лі каже нам, що скоєння вбивства і самогубство — це гріх. Фалуньгун вимагає, щоб ми покращували свій характер, ставали моральними й чесними людьми, керуючись принципами „Істина-Доброта-Терпіння“. Але Цзян Цземінь та його поплічники, боячись втратити владу, почали переслідування десятків мільйонів невинних людей по всьому Китаю. Ось хто справжні лиходії!»

Я також розповіла їм, що раніше страждала від оніміння плечей, мігрені та запорів і часто застуджувалась через поганий стан здоров'я. Однак усі ці хвороби зникли після того, як я почала займатися Фалуньгун.

«Я почала вдосконалюватися в 1997 році та з того часу ніколи не потребувала жодних ліків, тому що стала дуже здоровою людиною», — сказала я.

Вони уважно слухали. Я також розповіла їм про злочинну історію компартії Китаю та її численні політичні кампанії, які забрали життя понад 80 мільйонів китайців.

«КПК вчинила так багато злочинів, що Небеса знищать її, — продовжила я. — У червні 2002 року в повіті Пінтан провінції Гуйчжоу виявили камінь, на якому було шість ієрогліфів: „Комуністична партія Китаю загине“. Експерти, які досліджували камінь, дійшли висновку, що цей напис сформувався природним чином приблизно 270 мільйонів років тому».

Я також розповіла про рух виходу з КПК і про те, що ми є нащадками імператорів Ян і Хуан, а не послідовниками вчення Маркса й Леніна. Я спонукала їх триматися якомога далі від КПК, щоб мати безпечне майбутнє.

Вони погодилися з моїми словами, і я допомогла кожній із них вийти з КПК та її молодіжних організацій (використовуючи псевдоніми), до яких вони колись вступили. Я була дуже рада за них.

Через три дні до нашої камери помістили нову ув'язнену. Ця молода жінка виглядала кар'єристкою. Виявилося, що вона була місцевою жителькою (я називатиму її Мей). Я представилася і сказала: «Я займаюся Фалуньгун».

На мій подив, почувши слово Фалуньгун, вона жестом показала, щоб я не підходила до неї. «Не кажіть мені про Фалуньгун! Я не беру участі в політиці», — пробурчала вона.

Я подумала: «Вона, мабуть, дуже засмучена, що її затримали. Мене не мають хвилювати її слова. Пізніше я допоможу їй зрозуміти правду про Дафа».

Наступного дня, після того, як вона дізналася, що я голодую вже чотири дні, вона сказала мені: «Без їжі й пиття ви зможете протриматися максимум чотири дні. П'яти днів ви точно не винесете».

На п'ятий день, побачивши, що я все ще енергійна і весела, вона заявила: «На шостий день ви точно помрете». Але зі мною все було гаразд.

На шостий день мій син, дочка й зять відвідали мене в центрі ув'язнення. Вони принесли мені кашу й попросили мене поїсти. Я пояснила їм, чому голодую і попросила не турбуватися.

Коли я повернулася, співкамерниці захотіли дізнатися, що відбувалося під час візиту моїх рідних. Я розповіла їм, у їхніх очах бачилося захоплення. Мей сильно змінилася за останні кілька днів, вона побачила на власні очі, що практикувальники Дафа відрізняються від інших людей.

У камері багато жінок. Вони їдять, п'ють і тут же справляють природні потреби, тому місце біля унітаза — найбрудніше місце в камері. Я щодня чистила унітаз, щоб він не мав смердючий запах. Я не їла сама, оскільки оголосила голодування, але замовляла продукти за свої гроші та віддавала їх співкамерницям. Коли хтось із жінок був у поганому настрої, я розмовляла з нею відверто й підбадьорювала її, використовуючи принципи Фа. Мей уважно спостерігала за мною.

У мене завжди був гарний настрій, і співкамерниці бачили, що голодування не завдає мені ні болю, ні фізичного дискомфорту. Мене зовсім не чіпало, коли поряд хтось вживав їжу.

Бачачи, як добре я справляюся, Мей не втрималася і запитала: «Хіба ви не голодні й не хочете пити?» Я відповіла: «Ні. Я почуваюся нормально».

«Це неймовірно, дійсно неймовірно», — сказала вона.

Раптом вона щось згадала і прошепотіла мені на вухо: «Знаєте, а поліціянти не вірять, що стільки днів ви не їли. Вони викликали мене до себе в кабінет і питали, чи не встаєте ви вночі, щоб поїсти, доки ніхто не бачить».

Я засміялася: «Але ти тепер мусиш мені повірити, оскільки стала свідком дивовижної сили Фалунь Дафа!» Вона теж засміялася від захоплення. Я продовжила пояснювати їй правду про Фалунь Дафа. «Я вірю вам! Вірю!» — повторювала вона. Потім вона вийшла з молодіжної організації, що належить КПК, до якої вступила раніше. Я раділа, що ще одне життя, глибоко отруєне пропагандою компартії Китаю, було врятовано.

На восьмий день голодування мене насильно відвезли до лікарні, щоб поставити крапельницю. Коли я повернулася до камери, Мей нервово сказала: «Поки вас не було, приходили поліціянти. Вони пригрозили нам, що якщо ви, як і раніше, відмовлятиметеся від їжі, нас усіх візьмуть під суворий контроль».

Я знала, що поліціянти могли вчинити будь-яке зло. Бачачи злякані обличчя співкамерниць, я подумала: «Я учениця Дафа, і маю чинити так, як наставляє нас Учитель». «Не хвилюйтесь, — заспокоїла я їх. — Заради вас я завтра почну їсти».

Вони всі були зворушені до сліз і казали: «Ви така гарна!»

«Це не я. Це Вчитель Лі навчає нас завжди бути уважними до інших людей», — сказала я. Це була дуже зворушлива сцена.

Наступного дня я збиралася пообідати вперше після дев'ятиденного голодування. Жінка-поліціянтка стала переді мною і, спостерігаючи, як я їм, знімала це на невелику камеру.

«Чому ви спостерігаєте за мною?» — запитала я, але вона нічого не відповіла і пішла відразу після того, як я закінчила їсти.

Під час вечері вона знову знімала все на камеру і пильно дивилася на мене, доки я не з'їла всю вечерю.

Наступного дня я знову спитала її, чому вона так пильно спостерігає за тим, як я їм.

«Ну, тому що люди, які закінчили голодування, не можуть відразу почати так, як ви, тому що їх шлунки не витримують, і їх рве», — сказала вона.

Справді, зі звичайними людьми так і відбувається, але я — практикувальниця Дафа. Я знову відчула на собі надзвичайну силу Дафа.

Одного ранку в той час, коли я починала виконувати вправи, мої співкамерниці, вишикувалися в ряд, і Мей покликала мене: «Ідіть сюди, будь ласка. Ви можете навчити нас виконувати вправи Фалуньгун?»

Я була глибоко зворушена їхнім почуттям справедливості й мужністю, яку вони виявили, перебуваючи в центрі ув'язнення. Я стала перед ними й почала навчати їх першому комплексу вправ «Будда розтягує тисячу рук».