Вчитель супроводжує мене на шляху самовдосконалення

(Minghui.org) Я сільська мешканка і не здобула хорошої освіти, але це не завадило мені до цього дня дотримуватися віри у Фалунь Дафа.

Передвизначений зв’язок із Дафа

Я страждала від багатьох хвороб, включно з трахеїтом, камінням у нирках, синдромом Меньєра і головним болем, до того, як почала вдосконалюватися. У 1998 році одна практикувальниця з мого села порадила мені: «Ти постійно хворієш, то чому б тобі не почати практикувати Фалунь Дафа?» Тоді я подумала, що вивчатиму цю систему самовдосконалення, якщо вона допоможе мені позбутися хвороб. За кілька днів до мене додому прийшли практикувальники, щоб переглянути відеолекції Вчителя. Я почала вдосконалюватися за Фалунь Дафа й незабаром вилікувалася від усіх хвороб.

20 липня 1999 року компартія Китаю почала переслідувати Фалунь Дафа. Наша група з вивчення Фа розпалася, я втратила середовище самовдосконалення і впродовж майже трьох років практикувала нестаранно. Однак Учитель не відмовився від мене, він направляв мене, і за підтримки інших практикувальників я намагалася йти шляхом удосконалення.

Завдяки тривалому вивченню Фа я стала чіткіше розуміти відповідальність практикувальників у період Виправлення Законом. Я жалкувала про те, що в минулому відхилилася від шляху вдосконалення, і тому відчувала співчуття до тих практикувальників у нашому селі, які відстали. Я залишала матеріали з роз'ясненням правди біля їхніх будинків. Зрештою, це живі істоти, які мають певні стосунки з Дафа, до того ж їх знаюча сторона прокинулася. У результаті семеро практикувальників повернулися до самовдосконалення.

Співпрацювати Єдиним Тілом і рятувати заарештованих практикувальників

Одного нашого практикувальника ув'язнили до виправно-трудового табору. Почувши про це, я сказала співучням, що нам не слід приймати переслідування і ми повинні врятувати цього практикувальника. Співучні погодились, але вважали, що надії на його порятунок мало. Ніхто не хотів чи не наважувався цим займатися.

Я знайшла сім'ю цього практикувальника. Його мати теж практикувала, але була не зовсім старанною практикувальницею. Я звернулася до неї: «Тітонько, ваш син не скоював злочину. Ми маємо поїхати до трудового табору і попросити, щоб його відпустили». Батько практикувальника, який не розумів, що ми, практикувальники, робимо, сердито сказав: «Нехай він залишається там!» Але я твердо відповіла йому: «Під захистом Вчителя я зможу врятувати його!» З сильними праведними думками ми з матір'ю заарештованого практикувальника тієї ночі поїздом поїхали до столиці провінції, де розташовувався виправно-трудовий табір.

Наступного ранку ми вже прийшли до табору. Охоронці запитали нас: «Що ви тут робите?» — «Забираємо одну людину і веземо її додому» — «Кого?» — «Такого-то». Вони переглянулися, й один із них сказав: «Нам не говорили, що його термін добіг кінця. Хто сказав вам прийти?» Я спокійно відповіла: «Ви. І ви маєте швидко його звільнити».

Охоронці відмовилися, тоді я сказала їм: «Ми пройшли довгий шлях, це було нелегко для його матері». На той час зло в інших просторах було шаленим, воно спричиняло в мене жахливий головний біль. Я відправляла праведні думки, заперечуючи переслідування, і думала: «Я маю повернути цього практикувальника». Охоронці не дозволили нам увійти до трудового табору, але ми не здавались і продовжували відправляти праведні думки. Практикувальники в цьому місті також відправляли праведні думки, щоб допомогти нам. Коли наступного ранку ми знову прийшли до воріт трудового табору, охоронці відпустили цього практикувальника.

Наш успіх у порятунку практикувальника викликав справжню сенсацію в повіті і надихнув практикувальників протистояти тим, хто нас переслідує. З того часу, коли в нашому повіті заарештовували практикувальників, співучні просили мене допомогти. Так я стала координатором у нашому повіті.

Іншим разом заарештували практикувальницю, і ми спільними силами намагалися врятувати її. Син заарештованої практикувальниці захотів, щоб я поїхала з ним до центру ув'язнення. Я попросила начальника центру звільнити практикувальницю, але він сказав, що не має повноважень робити це, і порадив нам звернутися до місцевої поліції.

Ми пішли до начальника місцевого відділення поліції, і я сказала йому: «Ваше відділення знаходиться недалеко від будинку такої-то (мається на увазі заарештована практикувальниця), ви могли б сходити туди й розпитати про неї. До того, як вона почала вдосконалюватися за Фалунь Дафа, вона була сварливою і злісною, і задирала всіх в окрузі. Ставши практикувальницею, вона змінилася, і зараз це хороша, добра людина. Вона дотримується принципів „Істина-Доброта-Терпіння“, але ви заарештували її. Як ви можете це пояснити? Вам доведеться подбати про її сина, якщо ви не звільните її».

Начальник не хотів нічого робити для практикувальниці. За ніч наші практикувальники виготовили листівки, у яких була фотографія цього начальника й розповідалося про його злочини, і розклеїли їх усіма вулицями. Родич начальника сказав нам: «Будь ласка, не робіть більше нічого подібного; він добра людина і змушений виконувати накази, щоб зберегти роботу. Ви змусили його втратити обличчя в очах громадськості». Можливо, через цей тиск через кілька днів практикувальницю звільнили.

Ще одна практикувальниця була заарештована і відправлена до центру ув'язнення. Ми пішли просити про її звільнення, але нас не пустили до центру ув'язнення. У цей час під'їхала машина, і ворота відчинилися. Я скористалася шансом і заблокувала електричні ворота, не давши їм зачинитись, і ми увійшли. Завдяки нашим зусиллям заарештована практикувальниця була звільнена.

Учитель сказав:

«Як учні мають праведних думок достатньо —
Учитель Небо ціле з легкістю переверне»

(«Милість Учителя, проявлена до учнів» зі збірки Хун Їнь 2).

Коли ми дотримуємося настанов Учителя, він допомагає нам досягти мети. Я вдячна Вчителю за милосердя до практикувальників.

Підтвердження Фа в іншому місті

Через деякий час я поїхала до міста, де жила сім'я сина, оскільки треба було допомогти в догляді за їхньою дитиною, і негайно зв'язалася з місцевими практикувальниками.

Через мовний бар'єр у мене було менше можливостей роз'яснювати правду людям віч-на-віч, тому я організувала пункт виготовлення матеріалів для місцевих практикувальників. Невістка обурилася: «Як ви смієте робити це тут?» Але я спокійно відповіла: «Я — життя, яке прийшло заради Фа. Моя відповідальність — роз'яснювати правду й підтверджувати Фа. Якщо ти боїшся, я поїду додому». Син підтримав мене. «Не турбуйся про це, — сказав він дружині. — Цзян Цземінь був головою компартії Китаю. Хіба хтось із поліціянтів не боявся його? Але чи боялася його колись наша мати? Хто може контролювати питання віри?» З того часу вони більше не втручалися. Я не втомлювалася і була щаслива, попри те, що доглядала дитину, готувала їжу і виготовляла матеріали, що роз'яснюють правду.

Через два роки в цьому районі відбулися масові арешти практикувальників, включно з координатором і співучнями, які працювали на пункті виготовлення інформаційних матеріалів. Коли настав час робити настільні і настінні календарі з роз'ясненням правди, місцевий координатор підійшов до мене, щоб обговорити це питання: «Прибули матеріали, куплені заарештованими практикувальниками, але ніхто не наважується їх забрати. Ви можете зберігати їх у себе вдома?» Навіть перебуваючи під тиском, я думала про те, що це необхідно для Дафа і людей, яких потрібно рятувати, й про те, які труднощі зазнає Учитель, рятуючи живих істот. Я сказала собі: «Мені не треба обговорювати це із сином та невісткою, я можу прийняти власне рішення». Я без вагань відповіла «так». Практикувальник зі сльозами на очах подякував Вчителеві: «Дякую, Вчителю! Дякую, Вчителю! Вчитель послав нам хорошу практикувальницю!» Підвал нашого будинку перетворився на склад матеріалів для календарів.

Я врятувалась, відправляючи сильні праведні думки

Якось я поїхала до центру міста з іншим практикувальником, щоб обміняти грошові купюри, на яких були надруковані слова, які роз'яснюють правду, на нові. На контрольно-пропускному пункті нас попросили показати посвідчення особи. Як тільки посвідчення особи іншого практикувальника, водія автомобіля, було проскановано, комп'ютер показав, що він практикувальник Фалуньгун. Зі мною все було добре, але його негайно посадили в поліційну машину. Поліціянти попросили мене зачекати. Я запитала їх: «А що, практикувальникам Фалуньгун не дозволяється їздити дорогою?» Поліціянт сердито запитав: «Ви хочете поїхати? Так їдьте». Я сказала: «Ні, я не поїду. Ми ще не закінчили наші справи. Це ви зупинили нас і відмовляєтесь відпустити».

Сидячи в машині, я повторювала вірші Вчителя:

«Маєш страх — то воно за це вхопиться.
Думка праведна — та зло розвалиться.
Вдосконалювальник — Фа несе в собі.
Думки праведні шле — гинуть біси гнилі.
Як Святий — Фа підтверджує у світі цім.»

(«Чого боятися?» зі збірки Хун Їнь 2)

Відправляючи праведні думки, я благала Вчителя: «Ми приїхали сюди разом, ми маємо повернутися теж разом». Через деякий час практикувальник вийшов із поліційної машини і швидко поклав USB-накопичувач у мою сумку. Поки поліціянти не звертали на мене уваги, я швидко переклала його до маленької сумочки.

Поліціянти почали перевіряти машину. Вони обшукали сидіння, заглянули під килимки для ніг, але нічого не знайшли. Побачивши велику сумку, вони запитали, чия вона і що в ній. Я сказала: «Це готівка!» «Що ви збираєтеся робити з такою купою грошей?» — Запитали вони. Я відповіла: «Їду додому на похорон брата!» Вони мені не повірили, тому я зателефонувала таксисту, який нещодавно підвозив мене до лікарні до помираючого брата. У мене випадково опинився номер телефону цього водія. Я сказала йому телефоном: «Мій брат щойно помер». А потім віддала телефон поліціянту, щоб він переговорив із водієм. Я почула, як поліціянт сказав йому: «Усе гаразд, усе гаразд. Ми просто хочемо поставити їм кілька запитань. Ми відпустимо їх за деякий час».

Під захистом Вчителя ми змогли з мудрістю уникнути небезпеки.

Вчитель захистив мене від великої небезпеки

Мій шлях вдосконалення не був гладким. Одного разу, коли я з іншими практикувальниками працювала над порятунком людей, щось трапилось із сім'єю мого сина. У мені прокинулося занепокоєння за сина, а також образа на невістку. Я почала втрачати концентрацію під час вивчення Фа, а в тілі проявилася хвороботворна карма. Я розуміла, що мій стан самовдосконалення був неправильним, тому віддала два принтери з пункту виготовлення інформаційних матеріалів іншим практикувальникам і вирішила зробити перерву, щоб упорядкувати свій стан.

Через кілька місяців співробітники прокуратури увірвалися до мого дому, сфотографували все та пішли. Пізніше я дізналася, що це сталося через конфлікт щодо квартири, яку купив мій син. Це не мало жодного відношення до практики самовдосконалення. Це була хибна тривога. Згадуючи цей інцидент, я виявила в собі страх. Я трохи боялася, тому що мої принтери часто були включені, і багато матеріалів, які роз'яснюють правду, лежали на виду. Якби принтери були там і їх знайшли, наслідки були б немислимими. Я подякувала Вчителеві за захист.

Я знаю, що в мене все ще багато пристрастей, але я сповнена рішучості більше вивчати Фа, асимілюватися з Фа, беззастережно дивитися в себе й добре виконувати роботу з підтвердження Фа.

Дякую Вчителю за милосердя та благословення. Тільки домагаючись подальшого прогресу на шляху самовдосконалення, я можу віддячити Вчителеві за милосердя і повернутися до свого справжнього дому разом із Вчителем!