Бути непохитною перед випробуваннями

(Minghui.org) У вдосконаленні за Законом Будди практикувальник має повернутися до свого істинного «Я». Це вимагає наполегливості й рішучості. Не можна вагатися перед різними випробуваннями та необхідно зробити правильний вибір.

Я пам’ятаю сон, який наснився мені в перші дні практики Фалунь Дафа. Був літній день, і ми з молодшою сестрою чоловіка сиділи у дворі в тіні дерева, насолоджуючись прохолодним повітрям. Поруч із нами був колодязь. Раптом я побачила тисячі мурах, що заповзали в кровоносні судини моєї ікри. В одну мить вони вже повзали в прозорих судинах по всьому моєму тілу. Мені стало гидко, тому що я відчула, що вони дуже брудні. Я швидко почала висмикувати кровоносні судини, кидаючи їх на землю. Сестра благала: «Будь ласка, не висмикуй свої судини! Ти помреш!» Я твердо відповіла: «Я краще розіб’юся вщент, ніж матиму в собі ці брудні речі!»

Залишився лише порожній шар шкіри. Коли я побачила навколо себе на землі розкидані кровоносні судини, всередині яких кишіли мурахи, то з огидою наступила на них і розчавила.

Тут я прокинулася, і все моє тіло було мокрим від поту. Я усвідомила, що Учитель Лі (засновник Дафа) очистив мій організм. Я переродилася і більше вже не була звичайною людиною! У мене був лише шар людської шкіри на поверхні. Я зрозуміла: скільки б труднощів і перешкод не зустріла у вдосконаленні, я йтиму за Вчителем і, без сумніву, повернуся до свого справжнього дому!

Коли компартія Китаю (КПК) у липні 1999 року розпочала переслідування практикувальників Фалуньгун (Фалунь Дафа), я без вагань стала на шлях боротьби з переслідуванням, підтвердження Фа, роз’яснення правди й пробудження людей.

Кожна перешкода і труднощі, з якими я стикалася на шляху вдосконалення, були пов’язані з прийняттям правильного вибору.

Якось 1999 року, під час літніх канікул, до мене прийшов поговорити керівник заводу, на якому я викладала. Я працювала вчителем у заводській школі для дітей співробітників. Директор запитав мене, чи хочу я зберегти свою посаду викладача, чи буду дотримуватися своєї віри у Фалунь Дафа. Я без вагань обрала Фалунь Дафа. Після цього я втратила викладацьку посаду в школі, і мене в рамках «перевиховання» перевели на завод. Моя сім’я, родичі й друзі не зрозуміли мого вибору. Тоді я почувалася безпорадною. Я намагалася знайти час для вивчення Фа. Дафа вселяв у мене нескінченну надію і мужність.

Я була найстаршим за віком працівником у заводському цеху. Мені було за сорок, тоді як більшість робітників цеху були молодими тимчасовими робітниками. Щодня я починала працювати о 5:30 ранку й закінчувала роботу о 22:00. Це була конвеєрна робота в стрімкому темпі, і працівники мали лише 10-хвилинні перерви на їжу та відвідування вбиральні. Як правило, у святкові дні робітникам дозволялося брати вихідний, але мені — ні. За мною постійно стежили.

Тоді я відчувала, що мене мучили й морально, і фізично. Кожен день здавався вічністю. І все-таки я жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Як практикувальниця, я знала, що негаразди — це можливість усунути карму, людські пристрасті та підвищити свій Сіньсін.

Я часто думала, що я є ученицею Вчителя і отримала велику користь від Дафа. Як я можу тільки брати, нічого не віддавати натомість? Як практикувальниця Дафа, яка розуміє правду про Дафа, я маю проявити ініціативу: стати на захист Дафа й домогтися справедливості щодо Вчителя! Це основа для практикувальника Дафа.

1 жовтня 2000 року ми зі співучнем вирушили до Пекіна апелювати на захист Фалунь Дафа, маючи намір роз’яснити правду про Дафа й домогтися справедливості щодо Дафа і Вчителя. Мене заарештували місцеві поліціянти, коли побачили на дорозі, і доправили прямо до центру ув’язнення. Мене незаконно тримали під вартою 10 діб.

Мій 70-річний батько-пенсіонер був приголомшений, дізнавшись, що мене затримали. Він дуже засмутився і розлютився. Сховавшись на балконі, він плакав від горя. Коли я повернулася додому, то розповіла про все батькові. Він не звинувачував мене, а просто сказав, що КПК має свої методи управління людьми, і порадив мені бути обережною. Через день батько сказав: «Вчора, коли я їхав велосипедом на квітковий ринок, то думав про тебе. Я думав, яка в мене чудова дочка! Я дуже тобою пишаюся!» Я знала, що це Вчитель надихав мене, використовуючи слова мого батька.

Влітку 2001 року через те, що я відмовилася зректися віри у Фалунь Дафа, місцевий «Офіс 610» погрожував моїй мамі та чоловікові. Їм наказали змусити мене пройти курси «промивання мозку» в провінційній в’язниці. Вони погрожували не тільки мені, а й чоловікові, сказавши, що він втратить роботу, якщо я не кину практикувати. Члени моєї родини і співучні порадили мені піти з дому й десь сховатися, щоб уникнути переслідування. Тоді я відкинула все — славу, багатство, сім’ю, життя і смерть, і вирішила, що не піду з дому й не сховаюсь, а зустріну все з гідністю. Я вірила, що Вчитель поряд зі мною, й останнє слово за Вчителем. Я зберігала праведні думки та не пішла на компроміс. Вдома я оголосила голодування на знак протесту.

Місцева поліція і керівники мого підприємства змусили мого чоловіка відвідати центр «промивання мозку» провінційної в’язниці, брехливо називаючи «успішними» заняття з ідеологічної обробки. Як тільки чоловік приїхав туди і вийшов із машини, то побачив, як кілька бандитів витягують із машини жінку середніх літ і тягнуть її у двір. Один із них глузливо сказав: «Вона навчиться слухатися за кілька днів». Насправді практикувальників Фалунь Дафа, які не «перевиховалися» в класі «промивання мозку», негайно відправляли до в’язниці. Унаслідок переслідування деякі стали інвалідами, а деяких навіть закатували до смерті.

Коли чоловік повернувся із центру «промивання мозку», поліціянти й керівники мого підприємства одразу ж прийшли до нас у будинок, готуючись відвезти мене до центру «промивання мозку». Чоловік показав на їжу на столі та сказав їм, що я оголосила голодування, і вже три дні не їм і не п’ю. Вони побачили, що я лежу на ліжку із заплющеними очима. Я не сказала ні слова. Зрештою, вони пішли, так і не зумівши змусити мене піти з ними.

Поліція перестала переслідувати мене не через мої чесноти чи здібності, а тому, що я серцем була у Фа, і Вчитель захистив мене!