Проходження випробування життям і смертю

(Minghui.org) Мені 82 роки, і я практикую Фалунь Дафа вже 27 років. Для мене дуже важливо розповісти вам про те, як я нещодавно пройшла випробування життям і смертю.

6 вересня в мене почала сильно боліти права частина тіла. Я не могла ні нахилитися, ні встати. Першою моєю думкою було: «Раніше в мене були плеврит, збільшена печінка і збільшена селезінка. Після того, як я почала практикувати Фалунь Дафа, я одужала від цих недуг. Чому ж у мене знову з’явилися проблеми зі здоров’ям?»

Біль був сильним. Я не могла випрямити спину, сидіти прямо. Могла тільки лежати на дивані або ліжку. Кілька днів я майже не спала. До того ж насилу могла з’їсти тільки дві ложки рідкої каші.

Молодша сестра зателефонувала мені з Гуанчжоу й настійно попросила пройти обстеження в лікарні. Я сказала, що не хвора. Вона запитала: «Якщо ти не хвора, тоді чому в тебе все болить?» Я відповіла: «Ти не розумієш, оскільки не вдосконалюєшся! Я проходжу випробування, усуваю карму. Це сталося тому, що я погано вчиняла, тепер старі сили скористалися цією лазівкою».

Я не могла вивчати Фа й виконувати вправи. Я розуміла — у мене хочуть забрати життя. Спираючись на ліжко, я опустилася на коліна перед портретом Учителя і попросила: «Учителю, будь ласка, допоможіть мені! Не дайте старим силам забрати мене. Я твердо вірю в Учителя і Фа! Я буду вивчати Фа, практикувати вправи й старанно виконувати три справи! Я хочу слідувати планам Учителя і, щойно одужаю, допомагатиму Вчителю врятувати ще більше живих істот!»

Дивитися в себе

Члени моєї сім’ї (які теж практикують Дафа) і співучні нагадали мені подивитися в себе і зрозуміти, чому це сталося. На поверхні виглядало так, що я вдосконалююся непогано: щодня вивчаю Фа, виконую вправи, відправляю праведні думки. Однак я не вдосконалювалася по-справжньому й не старанно виконувала всі три справи.

Минулої зими дороги вкрилися льодом, тож я виходила на вулицю лише кілька разів, щоб розповідати людям про Фалуньгун і переслідування. Я виправдовувала себе тим, що дороги слизькі, і можна впасти. Цього року я кілька разів виходила поговорити з людьми. Але коли до мене в гості приїхала старша дочка з Вейхая, мій графік було порушено. Я не встигала щодня читати Фа й виконувати вправи, але зате щодня дивилася відео разом із донькою. Я стала майже, як звичайна людина.

Старі сили також намагалися різними способами заважати мені. Одного разу вночі мені уві сні з’явилися батьки, які померли багато років тому. Наснилося ще, що до мене підійшов колишній практикувальник, який нещодавно помер.

Моя друга дочка розповіла мені історію, яку прочитала на своєму смартфоні: «Одна людина тяжко захворіла. Сім’я пішла в банк, щоб зняти для нього гроші з рахунку. Але для зняття готівки в банку наполягали на його присутності. Рідним довелося привезти хворого в банк».

Ця історія нагадала мені, як п’ять років тому три мої доньки й сестра склалися грішми та купили квартиру. Пізніше продали її. Частину вторгованих коштів залишили зберігатися в мене, але я їх не повернула. Я зрозуміла, що в мене сильна пристрасть до особистих інтересів.

Після цього я промучилась понад 12 днів. Але щойно повернула гроші, одразу відчула полегшення, і тієї ночі змогла заснути. Я була схвильована! Я знала, це Вчитель підбадьорював мене!

Однак час від часу я все ще відчувала біль. Він припинявся, коли ми з донькою вивчали Фа, але знову поновлювався, щойно закінчували читати. Я почала виконувати вправи. Оскільки мені було важко стояти, я притулялася до стіни.

Я продовжувала шукати в себе пристрасті й виявила образу на старшу дочку і її чоловіка. Мій син раніше працював у її чоловіка. Вони разом поїхали до Тибету на пошуки золота. Однак добути золото їм не вдалося, бо в сина стався інсульт, і він помер.

Я звинувачувала їх усі ці роки й, щойно бачила, одразу згадувала сина. Я зрозуміла, що це неправильне ставлення, що в кожного своя доля. Людські уявлення заважали мені підвищитися у вдосконаленні. Я сказала собі, що маю відкинути ці уявлення звичайних людей.

Я згадала, що раніше вбила багато мух, комарів, мурах тощо. Я сподівалася вирішити цей кармічний борг по-доброму і про себе цитувала Фа Вчителя про милосердне розв’язання проблеми.

Пристрасть до страху

Я також знайшла в собі страх. Шість років тому, коли я гостювала взимку в доньки, керівник мікрорайону разом із поліціянтами заарештували мене й доправили в поліційну дільницю. Знімаючи мене на відеокамеру, вони зажадали від мене не займатися Фалуньгун і покинути цей район. Вони хотіли, щоб я поїхала у Вейхай. Злякавшись, я пішла на співпрацю з ними: сказала, що припиню практикувати і поїду у Вейхай. Щойно я це вимовила, одразу зрозуміла, що зробила помилку.

Понад шість років я нікому не говорила про це. Дочка (практикувальниця Дафа) кілька разів запитувала мене. Я лише відповідала, що нічого не підписувала. Я боялася зізнатися в скоєному тому, що в моїй голові лунав голос: «Ти не можеш зізнатися, після цього ти більше не будеш потрібна своєму Вчителеві». Я також боялася втратити репутацію перед співучнями.

Учитель сказав:

«Насправді, скажу вам, матерія і дух — це одне й те саме» («Чжуань Фалунь», лекція перша).

Я думала, що такою відповіддю на їхню вимогу просто вийшла зі становища, але насправді не збиралася так вчинити. Я нічого не підписувала. Коли я задумалась над цим, то зрозуміла, що несерйозно ставлюся до вдосконалення!

У наступні шість років старі сили намагалися різними способами змусити мене визнати їхні плани. Коли я пішла обміняти штани, власник магазину намагався вмовити мене купити похоронний одяг. У дні Цінміна (свята поминання покійних) я побачила небесним оком покійних чоловіка й сина, навіть побачила себе мертвою. Я зрозуміла, що це сталося через мої пристрасті.

Я також згадала, як 20 років тому посеред ночі до мене додому прийшла поліція, щоб заарештувати чоловіка. Вони тягнули мене за руки й ноги та змушували наступити на портрет Учителя. Це сталося тому, що в мене був страх. Зло скористалося моїми упущеннями у вдосконаленні, використовувало мою розумову карму й людські уявлення. Воно намагалося заманити мене у свої пастки.

Повне одужання

Я розповіла членам своєї сім’ї про те, що накоїла шість років тому. Я зізналася Вчителеві у своїх проступках. Щоб анулювати свої слова, написала урочисту заяву. Через 24 дні мій стан нормалізувався, і я одужала. Тепер я можу разом зі співучнями допомагати Вчителю рятувати живих істот.

Милосердний Вчитель неодноразово намагався мене пробудити й не відмовлявся від мене! Якби не захист і підказки Вчителя, я б не вижила в пастках, розставлених старими силами. І не була б тут зараз із вами!

Словами не висловити мою вдячність Учителю! Я буду старанно вивчати Фа, вдосконалюватися, виконувати три справи й повернуся додому разом з Учителем.