Звільнення від образи

(Minghui.org) Нещодавно я почув, що кілька практикувальників померли, або проходять через випробування, що загрожують їхньому життю. Причини, що стоять за кожним із цих випробувань, непрості, але я помітив, що старі сили переслідують тих практикувальників, які ще мають почуття образи. Удосконалення — це серйозна справа, і я бачу, що практикувальники, які мають цю проблему, зустрічаються із серйозними випробуваннями. Мені хотілося б нагадати практикувальникам, що треба приділяти увагу усуненню почуття образи.

Образа протилежна принципам Всесвіту «Істина-Доброта-Терпіння» (кит. «Чжень-Шань-Жень»). Вона заважає нам рятувати живих істот із милосердям і створює величезні бар’єри серед послідовників Дафа. У серйозних випадках деякі практикувальники навіть можуть звинувачувати у своїх труднощах Учителя Лі (засновника Фалунь Дафа) і Дафа. Я зрозумів, що у світі людей образа проявляється у вигляді негативних думок, але в інших просторах вона є у вигляді злих життів, або матеріальних елементів, як-от елементи злого духу комунізму. Якщо ми не можемо своєчасно усунути ці елементи, це може завдати шкоди Небесним тілам нашого Всесвіту, або навіть знищити їх.

Багато практикувальників знають, що образа — це погана матерія, але їм важко повністю позбутися її. Я хотів би поділитися своїм розумінням цього питання, ґрунтуючись на тому, із чим я зіткнувся нещодавно.

Я дуже добре знав, що ображатися на інших людей неправильно, але не міг позбутися цього. Такі думки не відповідали принципам Фалунь Дафа «Істина-Доброта-Терпіння». Я мав заперечувати й усувати їх, коли вони з’являлися. Однак я був пасивний у цьому питанні, хоча знав, що далекий від стандартів, які висуваються до практикувальників.

Учитель сказав:

«Терпіння — це ключ до підвищення Сіньсін. Терпіння з обуренням, відчуттям несправедливої образи, зі сльозами — це терпіння звичайної людини, пов’язане з пристрастю до занепокоєння. Лише терпіння, яке зовсім не має обурення, без почуття образи — це терпіння вдосконалювальника». («Що таке терпіння», Суть сумлінного вдосконалення).

Я обговорив питання, які мене турбували, з іншим практикувальником. Його думка була такою:«Як ти можеш звинувачувати інших? Проблеми — це результат того, що ти занадто довго не можеш досягти стандартів, висунутих практикувальникам. Тому інші люди поводяться так, щоб надати тобі можливість і умови для підвищення. Як ти можеш звинувачувати їх? Ти маєш бути їм вдячний! Після того, як ти по-справжньому підвищишся і досягнеш стандартів практикувальника, чи будуть вони ставитися до тебе так?»

Його слова вразили мене. Я ніколи не думав про це з такого погляду. Тому зрозумів, що Учитель нагадав мені про мою проблему, використовуючи слова цього практикувальника. Я справді маю дякувати всім людям — практикувальникам і тим, хто не практикує, — які, як я вважав, «шкодили» мені, а насправді виносили труднощі й сприяли моєму підвищенню. Замість того, щоб звинувачувати, я маю дякувати їм! Почавши так думати, я відчув, як моє серце наповнюється милосердям і спокоєм, але водночас жалем і каяттям, тому що я завдав шкоди іншим. Я виявив, що моє вперте людське уявлення зникло після того, як змінилися мої думки. У той момент я відчув, що всі матерії, пов’язані з образою, розклалися.

З того дня я помітив, що моє почуття образи ослабло. Коли б воно не проявлялося, я вже міг розкласти його однією думкою. Із цього випадку я зрозумів важливість зміни мислення для позбавлення від образи.

У «Чжуань Фалунь», головній книзі Фалунь Дафа, Учитель чітко пояснив, що під час конфліктів ми отримуємо чотириразову користь за один раз. Тому ми маємо дякувати людині, яка створила проблему. Хоча я читав це місце багато разів, але не міг повною мірою зрозуміти через те, що, вивчаючи Фа, не застосовував усе це на практиці. Я усвідомив, що це було ознакою прояву лінощів у вдосконаленні, або, можливо, забруднення нехорошими речами суспільства. Я робив більший акцент на славі, прибутку й емоціях, а не на вірі, вдосконаленні чи поверненні до своєї істинної природи.

Оскільки я хотів підвищитися і усунути свій поганий стан, Учитель допоміг мені зрозуміти це питання.

Одна з поверхневих причин, що спричиняє в людей образу, полягає в тому, що вони вважають, ніби їхній репутації, вигоді або почуттям було завдано шкоди. Коли люди поглинені мирськими турботами, вони цінують їх і міцно тримаються за всі інтереси, яких набувають. Слава, вигода й почуття у світі людей здаються їм дуже реальними. Ті, хто вдосконалюється, на відміну від звичайних людей, навпаки, не прагнуть речей мирських людей. Справжня мета життя людини полягає в тому, щоб повернутися до витоку життя, а не в тому, щоб прагнути слави, вигоди й почуттів. Усе в цьому світі — ілюзія; тому це місце і створено для вдосконалення.

Якщо ми зможемо дотримуватися цього розуміння в тих випадках, коли наші пристрасті до репутації, вигоди й почуттів зазнають ударів, і нагадувати собі, що ми — вдосконалювальники, то ми більше не розглядатимемо ситуації, що завдають нам болю, як щось погане, а вважатимемо їх хорошими речами, які дають нам змогу підвищитися і отримати чотирикратну вигоду за один раз. Тоді замість образи на іншу людину ми будемо відчувати вдячність до неї.

Усі ці люди й ситуації, які, як ми вважали, завдавали нам шкоди, насправді надавали нам умови й можливості прокласти шлях до нашого підвищення, поліпшення і досконалості. Ми маємо розуміти, що тим, хто брав участь у цьому, було нелегко, і ми мусимо дякувати їм. Якщо ми дійсно зможемо досягти цього стану, почуття образи буде усунуто.

Звісно, усунення образи також передбачає усунення інших людських пристрастей, зокрема заздрості. У кожного практикувальника є своє розуміння того, що таке вдосконалення.

Я просто хотів поділитися розумінням, яке з’явилося після того, як я змінив своє мислення.