У 91 рік я розчищала дах від снігу

(Minghui.org) Мені 94 роки. Я живу у віддаленій сільській місцевості. Мені пощастило отримати Фа в 1996 році, і після цього всі хвороби, які завдавали мені страждань більшу частину життя, зникли. Немає таких слів, якими я могла б висловити свою подяку Вчителю! Учитель і Дафа продовжили моє життя.

Мені майже 100 років, але я почуваюся енергійною та активною, і в глибині душі молодою. Я хотіла б усім розповісти про те, якою прекрасною є практика Фалунь Дафа.

На початку 1996 року (мені було 67 років) я, накульгуючи, як завжди, волочила своє огрядне тіло в будинок, де грали в карти. Тоді гра в карти була для мене єдиним приємним проведенням часу. Але того дня все пішло не так, і я кілька разів програла. Засмучена, я вийшла звідти й пішла додому.

Проходячи повз будинок племінника, мені раптом захотілося зайти до нього. Дружина племінника збиралася дивитися якийсь відеозапис і запросила мене приєднатися до неї. Ми сіли й почали разом дивитися.

«Ви зрозуміли, про що йдеться в цій лекції?» — запитала вона мене після перегляду першої лекції.

«Так, — відповіла я із захопленням. — Лекція зрозуміла та гарна! Я мала тепло в усьому тілі й дуже гарні відчуття!»

«Це лекції Вчителя Фалунь Дафа. Хочете подивитися другу лекцію?» — запитала дружина племінника.

Після перегляду другої лекції я запитала: «У вас є ще? Я хотіла б подивитися всі!»

Під час перегляду відео лекцій Учителя я відчувала, як кожне сказане Учителем слово входило в мою свідомість, яка була дуже ясною. Я чудово себе почувала! Ніколи раніше мені не було так добре й спокійно. «Це незвичайна практика!» — подумала я.

Я не знала, що таке Фалунь Дафа, але зрозуміла, що це щось дуже гарне, і попросила дружину племінника купити мені всі касети з відео лекціями.

Отримавши всі відеозаписи лекцій Учителя, я відчула, що в моєму житті сталося щось незвичайне й мені так пощастило! Я слухала лекції Вчителя щодня, і щойно вмикала плеєр, моє тіло оточувало якесь тепло, яке занурювало мене в неймовірно комфортний стан.

Слухаючи лекції знову й знову, я навіть не усвідомила, у який період мої ноги перестали німіти, біль у колінах минув, і я змогла нормально ходити! Гра в карти більше не цікавила мене, я припинила лихословити й більше не відчувала себе нещасною. Моє серце наповнилося невимовною радістю!

Одного разу хтось запитав мене: «Який засіб ви приймаєте? Ви стали виглядати набагато молодше й більше не кульгаєте».

«Я вдосконалююся за Фалунь Дафа! — відповіла я. — Ви чули про цю практику? Вона дивовижна! Я ще не вивчила вправи, а моє тіло вже так змінилося завдяки прослуховуванню лекцій Учителя! Ноги в мене більше не болять, хвороба горла теж зникла. Тож хіба Дафа не дивовижний?!»

До початку вдосконалення за Дафа я мала багато різних хвороб, особливо мене турбували проблеми з горлом. День і ніч я відкашлювала мокротиння з кров’ю й часто не спала ночами через сильний кашель. Через пекучий біль у грудях, що поширювався аж до горла, у мене з’явилася звичка хапатися за груди й поплескувати по них, ніби це могло полегшити біль.

Я могла пропустити вживання їжі, але ніколи не пропускала прийом ліків. Доводилося приймати так багато препаратів, що від цього мої коліна деформувалися та стали квадратними. Спекотним літом я носила щільні штани, але ноги однаково були холодними як лід.

Я ходила до лікарів, вживала ліки західної та китайської медицини, шукала народні засоби тощо, але нічого не допомагало. Щоб забути про свою ситуацію, я грала в карти, і це відволікало від сумної реальності. Якщо я засмучувалася, то так виходила із себе, що мої гучні лайки чули всі сусіди, але ніхто не наважувався зупинити мене.

До 68 років мої хвороби так посилилися, що діти приготували мені одяг для похорону. Ніхто не очікував, що я зустріну Фалунь Дафа, почну вдосконалювати свідомість і тіло, та моє життя повністю оновиться й стане щасливим, а здоров’я — гарним. Відтоді я завжди сповнена енергією, їжджу на велосипеді в поле, де з легкістю виконую всю необхідну роботу — від збирання пшениці та кукурудзи до поливу й орання полів — немає нічого, що б я не могла зробити! Восени я розрівнюю поле важкими залізними граблями. Деякі жителі села запитують: «Невже ви не відчуваєте втоми в такому віці?» Але я дійсно не втомлююся!

У якийсь момент на даху мого будинку з’явилися тріщини. Тоді мені виповнилося 90 років. Оскільки сина й невістки не було вдома, я залізла на дах опівдні та потихеньку залатала щілини. Мій одяг змок від поту, а обличчя почервоніло від сонця. Сусідка, побачивши мене, закричала: «Швидше спускайтеся вниз! Не перегрійтеся в таку спеку!» Я відповіла, що зі мною все гаразд, бо і справді не відчувала спеки.

Одного разу пішов сніг, а сина не було вдома. Попри мій вік, я, узяла бамбукову мітлу й залізла сходами на дах, та очистила його від снігу. Сусід побачив це й закричав: «Я хочу сфотографувати вас і розмістити фотографію в інтернеті, щоб люди побачили, як жінка в 91 рік очищає дах від снігу! Треба відіслати вашу фотографію в книгу рекордів Гіннесса, щоб зафіксувати ваш рекорд!»

Дякую, Учителю, за те, що дозволили мені отримати таку чудову практику!