Після відставання я сповнений рішучості наздогнати прогрес Виправлення Закону (Конференція Фа практикувальників материкового Китаю)

(Minghui.org)

Вітаю, шановний Учителю! Вітаю вас, співучні!

Восени 1998-го мені було 25 років, я працював на будівництві. Відтоді, як я почав практикувати Фалунь Дафа, я слідую за Вчителем на шляху повернення до своєї істинної природи.

У нашому гуртожитку мешкало від 20 до 30 осіб. Один чоловік був теслею, який практикував Фалунь Дафа, і мав кілька книг Фалунь Дафа. У нас тоді не було ні телевізора, ні смартфонів, які є сьогодні, тому будь-які матеріали для читання були дуже популярними. У вільний час усі охоче по черзі читали книги Фалунь Дафа.

Я запитав тесляра: «Що це за книги?» Він відповів: «Фалунь Дафа».

Пізніше я взяв одну з книг (не можу згадати, яку саме) і почав читати. Вона справила на мене велике враження. Я ніколи раніше не чув того, про що говорить Учитель, і мене захопило читання. Мене завжди цікавили незрозумілі явища й таємниці життя, Усесвіту та величезного космосу. Я прагнув дослідити й зрозуміти ці теми, тому те, що було написано в книгах, знайшло відгук у моєму серці.

Найбільше мене тоді захопило те, що Вчитель говорить про будову Всесвіту. Я був вражений тим, наскільки складний та величезний Всесвіт: шар за шаром, кожен більший за попередній. Це повністю зруйнувало моє колишнє уявлення про Всесвіт.

Мій розум відкрився, і в мене з’явився великий інтерес до Дафа. Щовечора після роботи я читав лекції Вчителя, часто до пізньої ночі.

Зрозумівши, що я маю наперед визначений зв’язок із Дафа, тесляр узяв книгу Фалунь Дафа, «Чжуань Фалунь», в іншого робітника й передав мені.

Тоді я викурював пачку цигарок щодня. Якось я читав «Чжуань Фалунь» із цигаркою в роті. Колега сказав: «Як ти можеш курити, читаючи книгу Фалунь Дафа?» Я не зрозумів, що він мав на увазі. Тесляр пояснив: «Він ще не дійшов до цієї частини».

Коли я дійшов до сьомої лекції в «Чжуань Фалунь», я нарешті зрозумів, що мав на увазі колега — йшлося про те, щоб кинути палити. Я виразно пам’ятав, що в той момент у мене в руці було пів цигарки. Потужна сила змусила мене її загасити. Я навіть викинув пів пачки, що залишилася. Я невиразно зрозумів принцип: давати цигарки іншим, це тільки шкодити їм, тому й викинув цигарки.

Закінчивши читати «Чжуань Фалунь», я вирішив удосконалюватися. Я зрозумів, що люди можуть удосконалюватись і стати Просвітленими істотами. Яка неймовірна нагода! Я був сповнений рішучості вдосконалюватися. Бачачи, що я налаштований серйозно, тесляр навчив мене п’ятьох комплексів вправ і відвів у книгарню, щоб я купив усі книги Вчителя.

З того часу я почав свій шлях удосконалення за Фалунь Дафа.

Дивовижні фізичні й психологічні зміни

Через кілька днів після того, як я вперше закінчив читати «Чжуань Фалунь», Учитель благословив мене. Одного вечора, коли збирався спати, я раптово відчув, що не можу поворухнутися. Було таке відчуття, ніби потужний електричний струм проходить через тіло з голови до ніг, а потім від ступень назад до маківки — це повторювалося кілька разів. Сила цього струму змушувала все тіло вібрувати. Тоді я лежав на боці, і голова тремтіла. Я не відчував страху; замість цього зрозумів, що Дафа — справді чудовий і глибокий! Цей досвід зміцнив мою рішучість практикувати.

Виконуючи п’ятий комплекс вправ, я відчув, як тепло підіймається від долонь, переходячи з руки в руку.

Я почувався легко й невимушено, як фізично, так і морально, і втоми від роботи більше не було. Іноді мені здавалося, що я злітаю сходами. З того часу, як я почав удосконалюватися – пережив так багато чудових речей. Я зрозумів, що саме Вчитель надихав мене й дозволив побачити дивовижність і незвичайну силу Дафа. Це зміцнило мою впевненість у вдосконаленні й заклало міцну основу для практики.

Коли я пережив чудеса Дафа в тілі, серце також зазнало величезних змін. Мої погляди на життя та світ докорінно змінилися.

Я працював муляром, і дві людини зазвичай будують стіну разом. З одного боку стіни часто легше працювати, тому обидва працівники вважають за краще робити цей бік. Закінчивши стіну, вони боролися за легшу частину наступної стіни. До практики Фалунь Дафа я теж був таким.

Відтоді, як я почав удосконалюватися за Фалунь Дафа, я вирішив дотримуватися принципів Істина, Доброта, Терпіння (кит. Чжень, Шань, Жень) та суворо оцінювати себе за цими стандартами. Я більше не змагався й не боровся за речі, як інші. Навіть якщо я виконував важчу роботу, то був щасливий, тому що розумів учення Дафа й знав, що терпіти труднощі — це добре та допомагає усувати карму.

Коли настав час їсти, усі хотіли йти першими, і люди завжди йшли без черги. Після того, як я почав практикувати Фалунь Дафа, я перестав йти без черги й більше не скаржився на інших за це. Я почував себе спокійним та умиротвореним.

Рішучість

Навесні 1999 року я працював на будівництві. Оскільки будівництво було закрите, а телевізорів і телефонів у нас тоді не було, я не знав про переслідування Фалунь Дафа компартією Китаю. Тільки наприкінці року, коли робота закінчилася, я поїхав додому міжміським автобусом. Після того, як я сів, до автобуса несподівано зайшов солдат у касці та з гвинтівкою в руках. Із серйозним виразом обличчя він суворо запитав: «Хто практикує Фалунь Дафа? Відкривайте свої сумки!» Усі мовчки відчинили свої сумки.

Він почав перевіряти з останнього ряду, просуваючись уперед. Я не розумів, що відбувається, і в моїй сумці була книга «Чжуань Фалунь». Цікаво, що він не став перевіряти мою сумку й просто пройшов повз. Пізніше я зрозумів, що Вчитель із милосердям захищав мене, практикувальника-початківця.

Коли я повернувся додому й побачив безліч телевізійних репортажів, у яких зводили наклепи на Фалунь Дафа та Вчителя, я зрозумів, що сталося. Компартія забороняла людям практикувати Фалунь Дафа! Щоразу, коли я включав телевізор, він був наповнений брехнею й наклепом на Дафа та Вчителя. Я дивився репортажі, і, хоча я не міг сказати, що було правдою, а що брехнею, та був впевнений в одному: з мого особистого досвіду, Вчитель праведний і Фалунь Дафа праведний! На той час я розумів, що те, про що розповідали по телевізору, було для мене випробуванням. Моя рішучість практикувати Дафа не похитнулася!

Хоча я практикував усього рік і моє розуміння Фа було все ще поверховим, я відчув красу й чудодійну силу Фалунь Дафа, і це глибоко вкоренилося в моєму серці. Що б не говорили по телевізору, це не могло похитнути моєї твердої рішучості й далі займатися Дафа. Коли я бачив нові наклепницькі програми, то просто вимикав телевізор і не дивився його. Я й далі вивчав Фа й робив вправи вдома, попри зовнішнє втручання.

У той час я відчував, що моя рішучість удосконалюватися за Фалунь Дафа була правильною. Тільки пізніше я усвідомив, що був у стані особистого вдосконалення.

Наша важлива місія

Після початку переслідування я пропрацював на будівництві три-чотири роки, їздив туди на початку кожного року й повертався додому наприкінці. Упродовж цих шести-семи місяців, проведених на будівництві, я не міг вивчати Фа або виконувати вправи й почував себе пригніченим. Пізніше я переїхав до міста, де нині мешкаю, і життя стало стабільнішим. Я міг щодня вивчати Фа й виконувати вправи вдома.

Коли я мав час, то часто думав про те, щоб знайти практикувальників. Мені було цікаво, чим вони займаються та скільки людей усе ще вдосконалюються. Я почувався розгубленим — але де я міг знайти практикувальників у цьому незнайомому місті?

Я згадав, що Вчитель говорив про те, що учні Дафа самі створюють власне оточення, а заняття в парках можуть допомогти людям знайти Фа. Приблизно 2008 року я вирішив знайти однодумців, виконуючи вправи на свіжому повітрі.

Одного ранку, я відвів дитину до дитячого садка, і пішов до невеличкої громади. Перед будинком був невеликий парк, і там перебувало лише кілька людей. Я почав виконувати вправи під деревом, сподіваючись, що мене помітять інші практикувальники, і я знайду когось. Я ходив туди два дні, але ніхто не звертав на мене уваги, і не зустрів жодного співучня. Я подумав, що, можливо, це місце занадто маленьке, тому вирішив пошукати більший парк.

Я знайшов велику площу, де багато людей займалися спортом. Я виконував там вправи два дні, але так і не зустрів жодного практикувальника. Я відчував себе збентеженим і безпорадним.

Мені здавалося, що я човен без вітрила, що безцільно дрейфує безкраїм морем, самотній і безпорадний. Минуло ще кілька років і я не міг вже цього виносити. Я спитав колегу на будівництві: «Ви знаєте когось у своєму селі, хто практикує Фалунь Дафа?» Колега, який був приблизно мого віку, відповів: «Мій дядько практикує».

Я був у нестямі від радості й відразу ж запитав адресу його дядька. Я знав, що так влаштував Учитель.

Якось дощовим днем, коли на будівництві не було роботи, я вирушив на пошуки дядька колеги, який жив за 40–50 кілометрів звідси. За допомогою Вчителя я знайшов дорогу до його будинку. Він тепло поговорив зі мною й пояснив мені дещо про «старі сили», чого я не зрозумів.

Він спитав: «Чи є у вас нові статті?» Я здивувався: «Нові статті? Учитель має нові статті?» Він дістав кілька невеликих буклетів і дві товсті книги нових статей. Коли я побачив, як багато в нього книг Учителя, я подумав: «Тут так багато того, чого я не знаю». Я сказав: «Будь ласка, не пояснюйте більше. Я ліпше піду додому й вивчатиму це».

Повернувшись додому, я взяв два вихідні дні й жадібно поглинав книги, читав до пізньої ночі й не відчував втоми. Упродовж цих двох днів вимикали електрику, тому я купив кілька свічок. Коли електрика відключалася, я запалював свічки й далі читав. Я був глибоко зворушений, і сльози часто сповнювали мої очі. Я раптово усвідомив, що в учнів Дафа така велика й важлива місія!

Усі ці роки я був аутсайдером і нічого не знав! Я нічого не зробив! Я не міг прийняти цей факт! Хоча моє серце завжди було твердим у Дафа, і пропаганда КПК ніколи не зупиняла мене. Я витратив стільки років. Я не зробив того, що має робити практикувальник.

У той момент я не міг передати своїх емоцій. Вони були надто складними, щоб передати їх словами. Іноді я мовчки плачу, відчуваючи глибокий сором. Я відчував, що не виправдав сподівань Учителя, який мене милосердно врятував. Також у мені було почуття образи. Це було не тому, що я боявся переслідувань. Це було тому, що я не заступився за Дафа. Це така важлива справа — чому я про це не знав?

Пам’ятаю, Учитель якось сказав, що переслідування старих сил було несправедливим щодо нових практикувальників. Я справді відчув несправедливість у своєму серці! Я зрозумів, що старі сили хотіли знищити таких, як я, які щойно отримали Фа.

Минули роки, і, коли я згадую про це, серце, як і раніше, наповнюється смутком, але водночас мені дуже соромно. Але цей досвід не збив мене з ніг, навпаки, він став рушійною силою мого постійного вдосконалення.

Надолужути втрачений час

Коли я прочитав канони Вчителя, то зрозумів, що практикувальник має роз’яснювати правду й рятувати живих істот і вирішив надолужити втрачені роки. Я був сповнений рішучості рятувати людей, тому регулярно ходив до літнього практикувальника за матеріалами, які роз’яснюють правду, щоб поширювати їх.

Він жив приблизно за 65 кілометрів від мене, і в нього було мало матеріалів. Іноді я проходив увесь цей шлях тільки для того, щоб піти з порожніми руками. Бачачи, як я прагну рятувати людей, літній практикувальник розповів мені, що інша практикувальниця має більше матеріалів. Але їх однаково було замало для задоволення моїх потреб. Я вирішив друкувати матеріали сам.

Я дізнався, якими пристроями користуються інші практикувальники, і подався на ринок електроніки, щоб купити один із них. Хоча мене ніхто не вчив, я спостерігав, як інші практикувальники друкують матеріали, і мав невиразне уявлення про те, як їх виробляти. Я витратив два чи три дні на те, щоб розібратися із цим, і з допомогою Вчителя мені вдалось успішно надрукувати матеріали! Я був дуже щасливий. Тепер я міг друкувати будь-які матеріали, які мені були потрібні, та в потрібній кількості. Я був у нестямі від радості й вдячний за благословення, дароване мені Вчителем!

Відтоді коли я мав вільний час, то розповсюджував велику кількість матеріалів, які роз’яснюють правду. Оскільки я працював на будівництві, то добре знав ситуацію там і умови життя робітників. Я розумів їхні думки й звички.

Одягнувши робочий одяг і захисну каску, я ходив гуртожитками на будівництві й роздавав матеріали. Для мене це було природно. Робітники сприймали мене як свого, тому що я розумів, про що вони говорять, і міг легко спілкуватися з ними. Це давало мені чудову нагоду рятувати їх, і вони охоче читали матеріали, які я їм давав. Одного разу я зайшов до гуртожитку й побачив книгу «Дев’ять коментарів про комуністичну партію», що лежить на столі. Сторінки вже були потерті, що свідчило про те, що її читало багато людей.

Якось опівдні я під’їхав на мотоциклі до будівельного гуртожитку, був час обіду. Двері були відчинені, і близько сотні людей вишикувалися в чергу за їжею. Я відкрив кошик на мотоциклі зі словами: «Я тут, щоб безплатно роздати вам хороші книги!» Я дістав книгу «Дев’ять коментарів» і простяг людині, що стоїть переді мною. Побачивши, що це безплатно, решта тут же обступили й почали брати книги з кошика — кожен узяв по одній.

Я побачив, що книжок не вистачає, тому швидко поїхав назад до будинку літнього практикувальника та взяв ще двадцять примірників. Коли я повернувся, люди розійшлися, тож я пішов до гуртожитку й почав роздавати книжки. Коли я постукав в одну з дверей, чоловік років п’ятдесяти голосно крикнув: «Що це за книгу ви роздаєте?!» Він голосно вилаявся. Я залишився спокійним і просто сказав: «Вибачте, що потурбував вас», — і зачинив двері. Потім я перейшов до сусідньої кімнати. Під захистом Вчителя я роздав всі книги, що залишилися.

Висновок

З 20 липня 1999 року, коли Цзян Цземінь, колишній голова компартії Китаю, почав переслідувати Фалунь Дафа, і до 2011 року я перебував у стані особистого вдосконалення та відстав на одинадцять років. Оскільки моє розуміння обмежувалося словами «стійкий, непохитний і витривалий», я вважав, що все, що пишуть медіа, було для мене випробуванням. Тому я залишався на рівні особистого самовдосконалення.

Я отримав Фа восени 1998 року. Після початку переслідування в 1999 році я не мав контакту з іншими практикувальниками й не брав участі в колективному вивченні Фа. У моєму селі не було інших практикувальників, і я не міг знайти того тесляра, який практикував Дафа. Здавалося, ці зовнішні обставини ізолювали мене від інших практикувальників.

Після цього я подивився у себе. Я виявив, що був надто самовпевненим і зарозумілим, думаючи, що поки я маю «Чжуань Фалунь», цього достатньо, і це дозволить мені досягти кінцевої мети й повернутися додому з Вчителем. Можливо, старі сили скористалися моїм сильним его.

На щастя, Учитель не покинув мене. Я вдячний Учителю за милосердя і порятунок.

Дякую, Учителю! Дякую, співучні!